Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/3996/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2019. Оприлюднено: 11.11.2019.
Дата набрання законної сили: 29.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		                               ___________________________________
		Справа  № 757/3996/15-ц
		Апеляційне провадження
		 № 22-ц/824/10287/2019
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:             
		                                                судді-доповідача                Рейнарт І.М. 
		                                    суддів                                  Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
		                                    при секретарі                      Коліснику В.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гука Олексія Олеговича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року (суддя Литвинова І.В.) у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Марількомфрукт», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашинська Ольга Миколаївна про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Марількомфрукт» про визнання договору поруки недійсним,
		встановила:
		 
		у лютому 2015р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за зобов`язаннями, що виникли з договору № 151311К25 від 29 грудня 2011 року про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву та договору поруки № 151311Р17 від 29 листопада 2011 року, у розмірі 38337366,23 доларів США, 19 450 414,58грн та судових витрат.
		Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 29 грудня 2011р. між ТОВ «Агроновоком» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі АТ «Укрексімбанк») був укладений договір № 151311К25 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, із змінами і доповненнями, внесеними відповідними додатковими угодами, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 39 600 000 доларів США, граничним строком до 30 вересня 2013р., на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені договором. 
		Згідно із заявою ТОВ «Агроновоком» від 31 липня 2013р. АТ «Укрексімбанк» 6 серпня 2013 року відкрив акредитив 13412ТР756 на суму 5 499 999,76 доларів США на користь Cargill International SA, Switzerland через банк Raiffeisen Bank International AG, Vienna, за якою позичальник ТОВ «Агроновоком» надав розпорядження здійснити платіж після виконання умов акредитива, платіж має виконуватися з відстроченням платежу для 
		                                                                         
		 
		ТОВ «Агроновоком» до 4.08.2014р. ( 360 днів від дати акцепту документів)
		АТ «Укрексімбанк» 4 серпня 2014 року здійснив платіж згідно з умовами акредитива та інструкціями Raiffeisen Bank International AG, Vienna, в сумі 5 499 999,76 доларів США, виконавши зобов`язання за акредитивом, а у позичальника ТОВ «Агроновоком» виникла заборгованість перед АТ «Укрексімбанк» у розмірі 5 499 999,76 доларів США згідно умов кредитного договору.
		Також позивач зазначав, що за заявою ТОВ «Агроновоком» від 31 липня 2013 року АТ «Укрексімбанк» 9 серпня 2013 року відкрив акредитив 13422ТР840 на суму 24 999 999,81 доларів США на користь Cargill Incorporated Petroleum Trading (США) через банк Credit Suisse AG, Vienna, за якою позичальник надав розпорядження здійснити платіж після виконання умов акредитива до 7 серпня 2014 року. АТ «Укрексімбанк» 7 серпня 2014 року здійснив платіж згідно з умовами акредитива та інструкціями Credit Suisse AG, Vienna в сумі 24 999 999,81 доларів США, виконавши зобов`язання за акредитивом. Таким чином, з 7 серпня 2014 року у позичальника виникла заборгованість перед кредитором у розмірі 24 999 999,81 доларів США, яка є непогашеною. 
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором  між банком, позичальником та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 151311Р17 від 29 грудня 2011р., із змінами і доповненнями, внесеними відповідною додатковою угодою, за умовами якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором.
		Позивач стверджував, що позичальник належним чином свої зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості не виконував, у зв`язку із чим станом на 28 січня 2015p. існує заборгованість у розмірі 38 337 366,23 доларів США та 19 450 414, 58грн, яка складається із:
		- 30 499 999,57 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;
		- 593 055,55 доларів США - заборгованість за строковими процентами за користування кредитом;
		- 2 744 059,95 доларів США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом;
		- 16 550 157,16грн - прострочена комісія за управління кредитом;
		- 239 075,24грн - прострочена комісія за забезпечення виконання розрахунків за непокритими акредитивами;
		- 3 892 583,28 доларів США - пеня за прострочення терміну погашення кредиту;
		- 147 837,82 доларів США - пеня за прострочення терміну сплати процентів;
		- 1 381 248,10грн - пеня за прострочення терміну сплати комісій;
		- 459 830,07 доларів США - 3 % річних згідно із <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843697/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843697" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 625 ЦК України</a>, у зв`язку з простроченням зобов`язань за кредитним договором по сплаті кредиту та процентів;
		- 153 726, 51грн - 3 % річних згідно із <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843697/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843697" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 625 ЦК України</a>, у зв`язку з простроченням зобов`язань за кредитним договором по сплаті комісій;
		- 1 126 207,57грн - втрати від інфляції у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісій.
		Позивач зазначав, що у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, банком було направлено поручителю повідомлення про порушення зобов`язань від 21 серпня 2014 року №195-01/5422, від 29 вересня 2014 року №195-01/6374, від 13 листопада 2014 року №195-01/7451, від 20 листопада 2014 року №195-01/7644, в яких банк вимагав здійснити погашення заборгованості за кредитним договором протягом 20 днів з моменту отримання повідомлення, проте вимоги не виконані.
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки № 151311Р17 від 29 грудня 2011р., укладеного між ним, АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Агроновоком».
		                                                           
		 
		Мотивуючи вимоги зустрічного позову, відповідач зазначав, що йому не було відомо про укладення договору поруки. З тексту договору поруки вбачається, що він підписаний ОСОБА_2 , який діяв від його імені на підставі довіреності від 26 грудня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М., за реєстровим № 3623, однак 26 грудня 2011 року він довіреності не видавав.
		Також відповідач стверджував, що не був ознайомлений з умовами кредитного договору, забезпеченого порукою, та не надавав згоди щодо солідарної відповідальності за його своєчасне та повне виконання. Всупереч його інтересам та поза межами його волі на нього покладено борги ТОВ «Агроновоком» у великих розмірах, внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_2 з ТОВ «Агроновоком» та АТ «Укрексімбанк», що є підставою для визнання договору поруки недійсним.
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року позов  Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором № 151311К25 від 29 грудня 2011 року в розмірі 38 337 366, 23 долара США та 19 288 403, 03грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654грн.
		У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
		У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гук О.О. просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
		Представник відповідача посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неврахування того, що помилка, яка зазначена в договорі поруки з приводу дати видачі довіреності відповідачем ОСОБА_2 на підписання договору, має істотне значення для даного правочину, так як на підставі цієї довіреності, яка не видавалася ОСОБА_1 , у останнього виникли права та обов`язки щодо виконання зобов`язань за кредитним договором на значну суму коштів.
		Також представник відповідача зазначає, що у зв`язку із внесенням змін до кредитного договору стосовно кінцевого терміну нарахування та сплати комісії за управління кредитною лінією без згоди відповідача, відбулось збільшення обсягу його відповідальності, що є підставою для припинення договору поруки за ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 559 ЦК України</a>.
		У поданих АТ «Укрексімбанк» поясненнях позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи доводи представника відповідача безпідставними та такими, що не спростовують висновків оскаржуваного рішення.
		ТОВ «Марількомфрукт» про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлялося за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак судові повідомлення повернулися без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (с.с.130, 131, 156, 157, 196, 197, 203, 204, т.3).
		Згідно ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8275/ed_2019_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8275" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 131 ЦПК України</a> учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
		У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає 
		                                                                                   
		або не знаходиться.
		Третя особа не повідомила суд про зміну місця свого знаходження, офіційної електронної адреси та інших засобів зв`язку третьої особи суду повідомлено не було,  а відтак апеляційним судом застосовані всі можливі способи повідомлення третьої особи про апеляційний розгляд.
		Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Марількомфрукт» перебуває у стані припинення.
		Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашинська О.М. про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлялася за адресою, наявною у матеріалах справи, однак судові повідомлення повернулися без вручення з відміткою «адресат відсутній» (с.с.158, 159, 198, 199, 205, 206, 225, 226 т.3), тому згідно положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8275/ed_2019_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8275" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 131 ЦПК України</a> вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд..
		Крім того, проведеною апеляційним судом перевіркою встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашинська О.М. в Єдиному реєстрі нотаріусів не значиться (с.с.137 т.3).
		Враховуючи вищезазначені обставини, відповідно до положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10038/ed_2019_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10038" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 372 ЦПК України</a> колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність третіх осіб.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Гука О.О., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представників позивача - адвокатів Беседіна В.І., Путієнка Є.В., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 29 грудня 2011р. між AT «Укрексімбанк» та ТОВ «Агроновоком», яке змінило своє найменування на ТОВ «Марількомфрукт», був укладений договір № 151311К25 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття акредитивів в рамках невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії у розмірі 46 000 000 доларів США, граничним строком відкриття акредитива до 31 січня 2012р., строком погашення 360 календарних днів з дати відкриття акредитиву/акцепту документів (відповідно до умов кожного окремого акредитиву) на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені договором (с.с.11-49 т.1).
		Пунктом 3.2.4 договору сторони погодили проценту ставку за користування кредитом у розмірі 25% річних, а пунктом 3.2.5 - сплату позичальником комісій. 
		Також сторони погодили, що комісія за управління кредитною лінією розраховується пропорційно кількості днів дії ліміту кредитної лінії, який діяв у відповідному періоді. Розмір комісії за управління кредитною лінією змінюється в залежності від виконання позичальником умов цього договору, як зазначено у пп. 4.1.2. договору.
		У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до кредитного договору № 151311К25-1 від 10 лютого 2012р., №151311К25-2 від 23 березня 2012р., №151311К25-3 від 10 серпня 2012р., №151311К24-4 від 4 січня 2013р., №151311К25-5 від 15 січня 2013р., якими змінювалися граничні строки відкриття акредитиву, доповнювалися поняття термінів та цілей договору, розміру комісій.
		29 липня 2013 року між сторонами була укладена додаткова угода № 151311К25-6 до кредитного договору, згідно якої сторони, зокрема, доповнили пункт договору «терміни», визначили новий ліміт кредитної лінії у розмірі 39 600 000 доларів США з граничним строком відкриття акредитива до 30 вересня 2013 року, змінили у тексті договору слова 
		                                                                                
		 
		«невідновлювальна кредитна лінія» на «відновлювальна кредитна лінія», виклали у новій редакції пункти договору про комісії та плати за кредитом. 
		На виконання умов кредитного договору за заявами позичальника від 31 липня 2013 року банк:
		 6 серпня 2013р. відкрив акредитив 13412ТР756 на суму 5 499 999,76 доларів США, згідно з контрактом №(1)GLS3370XA (2)GLS3014XC (3)GLS3450X (4)GLS3276AX від 19 лютого 2013 pоку, із зміною № 1 від 21 червня 2013 pоку, на користь Cargill International SA, Switzerland через банк Raiffeisen Bank International AG, Vienna, за якою позичальник ТОВ «Агроновоком» надав розпорядження здійснити платіж після виконання умов акредитива, а АТ «Укрексімбанк» 4 серпня 2014 року здійснив платіж згідно з умовами акредитива та інструкціями Raiffeisen Bank International AG, Vienna, в сумі 5 499 999,76 доларів США (с.с.53-65 т.1); 
		9 серпня 2013р. банк відкрив акредитив 13422ТР840 на суму 24 999 999,81 доларів США, згідно з контрактом № 308778/1 від 12 березня 2013р., на користь Cargill Incorporated Petroleum Trading (США) через банк Credit Suisse AG, Vienna, за якою позичальник надав розпорядження здійснити платіж після виконання умов акредитива, а АТ «Укрексімбанк» 7 серпня 2014 року здійснив платіж згідно з умовами акредитива та інструкціями Credit Suisse AG, Vienna в сумі 24 999 999,81 доларів США (с.с.66-78 т.1). 
		У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між AT «Укрексімбанк», ТОВ «Агроновоком», яке змінило своє найменування на ТОВ «Марількомфрукт», та ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_2 , був укладений договір поруки № 151311Р17 від 29 грудня 2011р., за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання, а саме зобов`язання позичальника, передбачені кредитною угодою (договір про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву від 29.12.11 № 151311К25), щодо відшкодування суми кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій, а також будь-яких витрат, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.
		Пунктом 3.2. договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання позичальником основного зобов`язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов`язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників (с.с.94-96, 97-98 т.1). 
		5 серпня 2013 року між сторонами договору поруки була укладена додаткова угода № 151311Р-17-1 до договору поруки від 29 грудня 2011р., за якою був змінений термін кредитна угода.
		У зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитними договорами, станом на 28 січня 2015p.утворилася заборгованість у розмірі 38 337 366,23 доларів США та 19 450 414, 58грн, яка складається із: 30 499 999,57 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 593 055,55 доларів США заборгованості за строковими процентами за користування кредитом; 2 744 059,95 доларів США заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом; 16 550 157,16грн простроченої комісії за управління кредитом; 239 075,24грн простроченої комісії за забезпечення виконання розрахунків за непокритими акредитивами; 3 892 583,28 доларів США пені за прострочення терміну погашення кредиту; 147 837,82 доларів США пені за прострочення терміну сплати процентів; 1 381 248,10грн пені за прострочення терміну сплати комісій; та 3% річних за прострочення зобов`язань: по сплаті кредиту і процентів у розмірі 459 830,07 доларів США; по сплаті комісії у розмірі 153 726, 51грн, і 1 126 207,57грн - втрати від інфляції у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісій.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 16 березня 2015 року, в якому виправлено 
		                                                                           
		 
		описку ухвалою Господарського суду м. Києва від 31 березня 2015 року, у справі № 910/3531/15-г стягнуто з ТОВ «Агроновоком» на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 30 499 999, 57 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом № 151311К25 від 29 грудня 2011 року, 593 055,55 доларів США - заборгованості за строковими процентами за користування кредитом; 2 744 059,95 доларів США - заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом; 16 550 157,16грн - простроченої комісії за управління кредитом; 239 075,24грн - простроченої комісії за забезпечення виконання розрахунків за непокритими акредитивами; 3 892 583,28 доларів США - пеня за прострочення терміну погашення кредиту; 147 837,82 доларів США - пеня за прострочення терміну сплати процентів; 1 381 248,10грн - пеня за прострочення терміну сплати комісій; 459 830,07 доларів США - 3 % річних, згідно із <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843697/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843697" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 625 ЦК України</a>, у зв`язку з простроченням зобов`язань за кредитним договором по сплаті кредиту та процентів; 153 726,51грн - 3% річних згідно із <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843697/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843697" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 625 ЦК України</a>, у зв`язку з простроченням зобов`язань за кредитним договором по сплаті комісій; 1 126 207,57грн - втрати від інфляції у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісій та 73 080грн - судового збору (с.с.16-26 т.2).
		Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ «Марількомфрукт» за його заявою в порядку <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_931016/ed_2018_10_18/pravo1/T234300.html?pravo=1#931016" title="Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; нормативно-правовий акт № 2343-XII від 14.05.1992" target="_blank">ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»</a>, а ухвалою господарського суду Миколаївської області у справі № 915/471/16 від 13 липня 2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Марількомфрукт» на загальну суму 1 321 380 201,53грн.
		Постановою господарського суду Миколаївської області від 24 травня 2016 року ТОВ «Марількомфрукт» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Мар`яш І.Л., 25 травня 2016 року за № 31834 здійснено офіційне оприлюднення даної постанови на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (с.с.77-78 т.2).
		24 червня 2016 року АТ «Укрексімбанк» звернувся до господарського суду Миколаївської області із заявою № 010-5/814 про визнання грошових вимог у сумі 1 321 380 201,53грн, з яких: 1 292 364 206,37грн заборгованості за договором про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву від 29 грудня 2011 року № 151311К25, 173 442 802,42грн штрафних санкцій, 73 080грн судового збору у справі № 910/3531/15-г та 2 756грн судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог до банкрута (с.с.79-87 т.2).
		Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальником зобов`язання за кредитним договором не виконані, тому відповідач, як поручитель, несе відповідальність за непогашеними зобов`язаннями позичальника.
		Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
		Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
		Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою про визнання договору поруки недійсним, відповідач посилався на норми ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843270/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843270" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 232 ЦК України</a> та стверджував, що не був обізнаний про підписання від його імені договору поруки  і довіреності на ім`я ОСОБА_2 26 грудня 2011 року не надавав.
		За вимогами <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843270/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843270" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 232 ЦК України</a> правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного 
		                                                                            
		 
		відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
		Тлумачення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843270/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843270" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 232 ЦК України</a> свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє.
		Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843270/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843270" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 232 ЦК України</a> необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
		Для задоволення позовних вимог за <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843270/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843270" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статтею 232 ЦК України</a> необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.
		Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 28 травня 2009 року по справі № 6-6639вов09 та Верховним Судом в постанові від 07 серпня 2019 року в справі № 753/7290/17.
		Судом першої інстанції встановлено, що листом від 20 грудня 2011 року ОСОБА_1 повідомив AT «Укрексімбанк» про свою згоду виступити поручителем за зобов`язаннями ТОВ «Агроновоком», що випливають з договору про відкриття кредитної лінії, який буде укладено між AT «Укрексімбанк» та ТОВ «Агроновоком» на суму 46 000 000доларів США на термін дії вищезазначеного договору про відкриття кредитної лінії (с.с.146 т.2).
		27 грудня 2011 року ОСОБА_1 видав довіреність на ім`я ОСОБА_2 , в якій уповноважив останнього від його імені на укладення з АТ «Укрексімбанк» або будь-яким відокремленим підрозділом останнього та подальшої реалізації договору поруки, внесення змін та/або доповнень до договору поруки. 
		Вказаною довіреністю ОСОБА_1 надав право ОСОБА_2 , зокрема, визначати істотні умови договору поруки, договорів про внесення змін до договору поруки, інших змін, додатків до таких документів, розписуватися за нього у договорі поруки, договорах про 
		                                                                        
		 
		внесення змін до договору поруки, інших пов`язаних з цим договором поруки документах, розрахункових та/або касових документах. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О.М. і зареєстрована у реєстрі за № 3643 (с.с.173 т.2).
		29 грудня 2011 року ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 , уклав з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України (АТ «Укрексімбанк») договір поруки № 151311Р17 у забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Агроновоком» за договором про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву від 29 грудня 2011 № 151311К25 з лімітом у сумі 46 000 000 доларів США.
		Крім того, 15 січня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Укрексімбанк» з листом, у якому зазначив, що він, як поручитель на підставі договору поруки від 29.12.2011 року № 151311Р17 за зобов`язаннями ТОВ «Агроновоком» по договору від 29.12.2011 року № 151311К25 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, надає згоду на перенесення строку оплати комісії за забезпечення виконання розрахунків за непокритими акредитивами за грудень 2012р., з 15 січня 2013р. до 18 січня 2013р. (с.с.147 т.2)
		За таких обставин, твердження відповідача, що він не був обізнаний про спірний договір поруки та не уповноважував ОСОБА_2 на укладення такого договору поруки не відповідають дійсності.
		Судом першої інстанції правильно зазначено, що допущена у спірному договорі  поруки технічна помилка стосовно зазначення дати довіреності, на підставі якої діяв ОСОБА_2 , «26.12.2011 року» замість «27.12.2011 року», не може бути підставою для визнання договору поруки недійсним на підставі вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843270/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843270" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 232 ЦК України</a>.
		Будь-яких інших доказів у підтвердження своїх зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 надано не було, а відтак суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про недоведеність зустрічних позовних вимог і відсутність правових підстав для їх задоволення.
		Доводи апеляційної скарги, що договір поруки є недійсним з підстав, визначених у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843267/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843267" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 229 ЦК України</a>, не підлягають розгляду апеляційним судом, оскільки відповідно до ч. 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10009/ed_2019_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10009" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 367 ЦПК України</a> в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 
		Ні відповідачем, ні його представником у суді першої інстанції не заявлялися позовні вимоги про визнання договору поруки недійсним з підстав, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843267/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843267" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 229 ЦК України</a>, а відтак апеляційний суд не має правових підстав розглядати такі вимоги, заявлені у апеляційній скарзі.
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844146/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#844146" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1054 ЦК України</a> за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За змістом статей <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843595" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">526</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843599/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843599" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">530 ЦК України</a> зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843616/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843616" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Статтею 546 ЦК України</a> встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
		Згідно із частиною першою статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843623/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843623" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">553</a>, частиною першою статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843624/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843624" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">554 ЦК України</a> за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		                                                                     
		 
		За змістом  указаних норм матеріального права поручитель хоч і пов`язаний з боржником певними зобов`язальними відносинами, але є самостійним суб`єктом у відносинах з кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг  (частина друга <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843625/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843625" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 555 цього Кодексу</a>).
		За положеннями частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a> (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.  
		До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення  тощо.
		Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.  
		Висновок про припинення поруки на підставі частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a> залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.
		Такі правові висновки щодо застосування <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a> наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц.
		Під час розгляду справи судом першої інстанції ні відповідач, ні його представник не заявляли, що поручитель не був обізнаним про укладення між банком та позичальником додаткових договорів, які призвели до збільшення відповідальності поручителя.
		Разом з цим, у апеляційній скарзі представник відповідача зазначив, що без згоди ОСОБА_1 був збільшений обсяг його відповідальності за договором поруки № 151311Р17 від 29 грудня 2011 року, а відтак порука є припиненою.
		Обґрунтовуючи свої доводи, представник відповідача посилався на те, що між сторонами кредитного договору з 10 лютого 2012 року по 31 січня 2013 року укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни з приводу граничного строку відкриття акредитива, що тягло за собою зміну кінцевого терміну нарахування та сплати комісії за управління кредитною лінією на підставі пп. 4.1.2. кредитного договору.
		З наданих суду першої інстанції документів вбачається, що додатковими угодами, укладеними між банком та позичальником, вносилися зміни до пункту 3.1.1. кредитного договору стосовно визначення граничного строку відкриття акредитива.
		Пунктом 3.2.2. кредитного договору визначено, що термін погашення кредиту/дата платежу за акредитивами: 360 календарних днів з дати відкриття акредитиву/акцепту документів (відповідно до умов кожного окремого акредитиву).
		Згідно пунктом 4.1.2. кредитного договору комісія за управління кредитною лінією у розмірі, визначеному в пп.3.2.5.2. договору, нараховується з дати укладання договору до дати повного виконання зобов`язання позичальника за основним боргом за кредитом, але не 
		                                                                        
		 
		більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного договором, у разі невиконання позичальником зобов`язань за основним боргом за договором. 
		Пунктом 2.1.8. договору поруки № 151311Р17 від 29 грудня 2011 року поручитель надав згоду на забезпечення порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені у майбутньому.
		26 липня 2013 року ОСОБА_1 надав письмову згоду на внесення змін до зазначеного договору поруки, а саме: зміни виду кредитної лінії з «невідновлювальної» на «відновлювальну»; зменшення ліміту кредитної лінії на 6 400 000 доларів США, з 46 000 000 доларів США до 39 600 000 доларів США; розповсюдження поруки на договори купівлі-продажу, укладені з компанією Cargill Incorporated, Petroleum Trading (США) (с.с.148 т.2).
		5 серпня 2013 року ОСОБА_1 довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Боярчук О. Б., зареєстрованою за № 749, уповноважив ОСОБА_3 Р . І. внести зміни до договору поруки № 151311Р17, укладеного 29 грудня 2011 року, від його імені із ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України», у зв`язку із внесенням змін до договору про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документального непокритого акредитиву № 151311К25 від 29 грудня 2011 року, а саме зміни виду кредитної лінії з «невідновлювальної» на «відновлювальну», зменшення ліміту кредитної лінії на 6 400 000, 00 доларів США, з 46 000 000 доларів США до 39 600 000, 00 доларів США, розповсюдження поруки на договори купівлі-продажу, укладені з компанією Cargill Incorporated, Petroleum Trading (США), а також внесення у майбутньому будь-яких інших змін та/або доповнень до договору поруки, у тому числі, але не виключно, змін в частині збільшення /зменшення розміру основного зобов`язання, змін виду кредитної угоди, зміни розміру ліміту кредитної лінії, розірвання договору поруки, та будь-яких інших змін з урахуванням умов цієї довіреності, для чого укладати відповідні договори до додаткової угоди (с.с.149т.2).
		5 серпня 2013 року ОСОБА_2 на підставі вказаної довіреності від імені ОСОБА_1 підписав додаткову угоду до договору поруки, згідно якої термін кредитна угода викладена у новій редакції: «договір про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву від 29.12.11 № 151311К25, укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 39 600 000 доларів США в рамках торговельного фінансування шляхом відкриття документарних непокритих акредитивів, строком погашення 360 календарних днів з дати відкриття акредитиву/акцепту документів, з метою забезпечення зобов`язання боржника перед компаніями «Cargill Financisl Solution LLS» (США), «Cargill, Incorporated» (США),  «Cargill International SA» (Швейцарія) та Cargill Incorporated Petroleum Trading (США), згідно з договором купівлі-продажу, укладеним між боржником та вказаними компаніями на умовах, визначених кредитним договором, з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитної угоди».
		Положення частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2019_10_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a> не визначають порядку, у якому необхідно отримати згоду поручителя на зміну зобов`язання.
		З наданих суду першої інстанції документів вбачається, що ОСОБА_1 були надані письмові згоди, як на укладення договору поруки, так і внесення змін до кредитного договору, на розповсюдження поруки на договори купівлі-продажу, укладені з компанією Cargill Incorporated Petroleum Trading (США),на внесення змін до договору поруки та внесення у майбутньому  будь-яких змін та/або доповнень до договору поруки, у тому числі змін в частині збільшення розміру основного зобов`язання, зміни виду кредитної угоди та 
		                                                                               
		 
		будь-яких інших змін (с.с.146-149 т.2).
		Крім того, сторони в пункті 2.1.8. договору поруки № 151311Р17 від 29 грудня 2011 року, погодили, що поручитель надав згоду на забезпечення порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені у майбутньому.
		Також колегія суддів враховує, що спірна заборгованість виникла на підставі акредитивів, які були відкритті після надання згоди поручителем ОСОБА_1 на внесення змін до договору поруки від 26 липня 2013 року та внесення змін до договору поруки від 5 серпня 2013р.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для припинення поруки не встановлено.
		При цьому, колегією суддів враховані висновки, висловлені Верховним Судом у справах № 607/2100/14-ц та №  922/699/17.
		Апеляційна скарга не містить доводів непогодження ОСОБА_1 із розміром заборгованості, яку стягнув суд, тому відповідно до положень ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10009/ed_2019_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10009" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 367 ЦПК України</a> колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10054/ed_2019_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10054" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 375 ЦПК України</a> суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
		Керуючись статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10009/ed_2019_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10009" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">367</a>,  <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10044/ed_2019_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10044" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">374</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10054/ed_2019_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10054" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">375</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10088/ed_2019_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10088" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">381-383 ЦПК України</a>, колегія суддів
		 
		постановила:
		 
		апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гука Олексія Олеговича залишити без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 6 листопада 2019 року.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                      І.М. Рейнарт  
		 
		 
		Судді                                                                         Г.М. Кирилюк
		 
		 
		Т.А. Семенюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...