Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/585/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2019. Зареєстровано: 06.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.
Дата набрання законної сили: 06.11.2019
Номер судового провадження: 857/6691/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/6691/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого судді  Макарика В.Я.
		 
		суддів  Бруновської Н.В., Матковської З.М.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Комшелюк Т.О., м. Рівне) у справі № 460/585/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		15 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в період з 25.07.2018 по 31.12.2018, виходячи із посадового окладу судді апеляційного суду, який було визначено у співвідношенні 1,1 від посадового окладу судді місцевого суду - 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, а з 01.01.2019 - 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, а також щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 04.12.2018 №11-р/2018, від 04.12.2018 не з 05.12.2018, а з 01.01.2019. Зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 25.07.2018 по 04.12.2018, виходячи із посадового окладу судді апеляційного суду, який становить співвідношення 1,1 від посадового окладу судді місцевого суду, обрахованого в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а з 05.12.2018 - 15 мінімальних заробітних плат, встановлених законами України на відповідні періоди, з дня зміни розміру суддівської винагороди, самостійно визначеної відповідачем відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI, незалежно від отримання останнім будь-яких довідок та заяв.
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року позовну заяву задоволено повністю.
		Визнано протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в період з 25.07.2018 по 31.12.2018, виходячи із посадового окладу судді апеляційного суду, який було визначено у співвідношенні 1,1 від посадового окладу судді місцевого суду - 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, а з 01.01.2019 - 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018.
		Визнано протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 04.12.2018 №11-р/2018, не з 05.12.2018, а з 01.01.2019.
		Зобов`язано Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 25.07.2018 по 04.12.2018, виходячи із посадового окладу судді апеляційного суду, який становить співвідношення 1,1 від посадового окладу судді місцевого суду, обрахованого в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а з 05.12.2018 - 15 мінімальних заробітних плат, встановлених законами України на відповідні періоди, з дня зміни розміру суддівської винагороди, самостійно визначеної відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI, незалежно від отримання будь-яких довідок та заяв.
		Не погодившись зрішенням суду першої інстанції, відповідач Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.
		Апелянт свої вимоги мотивує тим, що позивач із заявою щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 25.07.2018 по 04.12.2018 року виходячи із посадового окладу судді апеляційного суду, який становить співвідношення 1,1 від посадового окладу судді місцевого суду, обрахованого із 10 мінімальних заробітних плат, а з 05.12.2018 року із 15 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України на відповідний період з дня розміру суддівської винагороди не звертався, управління жодних рішень щодо відмови у проведенні перерахунку не приймало. Апелянт вважає, що проводити перерахунок пенсії позивачу виходячи із грошової винагороди працюючого на посаді судді військового місцевого суду Рівненського гарнізону, заступника голови військового суду Рівненського гарнізону, судді Апеляційного суду Рівненської області який пройшов кваліфікаційне оцінювання за відповідною посадою підстав немає.
		Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу за вх. №К-15692/19 від 09 серпня 2019 року в якому зазначає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі підстави та обставини для скасування оскаржуваного рішення суду є надуманими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
		Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що З 26.07.2018 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Рівненському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує довічне грошове утримання з 25.07.2018 в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. 
		Довічне грошове утримання позивача обчислене відповідачем за період з 25.07.2018 по 31.12.2018, виходячи з посадового окладу судді апеляційного суду, який встановлюється з коефіцієнтом 1,1 пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду, що становить 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, та доплати за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу, а з 01.01.2019 - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018.
		З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 02.02.1995 працював на посаді судді різних інстанцій, а з 21.12.2006 працював на посаді судді Апеляційного суду Рівненської області.
		Рішенням Вищої ради правосуддя від 10.07.2018 №2226/0/15-18 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Рівненської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII (далі  Закон №1402-VIII) (в редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку) суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. 
		Вказаною вище статтею Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.
		Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. 
		У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
		Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII (в редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку) передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
		В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
		Таким чином, Законом №1402-VIII виділено окрему категорію суддів - судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, внаслідок чого на сьогоднішній день питання розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання регулюється двома законами: Законом №1402-VIII - для суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (далі  Закон №2453-VI) - для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання.
		Судом першої інстанції зазначено, що оскільки позивач вийшов у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, однак права на отримання щомісячного довічного грошового утримання за таким Законом так і не набув, то розмір його щомісячного довічного грошового утримання обчислюється відповідно до положень Закону №2453-VI.
		Статтею 133 Закону №2453-VI (в редакції до набрання чинності Законом №1402-VIII) визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом, зокрема, судді апеляційного суду - 1,1. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років за наявності стажу роботи, зокрема, більше 25 років - у розмірі 60 відсотків посадового окладу.
		Водночас, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VІІІ (в редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку; далі  Закон №1774-VІІІ) встановлено, що мінімальна зарплата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної зарплати як розрахункової величини слід виходити з розміру 1600 грн.
		Таким чином, Закон №2453-VI передбачає, що посадовий оклад судді визначається залежно від розміру мінімальної зарплати. Натомість Закон №1774-VІІІ установлює замість неї розрахункову величину.
		При цьому, метою прийняття Закону №1774-VІІІ є внесення змін до десятків законів, а не лише щодо регулювання питання судоустрою та статусу суддів. 
		Крім того, пункт 53 Закону №1774-VІІІ, яким вносилися зміни до законодавства про судоустрій та статус суддів, не містить змін до Закону №2453-VI щодо необхідності застосування розрахункової величини в розмірі 1600 грн. для визначення посадового окладу судді.
		Норми Законів №1402-VIII та №2453-VI при визначенні розміру суддівської винагороди не оперують таким поняттям, як розрахункова величина, а тому воно не може застосовуватись при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Останнє, в свою чергу, є гарантією держави на соціальний захист судді у відставці на рівні Конституції України.
		Так, у рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України підкреслює, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
		Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях від 24.06.1999 №6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20.03.2002 №5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03.06.2013 №3рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне утримання суддів у відставці).
		У рішенні від 14.12.2011 №18-рп/20П Конституційний Суд України вказує на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів та, відповідно, їх матеріального та соціального забезпечення.
		Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання) (рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).
		Право на щомісячне довічне грошове утримання не може бути звужене встановленням обмеження в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що знижує досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, суперечить вимогам ч.1 ст. 126 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).
		Конституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 №4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
		Викладене відповідає положенням Європейської хартії Про статус суддів (Лісабон 08-10.07.1998), за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
		У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17.11.2010 №(2010)12 зазначено, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці (пункт 54).
		Основні принципи незалежності судових органів, схвалені також резолюціями №40/32 та №40/146 Генеральної асамблеї ООН від 29.11.1985 та від 13.12.1985, які передбачають, що термін повноважень суддів, їхня незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, розмір пенсії і вік виходу на пенсію повинні гарантуватися законом.
		Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік) також установлює, що строк перебування суддів на посаді, їхня незалежність, соціальні гарантії, адекватна оплата і умови праці гарантуються законом і не можуть скорочуватися.
		З приводу цього Конституційний Суд України в рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 зазначає, що встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм, вона пов`язана з набуттям статусу судді, має юридичне призначення, спрямоване на захист прав і свобод людини і громадянина через здійснення правосуддя незалежним і безстороннім судом (суддею). Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
		Водночас, положення Закону №2453-VI гарантують, що суддівська винагорода регулюється виключно цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (ст.135), яка встановлена в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (ст.133).
		Законами про державний бюджет на відповідні роки встановлювалося наступні розміри мінімальної зарплати: з 01.12.2016 - 1600грн, з 01.01.2017 - 3200грн, з 1.01.2018 - 3723грн, а з 01.01.2019  4173грн.
		Тобто починаючи з 01.01.2017 розрахункова величина у розмірі 1600грн явно знизила рівень гарантій незалежності суддів, оскільки посадовий оклад обчислюється не з огляду на правомірні очікування (виходячи з розміру мінімальної зарплати), а з розрахункової величини у розмірі 1600грн.
		Ця розрахункова величина встановлена лише розділом ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VІІІ і стосується будь-яких посадових окладів і заробітних плат працівників та інших виплат. Тобто норми Закону №1774-VІІІ, відносно суддів які вийшли у відставку до проходження кваліфікаційного оцінювання суддів, є загальними, а закону №2453-VI  спеціальними.
		Правова система в Україні базується на кількох засадах, які покладені в основу правозастосування і правореалізації, до яких, зокрема, відноситься конкуренція правових норм (колізія).
		Колізія - це взаємна невідповідність правових норм, які регулюють однакові суспільні відносини. Колізія законів - розходження змісту двох або більше формально діючих нормативних актів.
		В теорії права термін колізія розуміють як відношення між нормами при регулюванні одних суспільних відносин, яке внаслідок розходження цих норм за змістом обумовлює необхідність вибору лише однієї з них.
		Для подолання змістовних колізій традиційно використовується відомий ще з часів римського права колізійний принцип lex specialis derogat generalis (лат. спеціальний закон відміняє (витісняє) загальний закон).
		Таким чином, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
		Викладене узгоджується з роз`ясненнями Міністерства юстиції України, наданих у листах від 26.12.2008 за №758-0-2-08-19 та від 30.01.2009 №Н-35267-18. 
		Відтак, норма Закону №1774-VІІІ не може бути застосована як така, що прийнята пізніше, оскільки знижує рівень гарантій незалежності суддів, та суперечить Конституції України. Також вона не зупиняє дію Законів №1402-VIII та №2453-VI в частині визначення посадового окладу судді. Тому спірні питання стосовно визначення розміру посадового окладу судді повинні регулюватися виключно нормами спеціального законодавства, які, в даному випадку, викладені у Законі №2453-VI.
		Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен визначатися виходячи з посадового окладу судді місцевого суду, обрахованого від розміру саме мінімальної зарплати, встановленої на відповідний рік.
		Відповідно до положень статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік від 07.12.2017 № 2246-VIII, розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 у місячному розмірі становить 3723 гривні.
		Згідно зі статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік від 23.11.2018 №2629-VIII, розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 у місячному розмірі становить 4173 гривні.
		Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
		Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В: 
		 
		Апеляційну скаргу Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у справі № 460/585/19  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. 
		 
		Головуючий суддя В. Я. Макарик судді Н. В. Бруновська   З. М. Матковська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...