Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 631/1439/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2019. Зареєстровано: 30.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2019.
Дата набрання законної сили: 16.05.2019
Номер судового провадження: 2-а/631/34/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 631/1439/18
		провадження № 2-а/631/34/19 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04 квітня 2019 року                                                селище міського типу Нова Водолага
		 
		Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
		 
		Головуючого                                судді        Мащенко С. В.
		за участю 
		секретаря судового засідання                Євсюкової О. В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛЕННЯ ПОЛІЦІЇ ПЕРВОМАЙСЬКОГО ВІДДІЛУ ПОЛІЦІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ капітана поліції Сушка Олександра Володимировича «Про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 449242»,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора СРПП Нововодолазького районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Нововодолазького районного відділення поліції Первомайського відділу поліції ГУНП в Харківській області капітана поліції Сушка О. В. «Про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 449242», в якому зазначив, що 28.11.2018 року приблизно о 08 годині на перетині вулиці Григорія Донця та вулиці Гагаріна у селищі міського типу Нова Водолага Харківської області, інспектор поліції Сушко О. В. виніс відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 № 449242, відповідно до якої він визнаний винним з вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, ніби то він при повороті не включив освітлювальний сигнал покажчика правого повороту та нього було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 гривень. З вище викладеним він не можу погодитися виходячи з наступного. 28.11.2019 року він дійсно рухався на перетині вулиці Григорія Донця та вулиці Гагаріна у селищі міського типу Нова Водолага на автомобілі Mercedes-Benz, державний номер: НОМЕР_1 , з`їжджав з вулиці Григорія Донця на вулицю Гагаріна, пересвідчившись у безпечності руху на автомобільній дорозі, включивши лівий (помаранчевий) сигнал повороту, він завершив маневр повороту. Через декілька хвилин після цього, мене зупинив патруль Національної поліції який був зміщений стаціонарно в спосіб який дозволяв здійснювати спостереження за вказаним перехрестям. Після зупинки до нього підійшла особа в формі співробітника Національної поліції та повідомила мене про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Співробітник Національної поліції не назвав себе, не пред`явив службове посвідчення, не повідомлено про необхідність ознайомлення з його правами, а також надання доказів, тощо. Крім того, не була названа причини зупинки, а лише надано відеозапис, на якому було зображено не відомий йому автомобіль який здійснював маневр повороту і його одразу затулив інший транспортний засіб який рухався перед транспортним засобом, який зі слів інспектора не ввімкнув сигнал повороту. На даному відеозапису не було видно ні державного номерного знаку, ні особи водія, для того щоб можна було встановити чий був це транспортний засіб на якому рухався.
		 
		Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання й розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав заяву, зареєстровану під вхідним № 123/19-вх від 09.01.2019 року про розгляд справи за його відсутності (а. с. 24).
		Відповідач - інспектор СРПП Нововодолазького районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Нововодолазького районного відділення поліції Первомайського відділу поліції ГУНП в Харківській області капітан поліції Сушко О. В., у судове засідання теж не з`явився, про дату, час і місце судового засідання й розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, про причини своєї неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав.
		 
		Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача по справі свідчить відповідна заява.
		 
		На підставі положень частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		 
		Суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності відноситься до категорії термінових адміністративних справ і розглядаються з урахуванням положень § 2 Глави 11 Розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України.
		Так, відповідно до частин 2 та 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
		Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		Аналогічні приписи містить й у частині 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Приймаючи до уваги той факт, що судом створені необхідні умови для реалізації відповідачем по справі своїх процесуальних прав на участь у розгляді справи в суді, враховуючи, відсутність підстав для визнання явки сторін обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін по справі.
		Вивчивши доводи, що містяться у позовній заяві та подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
		Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
		В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Приписами частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини 3статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності викладені у статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Зі змісту постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДОП18 № 449242, винесеною 28.11.2018 року інспектором СРПП Сушком О. В. встановлено, що позивач ОСОБА_1 28.11.2018 року приблизно о 08 годині на перетині вулиці Григорія Донця та вулиці Гагаріна у селищі міського типу Нова Водолага Харківської області при повороті не включив освітлювальний сигнал покажчика правого повороту, чим порушив пункт 8.2 БПравил дорожнього руху України.
		 
		Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
		 
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
		 
		Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
		 
		Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Адміністративна відповідальність за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає в разі порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть,зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання),а так само порушення правил навчальної їзди.
		Відповідно до приписів пункту 11 частини 1статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Положеннями пункту 8 частини 1статті 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Нормами статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху України за частиною 2 статті 122 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		 
		З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
		 
		Згідно з пунктом 4 Розділу І, пункту 2 Розділу III вказаної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами частини 2статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		 
		Пунктом 10 Розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Згідно з пунктами 1 та 2 Розділу ІV зазначеної Інструкції розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Натомість, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		З розділу 8 постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДОП18 № 449242 від 28.11.2018 вбачається, що в даному конкретному випадку, до постанови не було додано жодного доказу на підтвердження винуватості позивача по справі, окрім його письмових пояснень. Посилання на здійснення відеофіксації порушення зазначена постанова також не містить.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Положеннями статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Дія цієї презумпції є імперативною і покладає обов`язок на суб`єкта владних повноважень аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
		Натомість, відповідачем, ані в постанові, що оскаржується, не зазначено, ані до суду не надано жодного об`єктивного і беззаперечного доказу, який б підтверджував факт вчинення позивачем порушення вимог пункту 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху України та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		В силу принципу презумпції невинуватості, встановленого статтею 62 Конституції України та діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		Частиною 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 17 червня 2011 року у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
		У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
		Таким чином, всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
		Виходячи з викладеного, суд керуючись принципом верховенства права, вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
		На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 62 Конституції України, статтями 2, 8, 9, 77, 78, 125 127, 194, 229, 242 246, 255, 268, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 9, 121, 222, 251, 252, 254, 280, 283, 284, частиною 3 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
		 
		в и р і ш и в:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛЕННЯ ПОЛІЦІЇ ПЕРВОМАЙСЬКОГО ВІДДІЛУ ПОЛІЦІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ капітана поліції Сушка Олександра Володимировича «Про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 449242» - задовольнити.
		 
		Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №449242 від 28.11.2018 року відносно ОСОБА_1 скасувати у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. 
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_2 ), паспорт громадянина України (серія НОМЕР_3 );
		 
		Відповідач: інспектор СРПП НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛЕННЯ ПОЛІЦІЇ ПЕРВОМАЙСЬКОГО ВІДДІЛУ ПОЛІЦІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ капітан поліції Сушко Олександр Володимирович, місцезнаходження (вулиця Воскресінська, будинок № 1, селище міського типу Нова Водолага Харківської області, 63202), реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспорт громадянина України не відомі.
		 
		Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору, підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику й оголошено публічно 04.04.2019 року.
		Повне рішення складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 15.04.2019 року.
		 
		Суддя:                                                                С. В. Мащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...