Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/2022/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: 61-29783ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 569/2022/17
		 
		провадження № 61-29783св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,              Шиповича В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «СТОА-Автоторгсервісу»,
		представники відповідача: Саюк Юрій Віталійович, Татарчук Лариса Ігорівна ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні            скарги ОСОБА_1 і товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-Автоторгсервісу» на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-Автоторгсервісу» (далі - ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу») про стягнення боргу.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що у період з 2011 до 2013 роки, а саме         27 січня 2011 року, 28 лютого 2011 року, 29 липня 2011 року, 30 листопада 2011 року, 27 січня 2012 року, 30 січня 2012 року, 31 січня 2012 року,                 17 лютого 2012 року, 29 лютого 2012 року, 30 березня 2012 року, 28 квітня 2012 року, 28 квітня 2012 року, 31 серпня 2012 року, 28 вересня 2012 року,  18 грудня 2012 року, 14 лютого 2013 року, 24 жовтня 2013 року між ним і ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу» було укладено 17 договорів надання поворотно-фінансової допомоги, за умовами яких він передав товариству в якості безпроцентної поворотної фінансової допомоги грошові кошти у загальному розмірі 194 600,00 грн, а ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу» прийняло ці кошти та зобов`язалося повернути їх у строки, визначені договорами. 
		Вказував, що ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу» свої зобов`язання за вказаними договорами надання поворотно-фінансової допомоги не виконало, позику в установлений строк не повернуло, тому ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 березня 2017 року, просив суд стягнути з ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу» основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 375 694,48 грн (сума позики - 194 600,00 грн та інфляційні втрати - 181 094,48 грн) і три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, у розмірі 19 399,22 грн, а всього 395 093,70 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2017 року у складі судді Кучиної Н. Г. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем у справі, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову. Твердження позивача про визнання відповідачем боргу, що підтверджується листом        від 20 жовтня 2014 року, та про переривання у зв`язку з цим строку позовної давності, є безпідставним, оскільки у розумінні статті 264 ЦК України цей лист не є дією, яка свідчить про переривання строку позовної давності. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня       2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 
		Стягнуто з ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами надання поворотно-фінансової допомоги:       від 17 лютого 2012 року, від 29 лютого 2012 року, від 30 березня 2012 року, від 28 квітня 2012 року, від 28 квітня 2012 року, від 31 серпня 2012 року,         від 28 вересня 2012 року, від 18 грудня 2012 року, від 14 лютого 2013 року, від 24 жовтня 2013 року у розмірі 96 400,00 грн, інфляційні втрати за період з 01 серпня 2015 року до 20 березня 2017 року у розмірі 19 434,24 грн і три проценти річних у розмірі 4 730,20 грн, а всього 120 564,44 грн.
		У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що у договорах поворотно-фінансової допомоги, які є аналогічними за змістом, а саме у пункті 3.1 договорів не визначено термін, після настання якого товариство повинно повернути суму допомоги, але у пункті 4.2 договорів визначено, що договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами до дати, визначеної у даному пункті. Таким чином, місцевий суд неправильно розтлумачив зміст пунктів 3.1, 4.2 договорів надання поворотно-фінансової допомоги, що призвело до неправильного визначення початку перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за цими договорами.
		З урахуванням вказаного, загальний трирічний строк позовної давності за договором надання поворотно-фінансової допомоги від 27 січня 2011 року, який діє до 27 січня 2013 року, сплив 28 січня 2016 року; за договором надання поворотно-фінансової допомоги від 28 лютого 2011 року, який діє до 28 лютого 2013 року, сплив 01 березня 2016 року; за договором            надання поворотно-фінансової допомоги від 29 липня 2011 року, який діє  до 29 липня 2013 року, сплив 30 липня 2016 року; за договором надання поворотно-фінансової допомоги від 30 листопада 2011 року, який діє                до 30 листопада 2013 року, сплив 01 грудня 2016 року; за договором надання поворотно-фінансової допомоги від 27 січня 2012 року, який діє          до 27 січня 2013 року, сплив 28 січня 2016 року; за договором надання поворотно-фінансової допомоги від 30 січня 2012 року, який діє до 30 січня 2013 року, сплив 31 січня 2016 року; за договором надання поворотно-фінансової допомоги від 31 січня 2012 року, який діє до 31 січня 2013 року, сплив 01 лютого 2016 року. Оскільки із позовом до суду ОСОБА_1 звернувся у лютому 2017 року, то ним пропущено строк пред`явлення вимоги про стягнення заборгованості за вказаними договорами.
		Однак, вимоги за договорами: надання поворотно-фінансової допомоги на суму 4 200,00 грн від 17 лютого 2012 року, який діє до 17 лютого 2014 року; надання поворотно-фінансової допомоги на суму 10 100,00 грн від 29 лютого 2012 року, який діє до 28 лютого 2014 року; надання поворотно-фінансової допомоги на суму 7 200,00 грн від 30 березня 2012 року, який діє                         до 30 березня 2014 року; надання поворотно-фінансової допомоги на суму 13 200,00 грн від 28 квітня 2012 року, який діє до 28 квітня 2014 року; надання поворотно-фінансової допомоги на суму 15 300,00 грн від 28 квітня 2012 року, який діє до 28 квітня 2014 року; надання поворотно-фінансової допомоги на суму 7 400,00 грн від 31 серпня 2012 року, який діє                         до 31 серпня 2014 року; надання поворотно-фінансової допомоги на суму 12 000,00 грн від 28 вересня 2012 року, який діє до 28 вересня 2014 року; надання поворотно-фінансової допомоги на суму 11 000,00 грн від 18 грудня 2012 року, який діє до 18 грудня 2014 року; надання поворотно-фінансової допомоги на суму 8 000,00 грн від 14 лютого 2013 року, який діє                       до 14 лютого 2015 року; надання поворотно-фінансової допомоги на суму 8 000,00 грн від 24 жовтня 2013 року, який діє до 24 жовтня 2015 року, пред`явлені в межах позовної давності, тому підлягають задоволенню у зв`язку з їх обґрунтованістю. 
		З урахуванням того, що ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу» був звільнений 31 липня 2015 року, то саме з цього часу, з моменту припинення трудових відносин з товариством, у позивача виникло право на пред`явлення вимоги про відшкодування інфляційних втрат і трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив рішення апеляційного суду в частині відмови ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року № 677/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня     2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено             до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що право на пред`явлення вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних у позивача виникло з моменту припинення трудових відносин з відповідачем, оскільки відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України таке право виникає з моменту прострочення виконання грошового зобов`язання.
		 
		Касаційна скарга ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу» мотивована тим, що апеляційним судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення не враховано правові висновки, висловлені Верховним Судом України, зокрема у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та невірно застосовано положення статей 530, 631 ЦК України щодо ототожнення понять «строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов`язання». Так, у договорах надання поворотно-фінансової допомоги, укладених сторонами, не визначено строк виконання грошового зобов`язання, тому право вимоги повернення позики у позивача виникло з моменту її надання. Вказане свідчить, що позивачем пропущено строк пред`явлення вимог про повернення грошових коштів за усіма 17 договорами надання поворотно-фінансової допомоги, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском позовної давності. 
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу», вказуючи на те, що підстав для задоволення скарги товариства немає, оскільки її доводи не дають          підстав для висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Між ОСОБА_1 (позикодавець) і ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу» (позичальник) були укладені наступні договори надання поворотно-фінансової допомоги: від 27 січня 2011 року на суму 27 000,00 грн,                   від 28 лютого 2011 року на суму 20 000,00 грн, від 29 липня 2011 року на суму 8 000,00 грн, від 30 листопада 2011 року на суму 3 650,00 грн,                  від 27 січня 2012 року на суму 10 000,00 грн, від 30 січня 2012 року на суму 14 000,00 грн, від 31 січня 2012 року на суму 15 550,00 грн, від 17 лютого 2012 року на суму 4 200,00 грн, від 29 лютого 2012 року на суму                 10 100,00 грн, від 30 березня 2012 року на суму 7 200,00 грн, від 28 квітня 2012 року на суму 13 200,00 грн, від 28 квітня 2012 року на суму                 15 300,00 грн, від 31 серпня 2012 року на суму 7 400,00 грн, від 28 вересня 2012 року на суму 12 000,00 грн, від 18 грудня 2012 року на суму               11 000,00 грн, від 14 лютого 2013 року на суму 8 000,00 грн, від 24 жовтня 2013 року на суму 8 000,00 грн. 
		Вищевказані договори надання поворотно-фінансової допомоги є аналогічними за змістом, згідно з пунктом 1.1 яких позикодавець зобов`язується надати позичальнику безпроцентну поворотно-фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути цю допомогу у визначений договором термін.
		Передача грошових коштів за вказаними договорами надання поворотно-фінансової допомоги підтверджена копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів: від 27 січня 2011 року на суму 27 000,00 грн, від 28 лютого 2011 року на суму 20 000,00 грн, від 29 липня 2011 року на суму 8 000,00 грн, від 30 листопада 2011 року на суму 3 650,00 грн, від 27 січня 2012 року на суму 10 000,00 грн, від 30 січня 2012 року на суму 14 000,00 грн, від 31 січня 2012 року на суму 15 550,00 грн, від 17 лютого 2012 року на суму         4 200,00 грн, від 29 лютого 2012 року на суму 10 100,00 грн, від 30 березня 2012 року на суму 7 200,00 грн, від 28 квітня 2012 року на суму 13 200,00 грн, від 28 квітня 2012 року на суму 15 300,00 грн, від 31 серпня 2012 року              на суму 7 400,00 грн, від 28 вересня 2012 року на суму 12 000,00 грн,               від 18 грудня 2012 року на суму 11 000,00 грн, від 14 лютого 2013 року на суму 8 000,00 грн, від 24 жовтня 2013 року на суму 8 000,00 грн.
		Грошові кошти, отримані за вищевказаними договорами, ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу» ОСОБА_1 не повернуло.
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню,                       а касаційна скарга ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу» - залишенню без задоволення.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду у повній мірі не відповідає.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу»
		 
		Судом установлено, що відповідно до пункту 3.1 договорів поворотно-фінансової допомоги, укладених сторонами, які є аналогічними за змістом, після закінчення терміну, зазначеного у пункті 3.1 цього договору, позичальник зобов`язаний протягом 1 (одного) дня повернути суму поворотно-фінансової допомоги. У пункті 4.2 цих договорів поворотно-фінансової допомоги встановлений термін дії договорів, який у кожному договорі визначений у два роки з моменту укладення відповідного договору.
		 
		Так, згідно з приписами ЦК України поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» мають різний зміст.
		 
		Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		 
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
		 
		Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
		 
		Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
		 
		Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		 
		З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.
		 
		З указаного вбачається, що, не визначивши строк виконання зобов`язання, сторони погодили строк договору (тобто момент повного виконання зобов`язання), тому, за умови відсутності зі сторони кредитора протягом дії договору вимоги до боржника про виконання грошового зобов`язання, строк позовної давності починає перебіг з моменту закінчення строку дії договору, про що було вірно зазначено в оскаржуваному рішенні апеляційного суду.
		 
		Доводи касаційної скарги про виникнення у кредитора права вимоги за договорами надання поворотно-фінансової допомоги з моменту передання коштів ґрунтуються на припущеннях та суперечать вищевказаним вимогам закону.
		 
		Посилання заявника на правову позицію, висловлену Верховним Судом України, у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, на правильність висновків суду щодо початку перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення основної суми позики не впливає, оскільки Велика Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня           2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18 відступила від вищевказаної правової позиції Верховного Суду України.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 
		 
		Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		 
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		 
		Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		 
		Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
		 
		Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		 
		Відповідно до вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		 
		У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).
		 
		Судом установлено, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності (а. с. 91-94, том 1).
		 
		З урахуванням того, що апеляційним судом було правильно визначено початок перебігу строку позовної давності за вимогами про виконання грошового зобов`язання за договорами надання поворотно-фінансової допомоги з моменту закінчення строку дії відповідного договору (про що було зазначено вище), то судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами                 від 27 січня 2011 року, від 28 лютого 2011 року, від 29 липня 2011 року,           від 30 листопада 2011 року, від 27 січня 2012 року, від 30 січня 2012 року, від 31 січня 2012 року у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності за цими вимогами.
		 
		При цьому, судом обґрунтовано стягнуто заборгованість за договорами надання поворотно-фінансової допомоги: від 17 лютого 2012 року,                     від 29 лютого 2012 року, від 30 березня 2012 року, від 28 квітня 2012 року, від 28 квітня 2012 року, від 31 серпня 2012 року, від 28 вересня 2012 року, від 18 грудня 2012 року, від 14 лютого 2013 року, від 24 жовтня 2013 року у загальному розмірі 96 400,00 грн, оскільки ці вимоги пред`явлено позивачем у межах строку позовної давності.
		 
		Разом з тим, не можна погодитися із висновком апеляційного суду щодо моменту виникнення у кредитора права вимоги відшкодування інфляційних втрат і трьох процентів річних за договорами надання поворотно-фінансової допомоги: від 17 лютого 2012 року, від 29 лютого 2012 року, від 30 березня 2012 року, від 28 квітня 2012 року, від 28 квітня 2012 року, від 31 серпня 2012 року, від 28 вересня 2012 року, від 18 грудня 2012 року, від 14 лютого 2013 року, від 24 жовтня 2013 року.
		 
		Так, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «СТОА-Автоторгсервісу» був звільнений 31 липня 2015 року, тому саме  з цього часу, з моменту припинення трудових відносин з товариством, у позивача виникло право на пред`явлення вимоги про відшкодування інфляційних втрат і трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
		 
		Однак згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
		 
		Аналіз положень статті 625 ЦК України свідчить, що право на пред`явлення вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних у кредитора виникає з моменту прострочення виконання боржником свого грошового зобов`язання. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не навів належних мотивів на підтвердження свого висновку, що право вимоги у кредитора виникає з моменту припиненням трудових правовідносин між сторонами.
		 
		З указаного вбачається, що апеляційним судом не встановлено момент виникнення у кредитора права вимоги стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, та, з урахуванням цього, невірно визначено суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.  Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		З урахуванням вказаного ухвалене рішення апеляційного суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, оскільки суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, тому оскаржуване рішення апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення основної заборгованості за договорами надання поворотно-фінансової допомоги рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування в цій частині немає.
		 
		При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.
		 
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-Автоторгсервісу» залишити без задоволення .
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 19 вересня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-Автоторгсервісу» про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		В іншій частині рішення Апеляційного суду Рівненської області                         від 19 вересня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...