Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/4595/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2019. Зареєстровано: 22.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2019.
Дата набрання законної сили: 15.03.2021
Результат оскарження 15.03.2021 Верховний Суд: відмовлено у відкритті касаційного провадження
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		місто Київ
		09 жовтня 2019 року                                   №640/4595/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
		за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК"доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити дії, за участю:
		представників позивача - Дубчак Л.С., Колядінцева М.А., Павленка Д.Г.
		представників відповідача (Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) - Перепелюка О.В., Гордієнка Д.С., Фещенко Л.О., Фещенко І.П.
		представника відповідача (Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби) - Пожар В.В.
		 
		На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 жовтня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 №17140305, видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, податкову вимогу від 15.02.2019 №129-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 №8561/10/28-10-17-02-23, видані Офісом Великих платників податків Державної фіскальної служби;
		- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо нарахування в інтегрованій картці товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» пені на суму грошового зобов`язання, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305;
		- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби відкоригувати дані інтегрованої картки товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму грошового зобов`язання, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305;
		- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо нарахування в інтегрованій картці товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" пені на суму грошового зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення  від 14.01.2019 №17140305, прийняте  Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі акта перевірки від 08.01.2019 №5/1/26-15-14-03-05/36285831, податкова вимога від 15.02.2019 №129-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 №8561/10/28-10-17-02-23, прийняті Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, є протиправними та підлягають скасування, оскільки, позивачем, дотримуючись строків, визначених статтею 57 Податкового кодексу України, у повному обсязі сплачено визначені в податковому повідомленні-рішенні  від 14.01.2019 №17140305 грошові зобов`язання. В свою чергу, дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «ТТВК» пені є незаконними, що зумовлює необхідність коригування даних інтегрованої картки позивача, шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму грошового зобов`язання, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305. Зокрема, позивачем зазначено, що висновок Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо неможливості застосування методу «витрати плюс» є необґрунтованим, тому, враховуючи його пріоритетність, контролюючим органом неправомірно застосований метод «чистого прибутку». Крім того, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві не проаналізований факт застосування різних стратегій розвитку туристичних операторів, що має суттєвий вплив на їх показник чистої рентабельності та ставить під сумнів доцільність застосування методу «чистого прибутку».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі №640/4595/19, призначено підготовче засідання та запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву.
		Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 17.04.2019 надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 08.01.2019 №5/1/26-15-14-03-05/36285831 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 14.01.2019 №17140305. Так, документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» підпункту 39.1.3 пункту 39.1 статті 39, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2 363 522,00 грн..
		Позивачем, 26.04.2019 надано відповідь на відзив Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» підтримано позовні вимоги у повному обсязі та зазначено, що наведені позивачем в позовній заяві аргументи, спростовують висновки акта перевірки від 08.01.2019 №5/1/26-15-14-03-05/36285831. Позивач наголошує на порушенні Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прямої норми Податкового кодексу України щодо необхідності наведення аргументів доцільності використання методу «чистого прибутку» та оскарження методу, який застосував позивач; порушення вимог законодавства щодо застосування фінансового результату товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» для аналізу контрольованих операцій (замість використання фінансового результату у розрізі контрольованих операцій Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було використано загальний фінансовий результат, що суттєво завищує суму податкових донарахувань); невідповідності ринкового діапазону, використаного Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві для обґрунтування власних висновків, положенням Податкового кодексу України; неправомірність висновків Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо неможливості застосування «середньозважених» показників рентабельності для аналізу контрольованих операцій.
		Також, позивачем надано 07.05.2019 відповідь на відзив Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (зазначений відзив до суду не надходив), в якому зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» своєчасно та в повному обсязі сплачено суму грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2019 №17140305, з огляду на що, відповідно до положень Податкового кодексу України податковий борг не виник.
		Від позивача 13.05.2019 надійшла заява про виклик свідка - старшого менеджера групи з трансфертного ціноутворення податково-юридичного департаменту приватного акціонерного товариства «Делойт енд Туш ЮСК» Литвина Дмитра Костянтиновича, оскільки, приватним акціонерним товариством «Делойт енд Туш ЮСК» складено документацію з трансфертного ціноутворення на замовлення позивача згідно листа-угоди про надання послуг від 10.03.2016 №ТАХ/2016/38422 з додатками до нього та ОСОБА_1 володіє спеціальними знаннями у сфері трансфертного ціноутворення, може повідомити про обставини та економічні підстави для обрання саме таких підходів до трансфертного ціноутворення, які були використані позивачем, а також обставини проведення податкової перевірки.
		В свою чергу, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 31.05.2019 надано додаткові пояснення, відповідно до яких, останнім зазначено, що доцільним показником рентабельності для тестування контрольованої операції є чиста рентабельність, оскільки операція дистриб`юторська, і доходи від реалізації товарів були отримані в операціях непов`язаними особами на відміну від витрат, які були понесені в операціях із пов`язаною особою. Таким чином, для аналізу порівнянності цін контрольованій операції з ринковим інтервалом Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вважає за доцільне використовувати метод чистого прибутку із застосуванням показника чистої рентабельності. Зокрема, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві зазначено, що відповідно до приписів підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплатити пеню з суми заниженого податкового зобов`язання за весь період заниження та, в тому числі, за період адміністративного та/або судового оскарження. Також, відповідачем зазначено, що сума грошового зобов`язання добровільно сплачена позивачем, чим визначено правомірність винесеного податкового-повідомлення рішення та встановлених порушень.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2019 закрито підготовче провадження у справі №640/4595/19 та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Під час судового розгляду справи, в судовому засіданні 27.06.2019 було допитано в якості свідка ОСОБА_1 .
		Від позивача 05.09.2019 надійшли додаткові пояснення, в яких позивачем підтримано позовні вимоги та зазначено, що за звітні роки майже 50% операцій позивача не є контрольованими. Отже, загальний фінансовий результат позивача, який використовують відповідачі у якості підтвердження, не може використовуватися для визначення ціноутворення в контрольованих операціях. Так, позивачем зазначено, що для проведення аналізу з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій позивачем був обраний метод «витрати плюс» на основі показника валової рентабельності собівартості. Зазначений метод є більш пріоритетним, ніж той, який був застосований відповідачами при проведенні перевірки (відповідно до підпункту 39.3.6.3 статті 39 Податкового кодексу України у редакції 2013 та 2014 років, та підпункту 39.3.2.1 статті 39 Податкового кодексу України у редакції 2015 року). Метод «витрати плюс» передбачає використання показника валової рентабельності собівартості. Собівартість реалізованих товарів/робіт/послуг включає витрати позивача від придбання туристичних послуг в межах контрольованих операцій. Таким чином, позивачем наголошено на тому, що показник валової рентабельності собівартості залежить від прибутковості позивача саме від надання туристичних послуг.
		Зокрема, в судовому засіданні 05.09.2019 за клопотанням представника позивача до матеріалів справи долучено письмові докази, в яких наголошено, зокрема, на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 №17140305 було отримане товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» в день його складення (винесення) - 14.01.2019, відповідно до вимог податкового законодавства у 10-денний термін для оплати такого податкового повідомлення-рішення починається з наступного дня - 15.01.2019. Таким чином, останній 10-й день для оплати податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки, було 25.01.2019, до цієї дати вся сума у розмірі 2 366 546,00 грн. була самостійна сплачена позивачем, останній платіж був здійснений позивачем 21.01.2019. Також, представником позивача зазначено, що складення посадовою особою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 № 8561/10/28-10-17-02-23, за відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» податкового боргу з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів, є протиправним. 
		В судовому засіданні 05.09.2019, у порядку частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив ухвалу про поновлення судового розгляду даної адміністративної справи для з`ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.
		Від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 02.10.2019 надійшли пояснення, в яких зазначено, що контролюючий орган не має права проводити більше однієї перевірки контрольованих операцій одного платника податків протягом календарного року. Водночас проведення перевірки контрольованих операцій не перешкоджає проведенню інших перевірок, визначених статтею 75 Податкового кодексу України (планових, позапланових, камеральних, фактичних) (підпункти 39.5.2.4 та 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України). З урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України у разі проведення контрольованих операцій податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість (для контрольованих операцій, здійснених у 2013 та 2014 звітних роках) можуть бути самостійно визначені контролюючим органом не пізніше закінчення 2555 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації з відповідного податку. Отже, контрольовані операції платника податків можуть бути перевірені протягом і більше з дати їх проведення.
		Від представника позивача 04.10.2019 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та надано пояснення головного бухгалтера та генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», в яких зазначено, що останніми був підписаний складений представником контролюючого органу лист про згоду з висновками податкової перевірки, що викладені в акті про результати перевірки платника податків від 08.01.2019 №5/26¬15-14-03-05/36285831, проте вони просять суд не вважати зазначений лист волевиявленням цих посадових осіб, оскільки з висновками акту перевірки ані головний бухгалтер, ані директор не згодні, що і стало наслідком звернення до суду із даним позовом.
		Так, представником позивача наголошено на тому, що зазначений лист не є актом юридичної особи, не несе будь-яких юридичних наслідків та не може бути свідченням волевиявлення позивача. Крім того, лист не має обов`язкових реквізитів, таких як вихідний номер і дата складання, внаслідок чого неможливо встановити чи був він підписаний посадовими особами позивача після повного ознайомлення з текстом акта перевірки. Представником позивача наголошено на тому, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК» сплатило податкове зобов`язання, яке виникла внаслідок винесення Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.01.2019 №17140305, з метою запобігання нарахування пені, однак, в результаті позивачу все одно була необґрунтовано нараховано пеню. 
		Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви, у відповідності з приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та додаткові пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
		ВСТАНОВИВ:
		Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку контрольованих операцій, здійснених  товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» з нерезидентами «Borublita Holdings Limited» (Республіка Кіпр) та «Simsala Holdings Limited» (Республіка Кіпр) за період з 01.09.2013 та 31.12.2015. Предметом контрольованих операцій є придбання  товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» туристичних послуг у «Borublita Holdings Limited» та «Simsala Holdings Limited» для цілей формування комплексного туристичного продукту.
		Загальний обсяг контрольованих операцій за 2013 рік, що відображений позивачем у звіті про контрольовані операції за 2013 рік становить 111 574      380,00 грн. У поданому Звіті відображено контрольовані операції з контрагентами - нерезидентами, а саме: «Borublita Holdings Limited» (Республіка Кіпр), загальна сума операцій з контрагентом - 395 142      773,00 грн. (графа 5 Звіту), з яких контрольованими є операції за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 на суму 96 643 012 грн. (графа 6 Звіту); «Simsala Holdings Limited» (Республіка Кіпр), загальна сума операцій з контрагентом 62 35 644 грн. (графа 5 Звіту), з яких контрольованими є операції за період з 01.09.2013 по 12.2013 на суму 14 931 368,00 грн. (графа 6 Звіту).
		Проведеною перевіркою відображеного показника за період 01.09.2013 по 31.12.2013 у графі 6 Звіту про контрольовані операції за 2013 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом» у загальній сумі 111 574    380,00 грн. на підставі таких документів: договорів, актів виконаних робіт, банківських виписок, платіжних документів, касових чеків, регістрів синтетичного обліку по рахункам 31 «Рахунки в банках», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки з кредиторами», 90 «Собівартість реалізації», 79 «Фінансовий результат» не встановлено заниження задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» показників у графі 6 Звіту про контрольовані операції за 2013 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом».
		Господарські операції з нерезидентами «Borublita Holdings Limited» та «Simsala Holdings Limited» за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 визнаються контрольованими операціями, критерії яких визначені Податковим кодексом України, а саме:
		-          підпунктом 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015) яким визначено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України;
		-          підпункту 39.2.1.4 пункту 39.2. статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015) яким визначено, що загальна сума здійснених контрольованих операцій Товариства з контрагентами перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.
		Загальний обсяг контрольованих операцій за 2014 рік, що відображений позивачем у Звіті про контрольовані операції за 2014 рік становить 667 027    953,00 грн.
		У поданому Звіті відображено контрольовані операції з двома контрагентами - нерезидентами, а саме: «Одеон Туризм Інтернешнл Мальта Лімітед» (Республіка Мальта) (контрольовані операції з даним контрагентом не були предметом перевірки); «Borublita Holdings Limited» (Республіка Кіпр), загальна сума операцій з контрагентом становить 667 027    953,00 грн. (графа 5 Звіту), які є контрольованими (графа 6 Звіту).
		Проведеною перевіркою відображеного показника за 2014 рік з нерезидентом «Borublita Holdings Limited» у графі 6 Звіту про контрольовані операції за 2014 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом» у загальній сумі 667 027 953,00 грн. на підставі таких документів: договорів, актів виконаних робіт, банківських виписок, платіжних документів, касових чеків, регістрів синтетичного обліку по рахунками 31 «Рахунки в банках», 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки з кредиторами», 90 «Собівартість реалізації», 79 «Фінансовий результат» не встановлено заниження задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК»  показників у графі Звіту про контрольовані операції за 2014 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом».
		Господарські операції з нерезидентом «Borublita Holdings Limited» за 2014 рік визнаються контрольованими операціями, критерії яких визначені Податковим кодексом України, а саме:
		- підпунктом 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015) яким визначено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України;
		-          підпунктом 39.2.1.4 пункту 39.2. статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015) яким визначено, що загальна сума здійснених контрольованих операцій товариства з контрагентами перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.
		Загальний обсяг контрольованих операцій за 2015 рік, що відображений позивачем у Звіті про контрольовані операції за 2015 рік становить 577 533    052,00 грн..
		У поданому Звіті відображено контрольовані операції з контрагентами - нерезидентами «Borublita Holdings Limited» та «Simsala Holdings Limited».
		Загальна сума операцій з контрагентом «Borublita Holdings Limited» за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 становить 545 633 096,00 грн. (графа 4 Звіту).
		Загальна сума операцій з контрагентом «Simsala Holdings Limited» за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 становить 31 899 956,00 грн. (графа 4 Звіту).
		Проведеною перевіркою відображеного показника за 2015 рік з нерезидентами «Borublita Holdings Limited» та «Simsala Holdings Limited» у графі 4 Звіту про контрольовані операції за 2015 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом» у загальній сумі 577 533      052,00 грн. на підставі таких документів: договорів, актів виконаних робіт, банківських виписок, платіжних документів, касових чеків, регістрів синтетичного обліку по рахункам 31 «Рахунки в банках», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки з кредиторами», 90 «Собівартість реалізації», 79 «Фінансовий результат» не встановлено заниження задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» показників у графі 4 Звіту про контрольовані операції за 2015 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом».
		Господарські операції з нерезидентами «Borublita Holdings Limited» та «Simsala Holdings limited» за 2015 рік визнаються контрольованими операціями, критерії яких визначені Податковим кодексом України, а саме:
		- абзацом «в» підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2015) яким визначено, що господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України;
		-          підпунктом 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2015 року) яким визначено, що річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік та обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.?
		За результатами перевірки складено акт «Про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.12.2014 і дотримання принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій за період з 01.01.2015 по 31.12.2015» від 08.01.2019 №5/1/26-15-14-03-05/36285831.
		Так, перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» підпункту 39.1.3 пункту 39.1 статті 39, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2    363    522,00 грн., в тому числі: за 2013 рік - 635    974,00 грн., за 2014 рік - 396 215,00 грн., за 2015 рік - 1334    357,00 грн..
		На підставі акта перевірки від 08.01.2019 №5/1/26-15-14-03-05/36285831, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 №17140305 на суму 2 366 546,00 грн..
		Дотримуючись строків, передбачених статтею 57 Податкового кодексу України, товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК»  у повному обсязі сплатило визначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні грошові зобов`язання.
		У зв`язку з досягненням товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК»  критеріїв, передбачених підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, воно було переведене на облік до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
		Незважаючи на сплату товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК»   грошових зобов`язань, визначених в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було винесено податкову вимогу від 15.02.2019 №129-17, якою визначено податковий борг щодо сплати пені у розмірі 1808 656,80 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 №8561/10/28-10-17-02-23.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК», не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.01.2019 №17140305, податковою вимогою від 15.02.2019 №129-17 та рішенням про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 №8561/10/28-10-17-02-23, винесеними  Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, звернулось до суду з даним позовом.
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Строк проведення перевірки контрольованих операцій визначено відповідно до підпунктів 39.5.2.7 та 39.5.2.8. пункту 39.5 Податкового кодексу України.
		Так, приписами підпунктів 39.5.2.7 та 39.5.2.8. пункту 39.5 Податкового кодексу України визначено, що строк проведення перевірки платника податків з питань дотримання принципу "витягнутої руки" обчислюється з дня прийняття рішення про її проведення до дня складення акта (довідки) про проведення такої перевірки. Термін проведення перевірки платника податків з питань дотримання принципу "витягнутої руки" переривається у разі розгляду судом позовів платника податків з питань, пов`язаних з призначенням, проведенням або предметом такої перевірки, до завершення судових процедур. 
		Тривалість перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" не повинна перевищувати 18 місяців. Кожні шість місяців проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" контролюючий орган надає платнику податків інформацію про поточний стан проведення перевірки.
		Перевірка проводиться за період, який дорівнює строкам давності визначення грошового зобов`язання платника податків, що встановлені пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованих операцій відповідно до статті 39 Податкового кодексу України). 
		Отже, контрольовані операції платника податків можуть бути перевірені протягом семи років з дати їх проведення.
		Як вбачається з акта перевірки від 08.01.2019 №5/1/26-15-14-03-05/36285831, відділом контролю за трансфертним ціноутворенням управління аудиту окремих об`єктів та категорій платників Департаменту аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.12.2014 і дотримання принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, відповідно до підпункту 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (із змінами і доповненнями), на підставі наказу від 02.10.2017 № 10024 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».
		Так, відповідно до акта перевірки від 08.01.2019 №5/1/26-15-14-03-05/36285831, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві перевірку розпочато 03.10.2017 та закінчено 08.01.2019.
		Враховуючи вищезазначене, суд наголошує на тому, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві здійснено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» у строки та у порядку, визначеному приписами Податкового кодексу України. 
		Основним міжнародним правовим актом, що регламентує порядок оподаткування при застосуванні трансфертних цін, і на принципових засадах якого базуються приписи статті 39 Податковго кодексу України є Настанови Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з трансфертного ціноутворення для транснаціональних корпорацій і податкових органів 1995 року.
		Настанови Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) 1995 року. передбачає поширення його положень на міжнародні (зовнішньоекономічні) угоди, тобто регламентує податкові аспекти трансфертного ціноутворення в контексті міжнародного податкового права.
		Окремо суд зазначає, що Настанови Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) є рекомендаційно-методичним міжнародним документом у сфері регулювання трансферного ціноутворення, зокрема, щодо застосування принципу "витягнутої руки", не є частиною законодавства України.
		Оскільки загальна методика контролю за трансферним ціноутворенням викладена у статті 39 Податкового кодексу України саме відповідно до методології Настанов ОЕСР, посилання на вказаний акт виключно підсилює відповідні положення статті 39 Податкового кодексу України.
		Трансфертне ціноутворення - це методи встановлення державою відповідності незалежним ринковим цін угод або розподілу прибутків чи витрат, які могли бути викривлені підприємством задля мінімізації податкового навантаження.
		Згідно з підпунктом 39.1.1 пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015), податковий контроль за трансфертним ціноутворенням передбачає коригування податкових зобов`язань платника податків до рівня податкових зобов`язань, розрахованих за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов контрольованої операції комерційним та/або фінансовим умовам, які мали місце під час здійснення зіставних операцій, передбачених цією статтею, сторони яких не є пов`язаними особами.
		Відповідно до підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України визначення ціни під час здійснення контрольованих операцій проводиться за методами, встановленими пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.
		Згідно з підпунктом 39.1.3 пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України, ціна в контрольованій операції для цілей оподаткування визнається звичайною, якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не доведено зворотне або платником податків використано ціну, зазначену в договорі про взаємне узгодження цін під час здійснення контрольованих операцій, порядок укладення якого визначено пунктом 39.6 цієї статті, та ціну, зазначену в такому договорі, не може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.
		Підпунктом 39.1.4 пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України визначено, що у разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій цін, що не відповідають рівню звичайних цін на відповідні товари (роботи, послуги), та якщо внаслідок такої невідповідності виникає заниження податкового зобов`язання, платник податків має право самостійно провести коригування податкових зобов`язань і сплачених сум податку відповідно до підпункту 39.5.4 цієї статті.
		Згідно з підпунктом 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України "Зіставлення комерційних та фінансових умов операцій" -
		39.2.2.1. Для визначення обсягу отриманих доходів та/або понесених витрат під час здійснення контрольованої операції платники податків і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводять зіставлення такої контрольованої операції з іншими операціями, сторони яких не є пов`язаними особами.
		39.2.2.2. Для цілей цього Кодексу операції визнаються зіставними, якщо вони здійснюються в однакових комерційних та/або фінансових умовах з контрольованою операцією.
		39.2.2.3. Такі умови можуть бути визнані зіставними лише у разі, якщо відмінності між ними не мають істотного впливу на результати операції або можуть бути усунені шляхом коригування умов та/або результатів зіставних чи контрольованих операцій.
		39.2.2.4. Під час визначення зіставності операцій, а також для коригування їх комерційних та/або фінансових умов аналізуються такі елементи контрольованої та зіставних операцій: товари (роботи, послуги), які є предметом операції; функції, які виконуються сторонами операції, активи, що ними використовуються, умови розподілу між сторонами операції ризиків та вигод, розподіл відповідальності між сторонами операції та інші умови операції; стала практика відносин та умови договорів, укладених між сторонами операції, які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг); економічні умови діяльності сторін операції, включаючи аналіз відповідних ринків товарів (робіт, послуг), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг); бізнес-стратегії сторін операції (за наявності), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг).
		39.2.2.5. Визначення зіставності комерційних та/або фінансових умов операцій з умовами контрольованої операції здійснюється за результатами аналізу: характеристик товарів (робіт, послуг); кількості товарів, обсягу виконаних робіт (наданих послуг); строків виконання господарських зобов`язань; умов здійснення платежів під час проведення операції; офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України, у разі використання такої валюти у розрахунках під час проведення операції, зміни цього курсу; розміру звичайних надбавок чи знижок до ціни товарів (робіт, послуг), зокрема знижок, зумовлених сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами споживчих якостей, закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації), збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; розподілу прав та обов`язків між сторонами операції, визначених за результатами функціонального аналізу.
		Відповідно до підпункту 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України визначення ціни з метою оподаткування доходів (прибутку, виручки) платників податків, що є сторонами контрольованої операції, здійснюється за одним із зазначених методів: 39.3.1.1. порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); 39.3.1.2. ціни перепродажу; 39.3.1.3. витрати плюс; 39.3.1.4. чистого прибутку; 39.3.1.5. розподілення прибутку.
		Під час вибору методу, що використовується для визначення ціни в контрольованій операції, повинні враховуватися повнота і достовірність вихідних даних, а також обґрунтованість коригування, що здійснюється з метою забезпечення зіставності умов проведення контрольованої та зіставних операцій.
		Допускається використання комбінації двох і більше методів, передбачених цим підпунктом.
		Платник податку використовує будь-який метод, який він обґрунтовано вважає найбільш прийнятним, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).
		Зокрема, суд наголошує на тому, що відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		Як наголошено позивачем, на вимогу контролюючого органу документація позивача з трансфертного ціноутворення за 2013-2015 роки була направлена листом від 01.02.2017 №14 у відповідь на запит про надання документації з трансферного ціноутворення від 30.11.2016 №25837/6/99-99-14-01-02-15.
		При підготовці документації з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій з придбання послуг з розміщення та послуг за місцем призначення у 2013-2015 роках, позивач  використовував метод «витрати плюс» для підтвердження відповідності цін у операціях за 2013-2014 роки рівню звичайних цін і умов операцій, здійснених у 2015 році - принципу «витягнутої руки», що передбачає використання показника «валової рентабельності собівартості», який розраховується за наступною формулою: Валова рентабельність собівартості = Валовий прибуток : Собівартість реалізованих товарів/робіт/послуг.
		В свою чергу, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вважає використання методу «витрати плюс» неможливим, оскільки, як і в методі ціни перепродажу, якщо існують суттєві відмінності, які впливають на одержану надбавку «витрати плюс» при контрольованій і неконтрольованій операціях, для врахування таких відмінностей потрібно зробити відповідні точні коригування. У кожному окремому випадку такі коригування певною мірою впливатимуть на відносну надійність аналізу згідно з методом «витрати плюс». Крім цього, лишається фактор відмінності в обліковій політиці зіставних компаній.
		При цьому, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві обрано інший метод трансфертного ціноутворення, метод «чистого прибутку». Так, в акті перевірки зазначено, що для аналізу відповідності цін контрольованих операцій рівню звичайних (ринкових) цін (2013- 2014 роки) та відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» (2015 рік) Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було прийняте рішення про застосування методу «чистого прибутку», на основі показника «чистої рентабельності».
		Для застосування методу «чистого прибутку» Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві був обраний показник «чистої рентабельності», який розраховується за наступною формулою: Чиста рентабельність = Прибуток від операційної діяльності : Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг). 
		Обов`язок доведення доцільності застосування власного методу трансфертного ціноутворення покладено на контролюючий орган та передбачено, якщо платник податків використав метод, що відповідає положенням цієї статті, або метод трансфертного ціноутворення, зазначений у договорі про попереднє узгодження цін у  контрольованих операціях, встановлення контролюючим органом відповідності контрольованих операцій платника податків принципу "витягнутої руки" базується на тому методі трансфертного ціноутворення, який застосовується платником податків, за винятком випадків, коли контролюючий орган обґрунтує, що метод, який застосовується платником податків, не є найбільш доцільним (відповідно до підпункту 39.3.2.1 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла з 01.01.2015). 
		Підпунктом 39.3.6.3 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) визначено, що метод «чистого прибутку» використовується, зокрема, у разі відсутності або недостач інформації, на підставі якої можна обґрунтовано зробити висновок про достатній рівень зіставності комерційних та/або фінансових умов контрольованої та зіставних операцій під час використання методів, визначених у підпунктах 39.3.4 і 39.3.5 цієї статті».
		Відповідно до підпункту 39.3.2.1 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.2015), у разі коли метод «ціни перепродажу» або метод «витрати плюс» та метод «чистого прибутку» або «розподілення прибутку» можуть застосовуватися платником податку з однаковою надійністю, слід застосовувати метод «ціни перепродажу» або метод «витрати плюс».
		Відтак, названою вище нормою Податкового кодексу України чітко була передбачена пріоритетність застосування методу «витрати плюс» перед методом «чистого прибутку» у разі, коли такі методи можуть застосовуватися платником податку з однаковою надійністю.
		Так, позивачем наголошено на тому, що для застосування методу «чистого прибутку» необхідно належним чином довести, що зокрема, застосування методу «витрати плюс» є менш доцільним і з меншою надійністю зможе обґрунтувати відповідність ціни в контрольованих операціях рівню звичайних цін у 2013-2014 та відповідність умов Контрольованої операції у 2015 році принципу «витягнутої руки».
		Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом в обґрунтування неможливість застосування методу «витрати плюс» з показником валова рентабельність, зазначено, що однією з переваг методу чистої маржі від операцій є те, що показник чистого прибутку може більшою мірою не залежати від функціональних відмінностей між контрольованою і неконтрольованою операціями, ніж маржа валового прибутку. Відмінності у функції, що виконуються між підприємствами, відповідно є у відмінностях між операційними витратами. Крім цього, залишається фактор відмінності в обліковій політиці зіставних компанії.
		Згідно з підпунктом 39.3.5 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України - 
		39.3.5.1. Метод "витрати плюс" є методом визначення відповідності ціни товарів (робіт, послуг) контрольованої операції звичайній ціні, який полягає у зіставленні валової рентабельності собівартості контрольованої операції з ринковим діапазоном валової рентабельності собівартості у зіставних операціях, визначених у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті.
		39.3.5.2. Метод "витрати плюс" застосовується, зокрема, під час: виконання робіт (надання послуг) особами, які є пов`язаними з отримувачами результатів таких робіт (послуг); реалізації товарів, сировини або напівфабрикатів за договорами між пов`язаними особами; реалізації товарів (робіт, послуг) за довгостроковими договорами (контрактами) між пов`язаними особами.
		39.3.5.3. У разі коли валова рентабельність собівартості контрольованої операції перебуває в межах ринкового діапазону валової рентабельності собівартості, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування визнається, що ціна товарів (робіт, послуг) контрольованої операції відповідає звичайній ціні.
		39.3.5.4. Якщо валова рентабельність собівартості контрольованої операції є меншою, ніж мінімальне значення ринкового діапазону валової рентабельності собівартості, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування враховується ціна, що визначається виходячи з фактичної собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) і валової рентабельності собівартості, яка відповідає мінімальному значенню ринкового діапазону валової рентабельності собівартості.
		39.3.5.5. Якщо валова рентабельність собівартості контрольованої операції перевищує максимальне значення ринкового діапазону валової рентабельності собівартості, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування враховується ціна, що визначається виходячи з фактичної собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) і валової рентабельності собівартості, яка відповідає максимальному значенню ринкового діапазону валової рентабельності собівартості.
		39.3.5.6. Застосування для цілей оподаткування мінімального чи максимального значення ринкового діапазону валової рентабельності собівартості відповідно до підпункту 39.3.5 цієї статті здійснюється за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
		Відповідно до підпункту 39.3.6 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України -
		39.3.6.1. Метод "чистого прибутку" ґрунтується на порівнянні рентабельності контрольованої операції з ринковим діапазоном рентабельності у зіставних операціях, визначеним у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті.
		39.3.6.2. Розрахунок найбільш прийнятного показника рентабельності у контрольованій операції (або в сукупності контрольованих операцій у разі, коли окремі операції є настільки взаємопов`язаними або безперервними, що не можуть бути адекватно оцінені окремо) здійснюється платником податку згідно з підпунктом 39.3.2 цієї статті.
		39.3.6.3. Метод чистого прибутку використовується, зокрема, у разі відсутності або недостатності інформації, на підставі якої можна обґрунтовано зробити висновок про достатній рівень зіставності комерційних та/або фінансових умов контрольованої та зіставних операцій під час використання методів, визначених у підпунктах 39.3.4 і 39.3.5 цієї статті.
		39.3.6.4. У разі коли рентабельність контрольованої операції перебуває в межах ринкового діапазону рентабельності, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування визнається, що ціна товарів (робіт, послуг) контрольованої операції відповідає звичайній ціні.
		39.3.6.5. Якщо рентабельність контрольованої операції є меншою за мінімальне значення ринкового діапазону рентабельності, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування враховується ціна, що визначається виходячи з рентабельності, яка відповідає мінімальному значенню ринкового діапазону рентабельності.
		39.3.6.6. Якщо рентабельність контрольованої операції перевищує максимальне значення ринкового діапазону рентабельності, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування враховується ціна, що визначається виходячи з рентабельності, яка відповідає максимальному значенню ринкового діапазону рентабельності.
		39.3.6.7. Застосування для цілей оподаткування мінімального чи максимального значення ринкового діапазону рентабельності відповідно до підпункту 39.3.6 цієї статті здійснюється за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
		Відповідно до підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України, 
		39.3.2.1. Для застосування методу, встановленого підпунктом 39.3.1.1 цієї статті, розраховується ринковий діапазон цін.
		39.3.2.2. Для застосування методів, встановлених підпунктами 39.3.1.2 - 39.3.1.4 цієї статті, розраховується ринковий діапазон рентабельності.
		39.3.2.3. Для застосування методу, встановленого підпунктом 39.3.1.5 цієї статті, розраховується ринковий діапазон цін та/або ринковий діапазон рентабельності.
		39.3.2.4. Порядок розрахунку та застосування ринкового діапазону цін та ринкового діапазону рентабельності затверджується Кабінетом Міністрів України.
		39.3.2.5. Під час визначення для цілей оподаткування рівня рентабельності контрольованих операцій можуть бути використані такі фінансові показники: а) валова рентабельність, що визначається як відношення валового прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахованого без урахування акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших податків та зборів; б) валова рентабельність собівартості, що визначається як відношення валового прибутку до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг).
		39.3.2.6. Показники рентабельності для цілей цієї статті визначаються на підставі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відображених за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
		39.3.2.7. Під час визначення ринкового діапазону рентабельності використовуються значення показників рентабельності, що визначаються за результатами не менше трьох зіставних операцій, у тому числі здійснених платником податків, за умови, що зазначені операції були здійснені з особами, які не є пов`язаними.
		39.3.2.8. У разі застосування методів, зазначених у підпунктах 39.3.1.2-39.3.1.4 цієї статті, здійснюється вибір сторони контрольованої операції, стосовно якої застосування таких методів є найбільш обґрунтованим і можна зробити найбільш обґрунтований висновок щодо зіставності такої контрольованої операції з операціями відповідно до підпункту 39.2.2 цієї статті, сторонами яких не є пов`язані особи. При цьому такий вибір повинен здійснюватися відповідно до виконаних кожною стороною контрольованої операції функцій, використаних під час здійснення контрольованих операцій активів та прийнятих економічних (комерційних) ризиків, пов`язаних із здійсненням такої операції. З метою застосування таких методів визначаються мінімальне і максимальне значення ринкового діапазону рентабельності, розрахованого на основі показників рентабельності. 
		39.3.2.9. Під час визначення ринкового діапазону рентабельності використовується інформація, наявна на момент здійснення контрольованої операції, та/або інформація за звітний податковий період (рік), у якому здійснена контрольована операція, та/або за попередні податкові періоди (роки), що передують податковому періоду (року) здійснення контрольованої операції.
		39.3.2.10. З метою забезпечення зіставності показників рентабельності під час визначення ринкового діапазону рентабельності проводиться коригування окремих показників фінансової звітності платника податку, враховуючи умови здійснення контрольованої та зіставних операцій.
		Позивачем наголошено на тому, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК» є туристичним оператором, основною та виключною діяльністю якого є продаж туристичних турів, які не супроводжуються наданням додаткових функцій. 
		Так, відповідно до частини третьої статті 5 Законом України «Про туризм» від 15.09.1995 №324/95-ВР, туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.
		Зазначена норма забороняє туристичним операторам надавати будь-які інші послуги, окрім туристичних та посередніцких, пов`язаних із туризмом.
		Зокрема, пунктом 11 Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку України 16 (Витрати), затверджені Наказом міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати;          прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати».
		Так, позивачем наголошено на тому, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК», як і інші туроператори, в силу припису вищенаведеної норми, повинно враховувати при обчисленні собівартості саме вартість наданих туристичних послуг. Суттєвих відмінностей при розрахунку показника валової рентабельності собівартості бути не повинно. Натомість, для проведення аналізу з трансфертного ціноутворення Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві використано метод «чистого прибутку», що базується на розрахунку показника «чистої рентабельності». При розрахунку цього показника враховується не тільки собівартість послуг туроператорів, а також й інші операційні витрати, зокрема, маркетингові та рекламні витрати. Витрати на маркетингові заходи залежать від стратегії компаній та можуть значно відрізнятися, що суттєво впливає на показник чистого прибутку та, відповідно, на чисту рентабельність.
		При  проведенні аналізу з трансфертного ціноутворення Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві був застосований метод «чистого прибутку» на основі загальних фінансових результатів позивача. Тобто, цей показник був розрахований як співвідношення прибутку від операційної діяльності позивача до чистого доходу (виручки) за відповідний рік.
		Так, на момент здійснення контрольованих операцій в 2013 та 2014 роках, приписами підпункту 39.3.6.1 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) визначено, що метод чистого прибутку ґрунтується на порівнянні рентабельності контрольованої операції з ринковим діапазоном рентабельності у зіставних операціях, визначеним у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті.
		На момент здійснення контрольованої операції у 2015 році, приписами підпункту 39.3.6.1 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.2015) визначено, що метод чистого прибутку операції полягає у порівнянні чистого прибутку на основі відповідної бази (витрати, продаж, активи), що отримує платник податку у контрольованій операції, з чистим прибутком на основі тієї ж бази у співставній неконтрольованій операції.
		Тобто, на момент здійснення контрольованих операцій, приписами Податкового кодексу України, чітко передбачав, що при застосуванні методу «чистого прибутку» слід проводити порівняння чистого прибутку саме від контрольованих операцій з ринковим діапазоном.
		Також, позивачем зазначено, що додатково слід врахувати, що у досліджуваному періоді товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК», також здійснювало операції з придбання туристичних послуг від інших контрагентів, операції з якими не визнаються контрольованими. Обсяг таких неконтрольованих операцій складає від 26% до 44% загальної собівартості послуг позивача. Отже, такі неконтрольовані операції мали суттєвий вплив на загальний фінансовий результат позивача та його показник чистої рентабельності.
		Так, за твердженням позивача, враховуючи вищезазначене, загальний показник чистого прибутку та показник чистої рентабельності позивача не відображає результати саме в контрольованих операціях, як це передбачено законодавством. В свою чергу, використання Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві загального фінансового результату при розрахунку показника чистої рентабельності прямо суперечить вищенаведеним нормам Податкового кодексу України.
		Зокрема, з акту перевірки вбачається, що контролюючим органом вказано на те, що за результатами аналізу встановлено, що не всі відібрані товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» компанії відповідають умовам зіставності, а саме є компанії, фінансові умови діяльності яких відрізняються від умов контрольованої операції, про що свідчить показник обертання кредиторської заборгованості, який вказує на відмінність в умовах оплати, що суттєво впливає на показник чистого прибутку. Так, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві зазначено, що відмінності в показниках «обертання кредиторської заборгованості» у позивача та зіставних компаніях можуть істотно вплинути на фінансовий результат під час застосування відповідного методу трансфертного ціноутворення. Як наслідок, за цим критерієм були відхилені певні компанії для кожного року здійснення контрольованих операцій.
		Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві за даним критерієм відхилив наступні компанії, що були наявні у початковій вибірці позивача: 1) для 2013 року (2 компанії): товариство з обмеженою відповідальністю «Іспатур», товариство з обмеженою відповідальністю «Соната Тревел»; 2) для 2014 року (4 компанії): товариство з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Іспатур», приватне підприємство «Тур Галичина», товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо»; 3) для 2015 року (6 компаній): товариство з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Сієста», товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Візит», товариство з обмеженою відповідальністю «Албіз-тур», приватне підприємство «Тур Галичина», товариство з обмеженою відповідальністю «Вінтаж креативні подорожі». 
		Так, відповідно до приписів підпункту 39.2.2.3 пункту 39.2 статті 39 (для контрольованих операцій здійснених у 2013 та 2014 роках) та підпункту 39.2.2.1 пункту 39.2 статті 39 (для контрольованої операції за 2015 рік) Податковий кодекс України визначено, що контрольовані операції визнаються зіставними з неконтрольованими, якщо немає значних відмінностей між ними, що можуть істотно вплинути на фінансовий результат під час застосування відповідного методу трансфертного ціноутворення, а також якщо такі відмінності можуть бути усунені шляхом коригування умов та фінансових результатів неконтрольованої операції для уникнення впливу таких відмінностей на порівняння.
		Також, відповідно до підпункту 39.2.2.2 пункту 39.2 статті 39 Податковий кодекс України, в редакції, чинній на момент здійснення контрольованих операцій у 2013-2015 роках, під час визначення зіставності операцій аналізуються такі елементи контрольованої та зіставних операцій: 
		характеристика (в редакції Податкового кодексу України до 2015 року слово «характеристика» було відсутнє) товарів (робіт, послуг), які є предметом операції; 
		функції, які виконуються сторонами операції, активи, що ними використовуються, умови розподілу між сторонами операції ризиків та вигод, розподіл відповідальності між сторонами операції та інші умови операції (далі - функціональний аналіз); 
		стала практика відносин та умови договорів, укладених між сторонами операції, які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг); економічні умови діяльності сторін операції, включаючи аналіз відповідних ринків товарів (робіт, послуг), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг);
		бізнес-стратегії сторін операції (за наявності), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг).
		Таким чином, відповідно до приписів Податкового кодексу України основними критеріями зіставності умов операцій є функції, ризики та активи компаній. Ключові критерії зіставності контрольованих та неконтрольованих операцій є співставними. 
		Так, позивачем наголошено на тому, та в свою чергу, не спростовано відповідачами,  що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві не доведено доцільність застосування критерію «обертання кредиторської заборгованості» для відхилення зіставних компаній. Більше того, оскільки основні критерії цих компаній є зіставними, позивач вважає недоцільним відхилення зазначених вище компаній.
		Крім цього, приписами Податкового кодексу України, передбачено, що у разі наявності певних відмінностей в умовах операцій, вони можуть бути усунені шляхом проведення необхідних коригувань, у відповідності до підпункту 39.2.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України.
		Позиція щодо можливості коригування відмінностей у показниках кредиторської заборгованості між компаніями передбачена Настановами ОЕСР «Щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб», прийнятих у липні 2010 року у пункті 3.47, який допускає можливість проведення уточнюючих коригувань для усунення впливу будь-яких відмінностей при порівнянності операцій.
		Пункт 3.49 Настанов ОЕСР, в свою чергу, передбачає наявність прикладу коригування оборотного капіталу, що призначений для відображення відмінності рівнів дебіторської, кредиторської заборгованостей та матеріально-виробничих запасів. 
		Пункт 6 додатку до Розділу III Настанов ОЕСР, в свою чергу, містить детальний та покроковий опис процедури проведення коригувань, який передбачає наступні етапи: 1) ідентифікація відмінностей оборотного капіталу (враховуються рахунки дебіторської заборгованості, матеріально-виробничих запасів та кредиторської заборгованості); 2) розрахунок значення для відмінностей у рівнях оборотного капіталу; 3) коригування результату з метою відображення відмінностей у рівнях оборотного капіталу.
		Отже, Настанови ОЕСР також передбачають можливість проведення коригувань при наявності відмінностей у рівнях кредиторської заборгованості між компаніями. Так, позивачем наголошено на тому, що даний критерій не є підставою для відхилення зіставних компаній з вибірки, а лише потребує проведення коригувань.
		Водночас, Державна фіскальна служба України у листі від 15.08.2017 №1615/6/99-99-15-02-02- 15/ІПК зазначає, що враховуючи те, що Настанови ОЕСР є узагальненням найкращих сучасних практик застосування принципу «витягнутої руки» для оцінки трансфертного ціноутворення під час здійснення підприємствами контрольованих операцій, вони можуть використовуватися платниками податків та контролюючими органами як рекомендаційно-методологічні матеріали під час практичного застосування статті 39 Податкового кодексу України.
		Таким чином, Податковий кодекс України та настанови ОЕСР чітко передбачають можливість для усунення можливих відмінностей в умовах операцій, шляхом проведення відповідних коригувань.
		Зокрема, позивачем зазначено, що неправомірно відхиляючи окремі компанії із переліку зіставних на підставі спірного критерію «обертання кредиторської заборгованості», вплив якого на умови операцій може бути скоригований, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві суттєво змінило ринковий діапазон чистої рентабельності зіставних компаній.
		Так, позивач зауважив, що за умови коректного визначення вибірки компаній навіть при використанні цього методу показники чистої рентабельності позивача у 2014 та 2015 роках знаходитимуться в межах ринкового діапазону. Відповідно, без застосування критерію «обертання кредиторської заборгованості», ціни позивача у 2014 році відповідали ринковим, а умови здійснення контрольованої операції у 2015 році відповідали принципу «витягнутої руки».
		Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом, зокрема, вказано на те, що позивач безпідставно використав «середньозважений показник», оскільки законодавство у 2013-2015 роках не містило положень, які передбачають необхідність застосування «середньозваженого показника» рентабельності. Так, для цілей аналізу контролюючим органом застосовано «суцільний» підхід. 
		Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК», в свою чергу, не погоджуючись з висновком Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, зазначено, що податкове законодавство, чинне на момент здійснення контрольованих операцій (2013-2015 роки), не встановлювало як обмежень, так і рекомендацій щодо необхідності застосування «середньозваженого» або «суцільного» підходів. Тому, позивачем у підготовлених Документаціях з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій за 2013-2015 роки, для більш повного та обґрунтованого підходу до аналізу, були розраховані діапазони рентабельності як за «суцільним» так і «середньозваженим» підходами.
		Зокрема, відповідно до підпункту 39.3.2.8 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, під час використання декількох податковій періодів (років) розраховується середньозважене значення показника рентабельності для зіставної особи. Порядок визначення середньозваженого значення показника рентабельності визначається Кабінетом Міністрів України». Задля функціонування даної норми Кабінет Міністрів України Постановою №191 затвердив «Порядок визначення середньозваженого значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи для цілей трансфертного ціноутворення», який набрав чинності з 31.03.2017.
		Так, враховуючи наявну у поточному законодавстві норму про використання лише «середньозваженого підходу», позивачем наголошено на тому, що він є більш пріоритетним.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві не наведено аргументів щодо доцільності використання методу «чистого прибутку» та не надано доказів неможливості застосування товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» методу «витрати плюс». Зокрема, замість використання фінансового результату у розрізі контрольованих операцій було використано загальний фінансовий результат, що призвело до завищення товариству з обмеженою відповідальністю «ТТВК» бази оподаткування податком на прибуток  підприємств. 
		Крім того, судом не приймаються до уваги доводи Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК» у своїй діяльності показує збитковість, не сплачує до державного бюджету податків. Оскільки, саме виходячи з розміру сплачуваних податків до державного бюджету України позивача з 01.01.2019 переведено на облік в Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби та товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК» є єдиною компанією з ТОП-10 туристичних операторів України за різними критеріями, яка наразі перебуває на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби. Також, позивачем наголошено на тому, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК» нагороджено званням «Лідер року 2018» Національним бізнес-рейтингом в Україні за перше місце серед господарських товариств України за показником «Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг» за основним видом діяльності (КВЕД - 79.12).
		З огляду на зазначене, враховуючи необґрунтованість висновків акта перевірки від 08.01.2019 №5/1/26-15-14-03-05/36285831, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.01.2019 №17140305, є протиправним та підлягає скасуванню.
		Щодо винесених Офісом Великих платників податків Державної фіскальної служби податкової вимоги від 15.02.2019 №129-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 №8561/10/28-10-17-02-23, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексу та законами з питань митної справи.
		Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. 
		Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту   14.1.175   пункту   14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
		У відповідності до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
		Відповідно до приписів статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
		Згідно з приписами статей 37, 38 Податкового кодексу України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
		Згідно з пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
		Відповідно до положень пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає уразі:
		- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
		- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
		Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених кодексом, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
		Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
		Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
		Так, положеннями статті 129 Податкового кодексу України визначено в якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу. Об`єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є сумою узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк. Вказані положення Податкового кодексу України кореспондуються з наведеними положеннями підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки також встановлюють правило, що нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов`язання до дня настання строку його погашення. Тобто при сплаті зобов`язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв`язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов`язання як обов`язкової умови для початку нарахування пені.
		Системний аналіз положень підпунктів 14.1.153, 14.162 та 14.1.175  пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України свідчить про те, що об`єктом нарахування пені є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплачена платником податків у встановлений строк. Відтак, обов`язковими умовами нарахування пені є їх сукупність, а саме наявність у платника податку обов`язку по сплаті узгодженого грошового зобов`язання та порушення строків його сплати. Самого факту наявності узгодженого грошового зобов`язання, яке сплачене у встановлені Кодексом строки, недостатньо для нарахування пені.
		Суд, вважає, що сплата узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, доводить відсутність складу податкового правопорушення, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність нарахування пені, правила обчислення якої встановлені статтею 129 Податкового кодексу України та діють тільки за умов наявності підстав її нарахування
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 19.02.2019 у справі №825/999/17, постановах від 27.11.2018 у справі №822/2591/17 та від 08.05.2018 у справі №822/2821/17.
		Так, представником позивача наголошено на тому, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК» сплачено податкове зобов`язання, яке виникло внаслідок винесення Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.01.2019 №17140305, з метою запобігання нарахування пені, однак, в результаті позивачу все одно була необґрунтовано нарахована пеня.
		З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 №17140305 було отримане товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» в день його складення (винесення) - 14.01.2019, відповідно до вимог податкового законодавства у 10-денний термін для оплати такого податкового повідомлення-рішення починається з наступного дня - 15.01.2019. Таким чином, останній 10-й день для оплати податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки, було 25.01.2019, до цієї дати вся сума у розмірі 2 366 546,00 грн. була самостійна сплачена позивачем, останній платіж був здійснений позивачем 21.01.2019. 
		Під час судового розгляду справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби вказано на те, що 01.04.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві виключено суму боргу з Інтегрованої картки платник товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», який виник 30.11.2018, у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань самостійно визначених контролюючим органом відповідно до податкового повідомлення-рішення  від  14.01.2019 №17140305. Також, за твердженнями Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, 05.04.2019 на підставі пункту 93.1 статті 93 розділу ІІ Податкового кодексу України майно товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» звільнено з-під податкової застави. 
		Разом із тим, суд наголошує на тому, що у встановленому порядку, відзив Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в адміністративній справі №640/4595/19 до суду не надходив, доказів, які б підтверджували зазначені доводи відповідача, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби суду не надано. 
		Так, в матеріалах справи міститься лише копія відзиву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка долучена до відповіді на відзив позивачем. Зазначена копія відзиву додатків на підтвердження доводів контролюючого органу не містить.
		Відтак, зазначена копія відзиву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби не відповідає критеріям належності доказу. Доводи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, висловлені під час відкритого судового засідання, не підтверджені жодними доказами у встановленому законом порядку, зокрема, витягу із інтегрованої картки товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК", де б відображалась інформація в межах спірних правовідносин, відповідачем суду не надано.
		Отже, матеріали справи не містять доказів відкликання податкової вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.02.2019 №129-17 та  рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 № 8561/10/28-10-17-02-23.
		З огляду на зазначене, суд погоджується з твердженнями  позивача, що в свою чергу, жодним чином не спростовано відповідачами, що за відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» податкового боргу з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів, винесені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкова вимога від 15.02.2019 №129-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 № 8561/10/28-10-17-02-23, є протиправними. 
		Враховуючи наведені вище обставини, також підлягають задоволенню позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» щодо визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо нарахування в інтегрованій картці товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" пені на суму грошового зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305 та зобов`язання  Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відкоригувати дані інтегрованої картки товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму зобов`язання, визначену в  податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені      Конституцією та законами України.
		Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1.  Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" задовольнити.
		2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.01.2019 №17140305.
		3.  Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.02.2019 №129-17.
		4.  Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 №8561/10/28-10-17-02-23.
		5.  Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо нарахування в інтегрованій картці товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" пені на суму грошового зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305.
		6.  Зобов`язати  Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби відкоригувати дані інтегрованої картки товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму зобов`язання, визначену в  податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305.
		7. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, кв. 128, код ЄДРПОУ 36285831) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі  23         052, 00 грн. (двадцять три тисячі п`ятдесят дві гривні 00 коп.) солідарно за рахунок асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, бульвар Дегтярівська, будинок 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996).
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                                                           Літвінова А.В.
		 
		Повний текст рішення виготовлено 18.10.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...