Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/22834/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2019. Зареєстровано: 07.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.
Дата набрання законної сили: 09.12.2019
Номер судового провадження: 2/760/6831/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Провадження №2/760/6831/19
		Справа №760/22834/19
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		16 жовтня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого - судді -                        Шереметьєвої Л.А.
		за участю секретаря -                        Гак Г.М.
		представника позивача -                   Бараннікової Н.О.
		відповідача -                                  ОСОБА_1 
		представника відповідача -                 Загорняк Н.Б.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства »Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 4 815, 68 доларів США заборгованості за кредитним договором, а також встановити подальші нарахування відповідно до умов кредитного договору до моменту виконання рішення відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України.
		Посилається в позові на те, що 30 травня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та відповідачем був укладений Кредитний договір № 490040161, за умовами якого банк мав надати відповідачу кредит у сумі 19 720, 34 доларів США у строк з 30 травня 2007 року до 30 травня 2022 року, а відповідач зобов`язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.
		Банк свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 19 720, 34 доларів США.
		У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за умовами договору станом на 16 липня 2019 року утворилася заборгованість в розмірі 4 815, 68 доларів США, еквівалент якої становить 123 960, 04 гр., з яких:
		-4 698, 14 доларів США заборгованість за кредитом;
		-117, 54 доларів США заборгованість за відсотками.
		Відповідно до умов договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов`язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримки сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язання з поверненням кредиту за договором.
		Відповідач неодноразово повідомлявся про необхідність усунення порушень утелефонному режимі, однак всі вимоги були проігноровані останнім.
		У зв`язку з викладеним та невиконанням відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.
		Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
		Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували.
		Скориставшись своїм правом, відповідач подав до суду письмовий відзив, в якому зазначав, що Кредитним договором № 490040161 від 30 травня 2007 року погоджено дату остаточного повернення кредиту 30 травня 2013 року, а укладеним 23 лютого 2011 року договором про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 490040161 від 30 травня 2007 року датою остаточного повернення кредиту визначено 30 травня 2017 року.
		Таким чином, твердження позивача щодо того, що датою остаточного повернення кредиту є 30 травня 2022 року є необґрунтованим, жодного доказу на його підтвердження позивачем не надано.
		Поданий позивачем оригінал розрахунку заборгованості станом на 16 липня 2019 року не є належним та допустимим доказом наявності у нього заборгованості в розмірі 4 815, 68 доларів США, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, визначених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Крім того, в розрахунку заборгованості за кредитним договором, доданому до позовної заяви, зазначено, що відсоткова ставка за користування кредитом станом на 30 травня 2007 року становить 12 %, а станом на 01 вересня 2008 року вона збільшена і становить 14, 5 %.
		В той же час, ані положення кредитного договору № 490040161 від 30 травня 2007 року, ані положення договору від 23 лютого 2011 року про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору не містять умов щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, так і права позивача на це в односторонньому порядку без його повідомлення.
		Відповідно до умов договору будь-які платежі за кредитним договором здійснюються виключно особисто ним, як позичальником, за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що його замінює.
		Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що ним були здійснені проміжні платежі з 25 квітня 2015 року до 24 червня 2016 року. 
		Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , довідок №2978д від 03 серпня 2016 року, №377/38 від 27 травня 2015 року, № 418Д від 13 травня 2015 року та повідомлення № 1641 від 29 квітня 2015 року, він 25 квітня 201 року був призваний в Збройні сили України на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015, був звільнений з армії 20 липня 2016 року.
		На підставі Указу Президента України від 24 червня 2016 року № 271/2016 з 29 листопада 2015 року по 20 липня 2016 року брав участь в антитерористичній операції, і тому був позбавлений можливості відвідувати відділення банку особисто.
		Таким чином, приведена інформація щодо внесення ним сум у погашення кредиту , а саме 10 червня 2015 року в сумі 45, 66 доларів США, 03 липня 2015 року в сумі 43, 86 доларів США, 03 серпня 2018 року в сумі 0, 37 доларів США, не відповідає дійсності.
		Зазначає також, що позивачем пропущений строк позовної давності.
		Так, сторони кредитного договору погодили як строк дії договору - 30 травня 2017 року, так і строки виконання ним окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів.
		Оскільки умовами договору № 490040161 встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
		Отже, у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
		Оскільки останній платіж на виконання умов договору № 4900401611 він здійснив 16 січня 2015 року, а здійснення цього платежу та всіх попередніх позивачем не заперечується, строк позовної давності за відповідною вимогою сплив 15 січня 2018 року.
		В той же час, до суду позивач звернувся 08 серпня 2019 року, тобто після спливу позовної давності.
		Виходячи з цього, просить у позові відмовити. 
		Скориставшись своїм правом, позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначав, що відповідно до п. 1.2 Розділу № 2 Договору, Договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення печаткою банку і діє до повного виконання зобов`язань позичальника за Договором.
		Договором про внесення змін і доповнень до Кредитного договору №490040161 від 30 травня 2007 року змінено п. 2.3 Розділу № 1 шляхом зміни дати остаточного повернення кредиту - 30 травня 2017 року.
		В даному випадку до моменту укладення Договору про внесення змін, умовами Кредитного договору було передбачено дату остаточного повернення кредиту до 30 травня 2013 року, проте зазначено, що договір діє до повного виконання зобов`язань позичальником за Договором.
		Враховуючи викладені обставини, з врахуванням дії Кредитного договору до повного його виконання, переривання строку позовної давності шляхом вчинення платежів на виконання умов Кредитного договору, термін позовної давності не пропущений.
		Вважає, що перебування відповідача в зоні антитерористичної операції не перешкоджає виконанню умов кредитного договору, так як оплата кредиту може здійснюватись всіма можливими способами, в тому числі онлайн-сервісами.
		Крім того, заборона здійснювати платежі через касу банку чи будь-яким іншим зручним способом для погашення кредиту родичами та іншими близькими особами відповідача відсутня.
		Виходячи з цього, вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
		15 жовтня 2019 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача, в яких він просив в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов"язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Судом встановлено, що 30 травня 2007 року між сторонами був укладений Кредитний договір № 490040161, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у сумі 19 720, 34 доларів США у строк з 30 травня 2007 року до 30 травня 2013 року.
		Договором про внесення змін і доповнень № 1 до Кредитного договору № 490040161 від 30 травня 2007 року, укладеного 23 лютого 2011 року, була, зокрема, змінена дата остаточного повернення Кредиту до 30 травня 2017 року.
		Відповідно до п. 2.2 Розділу 1 Договору за користування кредитом відповідач сплачує банку відсотки у розмірі 12 % річних.
		Відповідно до п. 2.8 Розділу 1 Договору платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюється щомісячно, а саме:
		-у валюті кредиту - 30 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 386, 00 доларів США;
		-у національній валюті - 29 числа кожного місяця у сумі, розрахованій у порядку та на умовах, визначених цим договором.
		Відповідно до п. 3 Договору позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені даним Договором повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі. Повернення Кредиту (його частини) та сплата процентів за користування ним здійснюється позичальником рівними частинами та у терміни, визначені у цьому договорі.
		/ а.с. 3 - 6 /
		Звертаючись до суду, позивач надав розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 16 липня 2019 року заборгованість відповідача в зв`язку з неналежним виконанням умов договору становить 4 815, 68 доларів США, еквівалент якої становить 123 960, 04 гр., з яких:
		-4 698, 14 доларів США заборгованість за кредитом;
		-117, 54 доларів США заборгованість за відсотками.
		/ а. с. 30 - 32 /
		Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.  
		Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, сторони тим самим засвідчили свою згоду та взяли на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
		Судом встановлено та не спростовувалося відповідачем, умови договору ним не виконані, кредит не погашений, з лютого 2015 року кредит та відсотки за користування коштами не сплачуються.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України  порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки;відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Таким чином, відповідач, як позичальник, припинивши виконання зобов`язань за умовами кредитного договору, допустив порушення зобов`язання, а тому у банку виникло право на звернення до суду.
		З розрахунку позивача вбачається, що в погашення кредиту відповідачем вносилися, в тому числі, наступні суми: 
		-10 червня 2015 року - 45, 66 доларів США;
		- 03 липня 2015 року - 43, 86 доларів США;
		-03 серпня 2018 року - 0, 37 доларів США.
		Згідно військового квитка відповідача серії НОМЕР_1 , довідок №2978д від 03 серпня 2016 року, №377/38 від 27 травня 2015 року, № 418Д від 13 травня 2015 року та повідомлення № 1641 від 29 квітня 2015 року, відповідач 25 квітня 201 року був призваний в Збройні сили України на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015, та був звільнений 20 липня 2016 року.
		Саме перебуванням у Збройних Силах України відповідач заперечує внесення цих сум у погашення кредиту, а також можливості їх внесення іншими особами, а також внесення ним іншим способом, окрім як у відділенні банку через касу.
		Зі змісту договору вбачається і цього не заперечував представник позивача, умовами договору не передбачено сплати кредиту в центах і вони банком не приймаються.
		Крім того, подаючи відповідь на відзив та заперечуючи проти тверджень відповідача щодо невнесення ним вказаних платежів, представник позивача не пояснила, яким чином, окрім як через касу банку, можна сплачувати кредит у доларах США, в тому числі через онлайн-сервіси з зони бойових дій.
		При цьому, посилаючись на вказані обставини та допускаючи можливість такого погашення кредиту, представник позивача в судовому засіданні твердження відповідача не спростувала.
		За клопотанням відповідача ухвалою суду від 18 вересня 2019 року у позивача були витребувані докази, а саме: підтверджуючі документи внесення ним вказаних сум, місця внесення, особи платника та підтверджуючі це документи.
		Ухвала суду позивачем була отримана 07 жовтня 2019 року, однак не виконана.
		Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		Тобто, при зверненні з позовом про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог. 
		Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
		Заперечуючи проти позову, відповідач довів свої заперечення належними та допустимими доказами, сумніватися в яких у суду немає підстав.
		Позивач, у свою чергу,  звернувшись до суду та привівши розрахунок заборгованості, в тому числі інформацію, яку заперечує відповідач, даних заперечень не спростував, ухвалу суду про надання доказів не виконав.  
		Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
		Відповідно до ст.ст. 256 , 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.261 ЦК України,перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Позовну давність щодо заборгованості за кредитом не можна починати облічувати з дня спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки встановлення такого строку має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
		Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.
		Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
		У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, яка, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом.    
		Як зазначено вище, умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов`язок позичальника погашати кредит шляхом внесення щомісячних платежів.
		З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж відповідачем був здійснений 30 січня 2015 року.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 08 серпня 2019 року, тобто після спливу встановленого законом строку.
		При цьому суд зважає на те, що відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України  перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
		Вище суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем внесення відповідачем платежів у погашення боргу10 червня 2015 року в розмірі 45, 66 доларів США, 03 липня 2015 року в розмірі 43, 86 доларів США та 03 серпня 2018 року в розмірі 0, 37 доларів США.
		За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строк для звернення до суду та відмови в позові з цих підстав.
		З урахуванням приведеного вище аналізу суд не приймає до уваги припущення представника позивача в судовому засіданні, а також приведені в відповіді на відзив, щодо можливості внесення відповідачем платежів у погашення боргу, зазначених вище, які переривають строк позовної давності, різними шляхами.
		Крім того, припускаючи таку можливість, у судовому засіданні не довів їх внесення такими можливими шляхами.
		З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
		Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 253, 256, 261, 264, 267, 525-526,  610, 611, 626- 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України , суд
		В И Р І Ш И В:
		В позові Акціонерного товариства »Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення   до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 06 листопада 2019 року.
		 
		      
		Суддя                                                                                    Л .А. Шереметьєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...