Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/7385/19 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано судом: 18.10.2019. Зареєстровано: 20.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2019.
Дата набрання законної сили: 18.10.2019
Номер судового провадження: 2-з/639/67/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №639/7385/19
		Провадження №2-з/639/67/19
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості Ѕ частини квартири,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		17 жовтня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову до звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості Ѕ частини квартири, у якій вона просить суд:
		-Застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 ;
		-Застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 6325157900:00:010:0077, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 02.12.2015 р. суддею Ленінського районного суду м. Харкова Вікторовим В.В. було постановлене рішення по цивільній справі № 642/8107/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною приватною власністю подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя. Зазначеним рішенням позовні вимоги були задоволені частково.
		На дане рішення представником позивача була подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області у зв`язку з тим, що вона з рішенням не згодна частково, а саме в частині залишення без задоволення позовних вимог щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя кв. АДРЕСА_2 , автомобіля Lexus RX300, державний номер НОМЕР_1 , визнання права власності на 1/2 частку зазначеного майна та стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації своєї 1/2 частини автомобіля Lexus RX300, державний номер НОМЕР_1 у розмірі 182 959, 88 грн. так як воно є необґрунтованим та не відповідає вимогам законодавства.
		10.05.2017 р. судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області винесла Ухвалу, якою апеляційну скаргу відхилила, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 р. залишила без змін.
		11.09.2019 року Верховним судом України була винесена постанова, згідно якої касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнили в повному обсязі, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог щодо поділу квартири АДРЕСА_2 та стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасовано; квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнали спільною сумісною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнали за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині кожному на квартиру АДРЕСА_2 ; стягнули з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 182 959,88 грн у рахунок компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		ОСОБА_2 під час розгляду зазначеної справи апеляційною та касаційною інстанціями, здійснив відчудження квартири АДРЕСА_2 з метою привласнення всієї грошової суми від продажу квартири. Отже, ОСОБА_2 здійснив продаж квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя без дозволу ОСОБА_1 , приховав це та використав грошові кошти на власний розсуд, чим порушив її права як співвласника.
		Враховуючи, те, що квартира, що визнана судом спільною сумісною власністю подружжя була відчуджена ОСОБА_2 чим порушено право співвласника, ОСОБА_1 має право на отримання відповідної грошової компенсації за свою частку в майні.
		Враховуючи те, що під час розгляду справи про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_2 максимально докладав зусиль для реалізації спільного з ОСОБА_1 майна, будучи обізнаним про апеляційний та касаційний розгляд справи здійснив продаж спірної квартири, приховав цей факт та використав грошові кошти на власний розсуд, заявник вважає, що він і в подальшому буде вчиняти дії щодо реалізації свого майна з метою значного ускладнення або взагалі унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.
		Таким чином, на думку заявника, на сьогоднішній день існує реальна необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_2 .
		Суд, дослідивши матеріали заяви, прийшов до наступного висновку.
		Згідно ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом непізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
		Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
		Відтак, підставою для накладення арешту на майно відповідача є докази, що свідчать про наявність такого майна (грошей), його належність особі на праві власності. Також докази повинні свідчити про фактичне знаходження майна (грошей) у особи. 
		Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.10.2019 року № 183166168 ОСОБА_2 дійсно на праві власності належить Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частина земельної ділянки кадастровий номер 6325157900:00:010:0077, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Заявник зазначає, що нею буде пред`явлено позовну заяву про стягнення компенсації вартості Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , зазначаючи ціну позову як, 350000, 00 грн.
		При цьому будь яких доказів на підтвердження ціни позову не надає, а отже у суду відсутня можливість встановити дійсну ціну позову яка полягає у вартості Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 .
		Окрім того, матеріали заяви не містять у собі жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, якою є дійсна вартість об`єктів нерухомого майна, на які заявник просить накласти арешт.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що достовірно встановити співмірність заходів забезпечення позову із характером спірних правовідносин, що виникли не вбачається можливим, а тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості Ѕ частини квартири задоволенню не підлягає.
		Зазначене не позбавляє заявника повторно звернутися із заявою про забезпечення позову на будь якій стадії розгляду справи.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153, 159 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості Ѕ частини квартири  відмовити.
		Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
		Повний текст ухвали складено 18.10.2019 року.
		 
		Суддя                                В.В. Труханович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...