Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/4449/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано судом: 14.11.2019. Зареєстровано: 15.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2019.
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Номер судового провадження: 2/591/446/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 591/4449/18
		Провадження № 2/591/446/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12 листопада 2019 року 
		Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря судового засідання Терещенко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми, справу № 591/4449/18, за позовом ОСОБА_1 до Сумськорї міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Червоносільська», сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат «Теплічний», треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся з позовом до суду 01.08.2018 року та просив визнати за ним право власності в порядку набувальної давності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 41,42 кв.м згідно технічного паспорту від 20 червня 2017 року виготовленого КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської ради.
		Свої вимоги позивач мотивує тим, що в 1984 році її чоловік ОСОБА_3 отримав ордер на вселення у гуртожиток за адресою АДРЕСА_2 . У 1998 році у зв`язку з тим, що звільнилась кімната більшою площею в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , вони переїхали в кімнату № 9 в зазначеному гуртожитку (на сьогоднішній день це квартира за № 10 ) та в установленому законом порядку позивача було зареєстровано у кімнаті АДРЕСА_1 . З цього моменту вони разом з чоловіком утримували квартиру, проводили капітальні та поточні ремонтні роботи, несли відповідальність за збереження нерухомого майна.
		В липні 2017 року позивач дізналась, що в 2006 році відбулась зміна номерів квартир у будинку АДРЕСА_1 , та згідно Плану 2 поверху, що міститься в інвентаризаційній справі в департаменті забезпечення ресурсних платежів, номер квартири в якій вона мешкає більше двадцяти років, відтепер 10. Як видно з плану будинку, датованого 26.04.1973 року, квартира, що перебуває в володінні позивача, та в якій вона мешкає, спочатку складалась з кімнат, що мали №9, 12, 13, у зв`язку з чим помилково в паспорті у неї було зазначено місце проживання - АДРЕСА_1 . В цей же період позивач дізналась, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться у власності на підставі договору купівлі продажу. Тим самим з`ясувалось, що весь це час вона володіла квартирою № 10 в цьому будинку , в якій мешкає по сьогоднішній день.
		Будинок АДРЕСА_1 складається з 10 окремих квартир, раніше був гуртожитком, який перебував на балансі радгоспу «Сумській», під час приватизації державного майна не увійшов до статутного капіталу КСП «Сумський» (ТОВ АФ «Червоносільська») та залишився на його балансі. В 2006 році ухвалою Господарського суду Сумської області у справі № 6/2-5 від 26.06.2006 року було затверджено мирову угоду, згідно якої вищевказаний житловий будинок був переданий TОB АФ «Червоносільська» по акту приймання-передавання СТОВ «Агрокомбінат «Тепличний». На даний час зазначений будинок, як і квартира №10 в цьому будинку , не перебуває ані у комунальній ані у приватній власності. Позивач зазначає, що відкрито, добросовісно, тривало та безперервно володіє та користується квартирою АДРЕСА_1 . Проситла визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,42 кв.м.
		 
		Ухвалою суду від 06.08.2019 року було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 17.09.2018 року.
		15.08.2018 року надійшли пояснення третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.
		22.08.2019 року надійшов відзив на позовну заяву від Сумської міської ради, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову за еобгрунтованістю.
		Судові засідання двічі відкладалися у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
		21.11.2019 року надійшли заяви від третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про підтримання позовних вимог, розгляд справи без їхньої участі. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа ОСОБА_4 померла та у зв`язку з цим була виключена з числа третіх осіб.
		Судове засідання 24.01.2019 року було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.
		13.03.2019 року надійшли відповіді на відзив від представника позивача та третіх осіб.
		Ухвалою суду від 13.03.2019 року було закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті в судове засідання на 14.05.2019 року.
		В судовому засіданні 14.05.2019 року було оголошено перерву.
		Судове засідання 13.08.2019 року було відкладено на 03.10.2019 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
		Судове засідання 03.10.2019 року було відкладено для виклику свідка та у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про витребування інвентаризаційної справи на 12.11.2019 року.
		В судовому засіданні 12.11.2019 року позивач та його представнику підтримали позовні вимоги, пояснили суду, що позивач вселилася в квартиру № 10 , яка на той час мала № 9 , в 1998 році, без ордеру, а за усним дозволом адміністрації радгоспу «Сумський», де на той час працював її чоловік. Договір найму з ними не укладався. З того часу вона із своєю родиною: чоловіком та дочками безперервно проживали в цій квартирі, вільно володіли нею, утримували та сплачували комунальні платежі. Вважає, що набула право власності на цю квартиру в порядку набувальної давності.
		Представник відповідача, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, в письмовому відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю. Зазначає, що володіння позивача квартирою не можна вважати безтитульним, оскільки вона набула лише право користування нею, але володіла квартирою на підставі договору найму. 
		Представник Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях в судовому засіданні при вирішенні позову покладався на розсуд суду.
		Інші учасники справи, повідомлені судом належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв від них не надходило.
		 
		Вивчивши докази у справі, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити позов повністю. 
		Встановлено, що в 1984 році чоловік позивача ОСОБА_3 отримав ордер на вселення у гуртожиток за адресою АДРЕСА_2 . 
		В 1998 році у зв`язку з тим, що звільнилась кімната більшою площею в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , вони переїхали в кімнату № 9 в зазначеному гуртожитку (на даний час це квартира за № 10 ) та вселилися в неї без надання ордеру, за усним розпорядженням керівництва радгоспу. Пзивача було зареєстровано у кімнаті АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця реєстрації, копією технічного паспорту (а.с.7-11 т.1), показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
		З цього моменту позивач разом з її чоловіком утримували квартиру, проводили капітальні та поточні ремонтні роботи, несли відповідальність за збереження нерухомого майна, що також підтвердили в судовому засіданні вказані свідки.
		Житловий будинок по АДРЕСА_1 складається з 10 квартир, не увійшов під час приватизації до статутного капіталу КСП «Сумський» та залишився на його балансі, а в подальшому на підставі мирової угоди був переданий ТОВ АФ «Червоносільська» по акту приймання-передачі СТОВ «Агрокомбінат» Теплічний» (а.с.13).
		Встановлено, що до комунальної власності цей будинок не прийнятий, що підтверджується доказами, наданими третьою особою - РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях (а.с.60-67).
		Так, рішенням Сумської міської ради від 24.09.2014 року № 3563-МР було надано згоду на прийняття до комунальної власності вказаного будинку, але вказане рішення не виконано. 
		Рішенням СМР від 25.07.2018 року № 3660-МР внесені зміни до попереднього рішення від 24.09.2014 року та надано згоду на передачу до комунальної власності лише неприватизованих квартир, зокрема, в будинку АДРЕСА_1 . 
		Таким чином, хоча рішенням Сумської міської ради вказаний будинок, а саме, неприватизовані квартири у ньому, передані до комунальної власності, але фактично це нерухоме майно продовжує перебувати в управлінні РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, яке є третьою особою у даній справі.
		Судом встановлено, що нумерація квартир в будинку АДРЕСА_1 змінювалася, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи на вказаний будинок (а.с.17-18). На даний час позивач зареєстрована та постійно з 1998 року проживає в квартирі № 10 , яка раніше мала номер 9 , що підтверджується наведеними вище доказами, у тому числі, показами свідків.
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на норми ст. 16, 344 ЦК України, які, на думку суду, підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ст. 344 ч. 1 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
		Суд вважає за необхідне застосувати у даному спорі також вимоги Житлового кодексу УРСР, оскільки позивач заявив вимоги про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, яке його житлом.
		Відповідно до ст. 328 ч. 1 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Ст.29 ЦК України визначає, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
		Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
		 
		 
		 
		Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що питання обліку житлового фонду, об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, здійснення контролю за його використанням, належать до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
		 
		Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію у спорах про визнання права власності за набувальною давністю.
		В постанові Великої Палати ВС від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 зазначено, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один з первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
		Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
		Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
		Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння чи користування, проте не у власність.
		Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння чи користування, проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
		Таким чином, Велика Палата ВС дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
		Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
		Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
		 
		Судом встановлено, що Сумська міська рада згідно з рішенням СМР 24.09.2014 року № 3563-МР, із змінами, внесеними Рішенням СМР від 25.07.2018 року № 3660-МР, надала згоду на прийняття до комунальної власності неприватизований квартир будинку АДРЕСА_1 , але вказане рішення не виконано, отже, це майно перебуває в управлінні РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях. 
		В квартиру № 10 (на той час №9) позивач вселилася за усною згодою балансоутримувача в 1998 році, але без ордеру, без укладення будь-якого договору. З того часу постійно добросовісно володіла цим майном. 
		Таким чином, суд встановив факт добросовісного, але безтитульного заволодіння майном особою, яка в подальшому набула право претендувати на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. 
		В даній справі встановлено, що у правовідносинах, що виникли в даному спорі, наявні усі вказані Великою Палатою ВС в своїй постанові умови у сукупності.
		Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Отже, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд вважає позивач надав належні та достатні докази на підтвердження своїх вимог, тому задовольняє позов в повному обсязі. Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,
		В И Р І Ш И В :
		Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити повністю.
		Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,42 кв.м. 
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне рішення суду складено 14 листопада 2019 року.
		 
		Суддя                        О.В.Грищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...