Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 497/1094/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2019.
Дата набрання законної сили: 04.11.2019
Номер судового провадження: 61-33397ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		4 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 497/1094/15-ц
		провадження № 61-33397св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року, постановлену у складі судді Драгомерецького М. М., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
		В обґрунтування позову зазначило, що 25 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ODMLGA00000347, на виконання умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 99 900 доларів США, які позичальник мав повернути кредитодавцю, сплачуючи щомісячні платежі. 
		Позивач зазначив, що у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки.
		ОСОБА_2 , порушуючи умови кредитного договору, не здійснював погашення заборгованості у встановлені строки, чим порушив положення статей 509, 526 та 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
		ПАТ КБ «ПриватБанк» вказало, що вимогу про погашення простроченої заборгованості позичальнику та поручителю направлено 26 березня 2016 року, проте відповідачі грошові кошти не повернули.
		За таких обставин ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути солідарно з  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 568,52 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 835 313,73 грн.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій 
		Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 12 травня 2015 року, постановленою у складі судді Калібова М. М., відкрито провадження у даній справі.
		Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її у апеляційному порядку.
		Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року, постановленою у складі судді Драгомерецького М. М., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 12 травня 2015 рокузалишено без руху, надано заявнику тридцять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
		Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 12 травня 2015 року.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
		На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху заявник не отримувала.
		Вказала, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у відкритті провадження, оскільки апеляційна скарга підлягала поверненню. 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України).
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником у строк, визначений судом, не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, тому наявні визначені цивільним процесуальним законодавством правові підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
		Такі висновки суду апеляційної інстанції касаційний суд вважає правильними. 
		Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час постановлення апеляційним судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
		Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, за подання до суду фізичною особоюапеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлена у 2016 році мінімальна заробітна плата складала з 1 січня 2016 року - 1 378 гривень. Тому за подання апеляційної скарги на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 12 травня 2015 року  ОСОБА_1 мала сплатити 275,60 грн.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційну скаргу на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 12 травня 2015 року  ОСОБА_1 подано з пропуском строку апеляційного оскарження, питання про поновлення вказаного строку не порушено, судовим збором апеляційна скарга не оплачена.
		Встановивши, що заявником не подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження і апеляційна скарга не оплачена судовим збором, суд апеляційної інстанції не порушив норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про залишення апеляційної скарги без руху.
		Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції неодноразово направляв на адресу  ОСОБА_1 , зазначену нею у апеляційній скарзі, проте поштові конверти повернуто до суду за закінченням терміну їх зберігання.
		Здійснюючи повідомлення  ОСОБА_1 про залишення її апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції урахував, що відомості про іншу адресу для листування, номери телефонів, адресу електронної пошти, зміну місця проживання заявника - у матеріалах справи відсутні.
		Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
		За таких обставин висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 12 травня 2015 рокує правильним, а ухвала апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року - такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.
		Твердження заявника про те, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху вона не отримувала, касаційний суд відхиляє, оскільки відсутність ОСОБА_1 за вказаною нею в апеляційній скарзі адресою судом апеляційної інстанції правильно розцінено як належне повідомлення заявника про залишення її апеляційної скарги без руху. 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).
		Доводи заявника про те, що апеляційна скарга підлягала поверненню і суд апеляційної інстанції помилково відмовив у відкритті провадження, відхиляються касаційним судом, оскільки частиною третьою статі 297 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, установлено обов`язок суду відмовити у відкритті апеляційного провадження у разі неподання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення.
		Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують і на законність судового рішення не впливають.
		Крім того, слід зазначити, що зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 є аналогічним змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 12 травня 2015 року, яку ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року відхилено, судове рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Касаційний суд зауважує, що право на апеляційне оскарження судового рішення особа може реалізувати шляхом подання процесуального документа до суду відповідної інстанції.
		При цьому звернення заявника з апеляційною скаргою з підстав,аналогічних викладеним у апеляційній скарзі ОСОБА_2 , є прикладом зловживання процесуальними правами та полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Щоразу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з метою захисту своїх прав, а задля досягнення сторонніх цілей, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
		Такі дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про  захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. 
		Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. 
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. 
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
		Щодо судових витрат
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:  С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...