Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/4441/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 31.10.2019. Зареєстровано: 01.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2019.
Дата набрання законної сили: 03.12.2019
Номер судового провадження: 1-кп/676/91/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240070000901

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 676/4441/18
		Провадження № 1-кп/676/91/19
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		31 жовтня 2019 року            Кам`янець-Подільський міськрайонний суд 
		Хмельницької області в складі: 
		головуючого - судді                     ОСОБА_1 ,
		з участю секретарів    судового засідання         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
		   прокурорів                         ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		ОСОБА_9 ,
		потерпілої                         ОСОБА_10 , 
		захисника                         ОСОБА_11 ,
		обвинуваченого                     ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам`янці-Подільському кримінальне провадження, відомості про яке внесені 1 червня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240070000901, про обвинувачення
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янця-Подільського Хмельницької області, українця, громадянина України, із вищою освітою, розлученого, на утриманні двоє малолітніх дітей, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 , судимого вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2019 року за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -
		В С Т А Н О В И В: 
		ОСОБА_12 1 червня 2018 року близько 15 год., знаходячись навпроти першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту із колишньою дружиною ОСОБА_10 , який виник на ґрунті довготривалих неприязних відносин, з метою заподіяння останній тілесних ушкоджень, умисно схопив її обома руками за руки в районі плечей та стиснув, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синяка на передній поверхні верхньої третини лівого плеча та двох синяків на внутрішній і задній поверхнях нижньої третини правого плеча, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень,після чого наніс потерпілій близько трьох ударів долонями обох рук в область грудної клітини, обличчя та потилиці, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, після чого правою рукою схопив потерпілу ОСОБА_10 за ліву молочну залозу та стиснув її, спричинивши тілесне ушкодження у виді синяка в області верхньо-внутрішнього квадранту лівої молочної залози, яке за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		Зазначеними вище умисними діями, які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 винуватість в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та дав показання про те, що дійсно в день події між ним та ОСОБА_10 виник конфлікт через те, що остання не відпускала доньку до зубного лікаря і вимагала того, щоб донька пішла додому. В ході конфлікту ОСОБА_10 вдарила його тапочком в обличчя, а також намагалася його подряпати нігтями, але він, захищаючись, схопив її за руки та відштовхнув. Будь-яких ударів колишній дружині він не наносив та відносно неї протиправних дій не вчиняв. 
		Незважаючи на невизнання свої вини обвинуваченим ОСОБА_12 , його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених відповідно до ст.23 КПК України судом безпосередньо в ході судового розгляду. 
		Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 дала показання про те, що в день події, коли вона поверталася із сином додому, неподалік від місця проживання зустріла колишнього чоловіка - ОСОБА_12 , який забрав доньку із школи. Разом із чоловіком вона приїхала додому, вийшла із автомобіля і завела сина додому. Оскільки донька з нею не пішла, вона крикнула із балкону, щоб вона йшла додому, а після того, як донька не прийшла, вона вийшла на вулицю. На вулиці вона запитала, чому донька не йде додому, на що ОСОБА_12 відповів, що в нього є інші плани. Оскільки попередньо траплялися випадки, що колишній чоловік забирав доньку на декілька днів, вона почала вимагати, що він відпустив її додому та намагалася відчинити двері, проте, двері були зачинені. Донька також не могла відчинити двері автомобіля, плакала, тому вона почала сваритися із колишнім чоловіком, намагалася відібрати ключі від автомобіля, на що ОСОБА_12 відштовхнув її та вона впала і вдарилася в машину. Коли вона піднялася, ОСОБА_12 наніс їй декілька ударів по голові, тулубу та плечах, стискав їй руки. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень їй стало погано, а також вона звернулася до поліції.
		Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_14 дала показання про те, що у день події коли вона йшла до магазину, у дворі багатоквартирного будинку, в якому мешкає, почула крики. Також побачила, що біля одного з автомобілів молоді сусіди шарпали один одного, а в автомобілі була закрита їхня донька, яка кричала і плакала. При цьому, вона бачила на обличчі кров як в жінки, так і в чоловіка. Жінка намагалася підійти до автомобіля, чоловік її не пускав, проте не бачила, щоб він наносив їй удари. Разом з тим, зазначила, що чоловік та жінка шарпали один одного, а також чоловік штовхав жінку у груди. Коли вона вийшла на вулицю, то будь-кого з сусідів не бачила, проте через деякий час підбігла інша сусідка і сусід, які почали робити чоловікові і жінці зауваження і вони припинили шарпати один одного. Оскільки вона поспішала, пішла з місця події до магазину.
		Із показань допитаної в суді свідка ОСОБА_15 встановлено, що коли вона перебувала в дома почула крики на вулиці. Після того як вийшла, побачила, що біля автомобіля сусіди, а саме, чоловік і жінка сварилися, шарпали та штовхали один одного, чоловік сильно штовхав жінку, дитина перебувала в автомобілі, та кричала і плакала. У чоловіка вона бачила на обличчі подряпини, у жінки не бачила, але зазначила, що в неї було червоне обличчя, вона була схвильована. 
		Винуватість ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, підтверджується також даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 1 червня 2018 року (а.м.к.п. 10), згідно із яким о 18 год. 10 хв. потерпіла ОСОБА_10 звернувся із усною заявою до Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області про нанесення їй того ж дня близько 16 год. тілесних ушкоджень обвинуваченим.
		Відповідно до висновку експерта №276 від 5 червня 2018 року (а.м.к.п.13-14), яка проведена експертом Кам`янець-Подільського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_16 на підставі ухвали слідчого судді від 4 червня 2018 року, експерт на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_10 а також враховуючи дані медичних документів і обставини справи прийшов до висновку, що у потерпілої виявлені тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які за ступенемтяжкості відносятьсядо легкихтілесних ушкодженьз короткочаснимрозладом здоров`я(згідно п.2.3.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року); чотири синяки в області верхньо-внутрішнього квадранту лівої молочної залози (1), на передній поверхні верхньої третини лівого плеча (1), на внутрішній і задній поверхнях нижньої третини правого плеча (2), могли утворитися внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, можливо пальців рук при стисканні, і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року); два синяки на задній поверхні середньої третини правого передпліччя, на боковій поверхні поперекової ділянки справа могли утворитися як від дії тупих твердих предметів, так і при ударах об такі, і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року). Всі вищевказані тілесні ушкодження в пункті 1 (а,б,в) тілесні ушкодження у ОСОБА_10 могли утворитися за умов і в термін, вказаних в обставинах справи, в день звернення на травмпункт Кам`янець-Подільської міської лікарні №1, тобто 1 червня 2018 року.
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 7 червня 2018 року (а.м.к.п. 24-25), а також продемонстрованого в судовому засіданні відеозапису зазначеної слідчої дії (а.м.к.п.26), судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_10 розповіла та на місці події показала, яким саме чином їй були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_12 . 
		Відповідно до висновку експерта №294 від 13 червня 2018 року (а.м.к.п.29-30), яка проведена експертом Кам`янець-Подільського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_16 на підставі ухвали слідчого судді від 12 червня 2018 року, експерт на підставі даних додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_10 а також враховуючи дані медичних документів, даних проведеного слідчого експерименту, зазначив, що тілесні ушкодженні у ОСОБА_10 , які вказані у висновку експерта №276 від 5 червня 2018 року судово-медичної експертизи могли утворитися за обставин, на які потерпіла вказувала під час проведення слідчого експерименту. 
		За даними протоколу огляду місця події від 12 червня 2018 року, а також фототаблиці до нього (а.м.к.п.33-34, 35-37) встановлено, що місцем спричинення потерпілій ОСОБА_10 тілесних ушкоджень є територія двору будинку АДРЕСА_2 , і зокрема місце паркування транспортних засобів біля під`їзду №1.
		Із копії рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 вересня 2016 року у справі №676/2325/16-ц встановлено, що шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 було розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 27 вересня 2016 року (а.м.к.п.41).
		Як встановлено із протоколу проведення слідчого експерименту від 19 червня 2018 року (а.м.к.п. 66), а також продемонстрованого в судовому засіданні відеозапису зазначеної слідчої дії (а.м.к.п.67), підозрюваний ОСОБА_12 підтвердив факт сварки із колишньою дружиною ОСОБА_10 та на місці події показав, яким саме чином та де відбувся конфлікт. 
		Загалом, показання потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 судом оцінюються як належні докази, оскільки вони прямо підтверджують подію кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_12 , а показання обвинуваченого щодо обставин події, зокрема, що він не наносив удари, а лише відштовхнув потерпілу, оцінюються судом критично як спосіб уникнути відповідальності. 
		Крім того, вказані показання потерпілої та свідків судом визнаються допустимими доказами, оскільки вони були отримані у порядку, встановленому КПК України, зокрема, з дотриманням вимог ст.ст. 352, 353 КПК України щодо допиту свідків та потерпілої в судовому засіданні, з наданням можливості стороні захисту перехресного допиту свідків та потерпілої. 
		Також зазначені показання оцінюються судом як достовірні, оскільки підстав сумніватися у їх правдивості судом не встановлено. Зокрема, хоча й потерпіла ОСОБА_10 перебуває у неприязних відносинах із обвинуваченим, проте її показання підтвердили свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які не перебувають у неприязних стосунках із обвинуваченим. При цьому, хоча й свідки зазначили, що не бачили, як обвинувачений наносив потерпілій ударів, але підтвердили, що бачили сварку, «шарпанину», а також факт того, як обвинувачений штовхав потерпілу. Із показань потерпілої встановлено, що на час нанесення їй ударів на вулиці вказаних сусідів не було, оскільки вони прийшли через певний час після початку сварки. Зазначені показання підтвердили й свідки, які зазначили, що на місце події прийшли дещо пізніше після того, як почули сварку на вулиці. 
		Більш того, показання потерпілої і свідків щодо отримання ОСОБА_10 тілесних ушкоджень за обставин, які вона зазначає, об`єктивно підтверджуються даними висновків судово-медичних експертиз №276 та №294, які проаналізовані вище. 
		Також висновки експерта визнаються допустимими доказами, оскільки експертизи проведені особою, яка може бути згідно із ст.69 КПК України експертом у кримінальному провадження, експерт був залучений з дотриманням на час призначення експертиз вимог ст.ст.242-244 КПК України, висновки експерта відповідає вимогам ст.ст.101-102 КПК України. 
		Також судом визнається належним доказом фактичні дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 7 червня 2018 року (а.м.к.п. 24-25), а також продемонстрованого в судовому засіданні відеозапису зазначеної слідчої дії (а.м.к.п.26), оскільки вони прямо підтверджують обставини події кримінального правопорушення, і зокрема, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину. Цей доказ визнається судом допустимим, оскільки слідча дія проведена з дотриманням вимог ст.240 КПК України. 
		Поряд з цим, судом не приймаються до уваги показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , за наступних підстав.
		Так, із показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 вбачається, що в день події він домовився із ОСОБА_12 зустрітися, у зв`язку з чим він підійшов до арки будинку, що навпроти водолікарні по АДРЕСА_3 , де проживає останній. Він став свідком конфлікту між ОСОБА_12 та його дружиною, конфлікт бачив із самого початку до кінця, хоча інколи відволікався. Зазначив, що потерпіла хотіла відчинити двері автомобіля, натомість ОСОБА_12 відштовхнув її один раз, будь-яких ударів їй не наносив, вони лише сварилися між собою, а також бачив, як до місця події підійшли дві жінки, які заспокоювали конфліктуючих осіб. 
		Поряд з цим, вказані показання свідка не відповідають обставинам справи і судом визнаються неправдивими. Зокрема, із показань потерпілої, обвинуваченого, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , даних проаналізованих вище протоколів огляду місця події, слідчих експериментів встановлено, що місцем події був двір будинку АДРЕСА_2 , і зокрема місце паркування транспортних засобів біля під`їзду №1.
		Поряд з цим, при допиті в судовому засіданні свідок повідомив, що місцем події був двір будинку, що навпроти водолікарні по вул. Героїв Небесної Сотні в м. Кам`янці-Подільському, що знаходиться на значній відстані від місця події. Більш того, свідок повідомив, що бачив, як обвинувачений лише один раз штовхнув в ході сварки потерпілу, проте вказані показання суперечать показанням свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які зазначали, що потерпіла та обвинувачений «шарпали» один одного, а також, що обвинувачений декілька разів штовхав потерпілу. 
		Також, про те, що вказаний свідок був на місці події категорично заперечила потерпіла ОСОБА_10 , не зазначали й свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , під час досудового розслідування не зазначав й обвинувачений ОСОБА_10 .
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні дала показання про те, що після події вона розмовляла із ОСОБА_10 , з якою товаришувала. Під час розмови остання розповідала, що у неї сталася сварка із колишнім чоловіком, вона сама спровокувала конфлікт, так як хотіла позбутися ОСОБА_12 , а також мала намір подати на нього позов до суду. При цьому, також розповідала, що ОСОБА_12 відштовхував її від автомобіля, а також розповідала, що в неї наявний синець біля грудей. 
		Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_19 також дала показання про те, що вона спілкувалася після події на початку червня 2018 року із ОСОБА_12 та ОСОБА_10 . ОСОБА_12 заперечував факт нанесення ударів колишній дружині, та зазначав, що не бив її, а лише відштовхував. Проте, ОСОБА_10 говорила, що чоловік вдарив її, на грудях у неї були два синці. Причиною конфлікту стало бажання ОСОБА_10 обмежити присутність ОСОБА_12 у її житті, оскільки він часто приїжджав, телефонував, у зв`язку з чим, як повідомила їй потерпіла, вона й спровокувала конфлікт. 
		На переконання суду вказані показання не можуть бути прийнятті до уваги судом, оскільки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не були безпосередніми очевидцями події, а надали показання щодо висловлювань потерпілої та обвинуваченого після події, тобто показання вказаних свідків відповідно до ч.1 ст.97 КПК України є показаннями з чужих слів.
		Поряд з цим, згідно із ч.6 ст.97 КПК України показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положеньчастини другоїцієї статті. При цьому, потерпіла ОСОБА_10 заперечила факт розмов із вказаними свідками, а також свідки жодним чином не спростували ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_12 спричинив потерпілій тілесні ушкодження, оскільки підтвердили, що в ході розмови потерпіла скаржилася на те, що колишній чоловік її вдарив, а також стверджувала, що в районі грудної клітки має синці.
		Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_12 , мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а також, що обвинувачений винен у його вчиненні, за що підлягає покаранню. Судом зазначені вище умисні дії ОСОБА_12 , які виразились в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілої ОСОБА_10 , кваліфікуються як кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України.
		При цьому, судом виключається у мотивувальній частині вироку з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на те, що ОСОБА_12 відштовхнув потерпілу до автомобіля, що стояв поруч, об який потерпіла вдарилася правою задньою частиною тіла, в результаті чого отримала тілесні ушкодження у вигляді синяка на задній поверхні середньої третини правого передпліччя та синяка на боковій поверхні ділянки справа, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, за наступних обставин.
		Так, відповідно до змістуст.92 КПК Україниобов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно дост.94 КПК Україниз точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
		На переконання суду стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що обвинувачений ОСОБА_12 діяв умисно, та відштовхуючи потерпілу, передбачав, що вона в обов`язковому порядку вдариться в автомобіль, що внаслідок цього вона отримає тілесні ушкодження, а також бажав настання цих наслідків, або ж свідомо допускав їх настання. За відсутності доказів наявності умислу на спричинення тілесних ушкоджень, вказані діяння не можуть бути кваліфіковані як умисні легкі тілесні ушкодження, а спричинення вказаних ушкоджень з необережності не тягне кримінальної відповідальності.
		Призначаючи покарання ОСОБА_12 суд на підставі ст.ст.65,66-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Зокрема, ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно із ч.2 ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Крім того, ОСОБА_12 вчинив злочин, будучи не судимим в силу ст.89 КК України, про що свідчить досліджена судом інформація ОСК ГУНП в Хмельницькій області та ОСК МВС України (а.м.к.п.52), відповідно до довідок Кам`янець-Подільської міської поліклініки №1 від 7 червня 2018 року не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога (а.м.к.п.45-47), за місцем фактичного проживання та реєстрації місця проживання характеризується позитивно (а.м.к.п.49). Обставини, які пом`якшують покарання, відсутні. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого судом визнається вчинення злочину щодо колишнього подружжя. 
		Згідно із досудової доповіді уповноваженого органуз питаньпробації - Кам`янець-Подільського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області ризик вчинення ОСОБА_12 повторного кримінального правопорушення оцінено як середній, з урахуванням особи обвинуваченого, його способу життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_12 без арешту або обмеженням волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (а.с.27-28). 
		З урахуванням викладеного, на переконання суду ОСОБА_12 необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст.125 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати цілям покарання, передбаченим ч.2 ст.50 КК України, зокрема, є пропорційною карою за вчинений злочин та є достатнім для виправлення засудженого, а також буде запобігати вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		При призначені покарання також враховується факт засудження ОСОБА_12 вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2019 року за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, на час винесення вироку покарання не відбуте.
		При визначені принципу складання покарань на підставі ч.4 ст.70 КК України суд виходить із тяжкості та наслідків вчиненого злочину, даних про особу винного, наявність обставин, що обтяжує покарання, та відсутність обставин, що пом`якшують покарання, форму вини й мотив вчинення злочину, виду сукупності, а тому суд вважає, що при призначенні покарання слід застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся. Речові докази відсутні. Питання про долю документів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
		Керуючись ст.ст.366-371,373-375 КПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення  злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 (одну тисячу триста шістдесят) гривень. 
		На підставі ч.4ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, визначеного вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2019 року, більш суворим, визначеного зазначеним вироком, призначити остаточно ОСОБА_12 покарання у виді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 (одну тисячу триста шістдесят) гривень. 
		Документи: матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені 1 червня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240070000901, ДВД-диски із відеозаписами слідчих та процесуальних дій (а.м.к.п.26, 59, 67, 70), після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на вирок подається через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 
		Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...