Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/3771/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано судом: 30.10.2019. Зареєстровано: 31.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2019.
Дата набрання законної сили: 30.10.2019
Номер судового провадження: 22-ц/818/4471/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 646/3771/18
		Провадження № 22-ц/818/4471/19 
		30 жовтня 2019 року     
		м.Харків
		Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого  Овсяннікової А.І.
		суддів       - Сащенко І.С.,Тичкової О.Ю.
		учасники справи:
		позивач ОСОБА_1 
		відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 
		розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 червня 2019 року у складі судді Шелест І.М. по справі № 646/3771/18 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення грошових коштів, -
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення грошових коштів. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 грудня 2017 року шляхом використання мережі Інтернет, телефону та електронного зв`язку, він замовив готельну послугу  проживання на одного дорослого і дитину з 04 січня по 11 січня 2018 року у готелі «SKI XATA» за адресою: АДРЕСА_1 (http://ski-xata.com/). В той же день відповідач електронною поштою надіслав попереднє підтвердження бронювання, відповідно до якого вартість проживання за увесь період склала 13 300 грн. та він, в якості підтвердження бронювання, повинен був впродовж двох днів сплатити половину вартості проживання за увесь період, а саме 6650 грн.
		05 грудня 2017 року він оплатив через термінал, на картковий рахунок ОСОБА_2 , власника готелю, грошові кошти в розмірі 6 650 грн.
		05 грудня 2017 року відповідач електронною поштою надіслав підтвердження бронювання послуг у готелі «SKI XATA» з 04 січня по 11 січня 2018 року . 04 січня 2018 року він, сплативши суму, що залишилася до оплати у розмірі 6650 грн. разом з дитиною оселився в готелі. Наступного дня близько 10-00 години його син зламав ногу, що змусило перервати відпочинок. Після надання невідкладної медичної допомоги вони повернулись в готель, де він повідомив адміністратора про подію, зробив усну заяву про дострокове розірвання договору в зв`язку необхідністю транспортування дитини в м. Харків і вони виїхали до Харкова. Таким чином, він скористався готельними послугами лише одну добу з 4 на 5 січня 2018 року і не використав готельні послуги на суму 11 100 гривень. Адміністратор, аргументуючи неповернення залишку коштів тим, що дане питання не входить до її компетенції порадила написати лист на електронну пошту про повернення грошей, в якому вказати і номер карти Приватбанку для зарахування грошей. Після приїзду в м. Харків і вирішення всіх питань, пов`язаних з травмою сина, такий лист було відправлено. 
		11 січня 2018 року він отримав відповідь, якою у поверненні коштів було відмовлено. 
		Зазначає, що він має право на розірвання договору про надання готельних послуг у будь-який час навіть без посилань на поважність причин та повернення грошових коштів в розмірі 11 100 гривень за неотримані готельні послуги. 
		На день подання позову сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції становить 11584,89грн.; 3% річних становить 145,97 грн., а разом 11 730,86 грн. 
		Посилаючись на положення ч.7 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначив, що на дату подачі позову він має право на виплату неустойки в розмірі 11 100*153/100=16 983 грн.
		З урахуванням уточнень просить стягнути 28713,86 грн., з яких: заборгованість 11 100 грн., інфляційна складова боргу 484,89 грн., 3% річних  145,97 грн., неустойка  16 983 грн.; зазначити в рішенні про нарахування інфляційної складової боргу, 3-х відсотків річних та неустойки відповідно до ч.9 ст. 12 Закону України «Про хист прав споживачів» до моменту виконання рішення суду.
		Відповідач ФОП Міхневич ОСОБА_3 позов не визнав. 05 грудня 2017 року позивач за допомогою технічних засобів подав заявку на бронювання двомісного номера з роздільними ліжками в приватній садибі «SKI XATA» починаючи з 04 січня по 11 січня 2018 року. На підтвердження бронювання йому виставлено рахунок на суму передплати (50%) 6650 грн. від 05 грудня 2017 року. Позивачем оплачено зазначений рахунок в сумі 6650 грн. Решта суми сплачена 04 січня 2018 року, коли позивач разом з сином прибув до садиби «SKI XATA». 05 січня 2018 року син позивача зламав ногу за межами готелю, у зв`язку з чим в цей же день вони залишили готель. Ніяких заяв щодо повернення коштів не залишав та в подальшому 10 січня 2018 року надіслав з електронної адреси вимогу щодо повернення коштів, вважаючи, що цей випадок відноситься до форс-мажорних обставин. Вказана мотивація щодо повернення коштів є безпідставною. Для того, щоб скористатися правом на розірвання договору (як способом захисту), особа повинна прибути в готель, виявити недоліки в готельних послугах, надати час для їх усунення і тільки тоді розірвати договір. І тільки недотримання зазначеного порядку дій слід трактувати як підставу для розірвання договору згідно п.4.2 Правил надання готельних послуг. На офіційному веб-сайті приватної садиби «SKI XATA» розміщені Правила проживання та оплати, п.7 яких передбачено, що у випадку перериванням клієнтом перебування в готелі чи інших місць розміщення СПД-ФО не виплачує будь-яких компенсацій. Відповідач не зміг виконати свої зобов`язання з вини позивача. 
		Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі: 11584,89 гривень - кошти сплачені за договором готельного обслуговування з індексом інфляції; 138,00 гривень  3% річних від простроченої суми, 16761,00 гривень - неустойку за порушення зобов`язань, а всього: 28 483,89 гривень.
		Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. 
		В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. 
		Рішення мотивовано тим, що зазначення(включення) в Правила проживання умови щодо надання виконавцю послуг права не повертати споживачу гроші за не отримані послуги є несправедливим та суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вони не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах. З відповідача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Позовної вимоги про зазначення в рішенні про нарахування інфляційної складової боргу, 3-х відсотків річних та неустойки до моменту виконання рішення суду є неконкретизованими.
		В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати.
		Забронювавши для позивача відповідний готельний номер, він як суб`єкт підприємницької діяльності, розраховував на певний фінансовий результат господарської діяльності та у період новорічних свят, відпусток, канікул, відмовляв всім іншим потенційним клієнтам (замовникам), хто бажав скористатись готельними послугами проживання у даному номері
		Погоджується, що причини, з яких позивач залишив готель є поважними та не заперечує проти повернення сплачених коштів за невикористані дні проживання.
		Як власник готелю він не завжди має можливість відслідкувати правильність дій персоналу готелю, який у даній ситуації повинен був зажадати від позивача письмову заяву-пояснення про підстави розірвання договірних відносин, що і спричинило в подальшому виникнення непорозумінь між позивачем та відповідачем з приводу повернення коштів за невикористані дні перебування у готелі.
		Судом першої інстанції не досліджено момент настання підстав для нарахування неустойки, інфляційних та річних, оскільки згідно чинного законодавства цей момент повинен виникати в день належного надіслання письмової вимоги позивачем відповідачу про повернення коштів за ненадані готельні послуги у розмірі 11100 гривень. Оскільки письмове звернення про повернення грошових коштів від позивача не надходило, встановити з якого саме моменту здійснювалось нарахування неустойки, інфляційних та річних компенсаційних втрат не є можливим.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
		Зазначає, що відповідач не оспорює фактичні обставини та зазначає, що прохальна частина апеляційної скарги не конкретизована.
		Колегія суддів, вислухавши суддю  доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
		Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 заброньовано з 04 січня по 11 січня 2018 року двомісний номер в приватній садибі «SKI АДРЕСА_2 » (адреса: АДРЕСА_1 ) та здійснено передоплату послуг у розмірі 6650 гривень. 
		04 січня 2018 року по приїзду позивачем сплачено решту суми  6650 гривень.
		05 січня 2018 року позивач з дитиною виїхав з готелю у зв`язку з отриманням дитиною травми.
		10 січня 2018 року позивачем направлено лист відповідачу з вимогою щодо повернення коштів.
		Відповідно до ч.1 ст. 626, 627, ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		За ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
		Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
		Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Відповідно до ч.1,3 ст.651, 653 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. 
		У разі зміни договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
		Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про туризм» договір на готельне обслуговування укладається як шляхом укладення письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телеграфного чи іншого зв`язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка.
		Відповідно до п.п.3.1. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України № 19 від 16.03.2004р. (далі - Правила) передбачено, що готель має право укладати договір з замовником (споживачем) на бронювання номерів (місць) шляхом підписання його двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного або іншого зв`язку (засобів електронної пошти, включаючи факсимільну), який дозволяє достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику. Договір вважається укладеним тільки в разі письмового акцепту готелем направленої йому заявки на бронювання та досягнення сторонами згоди в обумовленій формі щодо всіх істотних умов. 
		Відповідно до пункту 4.2 Правил споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг. Порядок розірвання договору на надання готельних послуг з замовником визначається договором та чинним законодавством.
		Заперечуючи проти позову ФОП ОСОБА_2 зазначає, що Правилами проживання в готелі не передбачено повернення коштів у випадку, якщо споживач не скористався послугою.
		Відповідно до п.7, 8 вказаних Правил у випадку переривання клієнтом перебування в готелі чи інших місцях розміщення СПД-ФО не виплачує будь-які компенсації. Оплата даного рахунку засвідчує, що покупець погоджується з вищевказаними умовами Договору.
		Відповідно до ч.1 та 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:
		-встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
		-надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору;
		-встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором;
		-надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).
		Отже, дані пункти Правил суперечать пункту 4.2 Правил, які передбачають право споживача на розірвання договору про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг та вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вони не підлягають застосуванню.
		Відповідач не заперечує, що ОСОБА_5 виселився з номеру та поїхав з готелю. У листі від 11 січня 2018 року, яким позивачу відмовлено у поверненні коштів, зазначає, що вони намагались продати номер, однак номер стояв пустий (можливо , і у зв`язку з погодними умовами).
		Між тим, дані обставини стосуються господарських(фінансових) ризиків, які несе відповідач при здійсненні підприємницької діяльності, а тому не є підставою для відмови у поверненні коштів.
		Заперечуючи щодо суми стягнення відповідач зазначає, що відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України щодо спірних правовідносин.
		У частині другійстатті 625 ЦК Українипередбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		За змістом статей524,533-535,625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
		Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
		За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина першастатті 901 ЦК України).
		Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.
		Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору.
		З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов`язанням.
		Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другоїстатті 625 ЦК Українияк спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
		Вимогу про повернення коштів позивачем направлено 10 січня 2018 року (а.с.11 об.) шляхом надсилання електронного листа, а тому вважати, що не можливо обрахувати з якого часу має здійснюватись нарахування штрафних санкцій, як зазначає відповідач  не можна.
		Також, відповідно до ч.7 ст.13, ч.9 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.
		Розрахунки позивача відповідачем не спростовано, свого розрахунку неустойки, інфляційних та 3% річних не надано.
		Разом з тим , згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Розмір неустойки значно перевищує розмір збитків (16 761 грн. та 11 100 грн.).
		За таких обставин суд апляційної інстанції вважає можливим зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з 16 761 грн. до 11 100 грн.
		Рішення суду підлягає зміні.
		Судові витрати підлягають перерозподілу згідно ст. 141 ЦПК України з урахуванням суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити частково.
		Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 червня 2019 року  змінити.
		Зменшити розмір неустойки за порушення зобов`язань, що підлягає стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ((місцереєстрації , АДРЕСА_4 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 ) з 16 761 грн. до 11 100 (одинадцять тисяч сто) грн. та розмір загальної суми стягнення з 28 483,89 грн. до 22 822,89 грн.(двадцять дві тисячі вісімсот двадцять дві грн. 89 коп.).
		Зменшити розмір судового збору, що підялгає стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місцереєстрації АДРЕСА_3 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ) на користь держави з 704 грн. до 343 грн. 40 коп.( триста сорок три гривні сорок копійок).
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 30 жовтня 2019 року.
		Головуючий                             А.І. Овсяннікова
		Судді:                                     І.С. Сащенко
		                                   О.Ю. Тичкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...