Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/3245/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2019. Зареєстровано: 22.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2019.
Дата набрання законної сили: 21.11.2019
Номер судового провадження: 2/159/1015/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 159/3245/19
		Провадження № 2/159/1015/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 жовтня 2019 року м. Ковель 
		Ковельський міськрайонний суд  Волинської області
		під головуванням судді             Лесика В.О.,
		з участю секретаря                     Шокот С.Т.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» до ОСОБА_1 про стягення коштів за навчання,
		в с т а н о в и в :
		               Позивач звернувся  в суд з позовом, у якому прохає суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача у справі ОСОБА_1 кошти, витрачених на навчення Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» в розмірі 100487,42 грн.
		          Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами: 01 вересня 2010 року між Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» (далі - університет, ДВНЗ «ТДМУ ім.Я.Горбавчевського») та відповідачем ОСОБА_1 укладено угоду №64 про підготовку фахівця з вищою освітою, відповідно до умов якої відповідач зобов`язалася після закінчення навчання прибути на місце працевлаштування відповідно до направлення та відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі, а у разі відмови їхати за призначенням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання.Після закінчення навчання відповідач ОСОБА_1 була направлена на роботу, як молодий спеціаліст у у Ковельське патолого-анатомічне відділення Волинського паталого-анатомічного бюро Управління охорони здоров`я Волинської ОДА на посаду лікаря- патологоанатома. Проте, в порушення умов угоди, відповідач 04 лютого2019 року була звільненна з посади лікаря -паталогоанатома відділення загальної паталогії Волинського паталого-анатомічного бюро за власним бажанням. Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням, вартість навчання відповідача становить 83597,06 грн. Крім того, згідно довідки про доходи ОСОБА_1 за період навчання було виплачено 16890,36 грн. стипендії. Посилаючись на те, що відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений укладеним між сторонами договором та не відпрацював після закінчення навчання три роки у закладі охорони здоров`я, позивач просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача 83597,06 грн. коштів, витрачених ДВНЗ «ТДМУ ім.Я.Горбавчевського» на її навчання в університеті та 16890,36 грн. виплаченої стипендії, а також 1921 грн. судових витрат. 
		В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити
		            Відповідач  ОСОБА_1 , в силу вимог ст. 128 ЦПК України, була належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзиву не подала.
		Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		          Дослідивши письмові докази у справі суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає  задоволенню.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено, 17.10. 2010 року ОСОБА_1 звернулася до ректора унверситету ДВНЗ «ТДМУ ім.Я.Горбавчевського» із заявою про допуск її до участі у конкурсному відборі на денну форму навчання медичного факультету університету, в якій відповідачка зобов`язалася в разі вступу до університету поїхати на роботу за державним розподілом, а у випадку відмови від державного розподілу або неприбуття на місце роботи за розподілом повернути затрачені державою кошти на навчання.
		Витягом з Наказу № 264 по Університету від 15.08.2010 року ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу медичного факультету.
		01.09.2010 року сторони уклали Угоду № 64 про підготовку фахівців з вищою освітою, відповідно до якої вищий заклад освіти зобов`язується забезпечити студентові якісну теоретичну та практичну підготовку фахівця з вищою освітою, оформити студентові направлення на працевлаштування, здійснити контроль за своєчасним прибуттям студента до місця проходження інтернатури після закінчення навчання в університеті. Студент зобов`язується прибути після закінчення навчального закладу на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі. У разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання .
		Відповідно до протоколу від 30.10.2015 року засідання комісії з персонального розподілу спеціалістів, які закінчують Університет (медичний факультет 2016 рік випуску), ОСОБА_1 направлена на роботу у Ковельське патолого-анатомічне відділення Волинського патолого-анатомічного бюро Управління охорони здоров`я Волинської ОДА на посаду лікаря- патологоанатома.
		Направленням на роботу №02010830/60 від 03.03.2016 року доводиться та обставина, що ОСОБА_1 повинна прибути 01.08.2016 року у Ковельське патолого-анатомічне відділення Волинського патолого-анатомічного бюро Управління охорони здоров`я Волинської ОДА на посаду лікаря- патологоанатома.
		       Про зазначене направлення повідомлено ОСОБА_1 , з яким остання погодилась, про що свідчить її підпис у пропозиції щодо працевлаштування та картці працевлаштування випускників.
		Як вбачається з витягу з Наказу № 144 (ДМ) ректора Університету від 23.06.2016 року, на підставі результатів державних екзаменів і відповідно до рішення Державної екзаменаційної комісії ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря та видано диплом.
		04.07.2016 року ОСОБА_1 отримала направлення № 060 на роботу в УОЗ Волинської ОДА Ковельське патолого-анатомічне відділення Волинського патолого-анатомічного бюро, що підтверджується її підписом в Журналі обліку направлень на роботу випускників освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст за 2016 рік.
		Копією наказу 7-ос про звільнення з посади, виданого 04.02.2019 року начальником бюро В.Онищук , доводиться та обставина, що лікаря -патологоанатома відділення загальної патології Волинського обласного патологоанатомічного бюро ОСОБА_1 звільнено з займаної посади по ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).
		Як вбачається з відповіді начальника Управління охорони здоров`я Волинської ОДА від 01.04.2019 року ОСОБА_1 , яка у 2017 року закінчила інтернатуру з патологічної анатомії, звільнена 04 лютого 2019 року з посади лікаря-патологоанатома за власним бажанням. Фактично працювала з 09 серпня 2017 року по 04.02.2019 року. 
		З розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2016 року судом встановлено, що вартість навчання відповідачки становить 83597,06 грн. 
		Згідно з довідкою про доходи № 07/2418 від 08.05.2019 року, виданою позивачем, за період навчання в університеті з вересня 2010 року по серпень 2015 року відповідачу було нараховано та виплачено стипендію в розмірі 16890,36 грн.
		11.05.2019 року позивач надсилав відповідачу ОСОБА_1 вимоги про виконання зобов`язань.
		Частиною 1ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно з пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з п.п. 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
		Крім того, відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Судом встановлено, що договірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачкою в 2010 році, тобто при вирішенні даного спору щодо відшкодування вартості навчання відповідно до угоди № 64 про підготовку фахівців з вищою освітою мають бути застосовані положення Закону України «Про освіту», що був чинним з 23.03.1996 по 06.09.2014 року, в тому числі на час укладення угоди про підготовку фахівця з вищою освітою № 64від 01 вересня 2010 року, Указ Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23 січня 1996 року № 77/96, постанова КМУ «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» від 22 серпня 1996 року № 992 (була чинною на час укладення угоди про підготовку фахівця з вищою освітою № 64 від 01 вересня 2010 року) та Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом МОЗ від 25 грудня 1997 року № 367.
		Так, згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року, в редакції від 30.07.2010, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Судом встановлено, що обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, а саме:
		-випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу;
		-незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням;
		-у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати, визначено пунктом 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23 січня 1996 року № 77/96, пунктом 14 постанови КМУ «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» від 22 серпня 1996 року № 992 (в редакції на час укладення угоди про підготовку фахівця з вищою освітою № 108 від 01.09.2010) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом МОЗ від 25 грудня 1997 року №367.
		          Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного суду, що викладена у постанові від 24 липня 2019 року в справі № 607/4359/15-ц, провадження №61-29442 св18, яку суд відповідно до ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
		Відтак, проаналізувавши вищевказані нормативно - правові акти, врахувавши встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_1 не дотримано вимог законодавства України та угоди від 01.09.2010 № 64 про підготовку фахівців з вищою освітою в частині її зобов`язання відпрацювати після закінчення навчання в інтернатурі не менше трьох років відповідно до направлення на роботу, а також підтверджено належними доказами суму відшкодування до державного бюджету затрачених коштів на навчання відповідача.
		 У відповідності до ч.4 ст. 12, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин відповідач не подала.
		Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
		В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути також судові витрати по справі, які складаються з судового збору в сумі 1762 грн.
		       Керуючись ст. ст. 7-10, 12-13, 141, 247, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, , на підставі ст.ст.509, 526, 610,611, суд -
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_1 (ІПННОМЕР_1) на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України (46001, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 1, МФО 820172, код 02010830, р/р 31254266104491в ДКСУ м. Київ) коштів затрачених на навчання в сумі 100487,42 грн. (сто тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 42 коп.) та судові витрати по справі в сумі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
		    Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення»  Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
		 
		Головуючий: В.О.Лесик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...