Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 186/789/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2019. Зареєстровано: 07.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2019.
Дата набрання законної сили: 06.11.2019
Номер судового провадження: 22-ц/803/7952/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/7952/19 Справа № 186/789/19   Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Деркач  Н. М.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2019 року                                                                м. Дніпро
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:          
		                        головуючого - Деркач Н.М.,
		суддів - Ткаченко І.Ю., Демченко Е.Л.,
		при секретарі - Лященко С.Г.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про стягнення інфляційних сум, процентів за користування грошима та процентів річних , - 
		       В С Т А Н О В И В:
		               У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних сум, процентів за користування грошима та процентів річних.
		               В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що у березні 2013 року згідно розписки надав грошову позику ОСОБА_2 у розмірі 35 000 гривень під 4% місячних з виплатою боргу до 01 вересня 2014 року.         Умови договору відповідачем не були виконані.
		       Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 35 000 гривень та судові витрати у розмірі 471,80 гривень, а всього стягнуто 35 471,80 гривень.
		       На день звернення до суду з даним позовом рішення суду від 11 вересня 2014 року у справі №186/1031/14-ц не виконано. Станом на 01 травня 2019 року через примусове виконання рішення (ВП №45180420) було повернуто суму позики в розмірі 4 751,59 гривень, з червня 2017 року по квітень 2019 року - 3 445,95 гривень.
		       Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року (справа №186/1268/18) стягнуто з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат в розмірі 2 385,20 гривень та три проценти річних за договором позики від 23 березня 2013 року, нарахованих за період з 17 серпня 2015 року по 09 червня 2017 року включно, в розмірі 2 012,50 гривень, а всього стягнуто 4 379,70 гривень.
		       У зв"язку з неповним виконанням рішення суду від 11 вересня 2014 року позивачем заявлено даний позов та розраховано до стягнення інфляційні втрати за період з липня 2017 року по квітень 2019 року, 4% річних від простроченої суми за період з 01 липня 2017 року по 30 квітня 2019 року, та проценти за позикою за період з липня 2017 року по квітень 2019 року.
		       Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 37 930,47 гривень. При цьому позивач зазначив, що вважає за доцільне зменшити вказану суму до 12 000 гривень.
		       Крім того, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь судовий збір у сумі 768,40 гривень, витрати, пов`язані із прибуттям до суду (переїздом до іншого населеного пункту) - 226,20 гривень та компенсацію за відрив від звичайних занять (пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати) - 208,65 гривень та постановити окрему ухвалу у зв`язку з систематичним порушенням законодавства України державними особами, боржником, направивши її за належністю.
		       Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. 
		       Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат в розмірі 3 988 грн. 49 коп. та три проценти річних в розмірі 1 852 грн. 73 коп. за договором позики від 23 березня 2013 року на суму 35 000 грн., нарахованих за період з 13 липня 2017 року по 08 квітня 2019 року включно, а всього стягнуто 5 841  грн. 22 коп.
		       У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Попереджено позивача про наслідки зловживання процесуальними правами в частині подання завідомо безпідставного позову, передбачені ст.ст.44,143,148 ЦПК України.
		       Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  376 грн. 52 коп. судового збору.
		               Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.        
		               25 жовтня 2019 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по справі.
		               Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		               Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		               Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		               Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		               Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 23 березня 2013 року отримав від позивача ОСОБА_1 у борг грошові кошти у сумі 35 000 грн. під 4% місячних зі сплатою боргу до 01 вересня 2014 року, що підтверджується розпискою від 23 березня 2013 року.
		       У зв`язку з неповерненням позики 24 червня 2014 року ОСОБА_1 достроково (до 01 вересня 2014 року) звернувся до суду з позовом про стягнення суми позики.
		       Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 35 000 гривень та 471,80 грн. судових витрат, а всього стягнуто 35 471,80 гривень. Указане рішення 23 вересня 2014 року набрало законної сили.
		       На день звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом рішення від 11 вересня 2014 року у справі №186/1031/14-ц не виконано. Станом на 01 травня 2019 року через примусове виконання рішення (ВП №45180420) було повернуто суму позики у розмірі 4 751,59 гривень, з червня 2017 року по квітень 2019 року - 3 445,95 гривень.
		       Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року (справа №186/1268/18) стягнуто з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат в розмірі 2 385,20 гривень та три проценти річних за договором позики від 23 березня 2013 року, нарахованих за період з 17 серпня 2015 року по 09 червня 2017 року включно,у розмірі 2 012,50 гривень, а всього стягнуто 4 379,70 гривень.
		       Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв"язку з невиконанням рішення суду від 11 вересня 2014 року він має право на стягнення відповідних грошових сум за період з липня 2017 року по квітень 2019 року включно: інфляційні суми (втрати) становлять 7 645,82 гривень, 4% річних від простроченої суми за період з 01 липня 2017 року по 30 квітня 2019 року становить 33 694,42 гривень, 4% річних становить 1 852,73 гривень; проценти за позикою за період з липня 2017 року по квітень 2019 року - 28 431,92 гривень. Загальну суму, що підлягає стягненню 37 930,47 грн., позивач вважав за доцільне зменшити до 12 000 грн. Також позивач заявив вимоги про стягнення витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, компенсації за відрив від звичайних занять та просив постановити окрему ухвалу у зв`язку з систематичним порушенням законодавства України державними особами, боржником, направивши її за належністю.
		       Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат за період з 13 липня 2017 року по 08 квітня 2019 року у розмірі 3 988 грн. 49 коп. та трьох процентів річних за період з 01 липня 2017 року по 30 квітня 2019 року у розмірі 1 852 грн. 73 коп. за договором позики від 23 березня 2013 року на суму 35 000 грн. При цьому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інших сум.
		       Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
		       Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
		       Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.
		       Відповідно до частини першої статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		       Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання та частиною другою статті 615 ЦК України встановлено, що відповідач не може бути звільнений від відповідальності за порушення зобов`язання у разі односторонньої відмови від них.
		       Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		       Враховуючи те, що строк користування позикою за договором від 23 березня 2013 року сплив 01 вересня 2014 року, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем після цієї дати 4% за користування грошовими коштами є неправомірним, тому відсутні правові підстави для задоволення зазначених позовних вимог.
		       Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.
		       Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1  про стягнення 4% річних від простроченої суми за договором позики від 23 березня 2013 року за період з 01 липня 2017 року по 30 квітня 2019 року. 
		       Так, судом правильно на підставі ст.625 ЦК України здійснено розрахунок 3% річних з урахуванням боргу станом на 01 липня 2017 року у розмірі 33 694,42 грн. та 669 днів прострочення виконання зобов"язання. Тобто колегія суддів погоджується, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1852,73 грн. річних.
		       Зазначений висновок суду зроблений з урахуванням правової позиції,  висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 373/2054/16-ц. 
		       Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильності висновків суду в частині нарахування процентів є безпідставними та не грунтуються на вимогах закону. 
		       Перевіряючи розрахунок інфляційних втрат за період з 13 липня 2017 року по 08 квітня 2019 року, здійснений судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що він є правильним, тому погоджується, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3 988,49 гривень. 
		       Крім того правомірним та обгрунтованим, на думку колегії суддів, є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов"язаних з прибуттям до суду та компенсації за відрив від звичайних занять, оскільки матеріалами справи встановлено, що згідно протоколів судових засідань від 10.06.2019 року та 24.06.2019 року сторони у судове засідання не з"явилися (а.с.16, 24), тому відсутні правові підстави для стягнення заявлених ОСОБА_1 сум.
		       Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності постановлення окремої ухвали колегією суддів перевірені, однак вони не знайшли свого підтвердження, тому судом правильно відмовлено у задоволенні цієї вимоги.
		       Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
		Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
		       Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
		       Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375,381-384 ЦПК України, - 
		П О С Т А Н О В И В: 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Судді:                                                                        Н.М. Деркач
		 
		                                       І.Ю. Ткаченко
		 
		                                       Е.Л.Демченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...