Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/3360/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: 61-12127ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		23 жовтня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 914/3360/2012
		провадження № 61-12127св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Сімоненко В. М.,
		суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),                  Штелик С. П., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - Візінський Василь Васильович , 
		відповідачі: Держава Португалія в особах Управління генерального казначейства Португалії, Ministerio Publico Distrito Judicial de Lisboa Departamento de Investigacao e Accao Penal; Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 40 Juizo,
		третя особа - Департамент консульської служби МЗС України,
		розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Візінського Василя Васильовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року у складі судді Калиновського М. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 травня 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Ясеновенко Л. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Португалія в особах Direcao-Geral do Tesouro e Financas, Ministerio Publico Distrito Judicial de Lisboa Departamento de Investigacao e Accao Penal, Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 40 Juizo, третя особа: Департамент консульської служби МЗС України, про відшкодування шкоди, заподіяної громадянину України на територіях іноземних держав, яка заподіяна внаслідок ініціювання та здійснення щодо громадянина України незаконного кримінального переслідування особами, які виконують функції держави Португалія.
		Позовні вимоги мотивував тим, що 08 листопада 2008 року в окружному суді міста Перемишль (Польща) йому стало відомо, що з 06 листопада 2008 року він являється затриманим та взятим під варту на підставі Європейського ордеру про арешт, що виданий прокуратурою в Лісабоні (Португалія) по справі №88/07.3 ЗРФАР, що доводить перекладена на російську мову постанова про тимчасовий арешт від 08 листопада 2008 року, яка ухвалена суддею окружного суду міста Перемишль, 2 Карне відділення, Дарюш Юрєвіч .
		Лише 16 вересня 2009 року Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 4-0 Juizo (Португалія, Лісабон) прийняв рішення про недійсність висунутих обвинувачень, в якому зокрема, зазначено: «Не обвинять обвиняемого ОСОБА_1 в совершении в непосредстенном соучастии и взаимосвязи в одном преступлении ассоциации пособничества нелегальной иммиграции, п. и н. статтей 184-й, ч. 1 и 2, Закона 23/2007 от 4 июля, со ссылкой на положення пособничества нелегальной иммиграции, п. и н. статтей 183-й, ч. 2, Закона 23/2007 от 4 июля; одного преступления фальсификации или подделки документа, п. и н. статей 256 -й, ч.1, пп. а)-f) и 3 Уголовного Кодекса; одного преступления хранения краденого, п. и н. статей 231-й, ч. 1 и 4 Уголовного кодекса вменяемые обвиненим выведеном прокуратурой». Даний факт підтверджує відповідне рішення від 16 вересня            2009 року Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 4-0 Juizo.
		Таким чином позивач з 08 листопада 2008 року по 16 вересня 2009 року перебував під вартою в тюрмах Польщі та Португалії, що в загальному становить 10 місяців 8 днів, а додатково протягом двох днів знаходився у затриманні поліції Польщі, тобто йому була незаконно обмежена воля протягом 10 місяців і 10 днів.
		За цей час позивачу було заподіяно істотної матеріальної та моральної шкоди, в тому числі значної шкоди здоров`ю. На момент затримання, послідуючого тримання позивача під вартою, позивач не мав будь-яких проблем зі здоров`ям, займався приватною підприємницькою діяльністю в Україні, отримував за це доходи, перебував у кредитно-грошових відносинах з кредитними установами України (банками), щодо яких мав певні договірні права та обов`язки, які ґрунтувались на вільному волевиявленні договірних сторін та на нормах цивільного права України. Після незаконних дій щодо позивача він істотно втратив здоров`я, окрім того був позбавлений можливості займатися підприємницькою діяльністю, унаслідок цього утратив доходи, які міг би отримати за законодавством України (до 500000 грн. за календарний рік участі в підприємницькій діяльності відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98 (з наступними змінами та доповненнями)). Також під час незаконних дій щодо позивача останній не мав можливості виконувати договірні кредитно-грошові зобов`язання перед банками в Україні, внаслідок чого йому було завдано істотної моральної, а також матеріальної шкоди.
		Зважаючи на те, що внаслідок незаконних дій щодо позивача у останнього відчужено в інтересах банків житло, позивач вважає, що йому повинна виплачуватись відповідачем - державою Португалія пенсія або інше грошове утримання, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати в Україні на момент виплати цього відшкодування відповідно до ступеня втрати позивачем здоров`я під час незаконного обмеження волі державою Португалія, але у будь-якому разі не менше однієї щомісячної мінімальної заробітної плати в Україні на момент виплати цього відшкодування, починаючи присудження цієї виплати з 17 вересня 2009 року.
		Зазначив, що загальний розмір (ціна позову) станом на 17 листопада 2012 року складає 2 825 964,67 грн. (269 139,48 євро), з яких: 2 315 250 грн. (220 500 євро) - моральна шкода, 429 166,67 грн. (40 873,01 євро) - втрачений заробіток та інші грошові доходи, 41 876 грн. (3 988,19 євро) - мінімальний розмір шкоди, заподіяний здоров`ю позивача, який розраховано з 17 вересня 2009 року по 17 листопада 2012 року, виходячи з однієї мінімальної заробітної плати в Україні з 01 жовтня 2012 року, а всього 2 786 292,67 грн. (265 361,2 євро), а також з 17 листопада 2012 року відшкодування позивачу становить щомісячна пенсія чи іншого грошового утримання на суму не менше однієї мінімальної заробітної плати в Україні на момент виплати цього відшкодування, що за розрахунком (попереднім) на майбутні три роки складає 36*1102 =39 672 грн. (3 778,28 євро).
		З огляду на викладене позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом в якому просив визнати факт заподіяння йому шкоди на територіях іноземних держав внаслідок ініціювання та здійснення щодо нього незаконного кримінального переслідування особами, які виконують функції держави Португалія, постановити рішення про списання Управління генерального казначейства Португалії за рахунок державного бюджету держави на його користь 2 825 964,67 грн. (269 139,48 євро) та судові витрати по справі. Також просив поновити строк на пред`явлення позову, оскільки за процесуальним правом Португалії цей строк пропущено з поважних підстав, так як позивач не знає і не розуміє будь-які письмові матеріали, які написано на португальській мові, а також не мав можливості знати зміст та значення ст. 226 КПК Португалії. Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 4-0 Juizo позивачу цієї норми процесуального кримінального права Португалії в доступній формі мовою, яку позивач розуміє, не роз`яснено.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду мотивоване тим, що від компетентних органів Португальської республіки відсутні відомості про отримання згоди про розгляд даного позову в українському суді, а тому ненадання вказаної відповіді слід розцінювати як відсутність згоди на участь Португальської республіки у розгляді справи в українському суді.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 травня 2019 року рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.
		Постанова мотивована тим, що відсутня згода компетентних органів Португальської республіки на участь у якості відповідача по даній справі, що є обов`язковою умовою розгляду справи з іноземним елементом.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У липні 2019 року адвокат Візінський В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		15 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві                Петрову Є. В.
		Аргументи учасників справи 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Представник позивача, з посиланням на порушення судами норм процессуального права, мотивував касаційну скаргу тим, що надсилання судових викликів до посольств іноземних держав в Україні безпосередньо національним судом неможливе, а має здійснюватись виключно через Міністерство закордонних справ України на вручення судових документів компетентним органам іноземних держав. В порушення вимог, як випливає з відповіді Португальської держави, що Міністерство закордонних справ України у своєму запиті не ставило питання щодо згоди на участь Португальської республіки у якості сторони зазначеного судового процесу, та повідомляють, що у випадку необхідності отримання такої згоди від держави Португалія, мають бути дотримані усі положення як українського, так і португальського законодавства. Як випливає із роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16 травня 2013 року, у разі, якщо такої згоди не отримано, то посольство не може набувати процесуального статусу відповідача у цивільному процесі. 
		Як слідує зі змісту оскаржуваних рішень, суд першої інстанції не отримував відмови Португальської республіки, оскільки Міністерство закордонних справи України у своєму запиті не ставило питання щодо згоди на участь Португальської республіки у якості сторони зазначеного судового процесу.
		Суди першої та апеляційної інстанції самі дійшли висновку про те, що держава Португалія надала відмову щодо участі Португальської республіки у якості сторони зазначеного судового процесу, однак конкретної відповіді від Португальської республіки до Снятинського районного суду Івано-Франківської області не надійшло. Більше того, згідно чинного законодавства України та міжнародних норм, не надання згоди Португальської республіки є підставою для відмови у відкритті провадження, а не підставою відмови у позові.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Окружного Суду в м. Перемишлі 2 Карального відділення від 08 листопада 2008 року вирішено застосувати проти ОСОБА_1 , підозрюваного в злочині по ст.ст. 183, 184 Закону нр. 23/2007 від дня 4 липня, ст. 256 пар. 1А, 1Д, ст. 231 нр. 1 португальського кримінального кодексу, яким відповідає в польському праві правило ст. 258 пар. 1, ст. 270 пар. 1, ст. 264 пар. 3, ст. 291 пар. 1 кримінального кодексу, запобіжний захід у вигляді тимчасового арешту на строк 60 днів з 06 листопада 2008 року по 05 січня 2009 року на підставі Європейського ордеру на арешт, виданого прокуратурою в Лісабоні в справі нр. 88/07.3 ZRFAR (т. 1, а.с. 14-16).
		Постановою Окружного Суду в м. Перемишль 2 Карального відділення від 30 грудня 2008 року продовжено застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді попереднього ув`язнення до 04 лютого 2009 року (т. 1, а.с. 32-34).
		Постановою Окружного Суду в м. Перемишль 2 Карального відділення від 09 січня 2009 року вирішено дати згоду на передання В. Бабія до Португалії з метою проведення відносно нього кримінального провадження за вчинки, названі у Європейському ордері на арешт, виданого Окружною прокуратурою в Лісабоні у справі №88/07.3 ZRFAR (т. 1, а.с. 35-37).
		16 вересня 2009 року Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 40 Juizo (Лісабон, Португалія) прийняв рішення про недійсність обвинувачення ОСОБА_1 (т. 1,  а.с. 17-20).
		Снятинським районним судом 14 березня 2014 року було направлено запит Міністерству закордонних справ України №2/351/345/2260/14 щодо надання згоди компетентного органу Португальської Республіки на розгляд в українському суді справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Португалія, третя особа - Департамент консульської служби МЗС України, про відшкодування шкоди, заподіяної громадянину України на територіях іноземних держав, яка заподіяна внаслідок ініціювання та здійснення щодо громадянина України незаконного кримінального переслідування особами, які виконують функції держави Португалія (т. 1, а.с. 160).
		12 листопада 2014 року Міністерством закордонних справ України повідомлено Снятинський районний суд про те, що ними було повторно звернено із нотою до Посольства Португальської Республіки в Україні щодо позовної заяви ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 164), а 31 травня 2016 року повідомлено, що Посольством було забезпечено здійснення неофіційного перекладу згаданої позовної заяви на португальську мову та разом з нотою Посольства від 23 травня 2016 року №61211/22-012-874 було передано до МЗС Португальської Республіки (т. 1, а.с. 171).
		Листом від 06 грудня 2016 року Міністерством закордонних справ України у зв`язку з нагадуванням Снятинського районного суду повідомлено, що у відповідь від Посольства України в Португальській Республіці 02 грудня            2016 року було отримано лист №61211/721-500-2535, в якому повідомляється, що за інформацією Юридичного департаменту Міністерства закордонних справ Португальської Республіки позовна заява була передана до Генеральної прокуратури Португальської Республіки; листом Посольства України в Португальській Республіці від 28 листопада 2016 року №61211/24-500-2477 до Генеральної прокуратури Португальської Республіки було надіслано відповідний запит з проханням поінформувати про стан розгляду питання щодо позовної заяви ОСОБА_1 , а також, що станом на 02 грудня 2016 року відповіді щодо погодження компетентних органів Португальської Республіки на розгляд справи в українському суді Посольством України в Португальській Республіці не отримано (т. 1, а.с. 183-185).
		Листом від 25 січня 2017 року Міністерством закордонних справ України повідомлено про отримання інформації з Посольства України в Португальській Республіці від 23 січня 2017 року №61211/721-500-196 про те, що 16 січня 2017 року Посольством України в Португальській Республіці отримано лист Генеральної прокуратури Португальської Республіки щодо передачі судового доручення Снятинського районного суду у цивільній справі громадянина України ОСОБА_1 проти держави Португалія до Міністерства юстиції Португалії; 23 січня 2017 року листом №61211/24-500-190 Посольство України в Португальській Республіці направило до Міністерства юстиції Португалії відповідний запит з проханням повідомити про стан розгляду питання щодо позову ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 189-193).
		03 березня 2017 року Міністерством закордонних справ України повідомлено Снятинський районний суд про надходження інформації Посольства України в Португальській Республіці від 01 березня 2017 року №61211/721-500-716 щодо отриманого 16 лютого 2017 року листа Міністерства юстиції Португальської Республіки від 12 січня 2017 року про результати розгляду судового доручення Снятинського районного суду у цивільній справі громадянина України ОСОБА_1 проти держави Португалія (т. 1, а.с. 195-196).
		Відповідно до неофіційного перекладу вищевказаного листа Міністерства юстиції Португальської Республіки у ньому, зокрема, зазначено наступне: «Уряд Португальської Республіки не уповноважений коментувати або надавати оцінку повноваженням українських судів щодо розгляду справ за заявами громадян України (або інших) вирішувати такі питання по суті. Зазначене питання юрисдикції закріплено за кожною суверенною державою. Таким чином, неможливо і не існує підстав висловлювати свою згоду чи заперечення щодо розгляду зазначеного позову в судових органах України. Таким чином, звертаємо увагу Міністерства закордонних справ, що у запиті не було зазначено питання щодо отримання згоди на участь Португальської Республіки у якості сторони зазначеного судового процесу, та повідомляємо також, що у випадку необхідності отримання такої згоди від держави Португалія мають бути дотримані усі положення як українського, так і португальського законодавства.» (т. 1, а.с. 197-198).
		23 травня 2018 року та 02 липня 2018 року після відкриття провадження у справі Снятинський районний суд повторно звернувся до Міністерства закордонних справ України із проханням повідомити компетентний орган Португальської Республіки, чи погоджується він на участь Португальської Республіки в якості відповідача у розгляді даної справи в українському суді (т. 2, а.с. 5).
		Листом від 27 липня 2018 року Міністерством закордонних справ України повідомлено, що у відповідь на звернення МЗС з даного приводу Посольство України в Португалії листом №61211/71-500-2400 від 25 липня 2018 року повторно надало копію листа заступника Міністра юстиції Португальської Республіки від 12 січня 2017 року (з неофіційним перекладом на українську мову) про результати розгляду запиту Снятинського районного суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , зіславшись на те, що Посольством України в Португальській Республіці на адресу УЮЗ МЗС України з приводу даного питання уже надсилалась копія згаданого листа від 12 січня 2017 року (т. 2, а.с. 11-18).
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно статті 5 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
		a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом;
		b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;
		c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
		d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою до провадження його до компетентного органу;
		e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
		f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
		Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.
		Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.
		Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
		Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.
		Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок. Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.
		Відповідно до частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» закріплює принцип абсолютного судового імунітету (недоторканність, звільнення від чого-небудь) іноземної держави. Судовий імунітет держави включає: судовий імунітет у вузькому значенні слова - саму непідсудність однієї держави судові іншої держави, а також імунітет від забезпечення позову. Теорія абсолютного імунітету держави базується на принципі сучасного міжнародного публічного права суверенній рівності держав. Як суб`єкт міжнародного приватного права, держава не втрачає властивості суверена, а продовжує діяти як владна особа, що користується абсолютним імунітетом. Правило судового імунітету не поширюється на можливість пред`явлення позову до держави у національний суд цієї держави.
		На підставі принципу національного режиму і судового імунітету іноземної держави іноземці, як і громадяни України, можуть пред`явити позов до іноземної держави, просити про забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України або законом України. Питання про те, який орган іноземної держави компетентний дати таку згоду, вирішується законодавством даної іноземної держави. Іншими словами, іноземна держава не може бути залучена до суду як відповідач або третя особа без згоди на це компетентних органів відповідної держави. Таким чином, судовий імунітет іноземної держави означає непідсудність її суду іншої держави. Він ґрунтується на суверенній рівності держав, в силу принципу «рівний над рівними не має юрисдикції, влади» «par in parem non habet imperium».
		Таким чином, бути учасником справи в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки зі згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.
		Проте, компетентними органами Португальської республіки такої згоди не надано.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Візінського Василя Васильовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 травня 2019 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                               В. М. Сімоненко
		 
		Судді:                                                                                                           А. А. Калараш
		 
		                                                                                                                      С. Ю. Мартєв
		 
		                                                                                                                      Є. В. Петров
		 
		                                                                                                                      С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...