Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13604/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; доручення, комісії, управління майном.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2019. Зареєстровано: 01.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2019.
Дата набрання законної сили: 01.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 листопада 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/13604/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.
		 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 (колегія суддів: Іоннікова І.А. (головуючий), Скрипка І.М., Михальська  Ю.Б.)
		зі справи №  910/13604/18
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" (далі - ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ") та товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" (далі                         - ТОВ  "Енергія-Новий Розділ"),
		до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА),
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватне підприємство "Гарант Енерго М" (далі - ПП  "Гарант Енерго М"), Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ),
		про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору про управління активами
		 
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ" та ТОВ  "Енергія-Новий Розділ" звернулися до суду з позовними вимогами (кожен окремо, в подальшому справи об`єднані в одне провадження) до АРМА про:
		- визнання недійсним рішення тендерного комітету АРМА про обрання ПП  "Гарант Енерго М" управителем єдиного майнового комплексу ТЕЦ, що належить ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ" та рішення про обрання ПП  "Гарант Енерго М" управителем єдиного майнового комплексу ТЕЦ, що належить ТОВ  "Енергія-Новий Розділ";
		- визнання недійсним договору про управління активами від 24.09.2018, який укладений АРМА та ПП  "Гарант Енерго М" про управління єдиним майновим комплексом ТЕЦ, що належить ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ";
		- визнання недійсним договору про управління активами від 24.09.2018, який укладений АРМА та ПП  "Гарант Енерго М" про управління єдиним майновим комплексом ТЕЦ, що належить ТОВ  "Енергія-Новий Розділ".
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач провів публічну закупівлю (конкурс) без її попереднього планування з оприлюдненням відповідного плану на веб-порталі уповноваженого органу, що свідчить про недотримання принципів закупівель, визначених чинним законодавством, зокрема, відкритості та прозорості закупівель. Також позивачі послались на те, що у ПП  "Гарант Енерго М" відсутні ліцензії на вироблення теплової енергії та технічні можливості для управління ТЕЦ, тому передання майна в управління ПП  "Гарант Енерго М" призведе до зупинки ТЕЦ.
		11.03.2019 до місцевого господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову у справі №  910/13604/18 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі  - ГПК України).
		Клопотання мотивоване тим, що в адміністративному провадженні розглядаються справи №  826/16590/18 та №  826/16592/18. При цьому відповідач вказав, що у зазначених справах адміністративного провадження та у даній справі ідентичними є: сторони; підстави, зокрема, порушення відповідачем вимог діючого законодавства в сфері публічних закупівель при здійсненні конкурсного відбору управителя; предмет, оскільки вирішується питання щодо законності рішення відповідача про передачу майна ТЕЦ, що належить позивачам, в управління ПП  "Гарант Енерго М".
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2019 позовні заяви ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ" та ТОВ  "Енергія-Новий Розділ" у справі №  910/13604/18 залишені без розгляду та визнано їх такими, що подані із зловживанням позивачами процесуальними правами.
		Ухвала місцевого суду мотивована ідентичністю підстав позовів як у справах адміністративного провадження №  826/16590/18 та №  826/16592/18, так і в даній справі, що фактично є намаганням позивачів вирішити аналогічний спір з однотипним обґрунтуванням вимог позовів в господарському провадженні, що порушує принцип правової визначеності, за відсутності виправданих обставин. При цьому, суд першої інстанції розцінив подання позовів у справі №  910/13604/18 як зловживання процесуальними правами учасниками справи, з посиланням на частини другу та третю статті 43 ГПК України.
		Постановою апеляційного господарського суду від 05.06.2019 ухвалу місцевого суду скасовано, справу №  910/13604/18 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Скасовуючи ухвалу місцевого суду про залишення позовів без розгляду та визнання їх такими, що подані із зловживанням позивачами процесуальними правами, апеляційний господарський суд вказав на те, що ані предмети, ані підстави позовів у даній господарській справі №  910/13604/18 не є тотожними або ідентичними (тими самими) із адміністративними справами №  826/16590/18 та №  826/16592/18. При цьому, ознак зловживання позивачами процесуальними правами судом апеляційної інстанції не встановлено.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		АРМА в касаційній скарзі просить Суд постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, ухвалу місцевого господарського суду - залишити в силі.
		2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		АРМА мотивує свою касаційну скаргу тим, що апеляційний господарський суд:
		- всупереч змісту частини другої статті 161 ГПК України, відповідно до якого заявами по суті справи є, в тому числі, позовна заява, дійшов безпідставних та необґрунтованих висновків про те, що залишення без розгляду саме позову не входить до переліку заходів запобігання зловживанню учасниками судового процесу процесуальними правами, в контексті вимог статті 43 ГПК України:
		- ухвалюючи постанову, дійшов помилкових висновків про те, що предмет та підстави господарської справи №  910/13604/18 не є тотожними або ідентичними предмету та підставам позовів в справах адміністративного провадження №  826/16590/18 та №  826/16592/18. Так, судом не враховано те, що як в господарському, так і в адміністративному процесах, за ініціативою тих самих позивачів, суди оцінюватимуть: той же предмет, суттю якого є правомірність рішень, дій АРМА в контексті відносин, які склалися під час обрання управителя майна, належного позивачам; ті ж самі підстави позовних вимог, крізь призму того ж самого законодавства (Закону України "Про публічні закупівлі", далі - Закон №  922-VІІІ). Зазначене є зловживанням позивачами своїми процесуальними правами, а отже, обґрунтованим та правильним є застосування місцевим господарським судом наслідків, визначених частинами другою та третьою статті 43 ГПК України, щодо залишення заяв (позовних заяв) у господарській справі №  910/13604/18 без розгляду;
		- не надав належної оцінки доводам АРМА про те, що в адміністративній справі №  826/16590/18 ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ" змінило позовні вимоги, шляхом викладення резолютивної частини в іншій редакції з проханням визнати протиправним та скасувати рішення комітету з конкурсних торгів АРМА щодо обрання ПП  "Гарант Енерго  М" управителем арештованого майна ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ", - незважаючи на те, що в матеріалах справи міститься вказана заява, про що вказують як АРМА, так і ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ", й вказані обставини в силу приписів частини першої статті 75 ГПК України не вимагають доказування. При цьому, зміст вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не передбачає винесення окремого судового рішення, в силу вимог статей 47 та 243 КАС  України на підтвердження обставин внесення і реєстрації заяви про зміну предмета позову;
		- залишено поза увагою доводи відповідача про те, що позивачами в господарській справі №  910/13604/18 всупереч вимог частини четвертої статті 173 ГПК України об`єднано в одне провадження кілька вимог, які мають розглядатися в порядку різного судочинства та додатково вказує на правомірність залишення без розгляду позовних заяв в даній справі місцевим судом. Як в господарській справі №  910/13604/18, так і в адміністративній справі №  826/16590/18, де позивачем є ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ", наявна ідентична вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке прийняте на виконання публічно-владних управлінських функцій, розгляд яких відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
		Доводи інших учасників справи
		Позивачі надали відзив на касаційну скаргу, в якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного господарського суду - без змін.
		Відзивів на касаційну скаргу від третіх осіб не надходило.
		3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Місцевим і апеляційним господарськими судами у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, що:
		- об`єкти рухомого та нерухомого майна - єдиного майнового комплексу ТЕЦ (далі - ТЕЦ), які є предметом розгляду даної господарської справи, визнані речовими доказами, арештовані та передані в управління АРМА на підставі ухвал Солом`янського районного суду м  Києва в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні від 22.06.2018 №  22016000000000243;
		- ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.  Києва від 07.06.2018 у справі №  760/14539/18 накладено арешт на ТЕЦ, яка належить ТОВ  "Енергія-Новий Розділ" та передано вказане майно в управління відповідачу;
		- ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.06.2018 у справі №  760/14541/18 накладено арешт на ТЕЦ, яка належить ТОВ "Енергія-Новояворівськ" та передано вказане майно в управління відповідачу;
		- 19.09.2018 на офіційному порталі, належному АРМА з`явилася інформація про те, що переможцем конкурсу обрано ПП  "Гарант Енерго М", про що є відповідне рішення тендерного комітету АРМА про обрання ПП  "Гарант Енерго М" управителем ТЕЦ, що належить ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ" та рішення про обрання ПП  "Гарант Енерго М" управителем ТЕЦ, що належить ТОВ  "Енергія-Новий Розділ";
		- 24.09.2018 відповідачем укладено договори з ПП  "Гарант Енерго М" щодо передачі в управління останнього майна ТЕЦ, належного ТОВ  "Енергія-Новий Розділ" та майна ТЕЦ, належного ТОВ "Енергія-Новояворівськ".
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:
		- в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №  826/16592/18 за позовом ТОВ  "Енергія-Новий Розділ" до АРМА, за участю третьої особи - ПП  "Гарант Енерго М" (провадження у справі відкрито 16.10.2018) та справа №  826/16590/18 за позовом ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ" до АРМА, (провадження у справі відкрито 13.11.2018);
		- позовними вимогами в адміністративній справі №  826/16592/18 є: визнання протиправними дій АРМА щодо обрання управителем арештованого майна, належного ТОВ  "Енергія-Новий Розділ" - ПП  "Гарант Енерго М" та розміщення 19.09.2018 відповідного оголошення на власному сайті АРМА; зобов`язання АРМА утриматися від вчинення дій про передачу зазначеного арештованого майна в управління  ПП  "Гарант Енерго М";
		- позовними вимогами в адміністративній справі №  826/16590/18 є: визнання протиправними дій АРМА щодо обрання управителем арештованого майна, належного ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ" - ПП "Гарант Енерго М" та розміщення 19.09.2018 відповідного оголошення на власному сайті АРМА; зобов`язання АРМА утриматися від вчинення дій про передачу зазначеного арештованого майна в управління  ПП  "Гарант Енерго М";
		- 11.03.2019 відповідачем подано клопотання про залишення позову у господарській справі №  910/13064/18 без розгляду. Клопотання відповідача мотивовано тим, що в адміністративній справі №  826/16590/18 ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ" змінило позовні вимоги та просило: визнати протиправними дії АРМА щодо обрання управителем арештованого майна, належного ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ" - ПП  "Гарант Енерго М" та розміщення 19.09.2018 відповідного оголошення на власному сайті АРМА; визнати протиправним та скасувати рішення комітету з конкурсних торгів АРМА щодо обрання ПП  "Гарант Енерго М" управителем арештованого майна, належного ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ". До вказаного клопотання відповідачем додано копію заяви про зміну позовних вимог у справі №  826/16590/18.
		Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
		- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ" із заявою про зміну позовних вимог до Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняття адміністративним судом даної заяви до розгляду.
		4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):
		частина перша статті 15:
		- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		КАС України:
		частина перша статті 2:
		- завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень;
		абзац 1 пункту 2, пункт 7 частини першої статті 4:
		- у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
		публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
		суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
		пункт 1 частини першої статті 19:
		- юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		ГПК України:
		частини перша і друга статті 2:
		- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;
		- суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі;
		частини перша і друга статті 4:
		- право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом;
		- юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
		частина третя статті 13:
		- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
		пункт 10 частини першої статті 20:
		- господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:  справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
		частини перша, друга і третя статті 43:
		- учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається;
		- залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
		подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
		подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
		подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
		необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
		укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі;
		- якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання;
		частина перша статті 76:
		- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
		частини перша та друга статті 161:
		- при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом;
		- заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву;
		пункти 4 і 5 частини третьої статті 162:
		- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
		- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
		частина четверта статті 173:
		- не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом;
		пункт 3 частини першої статті 226:
		- суд залишає позов без розгляду, якщо: у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
		частини перша та друга статті 300:
		- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
		- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
		пункт 1 частини першої статті 308:
		- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
		частина перша статті 309:
		- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Предметом касаційного оскарження у даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для звернення з позовом в господарському провадженні з вимогами про визнання недійсними рішення тендерного комітету щодо здійснення конкурсного відбору управителя майна, належного позивачам (майна ТЕЦ) та договору про управління відповідними активами.
		За змістом положень частин першої і другої статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Частиною першою статті 4 ГПК України закріплено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		При цьому, звертаючись із позовом, учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
		Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання що вбачається з положень частини першої, другої і третьої статті 43 ГПК України.
		При цьому, за змістом частини другої статті 161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
		В позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 161 ГПК України).
		Отже, позовна заява, як слушно зазначив відповідач, є заявою по суті справи та охоплюється поняттям «заява», визначеним у частині третій статті 43 ГПК України. Тому висновки апеляційного господарського суду про те, що положення вищевказаної правової норми не передбачають залишення без розгляду саме позову, - є помилковими.
		Водночас, аналізуючи висновки попередніх судових інстанцій про наявність або відсутність зловживань процесуальними правами позивачами в контексті спірних правовідносин, Суд зазначає таке:
		- щодо подання декількох позовів до одного й того самого відповідача з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
		Зважаючи на імперативність вимог пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, в тому числі, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону й який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
		Отже, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.
		Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
		Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Вони, в свою чергу, є пріоритетними для визначення юрисдикції, оскільки їх зміст породжує результати втрати актами юридичної сили, шляхом визнання їх недійсними (в судовому порядку) або протиправними (з моменту прийняття). Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
		Отже, перевіряючи доводи позову на ідентичність та аналогію предмета та підстав для звернення, в контексті розмежування судової юрисдикції, визначальними є: передбачені законом критерії та умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства; суб`єктний склад правовідносин; предмет спору; характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності; зміст та юридична природа обставин в справі, а також певні правові наслідки, до яких призведе судове рішення. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до пункту 10 частини першої статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
		Позовними вимогами в цій справі є визнання недійсним рішення тендерного комітету АРМА щодо здійсненні конкурсного відбору управителя майна (належного позивачам - ТЕЦ) та наступного договору про управління відповідними активами.
		Визначальним для встановлення обставин юрисдикційності за таких обставин є з`ясування питання, чи приймалося спірне рішення тендерного комітету АРМА на виконання його владних управлінських функцій та чи є в наявності спір про право цивільне.
		Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
		Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (абзац 1 пункту 2 частини першої статті 4 КАС України).
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Отже, предметом спору в цій справі є не лише незгода позивача з рішенням тендерного комітету АРМА про передачу майна, належного позивачам в управління ПП  "Гарант Енерго М", а й наступний договір про управління вказаними активами. Суд зазначає, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №  819/829/17 та від 14.05.2019 у справі №  918/843/17).
		Тому розгляд вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету АРМА про передачу майна, у даному випадку, має розглядатися разом з визначальною вимогою (в контексті визначення юрисдикції) про визнання недійсним договору, за обставин породження нового змісту спірних правовідносин - господарських, чим спростовуються доводи скаржника про безпідставність об`єднання в одному провадження кількох вимог, які мають розглядатися в порядку різного судочинства.
		Зазначеним спростовуються також і доводи скаржника про хибність висновків апеляційної інстанції щодо наявності в адміністративному провадженні аналогічної за змістом справи №  826/16590/18 (після зміни позовних вимог), предметом якої є визнання протиправним та скасувати рішення комітету з конкурсних торгів АРМА щодо обрання ПП  "Гарант Енерго М" управителем арештованого майна ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ", зважаючи на обставини відсутності в зазначеному адміністративному провадженні розгляду вимог про скасування договору про управління активами (ТЕЦ), які належать власнику - ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ";
		- щодо подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
		ГПК України не містить критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе.
		Висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист.
		У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
		У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.07.2019 у справі №  910/16436/18 та від 22.07.2019 у справі №  910/16407/18).
		Зважаючи на предметну юрисдикцію, з огляду на характер правовідносин у цій справі, суть та предмет спору, Суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини відносяться до господарської юрисдикції. У зв`язку із чим відхиляються як необґрунтовані, наведені в касаційній скарзі АРМА доводи про зловживання позивачами своїми процесуальними правами, шляхом подання декількох позовів до одного й того ж самого відповідача з аналогічним предметом і з аналогічних підстав паралельно в господарській та адміністративній юрисдикції, штучний характер вказаних позовів, а також доводи про безпідставне об`єднання в одне провадження кілька вимог, які мають розглядатися в порядку різного судочинства, за обставин спростування їх викладеними в даній постанові мотивами Верховного суду та висновками апеляційного господарського суду.
		Апеляційний господарський суд, перевіряючи ухвалу місцевого господарського суду на наявність правових підстав для визнання дій позивачів у зв`язку з поданням позовів в справі, що розглядається, зловживанням процесуальними правами, зазначених обставин належним чином не з`ясував, проте вказане не спростовує вірність висновків суду апеляційної інстанції про те, що звернення ТОВ  НВП  "Енергія-Новояворівськ" та ТОВ  "Енергія-Новий Розділ" з позовами про визнання недійсним рішення тендерного комітету щодо здійсненні конкурсного відбору управителя майна - ТЕЦ, належного позивачам, у даному випадку є належним способом реалізації права на судовий захист.
		Суд не вбачає порушень, про які зазначає в касаційній скарзі АРМА та визнає достатніми зазначені апеляційним господарським судом мотиви для задоволення апеляційної скарги ТОВ  "Енергія-Новий Розділ" про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі №  910/13604/18 та направлення справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Звертаючись з касаційною скаргою, АРМА не спростувала наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довела неправильного застосування ним норм матеріального права та порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятою ним постанови.
		За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АРМА залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
		Судові витрати
		Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 зі справи №  910/13604/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                               І. Колос
		 
		Суддя                                                                                                І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                               Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...