Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 145/972/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2019.
Дата набрання законної сили: 07.11.2019
Номер судового провадження: 51-4276км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22015020000000049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		07 листопада 2019 року
		м. Київ
		справа № 145/972/16-к
		провадження № 51-4276 км 18
		Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого    ОСОБА_1 ,
		суддів     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
		захисника  ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року у кримінальному провадженні № 22015020000000049 від 10 серпня 2015 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Тиврів Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням положень статей 70, 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк перебування його під вартою з 25 травня 2016 року до набуття вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він впродовж 2015року, діючи з метою збуту, незаконно придбав у невстановлених осіб наркотичний засіб канабіс загальною масою у перерахунку на висушену речовину 5683 г. та психотропну речовину амфетамін загальною масою 105 г., які зберігав у власному домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 та за місцем проживання своїх батьків по АДРЕСА_3 .
		Крім того, ОСОБА_6 впродовж 2015 року умисно придбав та зберігав у власному домоволодінні, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , бойові припаси без передбаченого законом дозволу у вигляді патронів різного калібру та гранат.
		Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року апеляційні скарги засудженого, його захисника та прокурора залишено без задоволення, авирок місцевого суду - без зміни.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження згідно вимог ст. 284 КПК України. При цьому зазначає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази, що виявлені наркотичні засоби та боєприпаси належать саме засудженому ОСОБА_6 , що підтверджується висновком експерта № 40/72 від 11 травня 2016 року, де зазначено, що відбитки пальців на вилучених під час обшуків боєприпасах відсутні, а генетичні ознаки клітин, виявлених на пакетах з наркотичними засобами, йому не належать.
		Крім того зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено в його діях умислу, а стороною обвинувачення не було доведено його причетність до вчинення інкримінованих йому злочинів.
		Також засуджений вказує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить повного викладення фактичних обставин та правової кваліфікації кримінального правопорушення.
		Засуджений посилається, також на те, що протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21 вересня 2015 року, 30 вересня 2015року та 16 листопада 2015 року відносно ОСОБА_6 є недопустимими, оскільки такі слідчі дії проводилися без належного дозволу слідчого судді. При цьому вказує, що ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області від 19 серпня 2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_6 стороною обвинувачення, в порушення вимог ст. 290 КПК України, не було відкрито стороні захисту.
		Крім того, засуджений ОСОБА_6 зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання захисника про визнання протоколу обшуку від 21 січня 2016 року ( АДРЕСА_3 ) недопустимим доказом. При цьому вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки порушенням, допущеним під час проведення вказаного обшуку, а саме: до початку обшуку працівники СБУ перебували в квартирі самі; в протоколі обшуку не зазначена вимога ОСОБА_8 про проведення обшуку у присутності адвоката; слідчим ОСОБА_9 на початку обшуку було запропоновано ОСОБА_8 добровільно видати заборонені в обігу речі, що суперечить визначеній в ухвалі слідчого судді від 20січня 2016 року меті обшуку.
		Одночасно засуджений посилається на те, що судом першої інстанції в порушення вимог кримінального процесуального законодавства не було розглянуто клопотання захисника про визнання недопустимим доказом протокол обшуку від 21січня 2016року ( АДРЕСА_2 ), оскільки у вказаному протоколі наявні виправлення, які не засвідчені понятими та іншими учасниками слідчої дії. 
		Також засуджений зазначає, що судами залишено поза увагою посилання сторони захисту на суперечності щодо часу проведення слідчих дій та суб`єкта їх проведення, оскільки відповідно до протоколів обшуку слідчий ОСОБА_10 одночасно проводив слідчі дії за різними адресами.
		Крім того, засуджений вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання захисника про проведення повторного допиту понятих, які були присутні під час обшуку домоволодіння засудженого ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ).
		При цьому, засуджений посилається на те, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України не спростував доводи апеляційної скарги сторони захисту, та, як наслідок, прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисникОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу засудженого та просили її задовольнити в повному обсязі.
		Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення поданої касаційної скарги, просила постановлені щодо ОСОБА_6 рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого  без задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст.411 КПК України) чинним законом не передбачено.
		Таким чином, доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, а також відсутність в обвинувальному акті повного викладу фактичних обставин та правової кваліфікації кримінального правопорушення не можуть бути предметом касаційного розгляду з огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України, а тому у касаційному порядку не перевіряються.
		Крім того, у касаційній скарзі засуджений вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлені з порушенням матеріального та процесуального законодавства.
		Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
		Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених всудовому засіданні доказів, а саме: показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; фактичних даних, що містяться у протоколах обшуку від 21 січня 2016 року за адресами  АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_2 , протоколах огляду від 22січня 2016 року та 23лютого 2016 року, протоколах обшуку транспортних засобів від 25 січня 2016року, 17 лютого 2016 року та 24 лютого 2016року, протоколі обшуку від 17лютого 2016 року за адресою АДРЕСА_4 , а також на підставі висновків судово-балістичної експертизи від 03 лютого 2016 року № 31-Б, вибухотехнічної експертизи від 25 лютого 2016 року № 190/6-123/5 і висновків експерта від 11 травня 2016 року № 40/72 (щодо проведення молекулярно-генетичних досліджень та досліджень наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів), та іншими доказами, дослідженими судом, які наведені у вироку і у своїй сукупності переконливо спростовують доводи засудженого про необхідність закриття кримінального провадження відповідно до вимог ст. 284 КПКУкраїни.
		Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми дляухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 .
		На переконання колегії суддів, дії засудженого за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України кваліфіковано правильно.
		Твердження засудженого ОСОБА_6 про недопустимість як доказів протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та про порушення вимог ст. 290 КПК України є необґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбаченістаттями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
		Частиною 1 ст. 247 КПК України передбачено, що розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме журналу судового засідання від 20 грудня 2016 року, прокурором було надано до суду протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21 вересня 2015року, 30вересня 2015року та 16 листопада 2015 року. Під час вказаного судового засідання суд, встановивши, що вказані слідчі дії проведено відповідно до ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області від 19 серпня 2015року, дослідив подані прокурором протоколи та з метою надання можливості стороні захисту для ознайомлення з вказаними матеріалами, відклав розгляд провадження.
		Разом з цим, переглядаючи доводи засудженого про порушення вимог ст. 290 КПК України, а саме не відкриття стороні захисту ухвали слідчого судді від 19серпня 2015року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
		Порушення вимог ст. 290 КПК України, на які посилається засуджений, мають місце, однак в силу вимог ст. 412 КПК України, Суд не вважає вказане порушення таким, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки із сукупності добутих доказів вбачається достатня кількість підстав, які вказують на винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. 
		За таких обставин колегія суддів вважає, що порушення вимог ст. 290 КПК України у даному конкретному випадку не є істотним, саме по собі не впливає на правильність встановлених судом обставин та не може бути підставою для скасування по суті правильного судового рішення.
		Доводи засудженого про невизнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 21 січня 2016 року ( АДРЕСА_3 ) колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження місцевим судом встановлено, що 21 січня 2016 року в рамках кримінального провадження №22015020000000049 від 10 серпня 2015 року було проведено обшук за адресою  АДРЕСА_3 . При цьому, вказаний обшук здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2016 року, якою надано дозвіл слідчому ОСОБА_9 на проведення обшуку за вказаною адресою, де фактично проживає мати засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 .
		Відповідно до вироку, місцевий суд, врахувавши вказані обставини, та дослідивши протокол обшуку, встановив, що зазначений процесуальний документ в повній мірі відповідає вимогам статей 223, 233, 234 КПК України, здійснений у присутності понятих, на підставі ухвали слідчого судді, з дотриманням процедури, визначеної кримінальним процесуальним законодавством, та прийшов до висновку про наявність усіх підстав для прийняття його до уваги та відхилення клопотання сторони захисту про визнання його недопустимим. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
		Твердження засудженого про ненадання судами першої та апеляційної інстанцій правової оцінки порушенням, допущеним під час проведення обшуку від 21 січня 2016 року (АДРЕСА_3 ) Суд вважає безпідставними, оскільки вказані доводи сторони захисту були предметом ретельної перевірки судів обох інстанцій, які належним чином їх розглянули, визнали ці доводи неспроможними, навівши обґрунтовані мотиви своїх висновків. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
		Посилання засудженого про безпідставну відмову апеляційним судом у задоволенні клопотання захисника щодо повторного допиту понятих, які були присутні під час обшуку домоволодіння засудженого, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження апеляційний суд розглянув подані клопотання в повному обсязі та в процесуальному порядку, надавши належне обґрунтування, відмовив у їх задоволенні.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи засудженого щодо безпідставної відмови у задоволенні поданого стороною захисту клопотання є необґрунтованими, оскільки процесуальних порушень судом апеляційної інстанції під час касаційного розгляду встановлено не було, а безпосередня наявність клопотання не є підставою для обов`язкового його задоволення. 
		Доводи засудженого про те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання захисника про визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 21січня 2016 року ( АДРЕСА_2 ), Суд вважає безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.
		Так, відповідно до вироку, місцевий суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, та встановивши, що обшук домоволодіння засудженого ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 проводився на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20січня 2016 року слідчим ОСОБА_9 та в присутності понятих, прийшов до висновку, що протокол обшуку повністю відповідає вимогам статей 223, 233, 234 КПК України, а тому клопотання сторони захисту про визнання протоколу обшуку недопустимим доказом є необґрунтованим.
		Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника в частині визнання зазначеного протоколу обшуку недопустимим доказом, оскільки в ньому наявні суттєві виправлення, встановив, що протокол обшуку складено слідчим ОСОБА_9 з використанням бланку протоколу іншого слідчого, чим пояснюються відповідні виправлення. Даний факт підтвердив і слідчий ОСОБА_19 під час його допиту в суді апеляційної інстанції. Врахувавши зазначені обставини та повторно дослідивши вказаний протокол обшуку, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що виправлення у вказаному процесуальному документі несуттєві та не підтверджують наявність підстав вважати такий доказ недопустимим.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи засудженого щодо безпідставної відмови у задоволенні поданого стороною захисту клопотаня щодо визнання протоколу обшуку від 21 січня 2016 року ( АДРЕСА_2 ) недопустимим доказом є необґрунтованими та повністю спростовуються матеріалами провадження.
		Твердження засудженого про те, що судами залишено поза увагою посилання сторони захисту на наявні в протоколі обшуку ( АДРЕСА_3 ) суперечності щодо часу проведення слідчих дій та суб`єкта їх проведення, колегія суддів вважає надуманими, оскільки вказані доводи були ретельно перевірені як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, які належним чином їх розглянули, визнали ці доводи безпідставними, навівши обґрунтовані мотиви своїх висновків. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
		Доводи касаційної скарги засудженого щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону Суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження апеляційним судом ретельно перевірено доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника, надано на них вичерпну відповідь, належним чином вмотивовано рішення з наведенням докладних мотивів, з яких такі апеляційні скарги залишено без задоволення, при цьому порушень процесуального порядку дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.
		На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції в повній мірі відповідає вимогам ст. 370 та ст. 419 КПК України.
		З огляду на вищевикладене та враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року  без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...