Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/7329/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 17.10.2019. Зареєстровано: 18.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2019.
Дата набрання законної сили: 27.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		08 жовтня 2019 року Справа № 160/7329/19   Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги,-
		ВСТАНОВИВ:
		01 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у якій просить:
		-визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року № Ф-1659-53/29 у розмірі 21030,90 грн., яку було винесено головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області Пашкев Тетяні Анатоліївні (РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона не є суб`єктом підприємницької діяльності. До дня отримання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року №Ф-1659-53/29 позивачці не було відомо, що від її імені зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 Реєстраційних дії стосовно оформлення фізичної особи-підприємця на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) позивач не вчиняла та не давала на це згоду третім особам. Підприємницькою діяльністю не займається, доходу від здійснення підприємницької діяльності не отримувала, а відтак і не брала на себе зобов`язань по сплаті єдиного соціального внеску. Крім того, позивачем не подавались до податкового органу будь-які звіти та інші бухгалтерські документи. При цьому, контролюючий орган жодних документів не витребував та не проводив перевірок стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Позивач звертала увагу суду на той факт, що з 03.04.1996 року по теперішній час безперервно офіційно працевлаштована у виробничому підрозділі «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця». Позивач вважає, застосування до неї процедури нарахування і сплати єдиного соціального внеску на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року № Ф-1659-53/29 у розмірі 21030,90 грн. є протиправною та такою, що порушує її права, а вимога підлягає скасуванню.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
		23.08.2019 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви, подано документи на підтвердження повноваження особи, яка підписала позовну заяву.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року відкрито провадження у справі № 160/7329/19 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд справи призначено на 17 вересня 2019 року о 14:10 год. Відповідачу запропоновано у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву.
		13.09.2019 року надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що відповідно до п.4 частини першої ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Так, з 2017 року, платники єдиного внеску навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язані визначити базу нарахування внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, як зазначено в пункті 2 частини 1 статті 7 вказаного Закону. Станом на 19.04.2019 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску. Загальна сума нарахувань з єдиного внеску за 2017 рік, 1-4 квартали 2018 року та 1 квартал 2019 року склала 21030,90 грн. За ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка у розмірі 21030,90 грн. Враховуючи викладене, вимога від 10.05.2019 року № Ф-1659-53/29 у розмірі 21030,90 грн., сформована відповідно до вимог законодавства.
		У відповіді на відзив представник позивача просив суд визнати протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року № Ф-1659-53/29 у розмірі 21030,90 грн. та скасувати її, посилаючись на аналогічні обґрунтування, що були викладені ним у позовні заяві. 
		Також, від представника позивач надійшло клопотання про відкладення судового засідання від 17.09.2019 вх.52413/19.
		У судовому засіданні 17.09.2019 року, клопотання представника позивача задоволено, розгляд справи відкладено на 03 жовтня 2019 року.
		В подальшому розгляд справи відкладено на 08.10.2019 року.
		Позивач в судове засідання не прибув, призначене на 08.10.2019 року, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
		Представник відповідача в судове засідання, призначене на 08.10.2019 року, не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
		Згідно з ч. ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
		ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 17.10.2000 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		17.10.2000 року позивача, як фізичну особу-підприємця взято на облік до головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Лівобережне управління, Синельниківська ДПІ. 
		Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.06.2019 року внесено відомості про припинення підприємницької діяльності ФОП (номер запису про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності ФОП 22340060002005782); стан суб`єкта - припинено.
		14 червня 2019 року ОСОБА_1 поштовим відправленням отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року №Ф-1659-53/29 на суму 21030,90 грн.
		Не погодившись з вимогою від 10.05.2019 року №Ф-1659-53/29, позивач звернулась до податкового органу за роз`ясненнями стосовно підстав виникнення заборгованості, що визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
		За наслідками звернення до контролюючого органу, позивачу повідомлено, що у 2000 році вона зареєстрована, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, і тому зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок незважаючи на те, що фізична особа-підприємець весь цей час не отримувала доходи від підприємницької діяльності. 
		Станом на 19.04.2019 року за даними інтегрованої картки платника податків по коду бюджетної класифікації 71040000 по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме:
		-за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;
		- 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;
		- 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;
		- 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;
		- 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019 року;
		- 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019 року.
		Загальна сума нарахувань з єдиного внеску за 2017, 1-4 квартали 2018 року та 1 квартал 2019 року склала 21030,90 гривень.
		Станом на 30.04.2019 року відповідно до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка у розмірі 21030,90 грн. 
		Позивачем зазначено, що реєстраційних дій, стосовно оформлення фізичної особи-підприємця на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вона не вчиняла та не давала на це згоду третім особам, натомість з 03.04.1996 року по теперішній час безперервно офіційно працевлаштована у виробничому підрозділі «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Надаючи правову оцінку правомірності винесення податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року № Ф-1659-53/29 у розмірі 21030,90 грн., суд виходить з таких міркувань.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Відповідно до ст.1 Закону №2464 - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Частиною 1 статті 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є:
		- роботодавці;
		- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
		- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
		- члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;
		- особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування;
		- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
		Частиною другою статті 6 Закону №2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України №2464).
		Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
		Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
		В силу вимог статті 4 Закону №2464 роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.
		Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.
		В силу вимог Закону №2464 за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
		Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Судом встановлено, що позивач з 1996 року по теперішній час є найманим працівником у виробничому підрозділі «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (серія НОМЕР_2 -IV НОМЕР_3 ), яка наявна в матеріалах справи.
		Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальниками-роботодавцями систематично сплачується внесок з його заробітної плати.
		З наданого до суду відзиву видно, що оскаржуваний період страхового внеску є 2017 - 2018 роки та І квартал 2019 року.
		Представник відповідача у своєму відзиві зазначає про необхідність сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою - підприємцем та вказує, що відсутність у позивача доходу від підприємницької діяльності не є визначальною ознакою для сплати єдиного внеску, оскільки зобов`язує таку особу сплатити єдиний внесок і у разі відсутності доходу від ведення підприємницької діяльності, що передбачено абзацем 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Такі доводи представника відповідача судом відхиляються, так як Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.
		Визначальним чинником в даному випадку є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.
		Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, як найманого працівника, та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем за основним місцем роботи.
		При цьому суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення його становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку.
		Натомість покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку ОСОБА_1 є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник за той же період, що і в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.
		Згідно з ч.3 статті 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
		Згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
		Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449).
		Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
		У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
		дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
		платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
		платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
		У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
		- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
		- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
		Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
		Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
		Таким чином, чинним законодавством передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
		Однак, враховуючи те, що позивач не провадить підприємницьку діяльність, є найманим працівником, відповідно і доходів від підприємницької діяльності не отримує, визначена в оскаржуваній вимозі головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.05.2019 року № Ф-1659-53/29 сума недоїмки у розмірі 21030,90 грн., зі сплати єдиного соціального внеску фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.
		Отже, відповідач пред`явивши позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску діяв всупереч Закону.
		Стосовно твердження позивача, про те, що вона не є суб`єктом підприємницької діяльності. Реєстраційних дії, стосовно оформлення фізичної особи-підприємця на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) позивач не вчиняла та не давала на це згоду третім особам, то суд відхиляє такі обґрунтування, оскільки державна реєстрація підприємницької діяльності фізичної особи та її припинення здійснюється виключно на підставі відповідного запису, внесеного державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Матеріали справи свідчать, що 17.10.2000 року проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 25.06.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано припинення її підприємницької діяльності. 
		Доказів того, що 17.10.2000 року проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за зверненням іншої особи, а не за зверненням позивача, матеріали справи не містять. 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу не врахував обставину сплати позивачем єдиного соціального внеску із заробітної плати, яку позивач отримує з 03.04.1996 року перебуваючи на посаді у виробничому підрозділі «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця». Таким чином, податковий орган, діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року № Ф-1659-53/29 є протиправною та підлягає скасуванню.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768, 40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1422950026.1.
		Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст.ст. 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволити.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року № Ф-1659-53/29 у розмірі 21030,90 грн., яку було винесено Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області Пашкев ОСОБА_2 Анатоліївні (РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового зборуу розмірі 768 грн. 40 коп. 
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя С.В. Ніколайчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...