Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1834/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2019.
Дата набрання законної сили: 15.10.2019
Номер судового провадження: 12-58гс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем  України
		 
		15 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 911/1834/18
		Провадження № 12-58гс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., 
		за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,
		учасники справи:
		позивач - Заславець Н. О., представник - адвокат Проскурня О. І.,
		відповідачі - Борівська селищна рада Фастівського району Київської області (представник - не з'явився), Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектгенплан» (представник - адвокат Ладигін С. С.), 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кегичівське» (представник - не з'явився),
		розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 911/1834/18 за позовом фізичної особи - підприємця Заславець Надії Олександрівни до Борівської селищної ради Фастівського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектгенплан», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кегичівське», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Заславець Надії Олександрівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2019 року (головуючий суддя Коробенко Г. П., судді Козир Т. П., Тищенко А. І.) та ухвалу Господарського суду Київської області від 08 листопада 2018 року (суддя Саванчук С. О.).
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог
		1. У серпні 2018 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Заславець Н. О. звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Борівської селищної ради Фастівського району Київської області (далі - Селищна рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Проектгенплан» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 3224955300:01:003:0330, розташованої в селищі міського типу (далі - смт) Борова Фастівського району Київської області на розі вулиць Миру-Франка, шляхом зобов'язання відповідачів винести червоні лінії у генеральному плані смт Борова Фастівського району Київської області за межі зазначеної земельної ділянки, належної ФОП Заславець Н. О.
		2. Позовні вимоги мотивовані тим, що наприкінці 2016 року позивачці стало відомо про те, що на замовлення Селищної ради ТОВ «Проектгенплан» виготовлено генеральний план смт Борова Фастівського району Київської області з розробленням плану червоних ліній, затверджений 03 квітня 2015 року, за змістом якого червона лінія меж у відповідному населеному пункті проходить на належній позивачці земельній ділянці та розділяє її на дві нерівні частини, при цьому більша частина відділена червоною лінією і знаходиться зі сторони дороги. Позивачка вважає проведене розмежування протиправним і таким, що порушує її права та інтереси.
		3. Також ФОП Заславець Н. О. зазначила, що Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 12 вересня 2017 року у справі № 381/3263/17 (провадження № 2-а/381/2-22/17) відмовив у відкритті провадження за її адміністративним позовом до Селищної ради з аналогічними позовними вимогами до вимог у цій справі з огляду на те, що відповідний спір є приватноправовим та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. А в подальшому Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 04 грудня 2017 року у справі № 381/3770/17 (провадження № 2/381/1544/17) закрив провадження у цивільній справі за аналогічним позовом Заславець Н. О., оскільки розгляд спору за участю особи, яка є суб'єктом господарювання (фізичною особою - підприємцем), за суб'єктним складом сторін відноситься до господарської юрисдикції. Постановою Апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року у справі № 381/3770/17 (провадження № 2/381/1544/17) рішення суду першої інстанції залишено без змін, проте суд апеляційної інстанції зазначив, що ця справа підлягає розгляду адміністративними судами у порядку, визначеному нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		4. Господарський суд Київської області ухвалою від 08 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2019 року, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
		5. Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що спір у цій справі не стосується речових прав позивача як власника земельної ділянки, а виник між сторонами щодо затвердження генерального плану населеного пункту (смт Борова Фастівського району Київської області).
		6. Тобто, як указали суди першої та апеляційної інстанцій, спір у цій справі не є господарським, а є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки діяльність відповідача (Селищної ради) з розгляду і затвердження генеральних планів населених пунктів є реалізацією органом місцевого самоврядування його владних управлінських функцій, тоді як безпосередньо генеральний план населеного пункту не є актом індивідуальної дії, у тому числі й для позивача.
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		7. У березні 2019 року ФОП Заславець Н. О. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2019 року й ухвалу Господарського суду Київської області від 08 листопада 2018 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		8. Разом з тим у касаційній скарзі ФОП Заславець Н. О. викладено клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції є порушення ними правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		9. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 березня 2019 року відкрив касаційне провадження та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а ухвалою від 10 квітня 2019 року клопотання ФОП Заславець Н. О. задовольнив і передав цю справу разом з відповідною касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції є порушення ними правил предметної юрисдикції.
		10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 квітня 2019 року справу прийняла та призначила до розгляду.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		11. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки ФОП Заславець Н. О. не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), а просить захистити її право власності на земельну ділянку шляхом усунення перешкод у користуванні нею, тому спір у цій справі не є публічно-правовим спором, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а є спором про право, має виключно приватноправовий характер і з огляду на суб'єктний склад сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
		12. У судовому засіданні особа, яка подала касаційну скаргу та її представник надали усні пояснення по суті справи, наведені в касаційній скарзі доводи підтримали, зазначивши при цьому, що позивачку незаконно позбавили частини земельної ділянки, та вказавши, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		13. У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Проектгенплан» на касаційну скаргу, в якому вказано, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що спір у цій справі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, та правильно застосували норми процесуального права, закривши провадження у справі.
		14. У судовому засіданні представник ТОВ «Проектгенплан» надав усні пояснення по суті справи, проти задоволення касаційної скарги заперечив і зазначив, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийнято з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, вказавши при цьому, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки спірні правовідносини стосуються розгляду і затвердження генерального плану населеного пункту, що зачіпає права членів відповідної територіальної громади.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
		15. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
		16. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		17. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		18. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		19. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		20. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		21. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		23. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		24. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		25. Так, статтею 1 та частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		26. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
		27. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом пунктів 1, 6, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
		28. Тобто, в порядку господарського судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
		29. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		30. Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		31. Натомість, згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
		32. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		33. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		34. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
		35. У справі, яка розглядається, одним із відповідачів є Селищна рада, тобто орган місцевого самоврядування. Спір виник щодо земельних правовідносин.
		36. За змістом пунктів «д», «ї», «й», «к» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень, зокрема, селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить: організація землеустрою; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		37. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (преамбула цього Закону).
		38. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 
		- генеральна схема планування території України - це містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;
		- генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
		- детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
		39. Питання планування і забудови територій урегульовано статтею 2 Закону № 3038-VI, згідно з пунктами 1-5 частини першої якої планування і забудова територій - це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 
		- прогнозування розвитку територій;
		- забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;
		- обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;
		- взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій;
		- визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів.
		40. Відповідно до статті 8 Закону № 3038-VI планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		41. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина перша статті 16 Закону № 3038-VI).
		42. Згідно з частинами першою, другою, п'ятою, шостою, восьмою та дев'ятою статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.
		43. Відповідно до частин першої і четвертої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. Детальний план території визначає:
		- принципи планувально-просторової організації забудови;
		- червоні лінії та лінії регулювання забудови;
		- функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;
		- містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;
		- потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
		- доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
		- черговість та обсяги інженерної підготовки території;
		- систему інженерних мереж;
		- порядок організації транспортного і пішохідного руху;
		- порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;
		- межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
		44. Приписами статті 21 Закону № 3038-VI урегульовано питання громадського обговорення щодо врахування громадських інтересів, за змістом частин першої, другої якої громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.
		45. Разом з тим систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до пункту 42 частини першої статті 26 якого виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
		46. Також згідно з пунктом 2 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555, проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.
		47. За змістом пункту 3 зазначеного Порядку сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 3038-VI забезпечують:
		- оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;
		- оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації;
		- реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації;
		- узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення);
		- оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.
		48. Таким чином, з наведеного вбачається, що у спірних правовідносинах стосовно розгляду і затвердження генерального плану населеного пункту (смт Борова Фастівського району Київської області) з розробленим планом червоних ліній Селищна рада реалізує свої повноваження як суб'єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, пов'язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є вказаний генеральний план.
		49. Предметом позову у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів винести за межі належної позивачці земельної ділянки червоні лінії у затвердженому Селищною радою генеральному плані відповідного населеного пункту.
		50. З огляду на наведене вище, у цій постанові захист прав позивачки в обраний нею спосіб віднесено до компетенції адміністративного суду, оскільки, незважаючи на те, що нею подано позов про усунення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, фактично суть позовних вимог зводиться до оскарження рішення суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування - Селищної ради) під час здійснення ним владних управлінських функцій стосовно розгляду та затвердження генерального плану населеного пункту (смт Борова Фастівського району Київської області).
		51. При цьому відповідний генеральний план населеного пункту не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов'язків певної особи, у тому числі позивача. Дія затвердженого Селищною радою генерального плану населеного пункту поширюється на необмежену кількість суб'єктів та застосовується багаторазово.
		52. Отже, з огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		53. Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 363/3786/17 (провадження № 14-145цс19), підстав для відступу від якого не вбачається.
		54. Звідси доводи касаційної скарги ФОП Заславець Н. О. про те, що суть її позовних вимог у цій справі зводиться до захисту права власності на належну їй земельну ділянку шляхом усунення перешкод у користуванні нею, а відповідний спір не є публічно-правовим спором і не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, відхиляються Великою Палатою Верховного Суду як необґрунтовані. 
		55. Таким чином, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги ФОП Заславець Н. О., Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про її необґрунтованість та про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
		56. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що наявність ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2017 року у справі № 381/3263/17 (провадження № 2-а/381/2-22/17) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі є перешкодою для повторного звернення особи до належного суду. Разом із тим визначення Великою Палатою Верховного Суду юрисдикційності цієї категорії спорів може бути підставою для поновлення строку на оскарження такої ухвали.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		57. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		58. Частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		59. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу ФОП Заславець Н. О. - без задоволення.
		Щодо судових витрат
		60. За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
		61. Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги ФОП Заславець Н. О. без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300-302, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Заславець Надії Олександрівни залишити без задоволення.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2019 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 08 листопада 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                        В. С. Князєв  Суддя-доповідач               В. Ю. Уркевич Судді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков   Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко   С. В. Бакуліна  Н. П. Лященко   Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко   В. І. Данішевська Л. І. Рогач   Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...