Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/3653/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2019. Зареєстровано: 01.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2019.

Номер судового провадження: 2-6366/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 756/3653/19-ц 
		Категорія 40 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(ЗАОЧНЕ)
		28 жовтня 2019 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді Литвинової І. В.,
		при секретарі судових засідань Винник С. М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, вилучення інформації з веб-сайту,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		29 травня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва, на виконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року, надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
		Ухвалою судді від 03 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху, на виконання якої на електронну пошту суду 19 червня 2019 року надійшла заява з копією квитанції про сплату судового збору, оригінал якої надійшов до суду поштою 21 червня 2019 року.
		25 червня 2019 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін.
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:
		- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18:15 год. у статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8/ інтернет - сайт Миротворець ) за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_7.» «Центр «Миротворець» просить правоохоронні органи розглядати дану публікацію на сайті як заяву про вчинення цим громадянином усвідомлених діянь проти національної безпеки України, світу, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також інших правопорушень.».
		- зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 18:15 год. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8/ інтернет - сайт Миротворець ) за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_16/ вступної та резолютивної частин рішення суду у цій справі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9».
		- зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вилучити повністю всю наявну інформацію про ОСОБА_1 із веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6 (дзеркала сайту ІНФОРМАЦІЯ_11/ інтернет-сайт Миротворець).
		Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 18:15 год. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8/ інтернет-сайт Миротворець ) в мережі Інтернет було опубліковано статтю про позивача під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10/. Крім того, на цьому веб-сайті за вищевказаним посиланням було розміщено відомості про позивача, а саме про його дату народження, місце народження, посаду. Позивач наголошує, що спірними публікаціями порушено право позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, тому що на вищезазначеному веб-сайті було розміщено недостовірну інформацію про ОСОБА_1 щодо свідомого порушення ним державного кордону України з метою проникнення в захоплений російськими окупантами Крим, участі в пропагандистських заходах Росії (країна-агресор), участі в спробах легалізації анексії АР Крим.
		У судове засідання позивач, його представник не з`явилися, останнім до суду подано заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, не заперечує проти розгляду у заочному порядку.
		Відповідачі у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином за останніми відомими адресами проживання, судова кореспонденція повернулися до відправника, будучи не врученими адресатам.
		Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася у судове засідання, про причини неявки не повідомила, не подала відзив і сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
		З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності, що задекларовано ст. ст. 3, 28 Основного закону. В Україні гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. 
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
		Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Згідно з положеннями ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь, ділова репутація фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, своєї ділової репутації.
		Позивач стверджував, що вказаний веб-сайт відкритий для доступу необмеженому колу осіб, що відповідно являється одним із елементів юридичного складу правопорушення. Крім того, з огляду на те, що вищезазначена стаття була розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10/ перед заголовком статті, в тексті статті містяться відомості про ОСОБА_1 , зокрема, відомості про його дату народження, місце народження, займану посаду, також поширено інформацію про відвідування ним м. Ялта в АРК, а тому поширена інформація стосується саме позивача. Також така інформація щодо ОСОБА_1 є негативною, так як в ній стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства, вчинення дій, які заборонені чинним законодавством України, за які передбачається кримінальна відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України. 
		Так, за наведеного обґрунтування, ОСОБА_1 перебував у м. Ялта АР Крим на законних підставах, був гостем на фестивалі «Я люблю мир» в рамках ювілейного, п`ятого щорічного «Форуму миру». На фестиваль «Я люблю мир» ОСОБА_1 був запрошений одним із організаторів цього фестивалю, з яким познайомився в Берліні, що підтверджується публікацією на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_14 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_13, а саме зазначені відомості відображені у статті «Презумпцию невиновности никто не отменял», автором якої є ОСОБА_4 , інформація є такою, що відповідає дійсності. Стороною позивача зазначено, що стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_12», яка є частиною тексту статті про ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_7» містить інформацію, що відповідає дійсності, так як взята із веб-сайту http://berliner-telegraph.de за посиланням http://berliner-telegraph.de/novosti/kultura/, автором статті є ОСОБА_6 - арт-директор журналу «Берлінський телеграф».
		Позивач стверджував, що у мережі Інтернет на сайті Миротворець незаконно, з грубим порушенням його конституційних прав, поширено інформацію про нього, якою безпідставно обвинувачено у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, без будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
		Основним Законом України проголошено найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28 Конституції України).
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно з частиною другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		Статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до статті 297 Цивільного кодексу України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно із статтею 299 Цивільного кодексу України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. 
		Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Як вбачається із довідки від 18 лютого 2019 року № 82/2019-Д-ЦК, наданої Консорціумом «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції», з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення, ОСОБА_3 лише можливо може мати відношення до створення та/або функціонування веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_16, а розміщені на сайті ідентифікатори ІНФОРМАЦІЯ_15 не надають можливості встановити його власника.
		Також, обґрунтовуючи те, що позов пред`явлено з вимогами до ОСОБА_2 , вказано, що відповідно до відомостей з Вікіпедії, він є засновником веб-сайту https://psb4ukr.org, доказів чого суду також не надано.
		Згідно з статтею 200 ЦК України та статтею 1 Закону України «Про інформацію», інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце в суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, у якій стверджується про порушення особою норм чинного законодавства, учинення будь-яких інших протиправних дій і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до ділової репутації.
		Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співіснування та принципів людської моралі.
		За положеннями статті 44 Закону «Про інформацію», учасники інформаційних відносин зобов`язані додержуватися принципів інформаційних відносин та поважати інформаційні права інших суб`єктів. Стаття 47 цього Закону передбачає відповідальність осіб винних у поширенні інформації, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію особи.
		Відповідно до частин шостої і сьомої статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила.
		Згідно з положеннями ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 рокку № 1, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Крім цього, у пункті 18 зазначеної вище постанови Пленуму вказано, що, згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 12 ЦПК України, саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		На підтвердження факту поширення інформації відповідачем, позивач надав лише копії роздруківок сторінки веб-сайту в мережі Інтернет.
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
		Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
		Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
		Так, позивачем було пред`явлено вимоги про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача інформацію, що міститься у статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8/ інтернет- сайт Миротворець ) за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_7.» «Центр «Миротворець» просить правоохоронні органи розглядати дану публікацію на сайті як заяву про вчинення цим громадянином усвідомлених діянь проти національної безпеки України, світу, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також інших правопорушень.» ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спростування недостовірної інформації та у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовуються такі вимоги, зазначив докази, що стверджують позов. 
		Проте стороною позивача не було подано суду належних та допустимих доказів, так як простий знімок з екрану, на якому у вікні браузера відкрито веб-сторінку та роздруківка її вмісту не є належними та допустимими доказами у даній справі. Тобто сторона позивача не скористалась своїм правом та не виконала свій обов`язок, що полягає поданні доказів.
		При дослідженні судом доказів, він має за мету одержання необхідного для вирішення справи висновку про їх реальне існування, проте такого реального існування судом при розгляді даної справи встановлено не було.
		Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов`язок осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування.
		Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов`язок по доказуванню. Обов`язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за допомогою до суду.
		Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки.
		Обов`язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити.
		Невиконання обов`язку по доказуванню для сторін й інших суб`єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки.
		Обов`язок довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (пукнт 18 постанови Пленуму) покладається на позивача.
		За положеннями ЦПК України, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях; суд приймає до уваги належні та допустимі докази. В даному випадку до суду не подані належні докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. За таких умов заявлений позов не підлягає до задоволення як недоведений.
		Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, також не підлягає стягненню судовий збір, який було сплачено позивачем при поданні позову до суду. 
		На підставі та керуючись ст. ст. 8, 34, 55 Конституції України, ст. ст. 1, 44, 47 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 3, 11, 16, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 1-23, 43, 49, 76-81,  141,  259,  263-265,  268,  273,  280-289Цивільного процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, вилучення інформації з веб-сайту, відмовити. 
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2019 року.
		 
		Суддя                                                                                                        І. В. Литвинова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...