Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/1242/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 61-29687ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		справа № 380/1242/16-ц
		провадження № 61-29687св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючий: Сімоненко В.М.,
		судді: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є.В., Мартєва С.Ю.,                    Штелик С. П.
		 
		учасники справи:
		позивачі - перший заступник керівника Білоцерківської  місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси»,
		відповідач  -   ОСОБА_1 ,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Білоцерківської  місцевої прокуратури на рішення Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року, ухвалене  у складі колегії суддів Лівінського С. В., Березовенко Р. В. Коцюрби О.П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 У вересні 2016 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної ради, комунального підприємства Київської обласної ради «Курсів» ( після зміни назви КП КОР «Аквабіоресурси») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином , і в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вироком Володарського районного суду Київської області від 30 березня 2016 року, зміненим ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 липня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України. Внаслідок неправомірних дій директора КП КОР «Курсів» ОСОБА_1 , підприємству КП КОР «Курсів» (КП КОР «Аквабіоресурси»), який має статус потерпілого, завдано матеріальної шкоди на суму 20 000 гривень.
		Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь комунального підприємства Київської обласної ради «Курсів» шкоду, завдану злочином, в сумі 20 000 грн.  
		 
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій 
		Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26 квітня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП КОР «Курсів» шкоду, завдану злочином, в сумі 20 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази щодо наявності завданої матеріальної шкоди КП КОР «Курсів», заподіяної відповідачем, що є підставою для відшкодування відповідачем матеріальної шкоди в сумі 20 000 грн на користь КП КОР «Курсів».
		Рішенням апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 квітня 2017 року скасовано. Ухвалено по справі нове рішення.
		У задоволені позовних вимог першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури відмовлено.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки з часу виявлення власником або уповноваженим ним органом на початку 2015 року заподіяння шкоди відповідачем підприємству і до звернення прокурора 12 вересня 2016 року з даним позовом до суду пройшло більше року передбаченого ст.  233 КЗПпУ, а клопотань щодо поновлення даного строку із зазначенням поважних причин пропуску наведеного строку прокурором і позивачем не заявлено, що було залишено поза увагою суду першої інстанції.
		Окрім того,  позиція прокурора відносно того, що в даному випадку правовідносини між сторонами врегульовано положеннями ст. 1166 ЦК України і день набрання законної сили вироком про засудження особи, яка є відповідачем у цивільній справі про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов`язків слід вважати днем виявлення шкоди, заподіяної цим працівником, являється наслідком неправильного тлумачення норм права.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		Скаржник просив суд касаційної інстанції скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга першого заступника керівника Білоцерківської  місцевої прокуратури на рішення Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу                                        № 380/1242/16-ц з Тетіївського районного суду Київської області. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні 2018 року справу № 380/1242/16-ц передано до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що  суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки підставам позову з огляду на норми статті 1166 ЦК України з урахуванням шкоди, заподіяної злочином.
		Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частини 3 статті 233 КЗпП України, відтак, висновки суду про пропуск прокурором річного строку для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної злочином є помилковим.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що вироком Володарського районного суду Київської області від 30 березня 2016 року, зміненим ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 липня 2016 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого            2017 року, постановою Верховного Суду України від 06 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України. Вирок набрав законної сили 05 липня 2016 року( а.с.7-24;74-79, 149-152).
		Потерпілим в кримінальному провадженні №12015110300000025 щодо обвинувачення ОСОБА_1  визнано КП КОР «Курсів»(КП КОР «Аквабіоресурси»).
		Судовими рішеннями встановлено та визнано доведеним, що 18 листопада 2010 року директор КП КОР «Курсів» (КП КОР «Аквабіоресурси»)ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні КП КОР «Курсів»(КП КОР «Аквабіоресурси»), розташованого за адресою: м. Тетіїв, вул. Комсомольська,6, на підставі завідомо неправдивого офіційного документу контракту №03/08-06 від                      04 вересня 2006 року, будучи наділеною правом першого підпису банківських документів, використовуючи своє службове становище, діючи всупереч інтересам служби, засвідчила своїм підписом та скріпила печаткою очолюваного нею підприємства платіжне доручення №149 від 18 листопада 2010 року про перерахування СФГ «Надросся» 20 000 грн кредиторської заборгованості за будівництво топочної.
		На підставі зазначеного платіжного доручення, 18 листопада 2010 року Тетіївським районним відділенням Ощадбанку з розрахункового рахунку КП КОР «Курсів»(КП КОР «Аквабіоресурси») НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок СФГ «Надросся» перераховано вказану суму.
		Внаслідок неправомірних дій директора КП КОР «Курсів»(КП КОР «Аквабіоресурси») ОСОБА_1 , підприємству КП КОР «Курсів»(КП КОР «Аквабіоресурси»), який має статус потерпілого, завдано матеріальної шкоди на суму 20 000 грн. 
		Факт перерахунку з підприємства КП КОР «Курсів» (КП КОР «Аквабіоресурси») на рахунок СФГ «Надросся» 20 000 грн за відсутності у підприємства кредиторської заборгованості перед останнім за платіжними документами, підписаними відповідачем, було виявлено директором КП КОР «Курсів» (КП КОР «Аквабіоресурси»)  ОСОБА_2 після прийняття ним посади у 2011 році, а на початку 2015 року ним же встановлено, що підписаний відповідачем контракт, за яким було проведене будівництво і ремонт опалення є фіктивним.
		Вказану обставину представник позивача ОСОБА_2 підтвердив в судовому засіданні.
		Обвинувальний акт в наведеному кримінальному проваджені щодо ОСОБА_1 був складений 27 січня 2015 року.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки з часу виявлення власником або уповноваженим ним органом на початку 2015 року заподіяння шкоди відповідачем підприємству і до звернення прокурора 12 вересня 2016 року з даним позовом до суду пройшло більше року передбаченого ст.  233 КЗпПУ, а клопотань щодо поновлення даного строку із зазначенням поважних причин пропуску наведеного строку прокурором і позивачем не заявлено, а позиція прокурора про те, що в даному конкретному випадку правовідносини між сторонами врегульовано положеннями ст. 1166 ЦК України і день набрання законної сили вироком про засудження особи, яка є відповідачем у цивільній справі про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов`язків слід вважати днем виявлення шкоди, заподіяної цим працівником, являється наслідком неправильного тлумачення норм права.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції 
		Колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги відносно того, що суд   апеляційної інстанції невірно застосував норму частини 3 статті 233 КЗпП України, відтак, висновки суду про пропуск прокурором річного строку для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної злочином є помилковим, з огляду на наступне.
		 
		За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
		 
		За статтею 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
		 
		Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).
		 
		Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
		 
		Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.
		 
		При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої діями працівника, суди повинні перевіряти, чи додержався власник або уповноважений ним орган установленого статтею 233 КЗпП України річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і в разі звернення із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником.
		 
		Отже, ухвалення судового рішення у кримінальній справі не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.
		 
		Таким чином можна дійти висновку, що за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України день ухвалення судового рішення у кримінальній справі відносно відповідача, не вважається днем виявлення заподіяної ним шкоди.
		 
		Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд  у  постанові від          28 березня 2018 року у справі № 132/2083/16-ц, та у постанові  від 07 серпня 2019 року у справі №366/1618/16-ц.
		 
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		Судами встановлено, що КП КОР «Курсів»(КП КОР «Аквабіоресурси») та   ОСОБА_1 перебували у трудових відносинах, під час виконання яких ОСОБА_1 було вчинено кримінальне правопорушення.
		Судами  встановлено наявність прямої дійсної шкоди та її розмір. 
		Факт завдання ОСОБА_1 КП КОР «Курсів»(КП КОР «Аквабіоресурси») незаконними діями майнової шкоди у розмірі 20 000 грн стало відомо директору КП КОР «Курсів» (КП КОР «Аквабіоресурси») ОСОБА_2 на початку 2015 року , коли ним було встановлено, що підписаний відповідачем контракт, за яким було проведене будівництво і ремонт опалення є фіктивним. Дані твердження  ОСОБА_5 надав у показаннях суду у кримінальному провадженні № 12015110300000025 від 27 січня 2015 року.
		З вказаним позовом прокурор в інтересах КП КОР «Курсів»(КП КОР «Аквабіоресурси») звернувся до суду 12 вересня 2016 року.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те , що  до даного спору слід застосувати спеціальний преклюзивний строк встановлений ст. 233 КЗпП України та вірно визначив момент з якого необхідно відраховувати даний строк, а саме коли керівнику КП КОР «Курсів» стало відомо про наявність завданої шкоди    ОСОБА_1 , підприємству КП КОР «Курсів», в результаті чого дійшов до правильного висновку про те, що вказаний строк встановлений ст. 233 КЗпП України сплинув.
		 
		Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки підставам позову з огляду на норми статті 1166 ЦК України з урахуванням шкоди, заподіяної злочином, не заслуговує на увагу з огляду на наступне.
		 
		Судами встановлено, що факт завдання ОСОБА_1   шкоди КП КОР «Курсів» (КП КОР «Аквабіоресурси») було вчинено під час виконання нею трудових обов`язків, перебуваючи на посаді директора КП КОР «Курсів» (КП КОР «Аквабіоресурси»).
		Таким чином, шкоду було завдано спеціальним суб`єктом - працівником, що передбачає застосування спеціальних норм законодавства при стягненні заподіяної шкоди, що врегульовано нормами статті 134 КЗпП України, за якою працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
		 
		Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції до даних спірних правовідносин було правильно застосовано спеціальну норму статті 233 КЗпП України, в результаті чого було ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення по справі.
		Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу першого заступника керівника Білоцерківської  місцевої прокуратури залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року залишити без  змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                              В. М. Сімоненко
		Судді:                                                                     А. А. Калараш 
		                                                                                               С. Ю. Мартєв
		                                                                                               Є. В. Петров
		                                                                                               С. М. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...