Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8373/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 28.10.2019. Зареєстровано: 29.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: А/855/15052/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010,  м. Київ,  вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
		 
		Головуючий у першій інстанції: Григорович П.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 жовтня 2019 року                                                                                       Справа № 826/8373/18
		 
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді:                      Епель О.В., 
		суддів:                                              Карпушової О.В., Лічевецького І.О., 
		за участю секретаря                     Лісник Т.В.,
		представника відповідача          Лазоришина Я.Т.,
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року у справі
		 
		за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»
		 
		до                     Офісу великих платників податків 
		Державної фіскальної служби
		 
		про                     визнання протиправними та скасування 
		                              податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		          Історія справи.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправними протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018 р. № 0000854817 та від 10.05.2018 р. № 00004031540.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
		Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що формування податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій відповідає вимогам законодавства і пунктом 102.5 ПК України передбачено застосування терміну в 1095 днів лише для грошових зобов`язань та не стосується від`ємного значення  з ПДВ. 
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на протиправності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі тимчасових митних декларацій. 
		З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наголошуючи на тому, що надані відповідачу до перевірки тимчасові митні декларації повністю підтверджують факт сплати (нарахування) ПДВ та є митними деклараціями в розумінні Митного кодексу України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
		Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
		          Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (далі - ТОВ «Карпатнафтохім») (код ЄДРПОУ 33129683) перебуває на податковому обліку в Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС).
		          Між позивачем і контрагентами-постачальниками (нерезидентами) укладено ряд імпортних контрактів, відповідно до яких позивачем протягом жовтня 2017 було ввезено на митну територію України товар - нафтопродукти. Загальна сума сплаченого ПДП по таких операціям становить 94 018 081,07 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій.
		          Позивачем заявлено суми від`ємного значення ПДВ до бюджетного відшкодування, які сплачені у попередніх податкових періодах постачальнику товарів, робіт, послуг. Відповідно залишок неоплачених сум зараховано позивачем до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (за період 08.10-08.2014 р. 24 «Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу ПК наступного податкового періоду» Декларацій з ПДВ).
		          Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від`ємного значення з ПДВ за жовтень 2017 року, за результатами якої складено від 12.01.2018 р. № 4/28-10-48-17/33129683.
		          У зазначеному акті перевірки встановлено, що позивачем допущено наступні порушення вимог податкового законодавства:
		1) залишок від`ємного значення з ПДВ відображений в рядку 21 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017, неправомірно сформований позивачем по окремим періодам - більше 1095 днів на момент проведення перевірки;  
		2) позивач позбавлений можливості формувати податковий кредит за наслідками імпортних операцій на підставі тимчасових митних декларації.
		26.01.2018 р. відповідачем на підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:
		- № 0000854817, яким позивачу за порушення п.п.102.5, 198.2, 198.3, 198.6, 200.4 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2017 в розмірі 7 856 503,07 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 3 928 251,54 грн.
		- № 0000864817,  яким позивачу за порушення п.п.102.5, 198.2, 198.3, 198.6, 200.4 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (рядок 21 Декларації) за жовтень 2017 року в розмірі 96  645  633,00 грн.
		Рішенням ДФС України від 20.04.2018 р. № 13986/6/99-99-11-01-02-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2018 р. № 0000854817. №0000864817 у частині завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.21 Декларації) на 10 484  055,00 грн., а в іншій частині зазначені ППР залишено без змін.
		З урахуванням вказаного рішення ДФС України, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.05.2018 р. № 0004031540, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (рядок 21 Декларації) за жовтень 2017 року в розмірі 86 161  578,00 грн.
		          При цьому, формулювання резолютивної частини Рішення ДФС України від 20.04.2018 р. № 13986/6/99-99-11-01-02-25 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2018 р. № 0000854817 та одночасного залишення ППР №№ 0000854817, 0000864817 в іншій частині без змін, не надає змоги дійти однозначного висновку про скасування/не скасування, повністю/частково ППР № 0000854817, з урахуванням чого суд вважає за необхідне надати самостійну правову оцінку щодо правомірності даного ППР.
		Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 р. № 0000854817 та від 10.05.2018 р. № 00004031540 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Нормативно-правове обґрунтування.
		Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Митного кодексу України (далі - МК України). 
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з пп. «в» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
		У п. 187.8 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення, в той час як відповідно до п. 206.1 Податкового кодексу України, під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.
		Аналогічний обов`язок щодо сплати ПДВ при імпорті товарів, до дня або в день подання МД, зберігає свою дію і в разі імпорту товару з оформленням тимчасової МД.
		Тимчасова митна декларація оформляється, якщо імпортер не має точної інформації про товари, що ввозяться, необхідної для заповнення звичайної МД. Оформлення тимчасової МД не звільняє імпортера від сплати або забезпечення сплати митних платежів, передбачених при випуску товарів у вільний оборот у заявленому митному режимі (ч.ч. 1, 10 ст. 260 Мк України).
		Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України в разі імпорту товарів, датою віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є дата сплати ПДВ відповідно до п. 187.8 ПКУ. Така сплата здійснюється на дату подання МД для митного оформлення.
		Відповідно до п. 201.12 ст. 201 ПК України в разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
		Статтями 258-259 МК України визначено, що митними деклараціями є, зокрема, митна декларація, заповнена у звичайному режимі; тимчасова митна декларація, кожна з яких, у випадку її подання, має бути оформлена відповідно до вимог законодавства, як то визначено в п.201.12 ПК України.
		У п. 201.12 ст. 201 ПК України не вказано, яка з перелічених МД, оформлених відповідно до вимог законодавства, є виключною підставою для формування ПК.
		Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України одним з принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
		У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 ПК України).
		Згідно з п.п. 200.1-200.2, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
		При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
		а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,
		б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
		в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
		Пунктом 102.5 статті 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
		Висновки суду апеляційної інстанції.
		Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що сплата до бюджету ПДВ за тимчасовою митною декларацією надає імпортеру право на отримання податкового кредиту (сума ПДВ, сплачена при митному оформленні на підставі тимчасової МД, підлягає включенню до податкового кредиту).
		При цьому, регламентоване митним законодавством поняття митної декларації охоплює, зокрема, й тимчасову митну декларацію, а у свою чергу наведені норми податкового законодавства не містять імперативних приписів саме щодо неможливості включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених на підставі тимчасової митної декларації.
		Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 р. по справі «Вєренцов проти України», в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.
		Крім того, у рішенні від 03.04.2008 р. по справі «Корецький та інші проти України», ЄСПЛ наголосив, що закон має бути сформульований з достатньою чіткістю. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної  влади  у права особи.
		У рішенні від 09.01.2013 р. по справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ наголошено, що чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації».
		Також у п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). При цьому, Суд наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).
		Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум ПДВ, сплачених на підставі тимчасових митних декларацій.
		Доводи апелянта щодо протиправності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі тимчасових митних декларацій, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на вищезазначене.
		Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06.03.2018 р. у справі № 2а-1908/12/1370 та в постанові Верховного Суду України від 23.06.2015 р., колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що вказані судові рішення ухвалені за інших спірних обставин.
		Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
		Крім того, перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційних вимог, судова колегія також погоджується з висновками суду про те, що пунктом 102.5 ПК України передбачено застосування терміну в 1095 днів лише для грошових зобов`язань та не стосується від`ємного значення  з ПДВ.
		Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено зворотного.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
		Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.          
		З огляду на це, апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року - без змін.          
		Розподіл судових витрат.
		Оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
		          Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		Повний текст судового рішення виготовлено 28 жовтня 2019 року.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...