Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/5360/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2019.
Дата набрання законної сили: 17.10.2019
Номер судового провадження: 61-21637ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України        
		 
		17 жовтня 2019 року                                                                     
		м. Київ                                                                    
		 
		справа № 495/5360/13-ц
		провадження № 61-21637св18 
		                                                                                                                           
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Відкрите акціонерне товариство «Імені 28 червня»,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Імені 28 червня» про відшкодування збитків за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2016 року у складі судді Мишко В. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Цюри Т. В., Короткова В. Д.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2013 року  ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 4,52 га.
		07 серпня 2002 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди земельного паю строком на 5 років тобто до 07 серпня 2007 року. 
		Після закінчення терміну договору відповідач порушив пункт 3.5 зазначеного договору, за умовами якого орендар зобов`язаний після закінчення строку договору оренди повернути орендодавцю орендовану землю, придатну для використання її за цільовим призначенням.
		Однак після закінчення строку договору оренди відповідачем залишені на полі не викорчуванні коріння дерев на площі 3 гектара, що перешкоджає їй у використанні землі за призначенням.
		Вона власними силами була вимушена викорчовувати пеньки та коріння фруктових дерев. Вартість зазначеної роботи складає 31 520 грн.
		Повернення відповідачем земельної ділянки у вигляді, що перешкоджав у її належному використанні та ігнорування  відповідачем її звернень про викорчовування пнів та корінь фруктових дерев завдало їй моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 31 520 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
		Рішення мотивоване тим, що у правовідносинах, які склалися між реорганізованим сільськогосподарським підприємством та громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки. Перебування багаторічних насаджень на балансі підприємства не може вважатися підтвердженням права власності на ці насадження, оскільки баланс підприємств (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації). 
		Судом не встановлено наявності вини відповідача у спричиненні збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.
		Позивач не довела, що розкорчування дерев було здійснено саме нею та за її рахунок, а також розміри реальної шкоди (витрат) на викорчування багаторічних насаджень.
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2016 року залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У січні 2017 року  ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи допустили односторонній та упереджений підхід до розгляду справи, неправильно оцінили докази вини відповідача у порушенні її права на землю. Правовою підставою стягнення з відповідача завданих їй збитків є порушення ним її права на володіння, користування та розпорядження належними їй земельними ділянками, за що відповідач повинен понести цивільно-правову відповідальність. Відповідач не довів те, що він припинив землекористування належних їй на праві власності земельних ділянок. Вина відповідача підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи. Неодноразові звернення щодо повернення земельної ділянки у придатному стані залишилися без реагування, що викликало у неї нервове напруження, негативно вплинуло на стан її здоров`я, змусило її звертатися до різних державних установ про притягнення відповідача до відповідальності за бездіяльність.
		 
		Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		07 лютого 2002 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією видано ОСОБА_1 . сертифікат, що посвідчує її право на земельну частку (пай) в умовно-кадастрових одиницях (гектарах) до виділення земельної ділянки в натурі.
		Згідно з договором оренди земельної частки (паю) від 07 серпня                                                            2002 року  ОСОБА_1 передала, а ВАТ «Імені 28 червня» прийняло в оренду земельну частку (пай) розміром 4,7 умовних кадастрових гектарів. У разі виділу земельної ділянки на підставі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються у відповідності до діючого законодавства.
		На підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації                  від 01 грудня 2003 року земельну ділянку (пай) ОСОБА_1 виділено в натурі (на місцевості), а в подальшому на підставі державного акту про право приватної власності серії ОД № 000383 від 02 квітня 2004 року земельні ділянки № 49 масив № 1а площею 0,37 га та № 18 масив № 2г площею 4,15 га, всього загальною площею 4,52 га (4,15+0,37) у межах згідно з планом, яка розташована на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області передані у власність ОСОБА_1 
		Тобто, на час укладення договору оренди в оренду передавалася не сама земельна ділянка, а лише частка (пай) в умовних кадастрових одиницях без виділення в натурі та без зазначення характеристик, що притаманні земельній ділянці на місцевості (рілля, під насадженнями тощо).
		Після виділу ОСОБА_1 земельної ділянки на місцевості, зобов`язання сторін за договором оренди земельної частки (паю) від 07 серпня 2002 року відповідно до підпункту 7 пункту 2.3. даного договору припинилися.
		Згідно з додатком до акту передачі та прийому в натурі ОСОБА_1 земельної ділянки   масив 1а, 2г ділянки №№ 49,18 в розділі кількісна характеристика земель загальна площа сільськогосподарських умов дорівнює загальній площі земельної ділянки - 4,52 га, з яких площа під багаторічними насадженнями становить 0,37 га, ріллі - 4,15 га.      
		Таким чином, багаторічними насадженнями на час виділення земельної ділянки в натурі і передачі її ОСОБА_1 було зайнято 0,37 га.  
		Окремого договору про передачу відповідачу в оренду виділеної ОСОБА_1 земельної ділянки в натурі з визначеними на місцевості межами земельної ділянками із зазначенням її кількісних характеристик (рілля, під насадженнями), а також якісних характеристик (стан земельної ділянки, стан багаторічних насаджень) сторони між собою не укладали і таких документів ОСОБА_1 суду не надано.
		Згідно з актом обстеження багаторічних насаджень ВАТ «Імені 28 червня» від 11 липня 2010 року, складеним тимчасовою комісією, недоцільно та економічно невигідно використання або відновлення багаторічних насаджень, зокрема виноградників на площі 633,3 га та садів на площі 72,36 га оскільки, вказані насадження не обробляються засобами хімічного захисту від хвороб і шкідників понад 2-х років. Передумовою поганого стану було безхозне і безвідповідальне використання багаторічних насаджень на протязі всього періоду їх використання з моменту прийняття на баланс ВАТ «Імені 28 червня» 26 лютого 2001 року. 
		Тимчасова комісія, до якої входила довірена особа ВАТ «Імені 28 червня», визнала об`єктивними претензії власників земельних ділянок в кількості 465 осіб, що набули право власності на земельні ділянки навколо сіл Абрикосове та Салгани у                    2003-2004 роках і вважає за необхідне списати та розкорчувати багаторічні насадження, оскільки вони повністю непридатні для подальшого використання та розглянула можливість прийняття рішення щодо припинення землекористування ділянками під вказаними багаторічними насадженнями.
		Проте даний акт носить загальний характер і з його змісту не вбачаються межі обстеження конкретних земельних ділянок, зокрема земельної ділянки ОСОБА_1 .
		Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області                    від 31 травня 2011 року позов ОСОБА_1 до ВАТ «Імені 28 червня» задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Імені 28 червня» на користь ОСОБА_1 орендну плату та неустойку. В задоволенні решти вимог (стягнення моральної шкоди, зобов`язання викорчувати коріння фруктових дерев на земельній ділянці площею 3 га ділянки № № 40, 18 на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ) відмовлено.
		Після відмови судом у заявлених ОСОБА_1 вимогах про зобов`язання ВАТ «Імені 28 червня» розкорчувати належну позивачці земельну ділянку від фруктових дерев та їх корінь, ОСОБА_1 за власний рахунок фактично провела розкорчування її земельної ділянки і отримавши «постфактум» висновок щодо вартості проведених робіт з розкорчування земельної ділянки, звернулася до відповідача з позовом до суду про стягнення збитків, що дорівнюють вартості робіт, зазначених у вказаному висновку.
		Проте, позивачем до суду не надано затвердженого відповідною комісією акту про визначення збитків з урахуванням реально проведених нею витрат на поліпшення якості, земельної ділянки в порядку та за правилами встановленими у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.
		Також судами встановлено, що згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від червня 2013 року, складеним головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням земельного законодавства України Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, земельна ділянка площею 3,0 га використовується за цільовим призначенням. На час перевірки зазначена земельна ділянка вільна від багаторічних насаджень та засіяна зерновими культурами. Поблизу земельної ділянки знаходяться пеньки від дерев орієнтовано «персик», діаметр стволів в середньому 15 см.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України               від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		26 квітня 2018 року цивільну справу № 495/5360/13-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду                    від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
		Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
		За змістом статті 19, частини другої статті 22 ЗК України багаторічні насадження - це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.
		Відповідно до частини другої статті 79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. 
		Згідно з частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
		Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки, отже, з часу передачі земельних ділянок у власність фізичних осіб останні стали відповідно і власниками багаторічних насаджень.
		Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Підстави і порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені статями 156, 157 ЗК України.
		Відповідно до статті 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
		За правилами частин першої, другої статті 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок). 
		Згідно з положеннями Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (пункт 1).
		Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (п.2). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина (пункт 5).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом  принципу верховенства права.
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		Отже, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
		Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що після передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки її землекористувачем було ВАТ «Імені 28 червня», а також доказів того, що позивач мала намір самостійно чи шляхом передачі в користування іншим особам обробляти належні їй земельні ділянки і отримувати дохід від їх використання в період, за який вона просила стягнути збитки, або не змогла цього зробити саме через самовільне зайняття спірної земельної ділянки відповідачем та з його вини. 
		Той факт, що багаторічні насадження були передані на баланс відповідача не може служити підставою на покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності, так як баланс підприємств (організацій) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).
		Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14цс15, а також у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 495/3710/13-ц (провадження                         № 61-5580св18) та від 08 серпня 2019 року у справі № 495/3689/13-ц (провадження                         № 61-27048св18). 
		Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то Верховний Суд виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Як роз`яснено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягає наявність такої шкоди.
		Враховуючи викладене, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог в цій частині.
		Крім того, апеляційний суд правильно зазначив про те, що позивачем не враховано, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області                        від 31 травня 2011 року, на яке вона посилається як на підставу для відшкодування моральної шкоди, їй відмовлено у вимогах про зобов`язання відповідача викорчувати на її земельної ділянці фруктові дерева та їх коріння, у зв`язку з їх безпідставністю.
		 Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та  апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		                                                                   
		Судді:І. В. Литвиненко     В. С. Висоцька     І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...