Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/17850/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Номер судового провадження: 14-341цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А                                                                          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 вересня 2019 року                                                                                                 
		м. Київ
		Справа № 638/17850/17 
		Провадження № 14-341цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 листопада 2018 року (у складі судді Семіряда І. В.) та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року (у складі суддів Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.) в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр»), про визнання правочину щодо переказу коштів дійсним,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		1. Історія справи
		1.1 У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 4 квітня 2014 року між ним і Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») укладено договір, відповідно до умов якого банк відкрив на ім`я позивача поточний рахунок №  НОМЕР_1 . 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір, за умовами якого позивач передає у власність ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн на строк не більше 181 дня зі сплатою процентів за користування ними, а товариство повертає грошові кошті та сплачує проценти позивачеві на його рахунки №  НОМЕР_1 та №  НОМЕР_2 відповідно, відкриті в ПАТ «Банк Михайлівський». 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» здійснило дострокове повернення коштів позивачеві у сумі 100 000,00 грн на рахунок №  НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», що підтверджується випискою банку. На підставі рішень Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ та від 12 липня 2016 року № 124-рш виконавчою дирекцією Фонду прийняті рішення: від 23 травня 2016 року  № 812 про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 травня 2016 року; від 12 липня 2016 року № 1213 про початок процедури ліквідації цього банку з 13 липня 2016 року відповідно. Листами від 12 та 13 вересня 2016 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» повідомила ОСОБА_1 про нікчемність переказу коштів, здійсненого 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», у сумі 100 000,00 грн на рахунок позивача №  НОМЕР_1 , з огляду на що ОСОБА_1 не включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		1.2. Вважаючи незаконним дії уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо перевірки та визнання нікчемності переказу коштів (транзакції), здійсненого ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року, в сумі 100 000,00 грн з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980?006?000235867 від 10 травня 2016 року на рахунок №  НОМЕР_1 », ОСОБА_1 просить визнати правочин щодо такого переказу коштів (трансакцію) дійсним.
		 
		2.  Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		2.1. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2017 року відкрито провадження у справі.
		2.2. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 листопада 2018 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої  статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Роз`яснено позивачу його право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
		2.3. Ухвалу місцевого суду мотивовано тим, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 
		2.4. Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 листопада 2018 року залишено без змін.
		2.5. Погодившись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що вимога про визнання правочину щодо переказу коштів дійсним не свідчить про наявність між сторонами спору про право цивільне, оскільки з наведених позивачем підстав позову вбачається, що він не погоджується з рішенням Фонду про відмову у виплаті йому коштів у межах гарантованої державою суми відшкодування за вкладами. 
		3. Короткий зміст касаційної скарги, обставини надходження справи до Великої Палати Верховного Суду
		3.1. У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		3.2. Касаційну скаргу мотивовано тим, що цей спір виник з цивільно-правової угоди. Позивач просить суд визнати дійсним правочин щодо переказу коштів (трансакцію), здійснений між ним та ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду, повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину (трансакції) не створює жодних юридичних наслідків для позивача. З вимогою про застосування наслідків недійсності правочину жодна з його сторін не зверталася. Вимога про встановлення правочину дійсним відповідає ефективному способу захисту цивільних прав.
		3.3. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
		3.4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 22 квітня 2019 року призначив справу до судового розгляду, а ухвалою від 15 травня 2019 року - передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення судами правил суб`єктної юрисдикції (частина шоста статті 403 ЦПК України).
		3.5. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року справу прийнято та призначено до розгляду.
		4. Позиція учасників справи
		4.1. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити скаргу без задоволення, посилаючись на те, що спір є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за вкладом.
		5. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства 
		5.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
		5.2. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		5.3. Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		5.4. Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. 
		5.5. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). 
		5.6. Термін «публічно-правовий спір» охоплює, зокрема, спори, у яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій) (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
		5.7. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спору. Публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин, що стосується саме цих відносин.
		5.8. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		5.9. Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		5.10. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		5.11. За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. 
		5.12. Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
		5.13. На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
		5.14. За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. 
		5.15. Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
		5.16. Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстру відшкодувань вкладникам, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.
		5.17. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд. 
		5.18. Так, за змістом частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. 
		5.19. У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).
		5.20. Нормами статті 27 Закону № 4452-VI установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема:
		- уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
		- уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
		- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;
		- Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України».
		 
		5.21. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 тис. рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Отже, отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду відбувається без участі банку-боржника.
		 
		5.22. Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. 
		 
		5.23. Таким чином, немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, складаються з участю банку. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування коштів вкладникам.
		 
		5.24. Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, гарантованого державою, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI).
		 
		5.25. Фонд як юридична особа публічного права виконує спеціальну функцію у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та затвердження реєстру відшкодувань вкладникам за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
		 
		5.26. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 30 січня 2019 року у справі № 820/4270/16 (провадження № 11-1351апп18), від 13 лютого 2019 року у справі № 804/758/16 (провадження № 11-1105апп18) та від 26 червня 2019 року у справі № 804/1278/16 (провадження № 11-282апп19). 
		5.27. Посилаючись на те, що переказ спірних коштів на рахунок позивача здійснено на підставі цивільного правочину у межах цивільно-правових відносин, позивач не зауважив, що відповідачі у цій справі не є сторонами спірного правочину та з позивачем у цивільно-правових відносинах у межах цього правочину не перебувають.
		5.28. Розглянувши матеріали позовної заяви та наведені в апеляційній скарзі доводи, суди попередніх інстанцій достеменно з`ясували, що спір у цій справі виник у зв`язку з реалізацією позивачем свого права на отримання ним гарантованої суми відшкодування коштів як вкладником банку, правильно визначили реальну природу спірних правовідносин як таких, що виникли між позивачем та Фондом (уповноваженою особою Фонду) та спрямовані на оскарження дій щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. 
		 
		5.29. Висновок судів попередніх інстанцій про неможливість вирішити в порядку цивільного судочинства спір, який виник з виконання Фондом владних управлінських функцій у публічно-правових відносинах, та про закриття провадження у справі є правильним.
		5.30. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що припис «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України) стосується як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
		5.31. За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відзначалося, що «суди не покликані вирішувати будь-які питання, які виникають з усіх можливих правовідносин (наприклад, з політичних правовідносин). Функцією суду є розгляд і вирішення юридичних конфліктів, тобто юридичних спорів».
		5.32. Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
		5.32. Отже, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, відсутні, як видається, підстави стверджувати про наявність юридичного спору. Суд  повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.
		5.33. У справі, яка розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду та уповноваженої особи Фонду про визнання дійсним правочину щодо переказу коштів, який здійснено ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточні рахунки позивача, відкриті в ПАТ «Банк Михайлівський», та щодо якого позивач отримав повідомлення про нікчемність.
		5.34. Однак за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд виявляє правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. 
		5.35. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не волевиявлення та  рішення уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦПК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів. 
		5.36. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати їх нікчемними. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Відповідна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16), від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16) та від 26 червня 2019 року у справі № 804/1278/16 (провадження № 11-282апп19).
		5.37. За змістом як частини першої статті 2 ЦПК України, так і частини першої статті 2 КАС України завданням цивільного та адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судами спорів з метою ефективного захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. Отже, відсутність у відповідачів повноважень встановлювати нікчемність правочинів, які можуть бути такими лише в силу прямого припису закону, унеможливлює здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
		5.38. З огляду на викладене, у справі, що розглядається, вимога позивача до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та Фонду про визнання правочину позивача з третьою особою дійсним є фактично вимогою про встановлення юридичного факту у спорі з відповідачами щодо права на отримання гарантованого відшкодування, а тому не підлягає розгляду в порядку позовного провадження в судах (цивільному, господарському чи адміністративному). 
		5.39. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували цього та помилково вказали, що позовні вимоги позивача до відповідачів у спірних правовідносинах, викладені у позові, підлягають розгляду за правилами КАС України.
		5.40. Разом з тим у разі, якщо позивач вважає, що відповідачі, не включивши позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду,  діяли незаконно, за відсутності законних підстав відносити спірний переказ коштів до нікчемних у розумінні частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, чим порушили його права, то позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав в інший спосіб, з урахуванням статті 54 Закону № 4452-VI.
		6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		6.1. Велика Палата Верховного Суду вважає, що провадження у справі № 638/17850/17 підлягає закриттю з огляду на те, що вимога про визнання правочину щодо переказу коштів дійсним не може бути розглянута в судах. 
		6.2. Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		6.3. Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		6.4. Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		6.5. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних підстав.
		6.6. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, прийняв по суті правильне рішення про закриття провадження в справі, при цьому неправильно застосував норми права, помилково залишивши поза увагою те, що у цій справі відсутній юридичний спір, а тому ця справа не може бути розглянута судами жодної юрисдикції. А тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, змінити мотивувальну частину постанови Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, виклавши її в редакції цієї постанови.
		Керуючись статтями 141, 402-404, 406, 409, 412, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Змінити мотивувальну частину постанови Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		    Суддя-доповідач   Н. П. ЛященкоСудді:                                Т. О. Анцупова О. С. Золотніков С. В. Бакуліна                                                В. С. Князєв В. В. Британчук                                               Л. М. Лобойко                                                Ю. Л. Власов  О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич   О. Г. ЯновськаВідповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанова оформлена суддею Рогач Л. І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...