Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/6426/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2019. Зареєстровано: 31.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: 11291/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2019 р.Справа № 520/6426/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
		Суддів: Мінаєвої О.М. ,  Бегунца А.О. ,
		за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради  на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, по справі № 520/6426/19
		за позовом       ОСОБА_1  
		до      Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради              
		про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (далі - відповідач), в якому просив суд: 
		- визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, яка полягає у невиплаті вартості грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки згідно заяви від 17.06.2017 р., протиправною;
		- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради здійснити ОСОБА_1 виплату грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки згідно заяви від 17.06.2017 р.; 
		- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради грошової суми у вигляді компенсації моральної шкоди у розмірі 1000 грн.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду України від 06.08.2019 року зазначений позов задоволено частково.
		Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського Харківської міської ради прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) як інваліду війни другої групи грошової компенсації замість путівки на санаторно-курортне лікування за 2017-2018 роки у розмірі середньої вартості путівки.
		Решту вимог позову - залишено без задоволення.
		Позивач не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду України від 06.08.2019 року по справі №520/6426/19 та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог зобов`язавши відповідача прийняти рішення про виплату йому грошової компенсації, замість зобов`язати здійснити виплату грошової компенсації. Вказує, що судом першої інстанції обрано неналежний спосіб захисту прав, оскільки, на думку позивача, це призведе до не виконання відповідачем рішення суду шляхом невиплати оскаржуваної компенсації. 
		Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду України від 06.08.2019 року по справі №520/6426/19 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що з дати подання ОСОБА_1 заяви про виплату оспорюваної компенсації до моменту переходу ним з червня 2018 року на пенсію по лінії Міністерства внутрішніх справ пройшло менше двох років, а тому позивач втратив право на виплату грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки саме відповідачем.
		Заперечуючи проти доводів і вимог апеляційної скарги позивача, відповідачем подано відзив в якому зазначено, що Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради  не має законних підстав для прийняття рішення про виплату позивачу  як особі з інвалідністю  внаслідок війни грошової компенсації замість путівки на санаторно-курортне лікування за 2017-2018 роки у зв`язку з переходом позивач на пенсійний облік до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області та отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Міністерства внутрішніх справ, в зв`язку з чим просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
		Позивачем надано відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої позивач зазначає, що Порядком виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004  №785 не визначено обмеження щодо законів згідно яких пенсіонери  отримують пенсії, а тому відповідачем необґрунтовано відмовлену у виплаті оспорюваної компенсації через перехід позивача на пенсійний облік до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області та отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також вказує, що він перебуває на обліку лише в  Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи  апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги  апеляційних скарг підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виданого УФРЕ Управління МВСУ в Харківській області посвідчення серії НОМЕР_2 заявник набув правовий статус інваліда другої групи і має право на пільги як ветеран війни-інвалід війни.
		19.06.2017 р. ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до  Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради щодо виплати замість путівки на санаторно-курортне лікування за 2017-2018 р.р. грошової компенсації як інваліду війни другої групи у розмірі середньої вартості путівки.
		Листом від 20.06.2017 р. №08-5741 позивача повідомлено про включення його до списку на виплату компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування за 2017-2018 роки.
		04.03.2019 р. позивач повідомив Управління про те, що з червня 2018 р. одержує пенсію від ГУ ПФУ у Харківській області по лінії Міністерства внутрішніх справ України.
		Листом від 06.03.2019 р. №05-2552 Управління повідомило заявника про те, що вирішення питання про надання грошової компенсації замість путівки на санаторно-курортне лікування віднесено до компетенції ГУ ПФУ у Харківській області.
		19.04.2019 р. позивач подав до Управління звернення, де висловив незгоду із вчиненою, на його думку, відмовою у виплаті грошової компенсації.
		Листом від 24.04.2019 р. Управління повідомило позивача про те, що вирішення питання про надання йому грошової компенсації замість путівки на санаторно-курортне лікування знаходиться поза межами повноважень Управління.
		Задовольняючи частково позов та виходячи за межі позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати  грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки згідно заяви ОСОБА_1 від 19.06.2017 р. та необхідності захисту прав позивача шляхом зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського Харківської міської ради прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 як інваліду війни другої групи грошової компенсації замість путівки на санаторно-курортне лікування за 2017-2018 роки у розмірі середньої вартості путівки.
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII, у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою від 19.06.2017 р.) визначено правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
		Згідно ст. 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону №3551-XII  інвалідам війни надаються пільги, зокрема: безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.
		Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Інваліди війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров`я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування інваліда на обліку або за місцем його роботи.
		За бажанням інвалідів замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: інваліди війни I - II груп - у розмірі середньої вартості путівки, інваліди війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.
		Механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі - грошова компенсація) та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" та "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" визначається Порядком виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 р. №785 (далі - Порядок №785, у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою від 19.06.2017 р.).
		Відповідно до п. 2 Порядку №785 грошова компенсація виплачується інвалідам війни та за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань. 
		Грошова компенсація виплачується у таких розмірах: інвалідам I і II груп - 100 відсотків середньої вартості путівки; інвалідам III групи - 75 відсотків середньої вартості путівки.
		У разі зміни групи інвалідності за період перебування інваліда на обліку грошова компенсація виплачується у розмірі відповідно до групи інвалідності, встановленої йому на дату виплати.
		Згідно п. 3 Порядку №785 підставою для виплати грошової компенсації є такі документи: заява про виплату грошової компенсації; посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 2 цього Порядку; облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації.
		Грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки (п. 6 Порядку №785).
		З аналізу вищевказаних норм слідує, що підставою для одержання грошової компенсації замість путівки на санаторно-курортне лікування є виключно власне бажання інваліда (особи з інвалідністю), та вказана компенсація може бути отримати через два роки з дня звернення із заявою про її виплату.
		З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_2 позивач є інвалідом другої групи і має право на пільги як ветеран війни - інвалід війни (а.с.6).
		Таким чином, враховуючи приписи ст. 13 Закону №3551-XII та Порядку №785, позивач має право на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад, а також на отримання грошової компенсації замість  санаторно-курортним лікуванням один раз на два роки з дня звернення із заявою про її виплату.
		19.06.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради із заявою про виплату  грошової компенсації замість путівки на санаторно-курортне лікування.
		Таким чином, грошова компенсація позивачу, враховуючий дворічний термін мала бути виплачена 20.06.2019 р. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що вказана грошова компенсація позивачу виплачена не була.
		З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що після невиплати 20.06.2019 року позивачу грошової компенсації замість путівки на санаторно-курортне лікування відповідачем було допущено протиправну бездіяльність.
		При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності протиправності дій відповідача на час звернення до суду з позовом через визначення п.6 Порядку № 785 лише початку перебігу строку виконання обов`язку з виплати грошової компенсації та не встановлення присікального моменту завершення цього строку, виходячи з наступного.
		Колегією суддів встановлено, що у зв`язку з невиплатою грошової компенсації замість путівки на санаторно-курортне лікування, 27.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
		Приписами п.п. 2, 6  Порядку №785 встановлені строки виплати  грошової компенсації через  два роки з дня звернення із заявою про виплату грошової компенсації.
		Таким чином, враховуючий дату подання заяви про виплату грошової компенсації (19.06.2017) та те, що  дворічний термін від дня подання заяви сплив 20.06.2019 року, то  виплата зазначеної компенсації мала бути проведена 20.06.2019 р.
		Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 було подано позов після визначеної дати відповідно до якої позивачу мала бути виплачена грошова компенсація, тобто з моменту порушення відповідачем права на отримання вказаної компенсації. При цьому, положення п.п. 2, 6 Порядку №785 не містять приписів, що сплата  вказаної компенсації проводиться протягом певного періоду після спливу дворічного терміну з дня подання відповідної заяви та не вказано про можливість затримки вказаних виплат. Крім того, на момент прийняття рішення судом першої інстанції від 06.08.2019 року виплата належної грошової компенсації позивачу здійснено не було.
		На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо виходу за межі позовних вимог та часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з покладенням на відповідача обов`язку прийняти рішення про виплату позивачу грошової компенсації, замість покладення обов`язку здійснити виплату такої грошової компенсації.
		При цьому, колегія судді відхиляє доводи  апеляційної скарги відповідача, що позивач втратив право на виплату грошової компенсації саме відповідачем, оскільки з дати подання ОСОБА_1 заяви від 19.06.2017 року про виплату оспорюваної компенсації та до моменту переходу з червня 2018 року на пенсію по лінії Міністерства внутрішніх справ пройшло менше двох років, виходячи з наступного.
		Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 20.06.2017 р. №08-5741 позивача повідомлено про включення його до списку на виплату компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування за 2017-2018 р.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону №3551-XII інваліди війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров`я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування інваліда на обліку або за місцем його роботи.
		Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що приписи п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону №3551-XII визначають орган, який забезпечує путівками інвалідів війни, а повноваження щодо визначення порядку виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки делеговано Кабінету Міністрів України.
		На виконання вищевказаних повноважень Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №785, за правилами п. 8 якого грошова компенсація за умови подання довідки з місця роботи, навчання, служби про те, що протягом попередніх двох років особа не одержувала безоплатної санаторно-курортної путівки, виплачується: 
		- структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад особам, які перебувають в них на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням;
		- територіальними відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів особам, які перебувають на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням у Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, ДСНС, Службі зовнішньої розвідки, Мін`юсту, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, Держспецтрансслужбі та ДПС.
		Грошова компенсація особам, які перебувають на обліку в органах Міноборони, ДСНС, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державної кримінально-виконавчої служби, Управління державної охорони, Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, Держспецтрансслужби та ДФС для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, проводиться у порядку, визначеному Мінсоцполітики разом з Мінфіном та Казначейством.
		Отже, виплата грошової компенсації  здійснюється органом в якому особа перебуває на обліку, в тому числі структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад.
		Листом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 20.06.2017 №08-5741 підтверджено, що позивач починаючи з 19.06.2017 року перебуває на обліку у відповідача для виплати грошової компенсації та включений до відповідного списку, будь-яких доказів, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ чи в МВС для отримання грошової компенсації в матеріалах справи відсутні та представником відповідача до суду не надані.
		Як зазначено вище, грошова компенсація виплачується інвалідам війни за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації (п. 2 Порядку №785).
		Таким чином, право на отримання грошової компенсації виникає з дня подання заяви за місцем обліку.
		Колегія суддів зазначає, що на час подання заяви позивачем на виплату грошової компенсації, а саме 19.06.2017 року, позивач знаходився на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, а тому виплату вказаної компенсації має бути здійснено саме відповідачем.
		Разом з тим, відповідач вказує, що через перехід з червня 2018 року на пенсію по лінії Міністерства внутрішніх справ, позивач мав стати на облік до МВС та написати нову заяву на отримання грошової компенсації саме від МВС.
		Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими, оскільки позивач отримує пенсію не по лінії МВС, а у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При цьому, колегія суддів зазначає, що діюче законодавство не змінює умови  виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки в залежності від переходу особи на інший вид пенсії. 
		Посилання відповідача на те, що позивач перейшов на виплату пенсію у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" повинен був стати на облік в органи МВС для отримання санаторно-курортного лікування або грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки право на отримання такої грошової компенсації за 2017-2018 рік він отримав на момент звернення із заявою від 19.06.2017 року. Разом з тим, при зверненні із заявою про виплату наступної грошової компенсації в 2019 році, він набуде право на отримання такої виплати за 2019 та 2020 роки.
		На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 вартості грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки згідно заяви від 19.06.2017 р. та зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради здійснити ОСОБА_1 виплату грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки згідно заяви від 19.06.2017 р.
		Щодо позовної вимоги про стягнення з  Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради грошової суми у вигляді компенсації моральної шкоди у розмірі 1000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		За змістом ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Статтею 1173 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Відповідно до ч.ч. 1-3  ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 Верховний Суд України говорить про те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Позивач в обґрунтування  позовних вимог стосовно стягнення моральної шкоди зазначив, що  протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у невиплаті йому компенсації вартості санаторно-курортної путівки завдано як матеріальної так і моральної шкоди, розмір якої з урахуванням розумності становить 1000 грн.
		Колегія суддів вказує на  те, що позивач  жодним чином не обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди.
		Разом з тим, саме по собі таке твердження позивача не є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000 грн., оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
		Враховуючи те, що позивачем належним чином не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів дійшла  висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог   в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн.
		Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Згідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року по справі №520/6426/19 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а апеляційні скарги частковому задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради задовольнити частково.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року по справі №520/6426/19  скасувати.
		Прийняти нову постанову, якої позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки згідно заяви від 17.06.2017 р.
		Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради здійснити ОСОБА_1 виплату грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки згідно заяви від 17.06.2017 р.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис)  (підпис) О.М. Мінаєва    А.О. Бегунц   Повний текст постанови складено  31.10.2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...