Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/1611/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2019. Зареєстровано: 17.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2019.
Дата набрання законної сили: 21.01.2020
Результат оскарження 21.01.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 жовтня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1611/1914год. 18 хв. 
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Хом`якової В.В.,
		при секретарі: Перебийніс Н.Ю.,   за участю представника позивача Колосова М.А., представника відповдіача Веремієнко М.О.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і К"      до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі        про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2019 р. № 0002041422, № 0002051422,
		 
		встановив:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Астор і К" (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби  у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення  ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі № 0002041422 від 10.07.2019 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і К" штрафних санкцій (пені за порушення  термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у сумі 115874 грн. 08 коп., № 0002051422 від 10.07.2019  про застосування до штрафних санкцій у сумі 340  гривень. Позивач стверджує, що податкові повідомлення - рішення, прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано, необгрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, не добросовісно, не розсудливо на підставі нормативно - правових актів, які не діяли на момент здійснення перевірки. Позовні вимоги мотивовані тим, що штрафні санкції застосовані  за порушення підприємством вимог ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюгі" (далі - Закон №185), а саме : валютна виручка за відвантажений за кордон України товар зарахована на поточний валютний рахунок підприємства з порушенням законодавчо встановленого строку розрахунків (180 днів) або зовсім не надійшла на момент перевірки. Статтею 4 Закону №185 передбачено, що порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. ТОВ "Астор і К" нарахована пеня за порушення строків розрахунків по контракту від 21.07.2017 №2107, укладеному з нерезидентом ИП ОСОБА_3 (Республіка Білорусь) на експорт кавунів, капусти.  Крім того, за порушення порядку декларування валютних цінностей до ТОВ "Астор і К" застосована відповідальність, передбачена статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю",  пп. 2.3 п. 2 "Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 № 542,  п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 N 49, у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Позивач звертає увагу суду на те, що 07.02.2019 введено в дію Закон України від 21.06.2018 №2473-УІІІ "Про валюту і валютні операції", яким внесені зміни до нормативних актів, що регулюють валютне законодавство України. На думку позивача, відповідач не мав права посилатись на порушення валютного законодавства, визначені ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", тому, що Закон та Указ Президента на час здійснення перевірки втратили чинність на підставі Закону України "Про валюту та валютні операції" . У відповідача відсутні повноваження застосовувати до суб`єктів господарювання штрафні санкції за порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", так як цей Декрет КМУ також втратив чинність на підставі Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-УПІ. Неподання або несвоєчасне подання          резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за           межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій. Пунктом 3.1 розділу 3 Положення про валютний контроль визначено, що санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв`язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Аналогічні приписи містяться й в статті 3 Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", який був чинний до 07.02.2019. Разом з тим, абзацом 9 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93 визначено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку. А саме Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" врегульовані відносини щодо застосування штрафних санкцій за порушення порядку і термінів декларування валютних цінностей .
		Положення Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999 № 734/99, яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" від 18.11.1992 № 2796-ХІІ), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необгрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин. Таким чином санкції, передбачені статтею 16 Декрету № 15-93, застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами, до яких відповідач не відноситься. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом в постанові від 31.07.18 по справі №826/8901/13-а (№К/99017437/18).
		08.08.2019 відкрито спрощене провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.09.2019.
		04.09.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач  зазначає про те, що матеріалами перевірки  (акт № 89/21-22- 14-02/37431618 від 19.06.2019)  підтверджено факт   порушення вимог  ст. 1 Закону України від 23.09.1994№185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", до судових органів товариство позов про стягнення з нерезидента заборгованості не подавало, судами  рішення про задоволення позову не приймалось. Крім того, у підприємства відсутні сертифікати Торгово - промислової палати України про форс-мажорні обставини або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторін контрактів або третьої країни відповідно до умов контрактів. Норми Закону №185 носять імперативний характер і визначена ним відповідальність настає незалежно від причин, з яких сталося порушення. Висновки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями у підприємства відсутні. Підприємством порушено порядок декларування, в декларації зазначена прострочена дебіторська заборгованість у сумі 6686,85 дол. США., а  перевіркою було  встановлено суму простроченої дебіторської заборгованості 6736,85 дол. США. За порушення порядку декларування валютних цінностей до ТОВ "Астор і К" застосовується відповідальність, передбачена статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", пп. 2.3 п. 2 "Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 № 542,  п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 N 49. 
		07 лютого 2019 року введено в дію Закон України від 21.06.2018 №2473-УІІІ "Про валюту і валютні операції", яким внесені зміни до нормативних актів, що регулюють валютне законодавство України. Згідно з пунктом 2 Постанови Правління Національного банку України від  02.01.2019 №7 "Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів" граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального орган) виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків). Відповідно до статті 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що до події, факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час якого вони настали або мали місце. Якщо на момент введення у дію Закону № 2473 розрахунки (180-денний строк або строки, визначені у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків) за операціями з експорту та імпорту товарів не завершено, то такі розрахунки здійснюються у строк, що не перевищує 365 календарних днів. Тому, у разі порушення резидентами граничних строків розрахунків, які були встановлені Законом України від 23.09.1994 №185/94-ВР  та які було порушено до моменту введення в дію Закону України від 21 червня 2018 року №2473-У111 "Про валюту і валютні операції", застосовуються строки розрахунків відповідно до вимог Закону №185/94-ВР та відповідальність за порушення строків розрахунків згідно з частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII (ст. 4 Закону № 185). 
		Крім того, відповідно до п. 8 ст. 16 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень. Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діб на день прийняття відповідного рішення. Враховуючи вищевказане, розрахунок пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та штрафної санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей здійснено правомірно га у відповідності до чинного законодавства. Отже, позовні вимоги ТОВ "Астор і К" не підлягають задоволенню. 
		Справа розглядалась  в судових засіданнях 09.09.2019 та 07.10.2019.
		Представник позивача в судових засіданнях просив суд задовольнити позов. Крім того, зазначає, що експортована продукція була визнана неякісною, і тому позивач очікує зменшення ціни  продукції за контрактом, що вплине і на розмір санкцій.
		Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.
		ТОВ "Астор і К" є юридичною особою, платником податків, знаходиться на податковому обліку в ГУ ДФС у  Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі.
		На підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, з урахуванням вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 04.06.2019 №731          проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Астор і К" з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства по контракту від 21.07.2017 №2107 за період з 21.07.2017 по 11.06.2019, укладеному з ИП Гнояник Юрий Александрович (Республіка Білорусь). 
		За результатами перевірки (акт № 89/21-22-14-02/37431618 від 19.06.2019)  контролюючим органом було встановлено порушення підприємством вимог ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон №185). В акті перевірки вказано про те, що між ТОВ "Астор і К" та нерезидентом - ИП ОСОБА_3 (Республіка Білорусь) було укладено експортний контракт від 21.07.2017 №2107 на експорт с/г продукції, на виконання умов якого підприємством було здійснено відвантаження товару на загальну суму 21 875,00 дол. США (595 695,95 грн.), що засвідчено митними деклараціями:  від 24.11.2017 №468231 на суму 6171,00 дол. США. від 30.11.2017 № 468236 на суму 6660,00 дол. США, від 02.07.2018 № 020431 на суму 3690,00 дол. США, від 02.07.2018 № 020432 на суму 3690,00 дол. США. від 09.07.2018 № 020460 на суму 1664.00 дол. США. Відповідно до ст. 1 Закону №185 виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених          банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше          180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції. Нерезидентом здійснено оплату за експортовану продукцію на загальну суму 15032,87 дол. США, що засвідчено платіжними документами: від 18.12.2017 № 129570566 у сумі 6094.15 дол. США; від 13.07.2018 № 7367938622 у сумі 7380,00 дол. США; від 26.07.2018 № 1507592022 у сумі 1558,72 дол. США. Тобто, (за період до 07.02.2019) на порушення статті 1 Закону №185/94 валютна виручка у загальній сумі 6 736,85 дол. США зарахована на поточний валютний рахунок підприємства з порушенням законодавчо встановленого строку розрахунків (180 днів), а саме:
		- 76.85 дол. США - граничний строк зарахування виручки на валютний рахунок підприємства за експортною операцією - 18.12.2017, фактична дата зарахування виручки на поточний валютний рахунок підприємства 13.07.2018;
		- 6 660,00 дол. США - граничний строк зарахування виручки на валютний рахунок підприємства за експортною операцією - 29.05.2018, фактична дата зарахування виручки на поточний валютний рахунок підприємства - 13.07.2018; 
		валютна виручка у загальній сумі 6 842.13 дол. США на поточний валютний рахунок підприємства не надійшла, а саме: 1488.13 дол. США - граничний строк зарахування виручки на валютний рахунок підприємства за експортною операцією - 29.12.2018;  3690,00 дол. США - граничний строк зарахування виручки на валютний рахунок підприємства за експортною операцією - 29.12.2018; 1664 дол. США - граничний строк зарахування виручки на валютний рахунок підприємства за експортною операцією - 05.01.2019.
		Відповідно до статті 4 Закону №185/94-ВР ТОВ "Астор і К" донарахована пеня за порушення строків розрахунків по контракту від 21.07.2017 №2107, укладеному з ИП ОСОБА_3 (Республіка Білорусь) на суму 115 874.08 грн.
		Крім того, перевіркою порядку та строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами за період з 21.07.2017 по 11.06.2019  по контракту від 21.07.2017 №2107, укладеному з нерезидентом ИП ОСОБА_3 (Республіка Білорусь), встановлено, що на порушення вимог статті 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами",  ТОВ "Астор і К" подана до контролюючого органу "Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами" станом на 01.07.2018, але підприємством порушено порядок декларування, а саме: в п. 5 р. III Декларації зазначена прострочена дебіторська заборгованість у сумі 6686,85 дол. США, а за результатами проведеної перевірки встановлена прострочена дебіторська заборгованість у сумі 6 736.85 дол. США.
		За порушення порядку декларування валютних цінностей до ТОВ "Астор і К" застосована відповідальність, передбачена статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю",  пп. 2.3 п. 2 "Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 № 542,  та п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 N 49.
		За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:
		- № 0002041422 від 10.07.2019 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і К" штрафних санкцій у сумі 115874 грн. 08 коп. (пеня), 
		- № 0002051422 від 10.07.2019 року  про застосування  штрафних санкцій у сумі 340 грн.
		Позивач не погодився з  податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду з даним позовом.
		Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2019 № 0002041422, суд зазначає наступне. 
		Згідно з частиною першою ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. №185/94-ВР , виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.  Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.
		У відповідності до ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). 
		Частиною третьою цієї ж статті визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. 
		Таким чином, норми Закону №185 мали імперативний характер і визначена ним відповідальність наставала незалежно від причин, з яких сталося порушення.
		Висновки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями у підприємства відсутні.
		Підприємство не подавало позовні заяви до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово - промисловій палаті України про стягнення з вищевказаного нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортним контрактом та ст. 1 Закону України №185.
		Крім того, у підприємства відсутні сертифікати Торгово - промислової палати України про форс-мажорні обставини або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторін контрактів або третьої країни відповідно до умов контрактів.
		Суд приймає до уваги, що  позивач не оскаржує того факту, що валютна виручка у загальній сумі 6 736,85 дол. США зарахована на поточний валютний рахунок підприємства з порушенням законодавчо встановленого строку розрахунків (180 днів), а саме: 76.85 дол. США зараховано з прострочкою 51 день,   6 660,00 дол. США зараховано  з прострочкою  45 днів, станом  на 13.07.2018 валютна виручка у загальній сумі 6 842.13 дол. США на поточний валютний рахунок підприємства не надійшла, хоч граничний термін зарахування виручки 1488.13 дол. США  сплинув 29.12.2018;  3690,00 дол. США -  29.12.2018; 1664 дол. США -  05.01.2019. 
		Як пояснює позивач, валютну виручку не отримано у зв`язку із втратою товаром товарної цінності, але станом на день розгляду справи доказів зазначеного та доказів врегулювання відносин з нерезидентом в добровільному або судовому порядку  позивачем не надано. Як встановлено судом, жодних доказів стягнення боргу по контракту з  ИП ОСОБА_3 в судовому порядку, чи ведення претензійної роботи позивачем, а також висновку  центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку для продовження строків розрахунків ні до перевірки, ні в судовому засіданні не надавалось.
		За змістом вищевказаних норм, підставою для стягнення пені з резидента-суб`єкта підприємницької діяльності є факт порушення строків зарахування виручки в іноземній валюті на його валютні рахунки в уповноважених банках.
		07 лютого 2019 року введено в дію Закон України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", яким внесені зміни до нормативних актів, що регулюють валютне законодавство України. Цим Законом  № 2473-VIII (п. 5 ст. 13) збереглась відповідальність за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, у вигляді  нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
		Стаття 13 Закону  № 2473-VIII передбачає право  Національного банку України  право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (ч.1,2). П.21 розділу 11 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, яке набрало чинності 07.02.2019, передбачає граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
		Стаття 15 Закону  № 2473-VII  передбачає, що  порядок застосування заходів впливу, передбачених статтею 14 цього Закону, у тому числі розмір штрафних санкцій, встановлюється: до уповноважених установ - Національним банком України; до юридичних осіб (крім уповноважених установ) - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. 
		Законом  № 2473-VII  (ст.16) визнано  такими, що втратили чинність з дня введення в дію цього Закону: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ,  Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ; Постанову Верховної Ради України від 23 вересня 1994 року N 187/94-ВР "Про порядок введення в дію Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".  У зв`язку з набранням чинності цим Законом з дня введення його в дію відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України припиняється дія:  Указу Президента України від 18 червня 1994 року N 319 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами";  Указу Президента України від 16 березня 1995 року N 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України";  Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства".
		Постановою  НБУ від 02.01.2019           №7 була затверджена Інструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Пунктом 2 даної постанови передбачено, що  граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).
		Тому суд вважає обгрунтованими доводи відповідача про те, що до події, факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час якого вони настали або мали місце. Якщо на момент введення у дію Закону № 2473 розрахунки (180-денний строк або строки, визначені у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків) за операціями з експорту та імпорту товарів не завершено, то такі розрахунки здійснюються у строк, що не перевищує 365 календарних днів.
		Отже,  у разі порушення резидентами граничних строків розрахунків, які були встановлені Законом У №185/94-ВР  та які було порушено до моменту введення в дію Закону України  №2473-VIII, застосовуються строки розрахунків відповідно до вимог Закону №185/94-ВР та відповідальність за порушення строків розрахунків згідно з частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII .
		Крім того, відповідно до п. 8 ст. 16 Закону  №2473-VIII уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.
		Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діяв на день прийняття відповідного рішення.
		Враховуючи вищевказане, розрахунок пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та штрафної санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей здійснено правомірно та у відповідності до чинного законодавства.
		Отже, сукупність наведених фактичних обставин підтверджує безпідставність та необгрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку, що підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2017 року N20062001406, яким застосована пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 1226121,45 грн., немає.
		Щодо  податкового повідомлення-рішення  від 10.07.2019 № 0002051422 про застосування 340 грн. штрафу  за порушення ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", суд зазначає наступне.
		Згідно частини 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (втратив чинність 07.02.2019) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України. 
		Стаття 1  Указу № 319/94  (який втратив чинність 07.02.2019 із  введенням в дію Закону  № 2473-VII) зобов`язувала суб`єктів  підприємницької  діяльності України,  незалежно  від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у  Національному  банку України наявність (або відсутність)  з  визначенням  сум  усіх   належних   їм   валютних цінностей,  які  знаходяться  за  межами  України,  в  тому  числі одержаних у результаті здійснення  підприємницької  діяльності  за межами України;    подати Головній  державній   податковій   інспекції   України декларацію  щодо  сум  на  їх рахунках у банках та інших іноземних  фінансових  установах,  а  також  щодо  сум  надходжень   валютних цінностей  у вигляді доходів (дивідендів),  одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі  декларування  суб`єктами  підприємницької діяльності,  незалежно від  форм  власності,  наявності  належних  їм  валютних  цінностей,  які   знаходяться   за  межами  України,  здійснюється щоквартально. 
		ТОВ "Астор і К" не надало заперечень щодо того факту, що подана до контролюючого органу декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2018  містить прострочену дебіторську заборгованість у сумі 6 686,85 дол. США, а за результатами проведеної перевірки встановлена прострочена дебіторська заборгованість у сумі 6 736.85 дол. США.
		За порушення порядку декларування валютних цінностей до ТОВ "Астор і К"  статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України  "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачалась відповідальність за  несвоєчасне  подання,  приховування   або    перекручення звітності про валютні операції ,   за невиконання резидентами вимог щодо  декларування  валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Аналогічна  відповідальність була  встановлена пп. 2.3 п. 2 "Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 № 542, за невиконання  резидентами  вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого  майна  тягне  за  собою штраф у сумі, що встановлюється НБУ.  Відповідно до  п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.2000 N 49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:  порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.
		Ч.8 ст. 16 Закону Закону України від 21 червня 2018 року №2473- VIII "Про валюту і валютні операції" передбачено, що  уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень. Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.
		Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
		З вищенаведеного вбачається, що визначення суми штрафних санкцій належить до повноважень Головного управління ДФС у Херсонській області. АР Крим та м. Севастополі.
		Суд звертає увагу, що під час розгляду справи позивачем не спростовані висновки перевірки про порушення порядку декларування  валютних цінностей за межами України.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині  скасування податкового повідомлення-рішення № 0002051422 від 10.07.2019- не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. 
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до статті 139 КАС України у разі відмови в задоволенні позовних вимог судовий збір не повертається позивачу.
		Керуючись ст.ст.139, 243-246,250. 255, 295 Кодексу адміністративного сдуочинства України, суд 
		 
		вирішив:
		 
		Відмовити  товариству  з обмеженою  відповідальністю  "Астор і К" в задоволенні позову.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.   
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний  15 жовтня 2019 р. 
		 
		Суддя                                                                                                                  Хом`якова В.В. 
		 
		кат.  111030000

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...