Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1740/2481/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2019. Зареєстровано: 07.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2019.
Дата набрання законної сили: 07.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/16548/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		07 листопада 2019 року 
		м. Київ
		справа № 1740/2481/18
		адміністративне провадження № К/9901/16548/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №  1740/2481/18
		за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (суддя Д.П. Зозуля) від 14 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. Я. Качмар, А. Р. Курилець, О.  І.  Мікула) від 24 квітня 2019 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУНП) в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяв позивача про надання йому відпустки по догляду за дитиною та доведення до його відому результатів розгляду поданих заяв;
		- визнати неправомірним і скасувати наказ ГУНП «По особовому складу» від 03 серпня 2018 року №    163 о/с (далі - Наказ № 163 о/с); 
		- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого відділення спеціальної поліції на службі в Національній поліції України;
		- стягнути з ГУНП на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 серпня 2018 року.
		2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що протягом березня 2018 року ним неодноразово особисто та поштовою кореспонденцією до відповідача подавались заяви із усіма передбаченими законом документами про надання відпустки по догляду за дитиною, оскільки мати дитини приступила до роботи. Однак, жодних відповідей на такі заяви  впродовж двох місяців не отримав, тому був змушений припинити роботу в зв`язку з необхідністю догляду за дитиною, про що письмо повідомив ГУНП 14 травня 2018 року. Зазначає, що про перебування у відпустці по догляду за дитиною або про правомірну відсутність на робочому місці відповідачу було відомо, вважає свої дії правомірними та такими, які здійсненні ним в межах наданих йому законом прав, бездіяльність ГУНП щодо залишення без розгляду його заяв і не повідомлення заявника, дії щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси.
		3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, позов задоволено частково. 
		Визнано протиправними дії ГУНП щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та доведення до його відому результатів розгляду поданих заяв. 
		У задоволенні решти позову відмовлено. 
		4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 12 червня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		5. Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року поновлено скаржнику строк на касаційне оскарження, внаслідок чого, відкрито касаційне провадження та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
		6. 01 липня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та  апеляційної інстанцій залишити без змін.
		7. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач починаючи з 2003 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та в органах поліції на різних посадах. На посаді працює з 15 травня 2017 року.
		9. За фактом невиходу на роботу ОСОБА_1 у період з 12 травня 2018 року по 03 червня 2018 року на підставі матеріалів, що надійшли до ВІОС УКЗ ГУНП відповідачем 07 червня 2018 року прийнято наказ «Про призначення службового розслідування» № 1055 (далі - Наказ № 1055), яке проводилось у відповідності до пунктів 2.1, 2.5, 5.2 «Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС від 12 березня 2013 року № 230 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073; далі - Інструкція).
		10. За результатами службового розслідування 05 липня 2018 року складено висновок, який затверджений начальником ГУПН та відповідно до нього матеріалами зібраними в ході службового розслідування встановлено, що 07 березня 2018 року до ГУНП надійшов рапорт від позивача про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. До вказаного рапорту були додані оригінал трудового договору між дружиною ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем від 05 березня 2018 року № 1, копія свідоцтва про народження дитини від 25 січня 2018 року серії НОМЕР_1 , рапорт про закріплення зброї; довідка Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому від 07 березня 2018 року № 126 про те, що ОСОБА_2 отримує допомогу при народженні дитини з 01 січня 2018 року по 31 січня 2021 року. Інших видів допомог не отримує.
		11. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, що із заявами про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та переліченими вище документами позивач звертався 07 березня 2018 року, 20 березня 2018 року, 16 квітня 2018 року (через представника Лук`янову М. Л. ) та 10 травня 2018 року. Зі змісту останньої заяви видно, що він інформує керівництво про те, що з 14 травня 2018 року змушений припинити роботу в зв`язку з необхідністю догляду за дитиною.
		12. Із наявних відповідей ГУНП на переліченні звернення, зокрема від 03 квітня 2018 року, 18 травня 2018 року, 29 травня 2018 року відповідач заявляв, що такі розглянути та з посиланням на частину четверту статті 20 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) за якою встановлено, що особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати) вказав, що для вирішення питання про надання відпустки ОСОБА_1 необхідно, крім всього іншого подати довідку про те, що виплата догляду за дитиною дружині позивача у зв`язку із виходом на роботу припинена (із зазначенням дати).
		13. Проте, довідки у якій би вказувались відповідні відомості позивачем надано не було.
		14. Відсутність скаржника на робочому місці з 14 травня 2018 року по 03 червня 2018 року підтверджується актами про невихід на роботу позивача, що займає посаду.
		15. При проведенні службового розслідування неодноразово здійснювались дзвінки до позивача, якими йому повідомлялось про проведення службового розслідування та необхідність відібрання у нього пояснень. 08 липня 2018 року о 17:25 год. під час спілкування позивач відмовився надати пояснення, про що складено акт № 1659/12-2018.
		16. На підставі зазначеного вище, висновком встановлено, що за грубе порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Закон № 3460-IV; Дисциплінарний статут відповідно), що виявилося у відсутності на службі без поважних причин протягом тривалого періоду старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого відділення спеціальної поліції, звільнити з органів НП відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (пункт 3 висновку).
		17. З урахуванням цього, 05 липня 2018 року ГУНП прийнято наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 722, яким позивача наказано звільнити з органів НП.
		18. Наказом № 163 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до частини 1 статті 77 Закону №580-VIII за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НП) з 03 серпня 2018 року.
		19. Вважаючи, свої дії правомірними та такими, які здійсненні в межах наданих йому законом прав; бездіяльність ГУНП, що виявилась у залишенні без розгляду його заяв і не повідомлення заявника, дії щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення неправомірними позивач звернувся до суду із цим позовом.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		20. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки вході розгляду справи відповідачем не надано доказів надіслання або ознайомлення позивача з листом про розгляд його заяви щодо надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, що унеможливлює встановлення факту доведення вказаної інформації до останнього, то дії ГУНП щодо розгляду таких заяв та доведення до його відому результатів їх розгляду є протиправними.
		21. В частині відмови у задоволенні решти позовних вимог цей суд вказав, що у відповідача були наявні усі правові підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідності, у вигляді звільнення зі служби в поліції, тому, ГУНП вирішуючи питання про застосування до нього дисциплінарного стягнення діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені законодавством України.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
		23. Вимоги касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову та апеляційної скарги, тому повторному зазначенню не потребує.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
		25. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		26. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до статті 3 якого у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
		27. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		28. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		29. Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		30. На момент порушень службової дисципліни з боку позивача Дисциплінарний статут Національної поліції не набрав чинності.
		31. Відповідно до пункту 9 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут ОВС).
		32. Дисциплінарний статут Національної поліції, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут НП), набрав чинності 07 жовтня 2018 року. Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
		33. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу (далі - особа РНС) Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		34. У статті 2 Дисциплінарного статуту вказано, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою РНС службової дисципліни.
		35. За змістом частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи РНС несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		36. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу РНС: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.
		37. Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень, до яких належать: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ..
		38. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися: тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.
		39. Звідси, звільнення з органів поліції є найсуворішим заходом дисциплінарного стягнення і повинно застосовуватись у виняткових випадках та за вчинення особливих дисциплінарних проступків.
		40. Положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що  з метою з`ясування всіх обставин  дисциплінарного  проступку, учиненого  особою  рядового  або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом  одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником,  який призначив  службове розслідування,  або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового  розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням  дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення  дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.
		41. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
		42. З метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом МВС, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція).
		43. Згідно з пунктом 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є, зокрема, порушення особами РНС службової дисципліни.
		44. Відповідно до пункту 2.6 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
		45. Пунктами 8.1, 8.2, 8.3 та 8.4 Інструкції передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування.
		46. Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стали висновки службового розслідування, в ході якого з`ясовано, що позивач, не дочекавшись результатів розгляду свого рапорту про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не переконавшись, що таку відпустку йому надано, не вийшов на службу, чим грубо порушив службову дисципліну вимоги пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статтю 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV,
		47. Судами встановлено, що підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності став факт відсутності його на службі без поважних причин (вчинення прогулів) зокрема, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 28, 29, 30, 31 травня та 01 червня 2018 року, чим останній грубо порушив службову дисципліну та статтю 7 Дисциплінарного статуту.
		48. Відповідно до пункту 24 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у даному випадку прогулом без поважної причини визнається: перебування працівника без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня поза межами організації чи структурного підрозділу де він відповідно до трудових обов`язків має виконувати доручену йому роботу.
		49. Судами також встановлено, що факт невиходу на роботу позивача у період, зазначений вище, підтверджується актами невиходу на роботу.
		50. Водночас, судами зроблені цілком правильний висновок, що причина, якою позивач обґрунтовує свій невихід на роботу, не може бути визнана підставою для звільнення його від дисциплінарної відповідальності.
		51. Так, відповідно до частин першої, другої статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
		52. Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону України від 15 листопада 1996 року №    504/96-ВР «Про відпустки» (далі - № 504/96-ВР) встановлено, що після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. Таке ж право передбачене частинами третьою, сьомою статті 179 Кодексу законів про працю України.
		53. У частині четвертій статті 20 Закону № 504/96-ВР передбачено, що особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).
		54. Згідно частини першої статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (частина третя статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
		55. З аналізу наведених норм вбачається, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається, зокрема, і батькові дитини на підставі рапорту (заяви) та довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).
		56. Разом з тим, судами попередніх інстанцій відзначено, що наказ про надання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не був прийнятий.
		57. Виходячи з наведеного, Суд також приходить до висновку, що сам по собі факт подачі рапорту про надання відпустки не є підставою для того, щоб позивач перебував у такій відпустці, оскільки таке право особи повинно бути належним чином реалізовано та підтверджено (наказом або розпорядженням відповідним органом).
		58. Тому, Суд вважає, що посилання позивача на те, що він був у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14 травня 2018 року і тому не вийшов на службу не відповідають дійсності, так як рішення, оформлене письмовим наказом по особовому складу на підставі відповідних документів, а саме наказ про надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не приймався, тому підстави невиходу скаржника на службу з 14 травня 2018 року були відсутні. Відсутність наказу про надання відпустки по догляду за дитиною, не надавало беззаперечного права позивачу на залишення служби. 
		59. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що при прийнятті Наказу від 03 серпня 2018 року № 163 о/с ГУНП діяло обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
		60. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
		61. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		62. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області без задоволення, а судові рішення судів попередніх  інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		63. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 14740/2481/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                 М. М. Яковенко
		 
		Судді                                                                                                    І. В. Дашутін
		 
		                                                                                                    О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...