Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18553/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2019. Зареєстровано: 07.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2019.
Дата набрання законної сили: 12.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		06 листопада 2019 року                      № 640/18553/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу 
		за позовом     ОСОБА_1   
		до                   Громадської ради доброчесності
		третя особа  Вища кваліфікаційна комісія суддів України
		про          визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		           ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою Громадської ради доброчесності (далі-відповідач/ГРД), третя особа: Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі-третя особа/ВККСУ) в якій просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати Висновок Громадської ради доброчесності від 17 травня 2019 року про невідповідність судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
		- зобов`язати Громадську раду доброчесності вилучити:
		Висновок Громадської ради доброчесності від 17 травня 2019 р. про невідповідність судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики;
		Висновок Громадської ради доброчесності від 11 липня 2019 р. про невідповідність судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний висновок від 17.05.2019 сформовано відповідачем з порушенням принципів, закріплених Конституцією України, на підставі не перевіреної та необґрунтованої інформації, без дослідження належних та допустимих доказів, без врахування пояснень позивача, внаслідок чого порушено конституційні права та охоронювані законом інтереси позивача.
		Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не подав. 
		Згідно частини п`ятої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Третя особа подала пояснення по суті позовних вимог в яких, зокрема зазначає, що за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, 22.05.2019 р. Комісією ухвалено рішення №281/ко-19 про відповідність займаній посаді судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
		          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		Рішенням Київської міської ради народних депутатів ІІ сесії ХХІ скликання від 27.11.1990 року №12 «Про обрання народних суддів районних народних судів м. Києва» ОСОБА_1 було обрано народним суддею Залізничного районного народного суду м. Києва.
		Постановою Верховної Ради України від 14.12.2000 р. №2149-ІІІ суддю Залізничного районного суду міста Києва ОСОБА_1 обрано суддею безстроково. 
		Указом Президента України від 23.10.2001 року №1004/2001 постановлено перевести на роботу на посадах суддів новоутвореного Солом`янського районного суду міста Києва суддю Залізничного районного суду міста Києва ОСОБА_1.
		Рішенням Вищої Ради Юстиції від 25.09.2012 р. №1088/15-12 вирішено призначити ОСОБА_1 на посаду заступника голови Солом`янського районного суду міста Києва строком на п`ять років, з 25.09.2012 р. по 24.09.2017 року включно.
		З 14.04.2014 р. та по теперішній час ОСОБА_1 займає посаду голови Солом`янського районного суду міста Києва.  
		Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.02.2018 р. №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
		12.04.2018 р. рішенням Комісії №82/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит». За результатами даного етапу позивача було допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
		20.05.2019 р. від Громадської ради доброчесності до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшов висновок про невідповідність судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням від 17.05.2019.
		За результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, 22.05.2019 р. Комісією ухвалено рішення №281/ко-19 про відповідність займаній посаді судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 . 
		Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правовий статус та завдання Громадської ради доброчесності визначено статтею 87 Закону №1402-VIIІ, відповідно до змісту якої, Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
		Відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону №1402-VIIІ якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
		Згідно з частиною першою статті 85 Закону №1402-VIIІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
		У пункті 16 частини четвертої статті 85 Закону №1402-VIIІ встановлено, що суддівське досьє, серед іншого, має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності).
		З огляду на викладене, Законом №1402-VIIІ на ГРД покладено функцію щодо участі у проведенні кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями; відповідач фактично приймає участь у формуванні суддівського корпусу, впливає на суддівську кар`єру та наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями, а тому є іншим суб`єктом при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства і, як наслідок, - суб`єктом владних повноважень.
		Згідно з частиною шостою статті 87 Закону №1402-VIIІ громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.
		Відповідно до частини першої статті 2 Регламенту Громадської ради доброчесності, схваленого рішенням ГРД від 23 листопада 2016 року №1/2016 (далі - Регламент ГРД), завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом, є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі. З цією метою Рада сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.
		Положення статті 19 Регламенту ГРД передбачають, що за результатами аналізу та (або) перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Громадська рада доброчесності колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та (або) доброчесності, якщо визнає: 1) достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку; або   2) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади. У висновку наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до висновку.
		Суд звертає увагу, що поняття "доброчесність" чинним законодавством не визначене, а тому є оціночним поняттям.
		Поряд з цим, відповідно до пункту 12 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03 листопада 2016 року №143/зп-16, відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:
		12.1. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї задекларованим доходам.
		12.2. Відповідність способу життя судді та членів його сім`ї задекларованим доходам.
		12.3. Відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції.
		12.4. Наявність обставин, передбачених підпунктами 9- 12, 15- 19 частини першої статті 106 Закону.
		12.5. Наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді.
		12.6. Наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею.
		12.7. Загальна оцінка інтегративності (доброчесності) за такими складовими:
		12.7.1. Чесність і порядність.
		12.7.2. Контрпродуктивна поведінка.
		12.7.3. Схильність до зловживань.
		Показники, передбачені пунктами 12.1 - 12.6 цієї глави, оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, зокрема: 
		1)          інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади; 
		2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 
		3) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності); 
		4) декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді; 
		5) результатів регулярного оцінювання; 
		6) результатів перевірки декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності); 
		7) висновків Громадської ради доброчесності (за наявності); 
		8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.
		Показник, передбачений пунктом 12.7 цієї глави, визначається за допомогою відповідних тестувань особистих морально-психологічних якостей та оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань і за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.
		Разом з тим, будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема й висновок ГРД має бути обґрунтованим, ґрунтуватись на достовірних обставинах та підтверджуватись відповідними доказами.
		Оцінюючи висновок ГРД на предмет його обґрунтованості по суті висвітлених у ньому питань, суд звертає увагу на таке.
		Підставою для висновку про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики ГРД зазначила про виявлення нею таких даних: 
		« 1. Суддя умисно або внаслідок вочевидь недбалого ставлення до виконання своїх обов`язків повідомила недостовірні відомості у декларації родинних зв`язків:
		- у декларації родинних зв`язків за 2012-2016 рік суддя вказала, що особи, з якими у неї є родинні звязки не займали посади, визначені пунктом 2 частини другої статті 61 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		- у доповненнях до декларації родинних зв`язків за 2013-2017 роки від 25.01.2018 у пункті 1 розділу ІІ суддя підтвердила зайняття протягом звітного періоду відповідних посад своїми родичами.
		Водночас у доповнення суддя не зазначила жодної інформації у пункті 2 розділу ІІ декларації, тобто не надала повних відомостей про осіб, з якими у неї наявні родинні зв`язки. Підставою для подання доповнень стала «відсутність спілкування та інформації про зайняття адвокатською діяльністю, яка стала відомою судді тільки 29.01.2018 і була перевірена».
		Водночас, згідно з даними досьє, декларації родинних зв`язків судді за 2014-2018 роки та Єдиного реєстру адвокатів України, рідний брат судді з 27.09.2011 по теперішній час є адвокатом, а племінник судді з 29.06.2010 по 30.08.2017 також мав право на зайняття адвокатською діяльністю. Крім того, згідно з даними про стан розгляду справ у Солом`янському районному суді міста Києва, головою якого є суддя, особа із такими же ПІБ як у брата судді, у період, за який подавалися декларації родинних зв`язків, неодноразово брала участь у розгляді як сторона або представник сторони у справі, зокрема у справах 760/4372/16-а, 760/22339/15-а, 760/18441/16-ц, 760/9962/18.
		Відповідно до пункту 2 частини і другої статті 61 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у декларації родинних зв`язків судді повинні зазначатися прізвища, імена, по батькові осіб, з якими у судді є родинні зв`язки, місця їх роботи (проходження служби), займані ними посади, якщо такі особи є або протягом останніх п`яти років були адвокатами. Таким чином, суддя повідомила недостовірні(у тому числі неповні) відомості у деклараціях родинних зв`язків за 2012-2016 та 2013-2017 роки.  
		2. Суддя умисно або внаслідок вочевидь недбалого ставлення до виконання обов`язків повідомила недостовірні відомості у декларації доброчесності. 
		У пункті 6 декларацій доброчесності за 2016 та 2017 рік суддя зазначила, що нею вчасно подано декларації родинних зв`язків та зазначено у них достовірні (у тому числі повні) відомості. Проте вказане твердження спростовується обставинами, які викладені у пункті 1 цього Висновку».  
		Окрім того, ГРД в оскаржуваному висновку надає додаткову інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, тому суд не досліджує їх в рамках розгляду даної справи.
		Також у Висновку ГРД зазначається, що з приводу наведених вище питань відповідач був позбавлений забезпечити судді право на відповідь, оскільки не отримала особистих контактних даних від судді.
		Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.
		Згідно з приписами частини другої статті 61 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» декларуванню підлягає, зокрема, наявність родинних зв`язків із особами, які є (були) прокурорами, працівниками правоохоронних органів (органів правопорядку), адвокатами, нотаріусами (підпункт «е» пункту 2 частини другої статті 61 вказаного Закону). Зокрема, у декларації родинних зв`язків судді мають бути зазначені прізвища, імена, по батькові таких пов`язаних із суддею родинними зв`язками осіб, місця їх роботи (проходження служби), займані ними посади.  
		Частиною восьмою статті 61 вказаного Закону встановлено, що до осіб, з якими у судді є родинні зв`язки, для цілей цієї статті належать:
		1) особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки із суддею (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких із суддею не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі з суддею;
		2) незалежно від зазначених у пункті 1 умов - чоловік, дружина, а також родичі кожного з подружжя чи родичі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі з суддею (батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, двоюрідний брат, двоюрідна сестра, усиновлювач, усиновлений).
		Таким чином, за змістом вказаної норми у декларації родинних зв`язків судді мають бути зазначені відомості про брата та племінника, якщо вони займали посади (мали статус), визначені пунктом 2 частини другої статті 61 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», навіть за умов, якщо вони спільно не проживали, не пов`язані спільним побутом і не мали взаємних прав та обов`язків із суддею.
		В позовній заяві позивач визнає факт порушення Правил заповнення декларації родинних зв`язків, що виразився у не зазначенні відомостей про те, що її брат та племінник є адвокатами. Проте стверджує, що не мала даних відомостей, оскільки її брат є пенсіонером, а племінник не працює. З вказаними родичам позивач майже не спілкувалася, спільно не проживали та не пов`язані спільним побутом. Також зазначає, що як тільки позивач дізналася про вказаний факт, нею було самостійно подано доповнення до декларації родинних зв`язків із зазначенням вказаних обставин. За таких умов, не зазначення відомостей про брата та племінника в розділі ІІІ Декларації не може свідчити про умисел приховати інформацію щодо нього.
		Обставини справи свідчать, що суддя ОСОБА_1, заповнюючи декларації родинних зв`язків судді, допустила помилку у трактуванні правових норм та не мала інформації про те, що її брат та племінник є адвокатами, а також враховуючи той факт, що суддя самостійно виправила вказану інформацію, суд приходить до висновку що вона не мала наміру приховати інформацію про брата та племінника. 
		Оскільки відповідальність, передбачена пунктом 17 частини першої статті 106 вказаного Закону, настає виключно у разі декларування суддею завідомо недостовірних відомостей, слід зазначити, що обов`язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є наявність умислу на допущення порушення, проте наявності умислу у поведінці судді ОСОБА_1 не встановлено.
		Також судом враховується наступне.
		Відповідно до пункту 17 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі подання у декларації родинних зв`язків судді недостовірних (у тому числі неповних) відомостей.
		Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарним органам - Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», стаття 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, докази притягнення судді до дисциплінарної відповідальності по вказаним фактам відсутні.
		Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем не надано жодних заперечень проти позовних вимог, жодних доказів в обґрунтування викладеного у оскарженому Висновку та на спростування викладеного позивачем в позовній заяві і наданих поясненнях.
		Надані третьою особою документи та пояснення також не спростовують доводи позивача про необґрунтованість висновків ГРД щодо недоброчесності. 
		Оцінивши надані у даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням та врахувавши надані позивачем пояснення, суд приходить до висновку, що допущені позивачем під час подачі декларацій окремі помилки в їх заповненні не є свідченням умисного приховування, перекручення або подання неповних відомостей. Зазначення в деклараціях осіб, з якими у позивача є родинні стосунки, навіть за умови нерозкриття додаткової інформації щодо таких осіб (в даному випадку є оприлюдненням інформації) не буде сприяти її приховуванню.
		Суд вважає, що при запровадженні системи декларування суддів законодавець ставив мету оприлюднення інформації, яка буде свідчити про відкритість суддів. Зазначення позивачем такої інформації щодо осіб, з якими є родинні стосунки (брат, племінник) свідчить про вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання зазначених вище вимог законодавства. Помилки позивача при заповненні декларацій в даному випадку не можуть свідчити про його намір приховати інформацію чи перекрутити її.
		Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта. 
		Так, у відповідності о наведеної норми Кодексу 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
		- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		- безсторонньо (неупереджено);
		- добросовісно;
		- розсудливо;
		- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
		- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
		"У межах повноважень" вказує на те, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. 
		"У спосіб" свідчить, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
		Зазначені критерії одночасно є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчинює дії чи допускає бездіяльності.
		В оскарженому Висновку зазначено, що ГРД була позбавлена можливості забезпечити судді право на відповідь, оскільки не отримала особистих контактних даних судді.
		Відсутність особистих контактних даних судді, за висновком суду, не може вважатися перешкодою для надання судді можливості надати пояснення з питань, які виклали сумнів під час збору та оцінки інформації Громадською радою доброчесності, виходячи з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 87 Закону №1402 Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
		Кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями (частина перша статті 83 Закону №1402).
		Як встановлено судом під час розгляду цієї справи, позивач брав участь в кваліфікаційному оцінюванні як професійний суддя.
		Отже, спілкування із суддею, в разі наявності такої потреби, мало б відбуватися через його місце роботи, інформація про яку була, вочевидь, відома відповідачу. При цьому, підстав для здійснення контактів виключно через особисті засоби зв`язку судді, відповідність якого займаній посаді і була предметом оцінки ГРД, у останньої не було.
		Крім того, пунктом 5 статті 23 Регламенту Громадської ради доброчесності члену Ради до ухвалення рішення або висновку щодо судді рекомендовано уникати індивідуального спілкування з суддею; член Ради не повинен ініціювати спілкування з суддею, щодо якого почалася процедура кваліфікаційного оцінювання.
		Ненадання можливості позивачу надати пояснення щодо питань, які зазначені у Висновку ГРД, на переконання суду, свідчить про неповне отримання інформації, використання її без належної перевірки.
		Статтею 20 Регламенту ГРД передбачено, що член Ради, отримавши завдання щодо збору, перевірки та аналізу інформації про суддю або з власної ініціативи проводить збір такої інформації.
		З метою збору інформації про суддю (кандидата на посаду судді) член Ради: 
		1) організовує пошук інформації на інформаційному порталі Ради, в інших джерелах в Інтернеті;
		2) організовує пошук інформації у кореспонденції Ради;
		3) організовує пошук інформації у відкритих державних реєстрах;
		4) здійснює інші дії відповідно до рекомендованого алгоритму збору, перевірки та аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді), а також додаткові дії, які вважає необхідними (частина друга статті 20 Регламенту ГРД).
		Наведене свідчить про те, що перелік дій членів ГРД під час збирання інформації відносно судді не є вичерпним.
		Однак, отримана інформація про суддю повинна бути перевірена з метою її оцінки та достовірності, як це випливає з частини першої статті 21 Регламенту ГРД.
		Частиною другою цієї статті Регламенту ГРД передбачено, що з метою перевірки інформації про суддю (кандидата на посаду судді) член Ради:
		1) з`ясовує і оцінює надійність джерела інформації;
		2) порівнює інформацію з різних джерел;
		3) робить необхідні запити на доступ до публічної інформації;
		4) звертається за консультаціями до осіб, які можуть надати експертну допомогу;
		5) звертається за додатковою інформацією до очевидців;
		6) здійснює інші дії відповідно до рекомендованого алгоритму збору, перевірки та аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді), а також інші дії, які вважає необхідними.
		Отже, перелік дій, які може вчиняти член ГРД для перевірки інформації, також не є вичерпним.
		Аналіз інформації про суддю (кандидатів на посаду судді) проводиться з метою визначення релевантності інформації для цілей кваліфікаційного оцінювання та підготовки проекту рішення або висновку Ради щодо судді (частина третя статті 21 Регламенту ГРД).
		З Висновку ГРД та інших матеріалів справи не вбачається, що відповідач мав будь-які перешкоди для з`ясування обставин, які на думку відповідача, свідчать про недоброчесну поведінку позивача.
		Невчинення дій щодо перевірки отриманої інформації свідчить не лише про неповне збирання інформації, а й про відсутність наміру щодо надання об`єктивної характеристики позивачу з метою здійснення його кваліфікаційного оцінювання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, що, в свою чергу, розцінюється як невикористання повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
		Суд вважає, що прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень рішення щодо позивача про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики без перевірки отриманої інформації з інших джерел свідчить про те, що таке рішення прийнято без урахування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, базується на припущеннях відповідача щодо певних обставин, тобто необґрунтовано. Наявність у позивача умислу на приховування або наведення недостовірної інформації у Деклараціях під час розгляду даної справи не виявлено. 
		При цьому, судом наголошується, що ненадання позивачу можливості подати пояснення з приводу отриманої щодо нього негативної інформації позбавило позивача права на участь у процесі прийняття рішення щодо нього.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуваний висновок Громадської ради доброчесності щодо позивача прийнятий з порушенням пунктів 2, 3, 9 частини другої статті 2 КАС України, що дає підстави для визнання його протиправним та скасування.
		Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача вилучити спірний Висновок з сайту Громадської ради доброчесності, суд зазначає наступне.
		Пунктом 5 частини шостої статті 87 Закону №1402 передбачено право ГРД створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.
		Статтею 30 Регламенту ГРД передбачено, що Рада має інформаційний портал (частина перша), який використовується для інформування про діяльність Ради, її рішення та висновки, а також для збору та систематизації інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді (частина друга).
		Відповідно до частини третьої статті 30 Регламенту ГРД рішення (висновки) Ради публікуються на інформаційному порталі Ради не пізніше ніж через 10 днів з моменту їх ухвалення.
		Визнання акту суб`єкта владних повноважень протиправним та його скасування означає, що спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту.
		Із скасуванням спірного Висновку ГРД він визнається таким, що не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття відповідачем.
		Виходячи з положень ст. 5, ч. 1 ст. 2 КАС України спосіб захисту, заявлений позивачем та застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.
		Крім того, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. 
		Вирішуючи ж спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		На думку суду, вказані вимоги заявлені на майбутнє та в певній частині не стосуються особи відповідача.
		Так, в силу того, з набранням рішенням суду оскаржуваний висновок не створює  будь-яких правових наслідків для цілей їх застосування з моменту їх прийняття, питання щодо їх вилучення (відмови у вилученні) із сайту ГРД належить до відносин, які можуть виникнути у майбутньому. На час розгляду справи суд не вбачає підстав для висновку про порушення прав позивача у наведеному аспекті. 
		При цьому, позивач не позбавлений можливості розглянути питання щодо правових наслідків можливого розповсюдження ГРД у мережі Висновку після набрання даним рішенням суду законної сили. 
		Питання ж захисту гідності, честі та ділової репутації знаходяться поза межами компетенції адміністративного суду. 
		Враховуючи наведене, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
		Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати Висновок Громадської ради доброчесності від 17 травня 2019 року про невідповідність судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                І.П. Васильченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...