Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 227/3208/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2019. Зареєстровано: 10.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2019.
Дата набрання законної сили: 08.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/44288/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №227/3208/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/44285/18, К/9901/44288/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 227/3208/16-а
		за позовом ОСОБА_1 
		до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
		про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
		за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
		на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2017 року (постановлену у складі головуючого судді Здоровиця О.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (постановлену у складі колегія: головуючого судді Васильєвої І.А., суддів Василенко Л.А., Компанієць І.Д.),
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		11 серпня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, Добропільське ОУПФУ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення, просив:
		1) визнати протиправним та скасувати рішення начальника Добропільського об`єднаного УПФУ Донецької області № 3824 від 22 грудня 2016 року, яким йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи (25 років) в підземних умовах;
		2) зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу для призначення йому пенсії за статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» такі періоди його роботи: з 01 жовтня 2006 року по 22 жовтня 2006 року - період роботи на посаді в.о. головного енергетика підземного на шахті «Білицька»; з 13 серпня 2007 року по 09 вересня 2007 року - період роботи на посаді в.о.   головного енергетика підземного на шахті «Білицька»; з 06 серпня 2008 року по 01 лютого 2009 року період роботи на посаді в.о. помічника головного енергетика підземного ДП «Добропіллявугілля ВП «Шахта «Білицька»; з 14 листопада 2014 року по 22 грудня 2016 року період роботи на посаді головного енергетика підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька»;
		3) зобов`язати відповідача призначити з 28 вересня 2016 року пенсію згідно частини першої статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу в підземних умовах 25 років, діяв правомірно, в межах своїх повноважень.
		Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2017 року задоволено частково. Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення начальника Добропільського об`єднаного УПФУ Донецької області № 3824 від 22 грудня 2016 року. Зобов`язано Добропільське об`єднане УПФУ Донецької області зарахувати до пільгового стажу наступні періоди роботи ОСОБА_1 : з 01 жовтня 2006 року по 22 жовтня 2006 року - період роботи на посаді в.о. головного енергетика підземного на шахті «Білицька»; з 13 серпня 2007 року по 09 вересня 2007 року - період роботи на посаді в.о. головного енергетика підземного на шахті «Білицька»; з 06 вересня 2008 року по 01 лютого 2009 року період роботи на посаді в.о. помічника головного енергетика підземного ДП «Добропіллявугілля ВП «Шахта «Білицька», з урахуванням яких повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення з 28 вересня 2016 року пенсії згідно частини першої статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право призначення пенсії покладено на пенсійний фонд, та є виключно їх дискреційними повноваженнями, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та вирішити питання про призначення пенсії з урахуванням підтверджених позивачем періодів роботи: з 01 жовтня 2006 року по 22 жовтня 2006 року - період роботи на посаді в.о. головного енергетика підземного на шахті «Білицька»; з 13 серпня 2007 року по 09 вересня 2007 року - період роботи на посаді в.о. головного енергетика підземного на шахті «Білицька»; з 06 серпня 2008 року по 01 лютого 2009 року період роботи на посаді в.о. помічника головного енергетика підземного ДП «Добропіллявугілля ВП «Шахта «Білицька».
		При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави для зарахування періоду з 14 листопада 2014 року по 22 грудня 2016 рік роботи позивача на посаді головного енергетика підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька» до пільгового стажу, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів про працю останнього вказаний період з повний робочий день під землею, що підтверджено саме довідкою від 09 вересня 2015 року № 420.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2017 року, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року скасувати в частині незарахування періоду з 14 листопада 2014 року по 22 грудня 2016 рік роботи позивача на посаді головного енергетика підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька» до пільгового стажу; зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 для призначення йому пенсії за статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди його роботи з 14 листопада 2014 року по 22 грудня 2016 рік на посаді головного енергетика підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька»; зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити з 28 вересня 2016 року пенсію згідно частини першої статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; в інші частині постанову суду залишити без змін.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити постанову суду першої інстанції.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до суду 03 липня 2017 року.
		Касаційна скарга Добропільського об`єднаного УПФУ Донецької області надійшла до суду 10 липня 2017 року.
		Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 04 липня 2017 року та 13 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 227/3208/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційні скарги, проте розгляд справи цим судом не був закінчений.
		У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня   2017   року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
		Верховний Суд ухвалою від 07 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 227/3208/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 08 листопада 2019 року.
		При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що 28 вересня 2016 року позивач звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 3824 про призначення пенсії відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за результатами розгляду якої 22 грудня 2016 року відповідачем прийнято рішення № 3824 про відмову в призначенні пенсії.  
		При цьому підставою для відмови в призначенні пенсії, та як наслідок не зарахування періодів роботи позивача: з 01 жовтня 2006 року по 22 жовтня 2006 року - на посаді в.о. головного енергетика підземного на шахті «Білицька»; з 13 серпня 2007 року по 09 вересня 2007 року - період роботи на посаді в.о. головного енергетика підземного на шахті «Білицька»; з 06 серпня 2008 року по 01 лютого 2009 року період роботи на посаді в.о. помічника головного енергетика підземного ДП «Добропіллявугілля ВП «Шахта «Білицька»; з 14 листопада 2014 року по 22 грудня 2016 року період роботи на посаді головного енергетика підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька» стало те, що вказані посади, на яких працював позивач, не передбачені в списку робіт і професій, затвердженого постановою КМУ від 31 березня 1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років».
		Позивач, вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, а тому спірним питанням даної справи є наявність підстав для зарахування позивачу до пільгового стажу вищенаведених спірних періодів його роботи на шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька», та як наслідок наявність підстав з урахуванням вказаних періодів роботи для призначення останньому пенсії на пільгових умовах при цьому врахувавши посилання відповідача на те, що позивач не має право на призначення пенсії по статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за відсутності необхідного пільгового стажу, не зарахування якого пов`язано з тим, що посада, яку обіймав позивач не належить до посад, які дають право на призначення пільгової пенсії, оскільки, як повідомлено відповідачем «позивач не є працівником, а займає керуючу посаду».
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зарахування періоду з 14 листопада 2014 року по 22 грудня 2016 рік роботи позивача на посаді головного енергетика підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька» до пільгового стажу, оскільки в матеріалах справи містяться докази про роботу позивача в зазначений період на пільгових умовах, однак суд апеляційної інстанції не надав цьому значення. При цьому, позивач наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
		Касаційна скарга Добропільського об`єднаного УПФУ Донецької області обґрунтована тим, що посада, яку обіймав позивач відноситься до керівних посад, а тому не має враховуватись період роботи за цією посадою до пільгового стажу.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
		Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
		Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року передбачений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону. Так, згідно вказаної норми особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
		Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 31 березня 1994 року затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, відповідно до частини І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт». Усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
		Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження наявного у позивача стажу роботи останнім надано відповідні довідки з відміткою про працю останнього за спірний період підземних робочим з повним робочим днем в шахті, крім того матеріали справи містять довідки про підземні виходи, які свідчать про зайнятість повний робочий день позивача в шахті (арк. справи 17-20, 25-30), що повністю відповідає вимогам пункту 1 Постанови КМУ від 31 березня 1994 року № 202, якою передбачено, що усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріалами справи документально підтверджено зайнятість позивача у спірні періоди на підземних роботах протягом повного робочого дня, що дає усі підстави для зарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача, з врахуванням яких на підставі вимог статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» він має право на призначення пільгової пенсії.
		Також судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка позивача містить записи про стаж його роботи на підземних роботах протягом повного робочого за спірний період, крім цього позивачем надані суду довідки з відміткою про працю останнього за спірний період підземних робочим з повним робочим днем в шахті; матеріали справи містять довідки про підземні виходи, які свідчать про зайнятість повний робочий день позивача в шахті.
		Із зазначеними мотивами суду апеляційної інстанції, які слугували підставою для задоволення позову в частині, повністю погоджується колегія суддів Верховного Суду.
		Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зарахування періоду з 14 листопада 2014 року по 22 грудня 2016 рік роботи позивача на посаді головного енергетика підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька» до пільгового стажу, у зв`язку із наступним.
		Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
		Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
		Зі змісту вказаної норми вбачається, що уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 28 березня 2019 року у справа №194/712/17, від 18 квітня 2019 року у справі №156/173/17, від 11 липня 2019 року у справі №423/1156/17 та від 11 липня 2019 року у справі №225/3845/17.
		Оскільки у справі, яка розглядається суди встановили, що у трудовій книжці позивача за періоди, щодо яких виник спір зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зарахування періоду з 14 листопада 2014 року по 22 грудня 2016 рік роботи позивача на посаді головного енергетика підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька» до пільгового стажу у зв`язку із відсутністю уточнюючих довідок, є помилковими.
		Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позовні вимоги про зарахування періоду з 14 листопада 2014 року по 22 грудня 2016 рік роботи позивача на посаді головного енергетика підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька» до пільгового стажу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Крім того, щодо висновків суду апеляційної інстанції про те, що право призначення пенсії покладено на пенсійний фонд, та є виключно їх дискреційними повноваженнями, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28 вересня 2016 року, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
		На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. 
		Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №   21-1465а15.
		За таких обставин, на думку колегії суддів, з метою ефективного відновлення порушеного права ОСОБА_1 , його позов підлягає задоволенню в повному обсязі, в тому числі щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 28 вересня 2016 року.
		Суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що посада, яку обіймав позивач відноситься до керівних посад, а тому не має враховуватись період роботи за цією посадою до пільгового стажу, оскільки пункт 1 Постанови КМУ від 31 березня 1994 року № 202 передбачає, що «усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля…..мають право на призначення пенсії на пільгових умовах», тобто вказана Постанова КМУ не розмежує окремо по посадам робітників підприємства, а вказує на те, що мають право саме «усі робітники», а як слідує з відомостей трудової книжки та наказів про призначення позивач був робітником шахти «Білицька», обіймавши посаду головного енергетика шахти.
		Касаційна скарга Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
		Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. 
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).
		У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
		Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» 9№   2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
		Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява №   39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява №   33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява №   77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), №   18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№   1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№   1) 6538/74 пункти 48-49); «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява №   12963/87, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), №   11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява №   27798/95, пункт 56).
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Судом апеляційної інстанції обґрунтовано скасовано судове рішення суду першої інстанції, вірно встановлено обставини справи, однак неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункт 20 Порядку №637.
		У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, тоді, як касаційну скаргу Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов`язання відповідача зарахувати періоду з 14 листопада 2014 року по 22 грудня 2016 рік роботи позивача на посаді головного енергетика підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька» до пільгового стажу та зобов`язання відповідача призначити з 28 вересня 2016 року пенсію згідно частини першої статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
		Прийняти в цій частині нове рішення.
		Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 для призначення йому пенсії за статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди його роботи з 14 листопада 2014 року по 22 грудня 2016 рік на посаді головного енергетика підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» «Шахта «Білицька».
		Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити з 28 вересня 2016 року пенсію згідно частини першої статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
		В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                 Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          І.В. Желєзний 
		                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...