Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/23489/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2019. Зареєстровано: 22.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2019.
Дата набрання законної сили: 09.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 жовтня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/23489/17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Ткач І.В., 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;
		 
		за участю представників учасників справи:
		позивача - Стецик Н.В.; 
		відповідача   -   Гевко А.В.;
		третьої особи  - Бриль П.О.;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами"
		 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду
		(головуючий -  Зубець  Л.П., судді - Мартюк  А.І., Калатай Н.Ф.)
		від 20.05.2019
		 
		у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг"
		до  Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами"
		третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
		про зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
		 
		1.1. У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" (надалі - ТОВ "Вог Трейдинг", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" (надалі - ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами", відповідач) про зобов`язання відповідача повернути позивачу дизельне паливо у кількості 25 591, 56 тонн  та бензин марки А-95 у кількості 1 795, 17 тонн.
		 
		1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013 він передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання 40 094,33 тонн дизельного палива та 2600 тонн бензину марки А-95, що підтверджує актами прийому-передачі нафтопродуктів за період з 06.12.2013 по 11.03.2014, які підписані з боку постачальника - Фірмою "West Trading & Marketing Oil, Corp.", Фірмою "Marshell Oil LLP", з боку покупця - ТОВ "Вог Трейдинг" та з боку виконавця - Феодосійським підприємством із забезпечення нафтопродуктами.  Відповідач свої зобов`язання з повернення позивачу нафтопродуктів виконав лише частково та безпідставно не повернув позивачу 25       591,56 тонн дизельного палива та 1 795,17   тонн бензину марки А-95.
		 
		1.3. ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" заперечувало проти задоволення позову зазначаючи:
		 
		1.3.1.          постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 у справі № 918/407/14, яке залишено без змін постановою  Вищого господарського суду України від 21.01.2015, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Вог Трейдинг") до ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" про стягнення збитків у сумі 88 156 279,50 грн (вартості неповернених нафтопродуктів у заявленій позивачем кількості, а саме: дизельне паливо - 6 430 074 кг та бензину А-95 у кількості 69 866 кг) за договором про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013;
		 
		1.3.2.          в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують кількість (об`єм) та вартість майна, яке перебувало у ємкостях відповідача станом на березень 2014 рік;
		 
		1.3.3.          висновком торгово-промислової палати України від 17.04.2014 № 935/05-4 підтверджено, що події на території Автономної республіки Крим є обставинами непереборної сили (форс-мажору), передбаченими договором від 27.11.2013 № 372 між ТОВ "Вог Трейдинг" та ДП Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами. Початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) - 27.02.2014, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили (форс-мажору) на момент видачі даного висновку встановити неможливо; 
		 
		1.3.4.          листом № 22/04-02 від 22.04.2014 року ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами повідомило позивача про неможливість виконання умов договору внаслідок втрати контролю над майном нафтобази, де зберігалися нафтопродукти та настання обставин непереборної сили (анексія Російською Федерацією півострову Крим);
		 
		1.3.5.          відповідно до п. 6.4 договору у разі виникнення наведених вище обставин строк виконання сторонами своїх обов`язків за договором продовжується на період дії таких обставин;
		 
		1.3.6.          відповідно до постанови ДР РК №1758-6/14 від 17.03.2014 року "Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим", розміщеній у мережі Інтернет, вирішено, що власністю Республіки Крим є все рухоме й нерухоме майно Державного підприємства "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами", розташоване на території Республіки Крим, у складі необоротних (в тому числі нематеріальних) й оборотних активів, що знаходяться на його балансовому та позабалансовому обліку;
		 
		1.3.7.          відповідно до частини 6 статті 5 Закону України " Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		 
		2.2. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з таких підстав: 
		 
		 
		2.2.1.          додатком № 4 до договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013 року сторони узгодили зразок акту прийому - передачі нафтопродуктів по договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів, який повинен був укладений між виконавцем - ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" та замовником - ТОВ "Вог Трейдинг" (т.1 а.с.29);
		 
		2.2.2.          надані позивачем акти прийому-передачі нафтопродуктів за період з 06.12.2013 по 11.03.2014 підписані між постачальником - Фірмою "West Trading & Marketing Oil, Corp.", Фірмою "Marshell Oil LLP", покупцем - ТОВ "Вог Трейдинг", Виконавцем - Феодосійським підприємством із забезпечення нафтопродуктами на виконання інших договорів №74 від 20.11.2013 року №45 від 20.11.2013 року, тому не можуть слугувати належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження передачі спірних нафтопродуктів відповідачу на виконання саме умов договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013; 
		 
		2.2.3.          посилання у вказаних актах прийому - передачі на те, що Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами (виконавець) несе відповідальність за наявність товару, зазначеного у вказаному акті прийому - передачі у резервуарних ємностях виконавця й можливість його відвантаження згідно з умовами договорів перевалки (зберігання), не може свідчити про те, що ці нафтопродукти були передані саме на виконання умов спірного договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013 року;
		 
		2.2.4.          довідки про відправлення вантажів зі станції Айвазовська Придніпровської залізниці відправником ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" за період з 27.11.2013 по 12.03.2014 (т.1 а.с. 93-102), з 01.02.2014 по 31.05.2014 (т.1 а.с. 103-137), якими позивач підтверджує, що відповідачем здійснено повернення зі зберігання 14502,77 тонн дизельного палива та 804,83 тонн бензину А-95, не є належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження відвантаження нафтопродуктів, оскільки відповідно до підпунктів 2.1.7, 2.1.9 пункту 2.1 про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013 року у такому разі мають складатися акт відвантаження нафтопродуктів (додаток №3) та акт наданих послуг з підтверджуючими документами;
		 
		2.2.5.          листом від 22.04.2014 № 22/04-02 відповідач повідомляв позивача про неможливість виконання умов договору внаслідок втрати контролю над майном нафтобази, де зберігалися нафтопродукти та настання обставин непереборної сили (окупація Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя), що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 935/05-4 від 17.04.2014;
		 
		2.2.6.          відповідно до постанови ДР РК №1758-6/14 від 17.03.2014 року "Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим", розміщеній у мережі Інтернет, вирішено, що власністю Республіки Крим є все рухоме й нерухоме майно Державного підприємства "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами", розташоване на території Республіки Крим, у складі необоротних (в тому числі нематеріальних) й оборотних активів, що знаходяться на його балансовому та позабалансовому обліку;
		 
		2.2.7.          у період з 20.05.2014 року по 17.07.2014 року КРП Феодосійське ПОНП здійснено відправлення палива на користь ТОВ "Вог Трейдинг", що підтверджується відповідними залізничними накладними (т.2 а.с.45-69), тому доводи позивача щодо здійснення повернення ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" нафтопродуктів у період з листопада 2013 року по березень 2014 року спростовується вищенаведеними та оціненими судом доказами, у суду відсутні належні та допустимі докази, з яких можна дійти однозначного висновку щодо залишку нафтопродуктів, які залишились у відповідача, повернення яких є предметом позову у даній справі;
		 
		2.2.8.          постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 21 січня 2015 року, рішення Господарського суду Рівненської області від 18.06.2014 року у справі №918/407/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким  відмовлено у позові ТОВ "ВОГ Трейдинг" до ТОВ "Кіойл", ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" про стягнення збитків в сумі 88157279,50 грн, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності обсягу запитуваних на відвантаження в третій декаді 2014 року нафтопродуктів, що залишилися у ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" на зберіганні, враховуючи наявність поставок нафтопродуктів, які мали місце з дати укладення договору від 27.11.2013; позивачем, в порушення умов додатку №2 до договору перевалки від 27.11.2013, при визначенні вартості втраченого предмету зберігання та розміру збитків, заподіяних такою втратою та заявлених до стягнення у даному провадженні, не надано доказів, які б містили фактичні дані про митну вартість, заявлену при митному оформленні нафтопродуктів, а представлено довідку Волинської торгово-промислової палати №19-22/01-3/126 від 25.03.2014 щодо середнього рівня роздрібної ціни нафтопродуктів; лист відповідача 2 від 23.03.2014 б/н про неможливість відвантаження запитуваних позивачем нафтопродуктів, підписаний особою, яка не мала відповідних повноважень на його підписання; ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" на виконання п.п. 6.1.-6.3. договору поставки з дотриманням п`ятиденного строку повідомив позивача про настання обставин непереборної сили, що підтверджені висновком Торгово-промислової палати України №935/05-4 від 17.04.2014.
		 
		2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Вог Трейдинг" задоволено повністю. 
		 
		2.4. Постановою Верховного Суду від 20.02.2019 постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		2.5. У постанові Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, відхиляючи посилання відповідача на висновок Торгово-промислової палати України, як на доказ наявності обставин непереборної сили, та вважаючи недоведеним факт існування обставин непереборної сили, не надав жодної оцінки висновкам, наведеним у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі №       918/407/14, в межах якої у спорі між тими ж самими сторонами судами було встановлено, що події на території Автономної Республіки Крим (окупація Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя) є форс-мажорними обставинами, які існують з 27.02.2014.
		 
		2.6. Крім того, оскільки з урахуванням п. 6.4 договору № 372 від 27.11.2013 з`ясування наявності чи відсутності обставин непереборної сили впливає на визначення строку виконання відповідачем своїх обов`язків за договором, суд апеляційної інстанції дійшов також передчасного висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором є таким, що настав.
		 
		2.7. За результатами нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Вог Трейдинг" задоволено повністю. 
		 
		2.8. Суд апеляційної інстанції виходив того, що:
		 
		2.8.1.          висновок місцевого суду щодо не доведення ТОВ "Вог Трейдинг" факту передачі спірних нафтопродуктів відповідачу на виконання саме умов договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013 є помилковим, оскільки акти прийому-передачі нафтопродуктів за період грудень 2013 року - березень 2014 року, надані ТОВ "Вог Трейдинг" на підтвердження факту передачі на зберігання відповідачу нафтопродуктів відповідно до умов договору № 372, є належними та допустимими доказами передачі спірних нафтопродуктів на відповідальне зберігання ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами", оскільки підписані на виконання пункту 3.6. договору № 372 від 27.11.2013, повністю відповідають змісту додатку № 8 до договору № 372 від 27.11.2013 та містять застереження, що "Феодосійське ПЗНП несе відповідальність за наявність товару, вказаного в даному акті прийому-передачі в резервуарних ємкостях виконавця та можливість його відвантаження згідно умов договору перевалки (зберігання). Усі інші ризики є відповідальністю постачальника та покупця". Окремо  суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріали справи не містять інформації, що вказані акти укладались на виконання іншого договору з відповідачем;
		 
		2.8.2.          договір не містить вимоги щодо підтвердження факту повернення нафтопродуктів зі зберігання шляхом підписання між замовником та виконавцем актів приймання-передачі (повернення) нафтопродуктів зі зберігання або інших документів, а фактичне повернення нафтопродуктів позивача зі зберігання здійснювалося в залізничних цистернах, тому довідки відправлення вантажів зі станції Айвазовська Придніпровської залізниці відправником ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" за період з 27.11.2013      по 12.03.2014, за період з 01.02.2014 по 31.05.2014, які містять усі необхідні дані залізничної накладної (дату відвантаження товару, номер залізничної накладної, номер залізничної накладної, найменування вантажу (у даному випадку марку нафтопродукту), номер вагону, вагу вантажу, відомості про одержувача вантажу), є належними та допустимими доказами часткового виконання відповідачем договору № 372 від 27.11.2013 в частині повернення нафтопродуктів на користь позивача;
		 
		2.8.3.          відповідачем не повернуто зі зберігання нафтопродукти ТОВ "Вог Трейдинг", а саме: дизельне паливо у кількості 25 591,56 тонн та бензин марки А-95 у кількості 1 795,17 тонн, чим допущено порушення виконання свого зобов`язання по договору та допущено порушення приписів статей 525, 526, 949 Цивільного кодексу України;
		 
		2.8.4.          пункт 6.1      договору передбачає, що наявність підстав непереборної сили (форс-мажору) є підставою для звільнення сторони за договором від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором.      Проте, цей пункт договору не містить умови, що наявність форс-мажорних обставин звільняє відповідача від виконання покладених на нього зобов`язань, тому до спірних правовідносин не застосовується;
		 
		2.8.5.          пункт 6.4 договору, в якому узгоджено, що у випадку виникнення вищенаведених обставин, строк виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором продовжується на період дії таких обставин, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки статтями 599, 600, 604 -609 Цивільного кодексу України не передбачено такої окремої підстави припинення зобов`язання, як настання подій, які є надзвичайними і невідворотними обставинами;
		 
		2.8.6.          події на території Автономної Республіки Крим, які є форс-мажорними обставинами відповідно до висновку Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №935/05-4 від 17.04.2014, не звільняють відповідача від виконання своїх зобов`язань на території України, з врахуванням предмету зберігання, а саме: замінних речей, визначених родовими ознаками (40 094,33 тонн дизельного палива та 2 600 тонн бензину марки А-95),  а також те, що умовами договору не встановлено, що повернення речей зі зберігання здійснюється виключно на території АР Крим. При цьому, суд апеляційної інстанції брав до уваги те, що позивачем заявлено виключно вимоги щодо повернення замінної речі, визначеної певною родовою ознакою, і жодних вимог стосовно надання певних послуг з перевалки, надання яких пов`язано саме з знаходженням речей на території АР Крим - позивачем не заявлялось;
		 
		2.8.7.          посилання суду першої інстанції в обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову на      постанову ДР РК №1758-6/14 від 17.03.2014 року "Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим" є помилковим, оскільки цей документ як по своїй суті, так і за своєю формою, не може застосовуватись у правовідносинах між учасниками спору      в силу імперативних приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";
		 
		2.8.8.          доводи відповідача стосовно того, що строк виконання зобов`язання з повернення нафтопродуктів не настав, були відхилені, оскільки додатковою угодою № 1 від 26.12.2013 до договору № 372 від 27.11.2013 сторони встановили строк дії договору до 31.12.2014, окрім того, згідно із статтею 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Суд апеляційної інстанції встановив, що 28.03.2016 ТОВ "Вог Трейдинг" зверталося до відповідача із вимогою за вих. № 2803 про повернення нафтопродуктів, в якій вказано кількість нафтопродуктів, що підлягає до повернення, реквізити залізничної станції отримання нафтопродуктів;
		 
		2.8.9.          доводи відповідача стосовно того, що позивачем при розрахунку нафтопродуктів, які підлягали поверненню, не враховано норми природних втрат при зберіганні нафтопродуктів, закріплені постановою Держпостачу СРСР від 26.03.1986 № 40 "Об утверждении норм естественной убыли нефтепродуктов при приеме, хранении, отпуске и транспортировании", також були відхилені з тих підстав, що застосування наведеного акту передбачено саме в процесі      виконання відповідного обов`язку відповідача.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
		 
		3.1. У касаційній скарзі ДП   "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018.
		 
		3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
		 
		3.2.1. порушив вимоги частини 1 статті 77, частини 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийняв як достовірні та допустимі докази акти прийому - передачі нафтопродуктів за період з 06.12.2013 по 11.03.2014 року, що підписані постачальником - Фірмою "West Trading & Marketing Oil, Corp.", фірмою "Marshell Oil LLP", покупцем - ТОВ "Вог Трейдинг" та виконавцем - ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами", а також довідки ДП "Головний інформаційно - обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" щодо відвантаження нафтопродуктів зі станції Айвазовська Придніпровської залізниці на підтвердження факту передачі позивачем відповідачу нафтопродуктів на зберігання та ії частково повернення; 
		 
		3.2.2. не застосував пункти 13.3 та 13.4 статті 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" та Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" помилково не брав до уваги те, що відвантаження нафтопродуктів здійснювалося під контролем окупаційної влади, а тому довідки залізниці не можуть бути належними та достовірними доказами, які підтверджують факт відвантаження нафтопродуктів;
		 
		3.2.3. не вирахував природних втрат нафтопродуктів, що були передані на зберігання, чим порушив норми постанови Державного комітету СРСР по матеріально-технічному постачанню від 26 березня 1986 р. N 40 "Про затвердження норм природного убутку нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску і транспортуванні", яка була чинною станом на момент укладення договору між сторонами;
		 
		3.2.4. не застосував норму пункту 3 абзацу 2 частини 1 статті 532 Цивільного кодексу України, тому дійшов помилкового висновку щодо обов`язку відповідача повернути нафтопродукти зі зберігання у будь - якому місці на території України, та виникнення, такого обов`язку безпосередньо відповідно до вимоги позивача від 28.03.2016 № 2803; 
		 
		3.2.5. порушив норми статті 77 Господарського процесуального кодексу України,  частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України, оскільки визнав вимогу про повернення нафтопродуктів належним доказом, який підтверджує настання строку виконання  обов`язку відповідача повернути нафтопродукти зі зберігання, не врахувавши, що відповідно до підпункту 2.2.4 договору саме позивач зобов`язаний забезпечити виконавця порожніми вагоно-цистернами у стані придатному для відвантаження під плановий налив нафтопродуктів;
		 
		3.2.6.  порушив норми статті 627 Цивільного кодексу України, оскільки не врахував положення договору (пункти 6.3, 6.4), відповідно до яких виникнення форс - мажорних обставин, за наявності яких продовжується строк дії зобов`язань сторони, яка зазнала впливу цих обставин, до моменту закінчення дії таких обставин.
		 
		3.3. Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
		 
		3.4. Представник позивача заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. В обґрунтування свого клопотання заявник посилається на те, що ключовим питанням у вирішені справи є можливість прийняття судом рішення про зобов`язання однієї сторони виконати зобов`язання за договором (вчинити дії щодо повернення майна) в період дії форс-мажорних обставин. На думку заявника, аналіз практики свідчить про прийняття касаційним судом різних постанов у подібних правовідносинах.
		 
		Так, у постанові від 19.03.2019 у справі № 916/626/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду визнав обґрунтованими висновок про неможливість повернення 119 одиниць напіввагонів протягом дії форс - мажорних обставин.
		 
		У постанові від 16.07.2019 у справі № 911/1897/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив,  суди попередніх інстанцій, установивши, невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки виникло у зв`язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), засвідченими сертифікатом Торгово-промислової палати України, дійшли обґрунтованого висновку про те, що прострочення боржника згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України не відбулося, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача сплаченої суми авансу.
		 
		Водночас, у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.
		 
		У постанові Вищого господарського суду від 04.05.2016 у справі № 910/14139/14 суд касаційної інстанції також вказав, що при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 01.10.2014 № 3446/05-5, в якому містяться посилання на Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", не свідчить про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язання за кредитним договором. 
		 
		3.5. Колегією суддів розглянуто відповідне клопотання та відхилено з огляду на те, що з наведених заявником підстав не вбачається наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, що зумовлювало б передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. У справах, за результатами розгляду яких ухвалено надані заявником для порівняння рішення, та у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, встановлено різні фактичні обставини.
		 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
		 
		4.1.          Згідно із  статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.  Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
		 
		4.2.          Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		 
		4.3.          Отже, за загальним правилом неможливість виконання зобов`язання внаслідок дії непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. 
		 
		4.4.          Водночас, згідно із частиною 4 статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
		 
		4.5.          Так, передаючи цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 зауважив, що відповідно до пункту 6.4 договору у разі виникнення наведених вище обставин строк виконання сторонами своїх обов`язків за договором продовжується на період дії таких обставин, тому з`ясування наявності чи відсутності обставин непереборної сили впливає на визначення строку виконання відповідачем своїх обов`язків за договором.
		 
		4.6.          Отже, сторони в договорі прямо передбачили, що у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор) строк виконання сторонами своїх обов`язків за договором продовжується на період дії таких обставин. 
		 
		4.7.          Окрім того, 27 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який визначає статус Автономної республіки Крим та міста Севастополя, як території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації; встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. 
		 
		4.8.          Відповідно до статті 1, частини 6 статті 5, частини 3 статті 11   цього Закону України датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією. За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
		 
		4.9.          Отже, відповідно до спеціального Закону, що визначає правовий режим на тимчасово окупованій території України, за матеріальну шкоду, завдану юридичним особам, відповідає Російська Федерація, як держава, що здійснює окупацію. Натомість зобов`язання державного підприємства відстрочується на період дії таких обставин, як це передбачено у пункті 6.4 договору, тому суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо винекнення у відповідача обов`язку щодо повернення нафтопродуктів, переданих йому на зберігання. 
		 
		4.10.          Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності у даному випадку форс-мажорних обставин суперечать висновкам, наведеним у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі №    918/407/14, в межах якої у спорі між тими ж самими сторонами судами було встановлено, що події на території Автономної Республіки Крим (окупація Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя) є форс-мажорними обставинами, які існують з 27.02.2014. Суд апеляційної інстанції зробив відповідні висновки з порушенням вимог частини 4 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		4.11.          Щодо висновків суду апеляційної інстанції стосовно того, що зазначені відповідачем обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання зобов`язання за договором, не можна віднести до форс-мажорних, оскільки ці обставини стосуються саме окупованої території АР Крим і не звільняють відповідача від виконання своїх зобов`язань на території України, що можливо, враховуючи вимоги щодо повернення замінної речі, визначеної певною родовою ознакою, та відсутність вимог стосовно надання певних послуг з перевалки, надання яких пов`язано саме з знаходженням речей на території АР Крим, то Верховний Суд зауважує, що відповідні висновки суперечать частині 1 статті 532 Цивільного кодексу України, яка визначає, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Водночас, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, зокрема, за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання (пункт 3). 
		 
		4.12.          За умовами договору не визначено місце повернення. Разом з тим, відповідно до його змісту та суті відносин, що виникли між сторонами, зберігання нафтопродуктів здійснювалося у резервуарах виконавця, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим (на умовах EXW "Франко-завод"), а відпуск нафтопродуктів вважається виконаним після їх відвантаження залізничним транспортом та надання залізниці необхідних документів на станції Айвазовська Придніпровська.
		 
		4.13.          Таким чином, як місце зберігання нафтопродуктів, так і місце виконання щодо їх повернення  за умовами договору - це Автономна Республіка Крим, тому посилання суду апеляційної інстанції на можливість повернення нафтопродуктів на території України є помилковими. Окрім того, відповідні висновки суду суперечать вимогам Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який покладає відповідальність на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію, за збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) нафтопродуктів (нафти), що зберігалися у резервуарах відповідача на території Автономної Республіки Крим.
		 
		4.14.          Суд першої інстанцій, врахувавши, що у висновку про форс-мажорні обставини №935/05-4 від 17.04.2014 Торгово-промислова палата України підтвердила, що: окупація Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є обставинами непереборної сили (форс-мажору), передбаченими договором № 372 від 27.11.2013 між ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" та ТОВ "Вог Трейдинг", а також те, що відповідно до постанови ДР РК №1758-6/14 від 17.03.2014 року "Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим", розміщеній у мережі Інтернет, вирішено, що власністю Республіки Крим є все рухоме й нерухоме майно ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами", розташоване на території Республіки Крим, у складі необоротних (в тому числі нематеріальних) й оборотних активів, що знаходяться на його балансовому та позабалансовому обліку, що свідчить про захоплення підприємств, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. 
		 
		4.15.          Щодо висновків суду апеляційної інстанції стосовно помилковості посилання суду першої інстанції в обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову на  постанову ДР РК №1758-6/14 від 17.03.2014 року "Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим", оскільки вказаний неналежний документ як по своїй суті, так і за своєю формою, не може застосовуватись у правовідносинах між учасниками спору  в силу імперативних приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", то Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 9, частинами 2-3 статті 11 цього Закону будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території. За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України. 
		 
		4.16.          Отже ця постанова ДР РК №1758-6/14 від 17.03.2014 року дійсно не може підтверджувати факт законного набуття права власності Республікою Крим на все рухоме й нерухоме майно ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами", розташоване на території Республіки Крим, у складі необоротних (в тому числі нематеріальних) й оборотних активів, що знаходяться на його балансовому та позабалансовому обліку, оскільки відповідно до законодавства України це майно належить його власникам. Водночас, ця постанова прямо підтверджує факт незаконного захоплення майна відповідача, що правильно було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення суду. Суд апеляційної інстанції безпідставно проігнорував наведені обставини. 
		 
		4.17.          Верховний Суд зауважує, що наведених вище міркувань достатньо для висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.  Виходячи з наведених висновків, обставини щодо обсягів нафтопродуктів, які були передані та залишились  на зберіганні у резервуарах відповідача, не є ключовими у справі та не входять в предмет доказування. За цих підстав, а також враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, суд не вважає необхідним розглядати доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції на підставі неналежних, недопустимих та недостовірних доказів зробив висновки щодо кількості нафтопродуктів, які позивач нібито передав відповідачу на зберігання, а в подальшому відповідач їх частину повернув. Відповідні фактичні дані не мають значення для правильного вирішення справи з огляду на встановлені судом першої інстанції обставин щодо виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), що відповідно до умов договору впливає  строк виконання сторонами своїх обов`язків за договором, який продовжується на період дії таких обставин.
		 
		5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		5.1. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		 
		5.2. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		5.3. Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, а судом апеляційної інстанції помилково та безпідставно скасовано судове рішення, яке відповідає закону. За таких обставин, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
		 
		6. Розподіл судових витрат.
		 
		6.1. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		6.2. Судовий збір, сплачений ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" за перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 910/23489/17 у суді касаційної інстанції, покладається на позивача.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" задовольнити.
		 
		2.  Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/23489/17 - залишити в силі.
		 
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" (43005, м. Луцьк, вул. Рівненська, 48, код 38390515) на користь Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, будинок 18/24, код 03482347) 1   120   000,00 грн судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, 1   120   000,00 грн судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018.
		 
		4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                   І. Кондратова
		 
		Судді                                                                                                О. Кролевець          
		 
		                                                                                                                 І. Ткач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...