Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/233/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Контрабанда.
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2019. Зареєстровано: 05.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2019.
Дата набрання законної сили: 08.04.2021
Результат оскарження 08.04.2021 Рівненський апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/159/134/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22017030000000035

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/233/19
		Провадження № 1-кп/159/134/19
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 листопада 2019 року м. Ковель 
		 
		Колегія суддів Ковельського міськрайонного суду в складі :
		головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі ОСОБА_4 ,
		з участю: прокурора ОСОБА_5 ,
		обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
		власника майна  ОСОБА_16 ,
		представника власників майна адвоката ОСОБА_17 , 
		розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за № 220170300000000 35 від 04.05.17 р. про обвинувачення 
		ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 - ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 182, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 359, ч. 3 ст. 359 КК України, 
		ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 182, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 359 КК України, 
		ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 182, ч. 3 ст. 359 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 січня 2019 року до Ковельського міскрайонного суду Волинської області на розгляд направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 220170300000000 35, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.17 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 - ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 182, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 359, ч. 3 ст. 359 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 182, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 359 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 182, ч. 3 ст. 359 КК України.
		Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.01.2019 року було призначене підготовче судове засідання щодо розгляду вказаного обвинувального акта. Судові засідання неодноразово відкладались з різних поважних причин, у тому числі, через зміну складу колегії. 
		16.09.19 року відбувся повторний автоматизований розподіл справи між суддями, в результаті якого утворено новий склад колегії суддів.
		Під час підготовчого судового засідання 04.11.19 р. адвокат ОСОБА_11 як захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з таких підстав. 
		Прокуратурою Волинської області порушено визначений КПК України порядок заміни прокурорів у кримінальному провадженні. 
		Так відомості про кримінальне провадження внесені у ЄРДР 04.05.17 р.. З самого початку постановою прокурора області від 04.05.17 р. прокурором у кримінальному провадженні призначено ОСОБА_18 , а прокурор ОСОБА_19 був призначений згодом постановою від 27.06.17 р., тобто, не з початку розслідування кримінального провадження. Разом з тим відповідно до ст. 37 КПК України, прокурор здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні з початку досудового розслідування (яке розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР) до кінця судового провадження, яке закінчується постановленням та набранням судовим рішенням законної сили в порядку, передбаченому ст. 532 КПК України.
		Процесуальний закон наводить вичерпний перелік обставин, передбачених КПК України, щодо можливості заміни прокурора в одному й тому ж кримінальному провадженні. З постанов прокурора таких підстав не вбачається (вони не розкриті).
		Обвинувальний акт вручений з порушенням процесуального закону, а саме, не уповноваженими особами і - після закінчення граничного строку досудового розслідування.
		Обвинувальний акт містить недоліки. 
		Так обвинувальний акт не містить відомостей про:
		- місце його затвердження прокурором, як вимагає п. 9 ч. 1 ст. 291 КПК України;
		- кількість аркушів реєстру матеріалів досудового розслідування, що додані до нього.
		Доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України, оскільки не містить відомостей про:
		- час проведення усіх процесуальних дій;
		- види заходів забезпечення кримінального провадження, дат і строків їх застосування.
		Обвинувальний акт містить недоліки змісту та суті. 
		Так згідноз ч.4ст.110КПК Україниобвинувальний актє процесуальнимрішенням,яким прокурорвисуває обвинуваченняу вчиненнікримінального правопорушенняі якимзавершується досудоверозслідування.Обвинувальний актповинен відповідативимогам ст.291КПК України. 
		Відсутність логічного та обґрунтованого обвинувачення порушує право обвинувачених на справедливий розгляд справи. 
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України обвинувачені мають право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення їх обвинувачують. При цьому, це право також включає можливість знати причини такого обвинувачення.
		Обвинувальний акт містить істотні суперечності щодо такої обтяжуючої покарання обставини як вчинення злочину організованою групою. Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль. Проте зі змісту обвинувального акту не вбачається повної і конкретної (детальної) інформації щодо того, яким чином відбувалося утворення стійкого злочинного угрупування  організованої групи, як саме були розподілені ролі між обвинуваченими, а також, що собою становлять зазначені у обвинувальному акті «належна матеріальна база» та «єдиний план злочинної діяльності».
		Відсутність формулювання фактичних обставин, чіткого та конкретного формулювання обвинувачення є не тільки порушенням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а й порушенням конституційного права обвинувачених на захист, оскільки вони позбавлені можливості захищатися належним чином в зв`язку з висуненням їм неконкретного обвинувачення, а суд позбавлений належним чином роз`яснити обвинуваченим суть обвинувачення відповідно до вимог ч. 1 ст. 348 КПК України, встановити істину у провадженні, повно та всебічно розглянути кримінальне провадження, а також провести і завершити судовий розгляд протягом розумного строку. 
		Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання свого захисника підтримав, зазначивши, що йому не є зрозумілим обвинувачення за діяннями, кваліфікованими за ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 263, ч. ч. 2, 3 ст. 359 КК України. Зазначив, що за його заявами Європейським Судом з прав людини відкрито два провадження у справах і на підтвердження цього надані його захисником до клопотання останнього про повернення обвинувального акта прокуророві, такі документи, зокрема листи ЄС: № 52446/18 щодо порушення ст. 6, параграф 1 (порушення права на справедливий судовий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, а саме: невиконання службовими особами прокуратури Волинської області кількох судових рішень про повернення тимчасово вилученого майна), ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини; № 21092/19 щодо порушення ст. 6, параграф 1 (порушення права на справедливий судовий розгляд справи і ненадання повного доступу до усіх матеріалів, отриманих за результатами НС (Р)Д, що можуть містити відомості, що виправдовують його), ст. 6, параграф 2 (порушення презумпції невинуватості), ст. 8 (порушення права на повагу до приватного життя) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Вказані обставини, на його думку, додатково підтверджують як наявність грубих порушень під час досудового розслідування, так і незаконність і некоректність складеного обвинувального акта. 
		Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та їх захисники, кожен зокрема, також заперечили можливість призначення судового розгляду обвинувального акта, підтримавши адвоката ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків, з покликанням на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. 
		Суд, заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання щодо можливості призначення судового розгляду, думку прокурора, який заперечив проти задоволення клопотань обвинувачених та їх захисників про повернення обвинувального акта прокурору, дійшов такого висновку. 
		Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожній особі право на справлений суд.
		Справедливість досягається зокрема через дотримання прав обвинувачених, таких як:
		-бути негайно і детально поінформованим зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції),
		-мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту (пп..«b» п. 3 ст. 6 Конвенції).
		Сутність цих прав розкрита у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Абрамян проти Росії» від09 жовтня 2008 року, «Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 р, № 9783/82, п. 79, «Матточіа проти Італії» рішення від 25 липня 2 000 р, № 23969/94, п. 58), де зазначено, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту.
		За українським законодавством процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
		В силу ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити:найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);дату та місце його складення та затвердження.
		Лише за умови дотримання усіх вимог щодо змісту обвинувального акту подальший судовий розгляд такого акту зможе гарантувати особі право на справедливий суд.
		Тому п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.
		Однак обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 220170300000000 35 від 04.05.17 року не відповідає вимогам п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме:
		1) відсутнє найменування кримінального провадження (п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України), зазначений лише реєстраційний номер, не зазначено також місця складання та затвердження обвинувального акта (п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України), що є неприпустимим.
		(Щодо обвинувачення, висунутого обвинуваченому ОСОБА_6 ):
		2)  ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення в умисному незаконному збиранні, зберіганні та поширенні конфіденційної інформації про особу, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам, інтересам особи, вчиненому повторно, організованою групою. Дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 182 КК України. 
		При викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначено, що такі дії мали місце по відношенню до чотирьох осіб: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .. 
		Якщо фактичні обставини щодо збирання та зберігання конфіденційної інформації про потерпілих викладені у обвинувальному акті зрозуміло, то така складова протиправного діяння як "поширення" лише констатована без наведення будь - яких фактичних обставин.
		Так щодо потерпілого ОСОБА_21 (арк. 18 обвинувального акта) зазначено, що «злочинними діями потерпілому заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом особистим правам, свободам та інтересам, які виразились у незаконному стеженні за останнім, зібрані конфіденційної інформації з подальшим її поширенням у засобах масової інформації». 
		Щодо потерпілої ОСОБА_22 (арк. 20 обвинувального акта)  «поширення конфіденційної інформації про ОСОБА_22 , яка використовувалась для дискредитації як політика та маніпуляції громадською думкою».
		Щодо потерпілої ОСОБА_23 (арк. 24 обвинувального акта) «поширення через засоби масової інформації, зокрема представниками ТРК «Аверс»).
		У жодному з наведених епізодів час, місце, форма поширення, зміст поширеної інформації, суб`єкти поширення інформації - не вказані.
		У обвинувальному акті зазначено про заподіяння потерпілим істотної шкоди. Однак відповідно до примітки до ст. 182 КК України, істотною шкодою у цій статті визначено шкоду, що полягає у заподіянні матеріальних збитків, які у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 
		Але у обвинувальному акті розмір такої шкоди не зазначено.
		Якщо прокурор вважає, що було потерпілим заподіяно немайнову шкоду, то у обвинувальному акті має бути сформульовано, у чому саме вона полягає, чого зроблено не було. 
		В силу ст. 91 КПК України час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення підлягають доказуванню, тому повинні бути обов`язково зазначені в обвинувальному акті. Відсутність цих даних свідчить про неконкретність обвинувачення що, відповідно, позбавляє суд можливості роз`яснити обвинуваченому сутність обвинувачення і провести судовий розгляд в межах пред`явленого обвинувачення.
		Окрім того при викладі фактичних обставин злочинної діяльності обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор вказує на незаконне використання конфіденційної інформації щодо потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_22 , в той час як при формулюванні обвинувачення не включає у перелік протиправних дій такий вид злочинної діяльності, передбачений диспозицією ч. 1 ст. 182 КК України як «використання».
		Такий суперечливий виклад обвинувального акта позбавляє суд можливості самостійно визначити та роз`яснити обвинуваченому, чи повинен він захищатись від звинувачень у незаконному використанні конфіденційної інформації.
		3) Обвинуваченому ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 359 КК України, що викладене наступним чином: «незаконне використання спеціальних технічних засобів отримання інформації, вчинене повторно, організованою групою, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян».
		Суд звертає увагу на невідповідність формулювання обвинувачення змісту Кримінального кодексу України, де у ст. 359 передбачено відповідальність лише за незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, так як отримання доступної інформації не тягне за собою кримінальної відповідальності, тобто, таке обвинувачення не відповідає диспозиції вказаного вище Закону.
		При викладі встановлених фактичних обставин по епізодах № 6 - 9 (арк. 25 - 26 обвинувального акту) сторона обвинувачення взагалі не зазначає, які спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації використовувались, хоча дає їх перелік у епізодах № 10, 11, що також дає підстави суду констатувати про неконкретність пред`явленого обвинувачення.
		Такі недоліки обвинувального акта у своїй сукупності дають суду підстави сумніватись, чи пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 359 КК України, адже суть пред`явленого обвинувачення полягає не у вказівці на статтю Кримінального кодексу України, яка, на думку сторони обвинувачення, передбачає відповідальність за вчинене діяння, а саме у визначенні конкретних видів злочинної дії чи бездіяльності, форми вини, об`єкта посягання, знаряддя злочину, якщо цього вимагає диспозиція статті.
		4)    Обвинуваченому ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 359 КК України, а саме: в «умисному діянні, що виразилось в організації незаконного придбання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб».
		При описі фактичних обставин події у обвинувальному акті зазначено:« ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою, організував незаконне придбання та переміщення» (арк. 29 обвинувального акту).
		Такий виклад обвинувачення є суперечливим, оскільки за теорією кримінального права складна форма співучасті з розподілом ролей передбачає окремих суб`єктів: виконавця та організатора. У такому випадку вони несуть кримінальну відповідальність за правилами ст. 29 КК України:
		ч. 1. Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтеюОсобливої частиницього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.
		ч. 2. Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиноюстатті 27і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
		   В той же час ст. 28 КК України передбачені форми співучасті залежно від стійкості зв`язків між співучасниками. 
		Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб передбачає наявність кількох виконавців, які попередньо домовились про вчинення злочину. Тоді вони відповідають за правилами для виконавця.
		Якщо особа, яка організувала вчинення злочину, виступала і в ролі виконавця, тоді вона відповідає лише за правилами для виконавця і її дії не потребують додаткової кваліфікації за ст. 27 КК України.
		Тому саме орган обвинувачення повинен конкретно визначити роль обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину: співвиконавець чи організатор злочину. 
		Колегія суддів зазначає також, що відповідно до ч. 4 ст. 27 КК України підбурювачем вважається особа яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину.
		Формами підбурювання згідно з ч. 4 ст. 27 КК України є умовляння, підкуп, погроза, примус, інше схиляння співучасника до вчинення злочину.
		При цьому в обвинувальному акті не вказується, як саме обвинувачений ОСОБА_6 підбурив невідомих і невстановлених слідством двох осіб до нанесення умисних легких тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 125 КК України). 
		Суд зауважує, що у формулюванні обвинувачення має зазначатися місце де конкретно було вчинено правопорушення, спосіб його вчинення, ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження.
		Неналежний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення без зазначених всіх складових, передбачених ч. 1 ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню, нелогічне та неконкретне обвинувачення без врахування об`єктивно встановлених обставин, порушує право обвинувачених на захист, та є перешкодою для повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження. 
		5) Аналогічна ситуація щодо визначення ролі обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 201 КК України  організація контрабанди за попередньою змовою групою осіб.
		Отже правова кваліфікація інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 діянь є неконкретною, що суттєво порушує право обвинуваченого на захист.
		Право на захист не може бути порушеним на жодній стадії кримінального провадження, що є завданням кримінального провадження відповідно до положень ст. 2 КПК України. 
		Оскільки вказані відомості обов`язково зазначаються у обвинувальному акті, їх достовірність і є гарантією права обвинуваченого на захист від пред`явленого обвинуваченого. 
		Водночас складений у кримінальному провадженні обвинувальний акт не містить всіх вищевказаних фактичних обставин, що, за переконанням суду, позбавляє обвинуваченого ОСОБА_6 можливості належно усвідомлювати та захищатися від обвинувачення, і це, в свою чергу, є грубим порушенням права на захист, що підлягає реалізації на будь - якій стадії кримінального провадження, у т. ч. під час підготовчого судового засідання.
		З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом встановлено вичерпний перелік документів, які надаються суду до початку судового розгляду кримінального провадження, і на підставі яких судом вирішуються питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, наявність будь - яких недоліків або суперечностей є недопустимим.
		Тобто обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені між собою; висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов`язком органу досудового розслідування та невід`ємною частиною права обвинувачених на захист.
		Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для повернення обвинувального акту прокурору, який його затверджував, для усунення встановлених порушень вимог КПК України. 
		При цьому суд звертає увагу на зазначені в даній ухвалі висновки суду, що є результатом розгляду обвинувального акта та реєстру досудового розслідування, а не результатом дослідження доказів. Таке рішення суду є результатом перевірки саме обвинувального акта на предмет його відповідності закону, а не результатом дослідження будь - яких доказів у кримінальному провадженні. 
		Оскільки ст. 314 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, який може прийняти суд у підготовчому судовому засіданні, суд приходить до висновку про неможливість призначення обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні до судового розгляду, у зв`язку із його невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
		Главою 28 КПК України, норми якої регулюють процедуру судового розгляду, не передбачено можливості виправлення судом недоліків обвинувального акту чи реєстру матеріалів досудового розслідування. Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування з недоліками, є неприпустимим. Єдиним, передбаченим КПК процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, є повернення обвинувального акта прокурору з метою усунення ним недоліків з дотриманням розумного строку.
		Крім вище зазначеного висновку, колегія суддів вважає також обґрунтованими доводи адвоката ОСОБА_11 як захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , що наведені ним і викладені у клопотанні про повернення обвинувального акта прокурору, що підтримані і іншими обвинуваченими та їх захисниками, про порушення вимог кримінально  процесуального законодавства в частині недотримання форми обвинувального акта, у якому не вказано місця його складання та затвердження, в також неконкретності пред`явленого обвинувачення, і , зокрема, ОСОБА_6 ..
		Що стосується інших порушень, наведених захисником, іншими учасниками судового засідання, що, на думку захисника, інших учасників судового засідання, допущені в ході досудового розслідування, то вони можуть бути перевіреними та оціненими з точки зору належності та допустимості доказів лише на стадії судового розгляду. 
		Крім того прокурором подано суду письмові клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, а саме: майна, вилученого під час обшуків у обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , а також майна, вилученого в ході обшуку і належного гр. ОСОБА_16 ..
		   Прокурор, зазначив, що на це все майно було накладено арешт під час досудового розслідування за ухвалою слідчого судді Горохівського райсуду Волинської області від 21.09.17 р., однак, лише на час досудового розслідування. Разом з тим, це майно має значення речового доказу у кримінальному провадженні і потреба його арешту зумовлена необхідністю безпосереднього дослідження речей судом під час судового розгляду. Просить клопотання задовольнити.
		   Всі обвинувачені та їх захисники, кожен зокрема, заперечили проти задоволення клопотань прокурора про накладення арешту на майно, з тих мотивів, що підстав для застосування такого заходу на даний час немає; майно підлягає поверненню власникам.
		   Представник власників майна  адвокат ОСОБА_17 , власник майна  автомобіля  ОСОБА_16  у судовому засіданні, кожен зокрема, заперечили проти задоволення клопотання прокурора про арешт того майна, що є власністю гр. гр. ОСОБА_16 , ОСОБА_24 , зазначивши про необґрунтовано тривалий термін позбавлення власників можливості користування майном та псування майна в умовах неналежного зберігання. 
		   Крім того представник власників майна  адвокат ОСОБА_17 24.10.19 р. подав до суду письмові клопотання про скасування арешту майна і зобов`язання повернення його власникам  ОСОБА_16 , ОСОБА_24 , зазначаючи, що останні у кримінальному провадженні мають процесуальний статус свідків і їх майно не підлягає спецконфіскації, з врахуванням терміну арешту майна, визначеного ухвалою слідчого судді Горохівського райсуду Волинської області від 21.09.17 р., тривалий термін позбавлення власників майна є порушенням їх права на володіння майном. 
		   Ст. ст. 314, 315 КПК України передбачено, що після отримання обвинувального акта суд призначає підготовче судове засідання, з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
		   У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, такі рішення: 
		- повернути обвинувальний акт прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
		- призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта. 
		Якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.1-4ч.3ст.314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду та з цією метою вирішує питання, зазначені у ч. ч. 2, 3 ст. 315 КПК України, у т. ч. вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду. 
		Вивчивши клопотання кожного з учасників судового засідання, заслухавши думки учасників судового засідання по кожному із заявлених клопотань, суд приходить до висновку, що судом приймається рішення про доцільність повернення обвинувального акта прокуророві, вирішення як клопотань прокурора про арешт майна, так і клопотань представника власників майна  адвоката про скасування арешту майна на даній стадії судового провадження є неможливими, так як предметом дослідження є лише обвинувальний акт, та - передчасним, що і випливає з положень ст. ст. 314, 315 КПК України. 
		   Керуючись ст. 314  316 КПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 220170300000000 35 від 04.05.17 р. про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 - ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 182, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 359, ч. 3 ст. 359 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 182, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 359 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 182, ч. 3 ст. 359 КК України, повернути прокурору Прокуратури Волинської області для усунення зазначених у даній ухвалі суду недоліків.
		Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду на протязі 7 (семи) днів з дня її проголошення. 
		 
		ГоловуючийОСОБА_1 
		 
		 
		Судді: ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...