Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 235/5633/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2019. Зареєстровано: 22.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2019.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Результат оскарження 15.01.2020 Донецький апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/235/220/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017051670000061

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        Справа №235/5633/18
		Провадження № 1кп/235/220/19
		            
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 жовтня 2019 року                                м. Покровськ
		Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 
		захисників  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Донецьк Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, працюючого на посаді головного лікаря Покровської ЦРЛ, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017051670000061 від 07 квітня 2017 року ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, тобто прийнятті пропозиції неправомірної вигоди службовою особою, за вчинення певних дій в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду з використанням службового становища.
		Досудовим розслідуванням за вказаним кримінальним провадженням встановлено, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду головного лікаря Покровської центральної районної лікарні, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі обов`язки, та відповідно до примітки 1 статті 364 КК України будучи службовою особою, використовуючи надані йому повноваження та пов`язані із цим можливості, діючи умисно, з корисливих мотивів, спрямованих на отримання неправомірної вимоги, створив несприятливі умови для виконання своїх професійних обов`язків завідуючим жіночою консультацією Покровської Центральної районної лікарні ОСОБА_7 , які полягали у постійному створенні перешкод для лікування пацієнтів останнім. При цьому, ОСОБА_4 , усвідомлював, що він наділений достатніми повноваженнями для усунення вказаних перешкод у діяльності ОСОБА_7 .
		Однак, ОСОБА_7 , усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_4 , звернувся до Красноармійської місцевої прокуратури із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди, виявивши бажання взяти участь у заходах по викриттю злочинної діяльності ОСОБА_4 .
		13.04.2017 приблизно о 14:00 годині ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , з метою протизаконного особистого збагачення, всупереч інтересам служби, прийняв пропозицію неправомірної вигоди в розмірі 5000 гривень від завідуючого жіночою консультацією Покровської ЦРЛ ОСОБА_7 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, за усунення створених ОСОБА_4 несприятливих умов для виконання своїх професійних обов`язків ОСОБА_7 та подальшої можливості безперешкодного лікування пацієнтів останнім. 
		Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ознаками ч. 1 ст. 368 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України не визнав,та показав,що дійсно 13.04.2017 року між ним та заявником мала місце розмова у його службовому кабінеті, ініціатором якої був ОСОБА_7 , який останні декілька тижнів намагався з ним зустрітись, неодноразово телефонував. Під час зустрічі ОСОБА_7 наполегливо пропонував йому грошові кошти, які він отримував від пацієнтів за проведені операції. Під час цієї розмови на наполегливі пропозиції ОСОБА_7 він йому запропонував вносити ці кошти до лікарняної каси, яка є офіційною благодійною організацію, від отримання коштів особисто для себе відмовився. ОСОБА_7 навіть намагався передати йому якісь кошті, яких у нього при собі не було. Під час розмови він зрозумів, що ОСОБА_7 провокує його на отримання хабара, у зв`язку з чим після того, як ОСОБА_7 вийшов з кабінету, він відразу повідомив про цей факт секретарку ОСОБА_8 , та заборонив їй отримувати будь-які кошти або передачі для нього від ОСОБА_7 , а також про факт провокації хабара він розповів заступнику головного лікаря ОСОБА_9 й повідомив цім особам, що буде звертатись з заявою до поліції щодо ОСОБА_7 за даним фактом. 18.04.2017 року секретар ОСОБА_8 подала йому доповідну записку, в якій повідомила, що приходив ОСОБА_7 та намагався передати через неї для головного лікаря якийсь конверт, але вона робити це відмовилась. Не заперечуючи змісту розмови, яка зафіксована з допомогою технічних засобів та дослівно відображена у вигляді стенограми у додатку до висновку комплексної судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення та криміналістичної експертизи відео-, звукозапису № 16889/16890 і психологічної експертизи № 16996 від 28.02.2018 року.
		Він дійсно звернувся14.04.2017 року до начальника Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_10 та повідомив йому про вищевказані події та про своє бажання подати відповідну заяву про вчинення злочину. ОСОБА_10 повідомив, що йому потрібно порадитись з керівництвом з приводу порядку документування протиправних дій ОСОБА_7 та сказав, щоб він прийшов до нього після вихідних. 19.04.2017 року у денний час він знов прийшов на прийом до ОСОБА_10 , який направив в кабінет до працівника поліції ОСОБА_11 , де він власноручно написав заяву про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 . ОСОБА_12 з застосуванням комп`ютерної техніки опитав його з приводу поданої заяви, після чого він покинув приміщення міськвідділу. Заява та його пояснення залишились у ОСОБА_11 . Незважаючи не це, 27.04.2017 року працівником Красноармійської місцевої прокуратури його було повідомлено про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, а саме за нібито прийняття ним пропозиції неправомірної вигоди від ОСОБА_7 . У подальшому йому стало відомо, що документування цих подій здійснювалось працівниками поліції та прокуратури, а тому, якщо б його заява про вчинення злочину ОСОБА_7 була б зареєстрована 19.04.2017 року, то цей факт унеможливлював взагалі оголошення підозри за фактом прийняття пропозиції неправомірної вигоди. Про факт документування його дій ОСОБА_10 був напевно обізнаний та навмисно укрив від обліку та реєстрації його заяву, з метою сприяння завершення здійснюваної «провокації злочину», напевно сподіваючись, що він погодиться найближчим часом на пропозиції ОСОБА_7 . Тільки 04.05.2017 року його заява була зареєстрована до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 369 КК України. В період з 19.04.2015 року по 05.05.2017 року він не навідувався до Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області. Тільки 04.05.2017 року йому зателефонували з чергової частини, повідомили про факт реєстрації заяви та викликали 05.05.2017 року з`явитись до Покровського ВП надати письмові пояснення з проводу цієї заяви. 
		ОСОБА_4 також повідомив, що ОСОБА_7 навмисно провокував його на отримання хабара, оскільки між ними склались неприязні стосунки з приводу того, що адміністрація лікарні останній час пред`являла ОСОБА_7 претензії з приводу того, що той проводить непланові операції з застосування не зареєстрованого обладнання  гістероскопу, то пропонували йому облікувати це обладнання належним чином та узгоджувати проведення операції відповідно до вимог чинного законодавства, на що ОСОБА_7 відмовлявся, постійно лаявся те все одно проводив ці операції. Будь-яких внутрішніх документів з приводу цього, а саме наказів, розпоряджень, він не приймав, а обмежувався проведенням бесід з ОСОБА_7 , які відбувались при проведенні оперативних нарад за участі всіх керівників структурних підрозділів лікарні. Він повинен був реагувати на порушення з боку ОСОБА_7 , оскільки до нього надходили доповідні записки з приводу цих порушень з боку інших лікарів, керівників відділень, завідуючого перинатальним центром, тобто це не було його особистою ініціативою. При цьому всі зауваження стосувались щодо діяльності ОСОБА_7 як лікаря, а не завідуючого жіночою консультацією. ОСОБА_4 також заявив, що свідомо та умисно він грошові кошти в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_7 не вимагав, на його пропозиції передати грошові кошти не погоджувався та підстав для цього не було. Вважає, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 щодо того, що він нібито вимагав від них гроші за проведене лікування пацієнтів, його обмовляють, оскільки з вказаними працівниками лікарні у нього склались неприязні стосунки з приводу порушення ними дисципліни, вказані працівника є постійними підписантами скарг на нього в різноманітні державні контролюючі та правоохоронні органи. 
		Оцінюючи доводи обвинувачення щодо наявності в діях ОСОБА_4 ознак злочину суд виходить із вимог ст. 94 КПК України, відповідно до якої суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Виходячи з положень ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто доведення вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим покладається виключно на сторону обвинувачення.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться в її користь.
		Як встановлено в судовому засіданні доводи обвинувачення про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України базується на показаннях свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
		Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він знає обвинуваченого вже багато років. Суперечки з ним почалися через те, що він вимагав в нього гроші за проведення оперативних втручань, 1500 гривень з кожної операції та пологів. Він в свою чергу грошей з пацієнток не брав, а відправляв їх сплачувати добровільні внески до каси лікарні. В подальшому він перестав відправляти пацієнток до лікарняної каси, після чого в нього почалися проблеми. Які полягали в тому, коли він відправляв жінок на обстеження йому не підписували згоду керівники, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та сам ОСОБА_18 . Коли він ходив до ОСОБА_19 , той йому казав сплачуй 1500 грн. за пологи і все в тебе налагодиться. Після чого у 2015 році він за власні кошти придбав прилад медичний  гістероскоп, та почав робити за його допомогою операції, спочатку все було добре, але на початку 2016 року йому адміністрацією лікарні було в усній формі заборонено робити ці втручання. Однак він намагався їх робити в своїх чергах. В подальшому на нього продовжували тиск, та у квітні 2017 року він вирішив звернутися до Красноармійської місцевої прокуратури із заявою про вимагання в нього грошей. На що йому повідомили, що будуть фіксувати його дії з передачі грошей поки не зафіксують сам факт скоєння кримінального правопорушення з боку ОСОБА_4 . Після чого підписував якісь процесуальні документу на проведення слідчіх дій. Щоб приймав участь у імітуванні злочину, то такого він не пам`ятає. Коли заходив 13.04.2017 року до кабінету ОСОБА_4 грошей у сумі 5000 грн. з ним не було, оскільки він їх забув у кармані куртки, ці гроші він хотів передати обвинуваченому на його вимогу. Однак не зміг цього зробити, а через деякий час повернувшись із грошима до приймальні, обвинуваченого ОСОБА_4 вже не застав на місці. 
		Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні, та не приймає до уваги, оскільки з матеріалів провадження вбачається наявність провокаційних та протиправних дій з боку ОСОБА_7 по відношенню до ОСОБА_19 , наявність особистого мотиву обмовити чи спровокувати останнього на вчиненні злочину. 
		Про відсутність нібито створених ОСОБА_4 несприятливих умов для виконання своїх професійних обов`язків ОСОБА_7 та подальшої можливості безперешкодного лікування пацієнтів останнім, свідчать наступні докази, долучені стороною захисту до кримінального провадження:
		?Заява завідуючого гінекологічним відділенням ОСОБА_20 на ім`я головного лікаря Покровської ЦРЛ ОСОБА_4 від 24.03.2016 року про проведення операцій лікарем ОСОБА_7 в гінекологічному відділенні з застосуванням обладнання, яке не зареєстровано у лікарні (гістероскопом) (Т.2, а.с.67) .
		?Заява хворої ОСОБА_21 на ім`я керівника  завідувача Перинатального центру Покровської ЦРЛ ОСОБА_22 від 09.04.2016 року про застосування фотозйомки під час проведення операції лікарем ОСОБА_7 , згоди на яку вона не давала, а також про спроби вимагання з боку ОСОБА_7 у неї грошових коштів 15000 грн. за надання медичної допомоги, що мало місце у 2015 році(Т.2, а.с.68).
		?Протокол оперативної наради керівництва Покровської ЦРЛ № 19 від 14.09.2016 року, в якому зафіксована некоректна поведінка ОСОБА_7 стосовно головного лікаря (образи, нецензурна лайка) за зауваження з приводу заборони ОСОБА_7 проведення операцій з застосуванням незареєстрованого обладнання (гістероскопу) (Т.2, а.с.69-72) .
		?Доповідна записка завідуючого гінекологічним відділенням ОСОБА_20 на ім`я головного лікаря Покровської ЦРЛ ОСОБА_4 від 21.09.2016 року про проведення в нічний час операцій лікарем ОСОБА_7 в гінекологічному відділенні з застосуванням обладнання, яке не зареєстровано у лікарні (гістероскопом) (Т.2, а.с.73).
		?Доповідна записка керівника  завідуючого Перинатальним центром Покровської ЦРЛ ОСОБА_22 на ім`я головного лікаря Покровської ЦРЛ від 21.09.2016 року (вих..№ 02-10/90) про надходження доповідної записки завідуючого гінекологічним відділенням ОСОБА_20 про проведення в нічний час операцій лікарем ОСОБА_7 в гінекологічному відділенні з застосуванням обладнання, яке не зареєстровано у лікарні (гістероскопом) (Т.2, а.с.74).
		?Наказ головного лікаря Покровської ЦРЛ від 03.02.2017 року «Про надання планової хірургічної допомоги у Покровській ЦРЛ» № 01-05/71а, згідно якого зобов`язано завідувачів відділень складати графіки проведення планових операцій та про їх узгодження по Перинатальному центру з ОСОБА_22 (Т.2, а.с.75)
		?Доповідна записка керівника  завідуючого Перинатальним центром Покровської ЦРЛ ОСОБА_22 на ім`я головного лікаря Покровської ЦРЛ від 16.02.2017 року (вих.№ 02-10/5) про проведення завідувачем жіночої консультації ОСОБА_7 в гінекологічному відділенні пацієнтці ОСОБА_23 операції без узгодження з завідуючим гінекологічним відділенням, порушення у складі операційної бригади, а також у зв`язку з цим відсутності ОСОБА_7 на своєму робочому місті у даний час, з вимогою притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та зняття з посади. (Т.2, а.с.76)
		?Протокол оперативної наради керівництва Покровської ЦРЛ № 3 від 21.03.2017 року, в якому зафіксовано вказівку завідувачу жіночої консультації ОСОБА_7 поставити на облік в матеріальному відділі та надати сертифікати на гістероскоп, на що останній погодився на зобов`язався поставити на облік вказане обладнання. (Т.2, а.с.77-80)
		?Доповідна записка завідуючої акушерським відділенням Покровської ЦРЛ ОСОБА_24 на ім`я головного лікаря Покровської ЦРЛ від 11.04.2017 року, про проведення без її дозволу завідуючим жіночою консультацією ОСОБА_7 11.04.2017 року операції «кесарів розтин» пацієнтці А., без будь якого погодження. (Т.2, а.с.81)
		?Доповідна записка керівника  завідуючого Перинатальним центром Покровської ЦРЛ ОСОБА_22 на ім`я головного лікаря Покровської ЦРЛ від 11.04.2017 року з приводу проведення без дозволу завідуючої акушерським відділенням завідуючим жіночою консультацією ОСОБА_7 11.04.2017 року операції «кесарів розтин» пацієнтці А., без будь якого погодження, що є порушенням внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни. (Т.2, а.с.82)
		?Доповідна записка керівника  завідуючого Перинатальним центром Покровської ЦРЛ ОСОБА_22 на ім`я головного лікаря Покровської ЦРЛ від 04.05.2017 року (вих.№ 02-10/19) про систематичне порушення завідуючим жіночою консультацією ОСОБА_7 внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни (проведення операцій у гінекологічному та акушерському відділенні без будь-якого погодження з керівництвом, відсутності на робочому місці). (Т.2, а.с.84)
		?Доповідна записка керівника  завідуючого Перинатальним центром Покровської ЦРЛ ОСОБА_22 (вих..№ 02-10/24) на ім`я головного лікаря Покровської ЦРЛ від 25.05.2017 року про проведення (при наявності його заборони) ОСОБА_7 гістероскопічної операції пацієнтці гінекологічного відділення ОСОБА_25 , за застосуванням невідомого та не зареєстрованого обладнання, порушенням ним правил медичної етики та деонтології. (Т.2, а.с.85)
		?Протокол засідання комісії Покровської ЦРЛ по проведенню службового розслідування за фактом грубого порушення трудової дисципліни та перевищення службових повноважень ОСОБА_7 від 02.06.2017 року, згідно якого комісія прийшла до висновку про наявність факту грубого порушення трудової дисципліни завідуючим жіночої консультації ОСОБА_7 з приводу проведення ним операції пацієнтці ОСОБА_25 , відсутності його на робочому місці, проведені цієї операції всупереч заборони керівника Перинатального центру, а також порушенням ним правил медичної етики та деонтології щодо колег (образи, грубі висловлювання), використання при проведенні операції обладнання, яке не пройшло сертифікацію. (Т.2, а.с.86-87)
		?Подання керівника  завідуючого Перинатальним центром Покровської ЦРЛ ОСОБА_22 (вих.№ 02-10/28) на ім`я в.о. головного лікаря Покровської ЦРЛ від 02.06.2017 року про притягнення ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності. (Т.2, а.с.88)
		?Подання керівника  завідуючого Перинатальним центром Покровської ЦРЛ ОСОБА_22 (вих.№ 02-10/39) на ім`я в.о. головного лікаря Покровської ЦРЛ від 27.06.2017 року про притягнення ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності. (Т.2, а.с.89)
		?Подання керівника  завідуючого Перинатальним центром Покровської ЦРЛ ОСОБА_22 (вих.№ 02-10/40) на ім`я головного лікаря Покровської ЦРЛ від 30.06.2017 року про притягнення ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності. (Т.2, а.с.90)
		?Наказ в.о. головного лікаря Покровської ЦРЛ від 12.06.2017 року № 01-05/179 «Про застосування дисциплінарного стягнення», згідно якого ОСОБА_7 оголошено догану. (Т.2, а.с.91)
		?Наказ в.о. головного лікаря Покровської ЦРЛ від 03.07.2017 року № 01-05/195 «Про звільнення з посади», згідно якого ОСОБА_7 у порядку дисциплінарного стягнення звільнено з посади завідувача жіночої консультації Перинатального центру ІІ рівня у складі Покровської ЦРЛ. (Т.2, а.с.92-95)
		?Наказ Департаменту охорони здоров`я Донецької ОДА від 06.06.2017 року № 339 «Про проведення комісійної перевірки». (Т.2, а.с.96)
		?Довідка перевірки якості надання перинатальної допомоги в Покровському перинатальному центрі від 07.06.2017 року, висновками якої рекомендовано, враховуючи невиконання своїх завдань та обов`язків згідно з посадовою інструкцією, вирішити питання щодо відповідності завідувача жіночої консультації займаній посаді, та про здійснення категоричної заборони лікарю ОСОБА_7 здійснювати ендоскопічні операції (Т.2, а.с. 97-101). 
		?Наказ Департаменту охорони здоров`я Донецької ОДА від 21.06.2017 року № 382 «Про проведення повторної комісійної перевірки». (Т.2, а.с.102)
		?Довідка перевірки якості надання перинатальної допомоги в Покровському перинатальному центрі від 26.06.2017 року, висновками якої було констатовано факти продовження припущення грубих порушень в роботі завідувача жіночої консультації ОСОБА_7 (Т.2, а.с.103-104)
		?Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 09.11.2017 року, згідно якого ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні його позовних вимог щодо скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення з посади. (Т.2, а.с.106-118)
		?Довідка Покровської ЦРЛ від 24.07.2017 року про відсутність на балансі лікарні гістероскопичного обладнання, яким ОСОБА_7 виконував операції. (Т. 2, а.с.121)
		?Перелік медичного обладнання Покровської ЦРЛ, яке знаходиться на балансі. (Т.2, а.с.122-125)
		?Перелік пацієнтів, яким здійснено медичну допомогу у Перинатальному центра ІІ рівня у складі Покровської ЦРЛ з використанням гістероскопу, у період з 01.01.2017 року по 27.04.2017 року. (Т.2, а.с.126-127)
		?Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12017050410001345 від 24.05.2017 року за ч. 1 ст. 364 КК України, розпочатого за заявою завідуючого Перинатального центру ОСОБА_22 за фактом використання під час операцій невідомого обладнання. (Т.2, а.с.129)
		?Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12017050410001365 від 26.05.2017 року за ч. 1 ст. 358 КК України, розпочатого за заявою заступника головного лікаря Покровської ЦРЛ ОСОБА_9 за фактом використання завідомо підробленої довідки про здачу донорської крові ОСОБА_7 (Т.2, а.с.128)
		   Вказані документи доводять, що претензії з боку адміністрації лікарні до ОСОБА_26 мали законний характер, були викликані порушеннями правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни з боку останнього, та обставина, зазначена у обвинувальному акті, що ОСОБА_4 прийняв пропозицію неправомірної вигоди в розмірі 5000 грн. від завідуючого жіночою консультацією Покровської ЦРЛ ОСОБА_7 , за усунення створених ОСОБА_4 несприятливих умов для виконання своїх професійних обов`язків ОСОБА_7 та подальшої можливості безперешкодного лікування пацієнтів останнім,не знайшла свого підтвердження під час дослідження доказів сторони обвинувачення та сторони захисту у судовому засіданні. 
		   Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що знає обвинуваченого ОСОБА_4 з 2012 року, коли останній був призначений на посаду головного лікаря. У 2013 році ОСОБА_4 запропорував їй бути в його команді, тобто вона повинна якийсь процент за проведені пологи віддавати йому. На той час вона працювала завідуючою акушерського відділення. Вона з цим не погоджувалася, як наслідком стало її звільнення. Весь час до звільнення вона працювала у важких умовах, оскільки нікому не «заносила». Також в цей період часу вона працювала із лікарем ОСОБА_7 , який скаржився їй на те, що ОСОБА_4 забороняє йому проводити операції, хоча згідно посадової інструкції він міг їх робити. Зазначені заборони надходили від ОСОБА_4 через ОСОБА_27 , ОСОБА_17 та ОСОБА_28 , яким він підпорядковувався. З її боку була доповідна відносно ОСОБА_29 , який не в свою зміну (робочий час) здійснював прийом пацієнтів у службовому приміщенні.
		   Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні показала, що під час подій за даним кримінальним провадженням у 2017 році вона працювала акушер-гінекологом. З 2016 року лікар ОСОБА_7 проводив оперативні втручання на території лікарні за допомогою придбаного ним особисто гістероскопу. Піздніше за усною вказівкою головного лікаря ОСОБА_4 йому було заборонено це робити. Вона особисто асестувала на таких операціях ОСОБА_7 . Заборони передавалися ОСОБА_22 керівником завідуючим Перинатальним центром, як пояснював останній за наказом головного лікаря. Однак ніяких письмових наказів чи розпоряджень з боку адміністрації лікарні не було. Фізично ОСОБА_4 ніяким чином ОСОБА_7 у проведенні операцій не перешкоджав.
		   Свідок ОСОБА_31 , в судовому засіданні показав, що він працює лікарем анастезіологом у Покровський ЦРЛ, з обвинуваченим ОСОБА_4 він знайомий ще з 90-х років. Під час сумісної роботи приблизно з 2014 року обвинувачений почав обмежувати лікарів у проведенні оперативних втручань, його накази виконував ОСОБА_22 . В особистих бесідах ОСОБА_4 пояснював йому, щоб він та лікарі підвідочого йому відділення направляли паціентів до каси лікарні робити добровільні внески. Він відмовився передавати такі вказівки своїм підлеглим, через що адміністрація лікарні неодноразово позбавляла його преміювання. З 2015 року лікар ОСОБА_7 проводив оперативні втручання, спочатку все було добре, всі операції погоджували ОСОБА_4 , ОСОБА_22 . Однак з 2017 року ОСОБА_7 було заборонено проводити оперативні втручання, зі слів останнього через ненадання ним грошей керівництву за кожну операцію. Він звертався до міського голови ОСОБА_32 та депутат міської ради ОСОБА_33 , однак ніякої реакції з їхнього боку не було, з лікарів акушерів продовжували витребовувати гроші за пологи та оперативні втручання. Конкретних прізвищ лікарів він вже не пам`ятає.
		   Свідок ОСОБА_15 яка працює лікарем ординатором Покровського перенатального центру в судовому засіданні повідомила, що обвинуваченого ОСОБА_4 вона знає з 2012 року коли його було призначено на посаду головного лікаря Покровської ЦРЛ. Після цього їх періодично збирав ОСОБА_16 , та казав, що з пацієнтів потрібно збирати «мзду», а тоді головний лікар буде вирішувати будь-які проблеми яки можуть виникнути з родичами пацієнтів. Коли вона виконувала обов`язки зав. відділення, їй особисто телефонував ОСОБА_4 та казав, щоб вона брала по 500 грн. з іногородніх пацієнтів для каси лікарні або у якості добровільного внеску. Після придбання ОСОБА_7 гістероскопу у 2015 році, зі слів останнього ОСОБА_4 вимагав від нього гроші за кожну операцію цим приладом. Йому пізніше було заборонено проводити такі втручання головним лікарем. Нею також писалися доповідні записки щодо дій ОСОБА_7 на ім`я головного лікаря ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_7 проводив ці операції не на своєму робочому місці а у іншому відділенні. У 2017 році при проведенні такого втручання була викликана поліція, після чого ці операції припинилися. ОСОБА_7 як завідуючому жіночої консультації головний лікар ОСОБА_4 ніяк не перешкоджав. Чи видавався письмовий наказ по лікарні про заборону проведення оперативних втручань ОСОБА_7 гістероскопом їй невідомо.
		   Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона працювала на той час секретарем в приймальні головного лікаря Покровської ЦРЛ показала, що приблизно в квітні 2017 року, перед святом Пасхи, ОСОБА_7 прийшов до головного лікаря Покровської ЦРЛ в кабінет, де вони про щось розмовляли. Про що, вона не чула, лише з кабінету відчувались голосні крики, після чого ОСОБА_7 вийшов з кабінету. Після його уходу ОСОБА_4 запросив її та заступника головного лікаря ОСОБА_9 до кабінету та повідомив, що ОСОБА_7 ,. пропонував йому хабар, у зв`язку з чим він буде подавати заяву до поліції. Також ОСОБА_4 сказав їй, що якщо ОСОБА_7 прийде до нього ще раз, то ні в якому разі його не пускати до кабінету та нічого у нього не брати, оскільки це може бути провокація. Дійсно, через декілька днів повернувся ОСОБА_7 , покликав її в коридор та попросив передати для ОСОБА_4 конверт, на що вона відмовилась його брати та він пішов. Про відвідування ОСОБА_7 вона повідомила ОСОБА_9 та з цього приводу також написала доповідну записку на ім`я головного лікаря. Також вона показала, що була здивована частими навідуваннями ОСОБА_7 у квітні 2017 року, оскільки той постійно сварився з адміністрацією лікарні, поводив себе неадекватно, та будь-яких стосунків з ОСОБА_4 , окрім навідування нарад, не підтримував, та навпаки, кожний раз влаштовував сварки та лаявся на ОСОБА_4 .
		   Покази свідка ОСОБА_8 повністю узгоджуються з долученим до кримінального провадження стороною захисту документом, а саме доповідною запискою секретаря ОСОБА_8 на ім`я головного лікаря Покровської ЦРЛ від 18.04.2018 року про намагання ОСОБА_7 передати через неї головному лікарю конверт, на що вона відмовилась та відразу доповіла про цей факт керівнику медичної частини. (Т.2, а.с.83).
		   Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надала аналогічні покази, а також доповнила, що всі претензії до ОСОБА_7 з боку адміністрації лікарні були наслідком проведення ним непланових та не узгоджених у встановленому порядку операцій пацієнтам з використанням обладнання  гістероскопу, який не обліковувався в лікарні. Адміністрації лікарні було невідомо, чи є на вказане обладнання сертифікат, чи відповідає він встановленим медичним стандартам, нормативам з охорони праці. Крім того, ОСОБА_7 часто проводив операції пацієнтам, яким вже були призначені лікарі, без будь-якого погодження з ними та адміністрацією лікарні. З цього приводу надходили доповідні записки від керівників відділень, та адміністрація лікарні, у тому разі вона та головний лікар, мали реагувати на це належним чином. Будь-яких перешкод ОСОБА_7 як завідувачу жіночої консультації не чинилось та претензій до його роботі саме на цій посаді на той час не було. 
		   Свідок діловод Покровської ЦРЛ ОСОБА_34 в судовому засіданні показала, що її робочим місцем є приймальня головного лікаря Покровської ЦРЛ. У квітні 2017 року, точно дату не пам`ятає, приходив ОСОБА_7 та покликав у коридор секретарку ОСОБА_8 . Через деякий час вона повернулась та повідомила, що ОСОБА_7 просив її передати ОСОБА_4 якийсь конверт, на що та відмовилась. ОСОБА_7 постійно конфліктував з ОСОБА_4 та адміністрацією лікарні, виражався на його адресу нецензурною лайкою, ображав. Як діловоду їй відомо, що на адресу головного лікаря з приводу порушень, які допускав ОСОБА_7 , постійно надходили доповідні записки від керівників відділень, лікарів. 
		   При допиті в судовому засіданні як свідка керівник-завідувач Перинатальним центром ІІ рівня у складі Покровської ЦРЛ ОСОБА_22 показав, що може характеризувати ОСОБА_7 виключно з негативної сторони. Останній раніше притягався до кримінальної відповідальності за отримання хабара, раніше неодноразово звільнявся з інших лікарень. ОСОБА_7 конфліктував з усіма головними лікарями Покровської ЦРЛ, які були на цій посаді до ОСОБА_4 через його ставлення до пацієнтів, скарг щодо отримання ним грошових коштів. Приблизно у 2016 року ОСОБА_7 за власні кошти (приблизно за 10000 $) придбав обладнання  гістероскоп, та став його використовувати при проведенні операцій, за що, ймовірно, отримував гроші від пацієнтів. Ці операції він проводив не планово, без погодження з керівництвом лікарні. На законні вимоги його та головного лікаря, заступника головного лікаря привести свою діяльність у законне поле ОСОБА_7 не реагував, сварився, казав що помститься та всіх «посадить». ОСОБА_4 розповів йому, що ОСОБА_7 пропонував йому «відкати» за ці операції, навіть намагався передати йому гроші, але він відмовився та запропонував йому ці кошти внести до лікарняної каси, та подає заяву у поліцію на ОСОБА_7 . Про це ОСОБА_4 йому повідомив у квітні 2017 року перед Великднем. Свідок також показав, що ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_15 перебувають у неприязнених відносинах з головним лікарем, є підписантами чисельних скарг на керівництво лікарні, а тому обмовляють ОСОБА_4 . 
		   Аналогічні покази в судовому засіданні надали свідки ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 .
		   З приводу подій у квітні 2017 року аналогічні покази в судовому засіданні надала й головний бухгалтер на той час Покровської ОСОБА_41 ,якій ОСОБА_4 розповідав про відвідування його ОСОБА_7 з метою провокації дачі хабара, на що він відмовився та рекомендував останньому передати кошти до лікарняної каси, а також повідомив їй, що подав заяву на ОСОБА_7 до поліції. Також ОСОБА_42 повідомила, що у Покровській ЦРЛ з 2003 року здійснює діяльність благодійна громадська організація «Лікарняна каса», головою якою вона є. Ця організація зареєстрована у встановленому законом порядку, метою діяльності якої є отримання добровільної благодійної допомоги від громадян, та спрямування цих коштів на нужди лікарні та лікування пацієнтів, які знаходяться у скрутному фінансовому становищі. Існування такої організації обумовлено недофінансування лікарні з бюджету. 
		   Свідки ОСОБА_43 , ОСОБА_44 при допиті у судовому засіданні підтвердили той факт, що відвозили ОСОБА_4 у поліцію 14.04.2017 та 19.04.2019 року відповідно, з приводу подання ним заяви на ОСОБА_7 за те, що останній пропонував йому хабара. 19.04.2019 року ОСОБА_4 вийшов з поліції та повідомив ОСОБА_44 , що написав заяву на ОСОБА_29 . 
		   Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_45 показав, що працює адвокатом та трохи знайомий з ОСОБА_4 19.04.2019 року, приблизно в 10 годин 20 хвилин він йшов до суду та біля приміщення поліції зустрів ОСОБА_4 , який на його запитання повідомив, що йде до поліції писати заяву про злочин стосовно ОСОБА_7 , який декілька днів тому пропонував йому в якості хабара гроші. Приблизно через час він повертався з суду до себе в офіс, який розташований навпроти входу до поліції, та знов зустрів ОСОБА_4 , який повідомив йому, що був у начальника поліції ОСОБА_10 та подав цю заяву. 
		   Свідок ОСОБА_33 в судовому засіданні показала, що вона є депутатом Покровської міської ради, обвинуваченого ОСОБА_4 знає оскільки постійно з ним спілкується, так як вона очолює постійну комісію з питань соціального захисту, охорони здоров`я при міській раді. ОСОБА_4 запрошував її на наради у Покровській ЦРЛ з метою сприяння у вирішенні конфліктів з окремими лікарями, а саме: ОСОБА_29 , Паніотовими та іншими, які намагалися встановити свої правила у ЦРЛ не рахуючись з думкою керівництва. Також особняком стояв конфлікт керівництва лікарні із лікарем ОСОБА_7 , який є дуже імпульсивною людиною та емоційно нестриманим. На нараді обговорювалося питання щодо застосування ним приладу гістероскопу, який він не хотів ставити на баланс лікарні та надавати керівництву відповідний сертифікат на відповідність, через що адміністрація лікарні забороняла йому проводити оперативні втручання за допомогою даного приладу. Вона неодноразово намагалася спілкуватися з ОСОБА_7 однак останній постійно вів себе хамовито не враховуючи нічиєї думки, через що доставлял великого клопоту своїм колегам лікарям та керівництву лікарні.
		   Допитаний в судовому засіданні додатковий свідок ОСОБА_46 показав, що працює слідчим СВ Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області. Під час розслідування одного з кримінальних проваджень він звернувся з письмовим запитом до Покровської ЦРЛ щодо перебування на обліках у лікарів нарколога та психіатра ОСОБА_47 . Оскільки відповідь своєчасно не надходила, він зателефонував до приймальні лікарні з проханням передати йому нарочним цю відповідь. 19.04.2019 року до нього в кабінет, розташований на 2 поверсі адмінбудівлі поліції, зайшов чоловік, який представився головним лікарем Покровської ЦРЛ ОСОБА_4 та передав йому цю відповідь, а він розписався на 2 екземплярі та поставив дату отримання  19.04.2019 року. 
		   Покази свідка ОСОБА_48 щодо перебування ОСОБА_4 19.04.2017 року у приміщенні Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області повністю узгоджуються з долученим стороною захисту документом  відповіддю на запит слідчому СВ Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області від 09.02.2017 року № 3127/401 від головного лікаря Покровської ЦРЛ ОСОБА_4 за № 1155 від 18.04.2017 року, на який мається особистий підпис слідчого ОСОБА_49 про його отримання 19.04.2017 року, що також не суперечить показам обвинуваченогота інших свідків. (Т. 5, а.с.165). 
		   З огляду на вивчені покази свідків за даним кримінальним провадженням та аналізуючи показання ОСОБА_7 в судовому засіданні, на думку суду, в його діях при зверненні із заявою до правоохоронних органів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення очевидно мала місце провокація.
		   Показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 дані в судовому засіданні, суд оцінює критично, так як вони не узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_50 , ОСОБА_22 , ОСОБА_42 , ОСОБА_51 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_52 , ОСОБА_33 , та дослідженими у судовому засіданні переліченими вище письмовими доказами сторони захисту, з огляду на особисті неприязні стосунки з обвинуваченим, що на особисте переконання суду було встановлено в судовому засіданні.
		   Підсумовуючи вищевикладене, покази свідків, отримані у судовому засіданні, в сукупності з іншими безпосередньо дослідженими судом доказами не доводять висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, оскільки не свідчать про причини, наслідки або умови вчинення злочину, не встановлюють ні обставин вчинення цього злочину, ні наявності суспільно небезпечного діяння, ні інших обставин, що мають значення для вирішення кримінального провадження. Показання вказаних свідків свідчать лише про організацію роботи лікарні, взаємовідносини між заявником ОСОБА_7 та адміністрацією лікарні, та навпаки підтверджують, що ОСОБА_4 не приймав пропозиції неправомірної вигоди від ОСОБА_7 , про що свідчить його поведінка відразу після уходу останнього з кабінету, а саме повідомлення про факт пропозиції йому неправомірної вигоди, категоричні вказівки підлеглим нічого у ОСОБА_7 не приймати, висловленням наміру звернутись із заявою щодо цих подій до поліції. Також показами свідків ОСОБА_53 , ОСОБА_43 , ОСОБА_54 , ОСОБА_49 доводиться факт перебування ОСОБА_4 у приміщенні Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області з метою подання заяви про вчинення злочину ОСОБА_7 .
		   Крім показів вищевказаних свідків стороною обвинувачення надано ряд доказів, які досліджені в судовому засіданні. Зокрема, на думку сторони обвинувачення, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України також доводиться:
		   - рапортом т.в.о.начальника відділу розслідувань злочинів в сфері господарської та службової діяльності СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій областівід 27 квітня 2017 року, згідно якогоз Красноармійської місцевої прокуратури надійшли матеріали кримінального провадження № 42017051670000061 про те, що ОСОБА_4 будучи головним лікарем Покровської ЦРЛ вимагає неправомірну вигоду з підлеглих, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України;(т.1, а.с. 37)
		   - клопотанням про дозвіл на проведення НСРД в порядку ст. 260 КПК України від 10.04.2017 року до Апеляційного суду Донецької області, з яким звернувся прокурор Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в рамках досудового розслідування внесеного до ЄДРДС за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_4 (а.с. 12-13, т.1);
		   - ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 10.04.2017 року, якою надано дозвіл на проведення НСРД у виглідя аудіо-відео контролю особи, а саме ОСОБА_4 , у піблічно доступних місцях, в рамках досудового розслідування внесеного до ЄДРДС за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_4 (а.с. 14, т.1);
		   - дорученням прокурора ОСОБА_3 про проведення НСРД особи у піблічно доступних місцях, у порядку ст.ст. 36,41 КПК України у кримінальному провадженні № 42017051670000061 від 07.04.2017 року (а.с. 15-16, т.1);
		- постановою від 12.04.2017 року прокурора Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про здійснення контролю за вчиненням злочину в формі імітування обстановки злочину. Згідноякої, проведення контролю за вчиненням злочину провести самостійно прокурором Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , до його проведення залучити ОСОБА_7 та під час проведення використати заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби, а саме грошові купюри. (Т.1, а.с.17-18).
		   -постановою від19.04.2017року прокурораКрасноармійської місцевоїпрокуратури ОСОБА_3 про припиненнянегласної слідчої(розшукової)дії.Згідно якої,припинити НСРДаудіо-відеоконтролюособи  ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42017051670000061 від 07.04.2017 року за ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 19-20, т.1);
		   - протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 29.04.2017 року, складений прокурором Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 (Т.1, а.с.21-22)
		   - протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо, відео контроль особи) від 21.04.2017 року, складений у м. Маріуполь заступником начальника відділу УЗЕ в Донецькій області ДЗЕ НП України ОСОБА_55 . З тексту цього протоколу вбачається, що за наслідками аудіо-відеоконтролю отримано фіксацію бесіди ОСОБА_4 з ОСОБА_26 , яку приведено у вигляді стенограми. (Т.1, а.с.26-31)
		   - оптичним диском DVD, інв. №589 (Т.2, а.с.52), який долучений до кримінального провадження супровідним листом начальника УЗЕ в Донецькій області від 26.04.2017 року (Т.1, а.с.25). Зміст диску досліджений у судовому засіданні, містить аудіофайли за результатами НСРД (відео файл бесіди між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у службовому кабінеті;
		- висновком комплексної судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису та лінгвістичної (семантико-текстуальної експертизи) № 12969/13435 від 28.07.2017 року, згідно якого програмно-апаратними засобами, що є в розпорядженні експерта, пр. досліджені фонограми № 1, ознак монтажу, змін, переривань ні в момент запису, ні після нього  не встановлено. Однак встановити це в категоричній формі не представляється можливим у зв`язку з тим, що не була встановлена оригінальність цих записі. ОСОБА_4 брав участь у розмові, зафіксованій на фонограмі № 1. Серед висловлювань диктора Невід.2 ( ОСОБА_4 ) у текстовому відтворенні змісту розмови, зафіксованій на фонограмі № 1, встановлені такі висловлювання, що виражені у формі прийняяття обіцянки щодо одержання будь-якої винагороди від диктора Невід1 ( ОСОБА_7 ) (Т.1, а.с.242-253).
		   Однак на думку суду, стороною обвинувачення не надано належних, допустимих і достовірних доказів, які б підтверджували наявність діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_56 , та наявність у його діях складу кримінального правопорушення. Сукупність доказів зібраних стороною обвинувачення не є достатньою та взаємозв`язаною для прийняття судом рішення про винуватість ОСОБА_4 , та не є достатньою та взаємозв`язаною для спростування показань обвинуваченого ОСОБА_4 та доказів, які свідчать про його невинуватість.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		   Вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення.
		   Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. На підставі вимоги безпосередності судового розгляду всі належні й допустимі згідно із законом докази підлягають установленню й дослідженню під час судового засідання.
		   Дослідивши докази, якими обвинувачення обґрунтовує доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 ,суд приходить до висновку про невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
		   Так, ОСОБА_7 03квітня2015 року звернувся із заявою на ім`яКерівника Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_57 , згідно якої ОСОБА_7 просить притягнути до відповідальностіголовного лікаря Покровської ЦРЛ ОСОБА_4 , який використовуючи своє службове становище, створює йому перешкоди з виконання його оперативної діяльності тавимагає у нього грошові кошти у розмірі 1500 грн.(т. 1, а.с. 5-7)
		   07 квітня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051670000061 були внесені відомості про те, що посадова особа у м. Покровськ вимагає неправомірну вигоду у заявника. Визначено правову кваліфікацію дій особи якій повідомлено про підозру ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368 КК України (витяг сформовано реєстратором 22.07.2017 р.) (т.1, а.с. 1);
		   Так,після реєстрації відомостей про злочин у ЄРДР за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст. 368 КК України, першим заступником керівника Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_58 було винесено постанову від 07.04.2017 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні та визначено групу у складі прокурорів Красноармійської місцевої прокуратури: ОСОБА_3 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , старшого групи ОСОБА_3 (а.с. 2,т.1); постановою Начальника СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_61 від 27.04.2017 року створено слідчу групу у складі слідчих Покровського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 (а.с. 38, т.1).
		   Суд вважає, що усі вище перераховані постанови прокурорів та керівник органу досудового розслідування, винесені відповідно до вимог ст.ст. 37, 38, 39, 110 КПК України, та їх діїне суперечать вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства.
		   За таких обставин усі докази, які представлені суду стороною обвинувачення, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_4 зібрані органом досудового розслідування за правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 368 КК України, яка відповідно до ст. 12 КК України відносилося до тяжкого злочину та за ч.1 ст. 368 КК України, що відноситься до злочину середньої тяжкості.
		   Суд вважає, що згідно з ч. 2ст. 246 КПК Українинегласні слідчі (розшукові) дії, передбачені, зокрема,ст. 260 КПК України(аудіо-, відеоконтроль особи) та ст. 271 КПК України (контроль за вчиненням злочину), проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. З наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що воно було розпочате за правової кваліфікації, передбаченої ч. 1 ст. 368КК України, тобто злочину середньої тяжкості, а тому проведення негласних слідчих (розшукових) дії суперечить вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 42017051670000061 про внесення 07 квітня 2017 року до Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017051670000061 відомостей про те, що посадова особа у м. Покровськ вимагає неправомірну вигоду у заявника. Визначено правову кваліфікацію дій особи якій повідомлено про підозру ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368 КК України (витяг сформовано реєстратором 22.07.2017 р.) (т.1, а.с. 1).
		   Однак всупереч логіці та правовій визначенності в порушення вимог КПК України без долучення до матеріалів кримінального провадження витягу з ЄРДР за правовою кваліфікацією ч. 3. ст. 368 КК України, постановою від 27.04.2017 року прокурора Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 змінено кваліфікацію кримінального правопорушення у провадженні № 42017051670000061 від 07.04.2017 року з ч.3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України (а.с.32, т.1).
		   Суд не визнає як належний доказ обвинувачення рапорт т.в.о.начальника відділу розслідувань злочинів в сфері господарської та службової діяльності СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій областівід 27 квітня 2017 року, згідно якогоз Красноармійської місцевої прокуратури надійшли матеріали кримінального провадження № 42017051670000061 про те, що ОСОБА_4 будучи головним лікарем Покровської ЦРЛ вимагає неправомірну вигоду з підлеглих, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України (т.1, а.с. 37).
		   Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		   У судовому засіданні стороною обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, не наведено фактів та обставин, що мають значення для вказаного кримінального провадження, які б свідчили про належність вказаного доказу обвинувачення щодо доведення винуватості ОСОБА_4 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
		   За вказаних обставин рапорт т.в.о.начальника відділу розслідувань злочинів в сфері господарської та службової діяльності СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій областівід 27квітня 2017року (т.1, а.с. 37) є неналежним доказом доведення вини обвинуваченого ОСОБА_56 у даному кримінальному провадженні.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканість житла (статті5,8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) тощо.
		   Частиною 7 ст. 214 КПК України передбачено, що якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.
		   Вказане кримінальне провадження повинно було бути зареєстровано Красноармійською місцевою прокуратурою 07.04.2019 року з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України, про що свідчать дані з процесуальних документів, а саме клопотань до суду про проведення НСРД (Т.1, а.с.12-13), постанови про проведення контролю за вчиненням злочину (Т.1, а.с.17-18). Разом з тим, до кримінального провадження долучено витяг з ЄРДР (Т.1, а.с.1), в якому зазначена правова кваліфікація злочину  ч. 1 ст. 368 КК України. Витяг з ЄРДР про реєстрацію даного кримінального провадження за ч. 3 ст. 368 КК Україні у кримінальному провадженні відсутній та суду не надавася. 
		   Вищенаведене свідчить про те, що у кримінальному проваджені відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт реєстрації у передбаченому ст. 214 КПК України порядку тяжкого злочину з кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України.
		   Крім того, у вказаному витягу з ЄРДР зазначено орган проведення досудового розслідування  Покровський ВП ГУ НП в Донецькій області (Т.1, а.с.1) . 
		   Дійсно, відповідно до вимог ст. 216 КПК України розслідування вказаного злочину віднесено до підслідності слідчих органів поліції. 
		   Разом з тим, у порушення вимог ч. 7 ст. 214 КПК України, у період з 07.04.2017 року до 27.04.2017 року кримінальне провадження прокурором до адреси Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області не передавалось, згідно супровідного листа Красноармійської місцевої прокуратури надіслано до адреси СВ Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області тільки 27.04.2017 року, згідно штампу вхідної кореспонденції отримано 27.04.2017 року (Т.1,а.с.3), та тільки 03.05.2017 року слідчим Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області розпочато досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відомості про прийняття до свого провадження внесені до ЄРДР 03.05.2017 року (Т.1, а.с.39). 
		   Таким чином, у період з 07.04.2017 року по 03.05.2017 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017051670000219 фактично уповноваженим на це ст. 216 КПК України органом розпочато не було, та всі слідчі, негласні (слідчі) розшукові дії, процесуальні дії та рішення, прийняті та проведені у цей період особисто прокурором Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , або оперативними підрозділами за його дорученням, а тому отримані в результаті їх проведення докази є недопустимими у розумінні вимог ст. ст. 86, 87 КПК України. 
		   10.04.2017 року прокурор Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 звернувся з клопотанням до апеляційного суду Донецької області про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, відео контроль особи (в порядку ст. 260 КПК України). В цьому клопотанні прокурор зазначив, що ОСОБА_4 вимагає грошові кошти у ОСОБА_7 у сумі 5000 гривень, незважаючи на те, що у заяві ОСОБА_7 про вчинення злочину було зазначено 1500 гривень, також зазначив правову кваліфікацію злочину  ч. 3 ст. 368 КК України, що не підтверджено витягом з ЄРДР. (Т.1, а.с.12-13).
		   За такихобставин,суд вважає,що стороноюобвинувачено грубопорушено нормидіючого Кримінального та Кримінально-процесуального законодавства, оскільки у клопотанні про дозвіл на проведення НСРД в порядку ст. 260 КПК України від 10.04.2017 року до Апеляційного суду Донецької області, з яким звернувся прокурор Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 було зазначено, що досудове розслідування проводиться в рамках кримінального правопорушення внесеного до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_4 (а.с. 12-13, т.1).В той час як зазначені відомості в порушення вимог ст. 214 КПК України органом досудовго розслідування до ЄРДР не вносились.
		   З огляду на вищевикладене суд вважає, що клопотанням про дозвіл на проведення НСРД в порядку ст. 260 КПК України від 10.04.2017 року до Апеляційного суду Донецької області, з яким звернувся прокурор Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в рамках досудового розслідування внесеного до ЄДРДС за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_4 (а.с. 12-13, т.1) та ухвала слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 10.04.2017 року, якою надано дозвіл на проведення НСРД у виглідя аудіо-відео контролю особи, а саме ОСОБА_4 , у піблічно доступних місцях, в рамках досудового розслідування внесеного до ЄДРДС за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_4 (а.с. 14, т.1) є неналежними доказами доведення вини обвинуваченого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні, оскільки дані документи складалися та ухвалювалися в рамках кримінального провадження незареєстрованого у передбаченому ст. 214 КПК України порядку.
		   12.04.2017 року прокурор Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 виніс постанову про здійснення контролю за вчиненням злочину в формі імітування обстановки злочину. З цієї постанови вбачається, що проведення контролю за вчиненням злочину покладено на самого прокурора ОСОБА_3 , до його проведення залучити ОСОБА_7 та під час проведення використати заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби, а саме грошові купюри. (Т.1, а.с.17-18).
		   19.04.2017року прокурорКрасноармійської місцевоїпрокуратури ОСОБА_3 виніс постановупро припиненнянегласної слідчої(розшукової)дії. Згідноякої,припинити НСРДаудіо-відеоконтролюособи  ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42017051670000061 від 07.04.2017 року за ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 19-20, т.1);
		   З огляду на вищевказані постанови прокурора суд зазначає наступне, відповідно до вимог п.п.4, 4 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом , доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
		   Частинами 3 та 4 ст. 246 КПК України передбачено, що рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов`язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
		   Тобто законом не передбачено повноважень прокурора особисто проводити негласні слідчі (розшукові) дії. 
		   З огляду на вищевикладене суд вважає постанову від 12.04.2017 року прокурора Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про здійснення контролю за вчиненням злочину в формі імітування обстановки злочину (Т.1, а.с.17-18), постанову від 19.04.2017 року прокурора Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про припинення негласної слідчої (розшукової) дії (а.с. 19-20, т.1) недопустимими доказами доведення вини обвинуваченого ОСОБА_56 у даному кримінальному провадженні.
		Протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 29.04.2017 року, складений прокурором Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_3 (Т.1, а.с.21-22) також не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ з огляду на наступне.
		    В даному протоколі, як й в постанові про проведення контролю за вчиненням злочину зазначено, що до проведення цієї НСРД залучено ОСОБА_7 , під час контролю за вчиненням злочину проводилась аудіо-відеофіксація. Метою заходу було одержання доказів злочинної діяльності головного лікаря Покровської ЦРЛ ОСОБА_4 під час отримання неправомірної вигоди без затримання останнього та без втрати грошових коштів. При цьому у кримінальному провадженні відсутні будь-які процесуальні документи, які б свідчили про вручення ОСОБА_7 грошових коштів, що взагалі нівелює мету та сенс проведення будь-яких НСРД у цьому кримінальному провадженні, а є лише свідченням провокації злочину. При допиті ОСОБА_7 підтвердив, що грошові кошти працівниками прокуратури та поліції йому не вручались, будь-які процесуальні документи з цього приводу не складались, а він пропонував та намагався передати ОСОБА_4 власні кошти. 
		   Також суд наголошує на тому, що вищевказаний протокол складався в рамках кримінального провадження за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 368 КК України, відомості про яке до ЄРДР правовохоронними органами у порядку встановленому ст. 214 КПК України не вносилися.
		    Згідно протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо, відео контроль особи) від 21.04.2017 року, складений у м. Маріуполь заступником начальника відділу УЗЕ в Донецькій області ДЗЕ НП України ОСОБА_55 . З тексту цього протоколу вбачається, що за наслідками аудіо-відеоконтролю отримано фіксацію бесіди ОСОБА_4 з ОСОБА_26 , яку приведено у вигляді стенограми. (Т.1, а.с.26-31)
		     Враховуючи засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (п. 10 ч. 1 ст.7та ст.17 КПК України), що полягають у тому, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ч. 4ст. 17 КПК України), в ході оцінки допустимості наданих доказів - результатів негласної слідчої (розшукової) дії, суд зобов`язаний перевірити підстави (та умови) проведення негласної слідчої (розшукової) дії, за результатами проведення яких отримано фактичні дані, що є змістом наданих доказів.
		   Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні суду від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» встановлено, що докази мають бути настільки очевидними, щоб вони не викликали жодних сумнівів.
		   Таким чином, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що доказ, отриманий внаслідок проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_4 за відсутності належної та допустимої ухвали слідчого судді в рамках даного кримінального провадження за ч. 1 ст. 368 КК України, так само за відсутності доручення слідчого на проведення негласних слідчих (розшукових) дій є очевидно недопустимим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 87 КПК України.
		   Із врахуванням вищенаведених норм міжнародного та національного законодавства, суд вважає, щопротоколза результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо, відео контроль особи) від 21.04.2017 року, складений у м. Маріуполь заступником начальника відділу УЗЕ в Донецькій області ДЗЕ НП України ОСОБА_55 . З тексту цього протоколу вбачається, що за наслідками аудіо-відеоконтролю отримано фіксацію бесіди ОСОБА_4 з ОСОБА_26 , яку приведено у вигляді стенограми. (Т.1, а.с.26-31)з оптичним диском DVD, інв. №589 (Т.2, а.с.52), який долучений до кримінального провадження супровідним листом начальника УЗЕ в Донецькій області від 26.04.2017 року (Т.1, а.с.25). Зміст диску досліджений у судовому засіданні, містить аудіофайли за результатами НСРД (відео файл бесіди між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у службовому кабінеті),є недопустимим доказом із врахуванням наведеного вище.
		   Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК Українинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		   На вказані обставини наголошено в п. 3 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011 р., відповідно до якого «визнаватися допустимими і використовуватись як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержанні відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства».
		   На підставі аналізу положень ч. 3ст. 62 Конституції України, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що «обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо» (п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011 р).
		   У судовому засіданні стороною обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, не наведено фактів та обставин, що мають значення для вказаного кримінального провадження, які б свідчили про належність вказаних заяв ОСОБА_56 , як доказу обвинувачення щодо доведення винуватості ОСОБА_4 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
		   Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		   Так, відповідно доч. 3 ст. 17 КПК України підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
		   Також, відповідно доч. 2 ст. 100 КПК України речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.
		   Вирішуючи питання про допустимість доказів суд застосовує також практику ЄСПЛ, який у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення ЄСПЛ у справах «Хан проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України».
		   Крім того, стороною обвинувачення у судовому засіданні не усунуто протиріч, які вказують на недостовірність та відсутність взаємозв`язку між доказами обвинувачення.
		   Вказаний речовий доказ оптични диск DVD, інв. №589 (Т.2, а.с.52), який долучений до кримінального провадження супровідним листом начальника УЗЕ в Донецькій області від 26.04.2017 року (Т.1, а.с.25) визнаний судом як недопустимий доказ у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 .
		   Відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
		   Із врахуванням наведеного вище висновок комплексної судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису та лінгвістичної (семантико-текстуальної експертизи) № 12969/13435 від 28.07.2017 року (т.1,а.с. 242-243) є недопустимим доказом винуватості ОСОБА_4 , відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 87 КПК України.
		   Разом з тим, суд також вважає за належне дати оцінку у сукупності зі встановленими обставинами висновку комплексної судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення та криміналістичної експертизи відео-, звукозапису № 16889/16890 і психологічної експертизи № 16996 від 28.02.2018 року, яку проведено за клопотанням сторони захисту, за питаннями, які слідчим експерту при призначенні первинної експертизи не ставились. 
		   Згідно висновку вказаної експертизи встановлено, що ініціатором розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , виступає ОСОБА_7 . Комунікативною метою ОСОБА_7 у розмові є з`ясування причин невдоволення його діями керівництвом лікарні, а також передання коштів за проведення медичні обстеження, операції. Комунікативною метою ОСОБА_4 у розмові є роз`яснення ситуації, що склалася у лікарні, з приводу невдоволення керівництвом лікарні діями ОСОБА_7 , а також спонукання ОСОБА_7 покласти кошти за проведені медичні обстеження, операції, на рахунок лікарні. Серед висловлювань ОСОБА_7 у текстовому відтворенні змісту розмови, містяться висловлювання, виражені у формі спонукання ОСОБА_4 прийняти пропозицію щодо одержання певної винагороди. (Т.4, а.с.226-235). Що в даному випадку може свідчити про ознаки провокації злочину. Однак з огляду на викладене вище, суд також не враховує висновки комплексної судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення та криміналістичної експертизи відео-, звукозапису № 16889/16890 і психологічної експертизи № 16996 від 28.02.2018 року при ухваленні даного вироку. Оскільки вони грунтуються на речовому доказі який судом визнаний недопустимим.
		   Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4ст. 17 КПК України. 
		   Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довестиперед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді,а саме - винуватість особи у вчиненнікримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		   Відповідно до вимог ст.91КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		   Відповідно до змісту ст.92КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. 
		   Відповідно до вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 2 ч. 3 ст.374КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку, крім іншого, повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		   Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення доведена. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		   Зі змісту ч. 2 ст.8та ч. 5 ст.9 КПК Українивипливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст. 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» від23.02.2006року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		   Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
		   У справі «Barbera, MesseguandJabardov. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип призумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		   Пункт 2 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. 
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мінеллі проти Швейцарії" від 25.03.1983 року № 49, у п. 30 Суд зазначає, що принцип презумпції невинуватості є одним з елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		   Пунктом 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку"вказано судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані,судзобов`язанийпостановити виправдувальнийвирок.
		   На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукови) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		   Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		   Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, виправдати обвинуваченого на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		   Питання розподілу процесуальних витрат на залучення експертів для проведення експертиз, судом не вирішується, оскільки ч. 2ст. 124 КПК Українипередбачено стягнення тільки з обвинуваченого витрат на залучення експерта у разі ухвалення саме обвинувального вироку, а витрати за залучення стороною обвинувачення експертів в порядку визначеному ч. 2ст. 122 КПК Україниздійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
		Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності із вимогамист. 100 КПК України.
		   На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373-376КПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		    ОСОБА_4 невинуватим та виправдати через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.368 КК України.
		   Речові докази після набуття вироком законної сили: диск реєстаційний номер 59т від 25.04.2017 з записом негласного розшукового заходу стосовно громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1  зберігати разом з матеріалами кримінального провадження.
		   Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду на протязі 30 днів із дня його проголошення через Красноармійський міськрайонний суд. 
		   Копію вироку негайно після його проголошення вручити виправданому та прокурору. 
		 
		 
		 
		Головуючий    суддя                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...