Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/105/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2019. Зареєстровано: 17.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2019.
Дата набрання законної сили: 04.11.2019
Результат оскарження 21.01.2020 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"04" листопада 2019 р. Справа №921/105/19
		 
		 
		Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
		головуючого (судді-доповідача): Матущака О.І.
		суддів: Бонк Т.Б.
		Якімець Г.Г.
		 
		За участю представників сторін від:
		позивача  Піган С.Р. - представник за довіреністю;
		відповідача-1 - Гірняк В.М.  представник за довіреністю;
		відповідача-2 - Сухарська А.В.  представник за довіреністю;
		третьої особи  Жеруха О.В. - директор;
		апелянта КП «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» Тернопільської міської ради - Оленяк В.С.  адвокат; Ізай Р.О.  адвокат;
		апелянта ФОП Пушкар С.В., - Ізай Р.О.  адвокат,
		 
		 
		розглянувши апеляційні скарги 1) Тернопільської міської ради, м. Тернопіль 
		 
		 2) Комунального підприємства Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради, м.Тернопіль та фізичної особи-підприємця Пушкара Сергія Володимировича, м. Тернопіль 
		 
		на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 04.07.2019 (суддя Н.М. Бурда, повний текст рішення складено та підписано 05.07.2019) 
		 
		у справі№921/105/19
		 
		за позовом Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль
		 
		до відповідачів: 1. Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
		 
		 2. Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
		 
		за участю третьої особи, яка не заявляє 
		самостійних вимог на 
		предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства Тернопільської обласної ради Тернопільська обласна аптека №78 м. Тернопіль
		 
		про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради; скасування свідоцтва про право власності; визнання права власності
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Суть спору. 
		21.02.2019 Тернопільська обласна рада звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Тернопільської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №314 від 15.03.2007 «Про оформлення права власності за Тернопільською міською радою»; скасування свідоцтва про право власності Тернопільської міської ради серії САВ №051362 від 18.04.2007, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради; визнання права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23, загальною площею 634,3 кв.м.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що Тернопільська обласна Рада народних депутатів у визначений чинним у 1992 році законодавством спосіб та підставах набула право власності на нежитлове приміщення аптеки №78 за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23, загальною площею 634,3 кв.м. і будь-яких рішень щодо передачі вказаного майна Тернопільській міській раді Тернопільська обласна рада не приймала, а відтак, прийняття відповідачем оспорюваного рішення №314 від 15.03.2007 «Про оформлення права власності за Тернопільською міською радою» з подальшим оформленням за ним права власності , про що видано відповідне свідоцтво серії САВ №051362 від 18.04.2007, порушує матеріально-фінансову основу діяльності органу місцевого самоврядування, заподіює шкоду інтересам членів територіальної громади, а відтак порушене право позивача підлягає судовому захисту.
		Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.07.2019 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15.03.2007 № 314 «Про оформлення права власності за Тернопільською міською радою» в частині оформлення права власності за Тернопільською міською радою на приміщення аптеки за адресою: вул. Руська, 23, площею 634,3 кв.м. Скасовано свідоцтво про право власності Тернопільської міської ради на нерухоме майно від 18.04.2007 серії САВ № 051362, видане Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради. Визнано право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23, загальною площею 634,3 кв.м. Стягнуто з Тернопільської міської ради на користь Тернопільської обласної ради 55 114, 10 грн в повернення сплаченого судового збору.
		Рішення суду в частині визнання недійсним оскаржуваного рішення мотивоване тим, що таке рішення в частині оформлення права власності за Тернопільською міською радою на приміщення аптеки та видане на його підставі свідоцтво про право власності, порушують права Тернопільської обласної ради, оскільки Тернопільською міською радою не набуто на законних підставах право власності на спірне нерухоме майно.
		Рішення суду в частині визнання права власності на спірне майно мотивоване тим, що відповідно до вимог чинного законодавства на підставі рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16.07.1992 «Про комунальну власність області», яким до спільної власності територіальної громади області віднесено майно аптеки № 78, що розташована в м. Тернопіль по вул. Руська,23, Тернопільська обласна рада набула право власності на спірне приміщення. При цьому, право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на вказане нерухоме майно у позивача виникло до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і є дійсним.
		Узагальнення доводів осіб, які подали апеляційні скарги та інших учасників справи. 
		Відповідачем-2 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржник обґрунтовує апеляційну скаргу такими обставинами:
		-спірне нежитлове приміщення знаходиться на першому поверсі у житловому будинку по АДРЕСА_1  Леніна, 29 - перейменована згідно рішення Виконавчого комітету від 21.08.1990 №357), та згідно технічного паспорту на будинок, власником будівлі по Леніна, 29 в м. Тернополі зазначено Горисполком; в матеріалах інвентаризаційної справи ТОВ МБТІ, наявне реєстраційне посвідчення, відповідно до якого будинок зареєстровано на праві державної власності за виконкомом Тернопільської Ради народних депутатів і знаходиться в оперативному управлінні ЖЕК №3;
		-постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності); на виконання вказаної постанови виконавчим комітетом Тернопільської обласної ради народних депутатів було прийнято рішення №300 «Про питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя»;
		-згідно ухвали Тернопільської міської ради народних депутатів від 18.12.1992 було затверджено перелік підприємств і організацій комунальної власності міста Тернополя, до якого включено, зокрема, житлово-експлуатаційні контори №1-№12, а тому, вважає що до комунальної власності перейшла й будівля АДРЕСА_2 23 АДРЕСА_3 вул. Руській АДРЕСА_4 м.Тернополі;
		-судом першої інстанції не зазначено, які саме норми порушені виконавчим комітетом Тернопільської ради при прийнятті рішення №314 від 15.03.2007;
		-позивачем не представлено жодних доказів вчинення обласною радою з 1992 року дій щодо володіння користування та розпорядження спірним приміщенням;
		-судом не залучено до розгляду справи ФОП Пушкара С.В., який станом на час розгляду справи є орендарем спірного приміщення, а прийняте рішення може мати вплив на його права та обов`язки; 
		-пропуск позивачем строку позовної давності. 
		КП Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради та ФОП Пушкарем С ОСОБА_1 В. подано спільну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, покликаючись на те, що є особами, права яких порушено оскаржуваним рішенням суду. У своїй апеляційній скарзі апелянти зазначають, що на виконання рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №114 від 22.02.2018 та згідно акту приймання-передачі від 01.03.2017, на баланс КП Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради передано спірне майно, а ФОП Пушкар С.В. згідно укладено договору оренди від 10.09.2018, є орендарем спірного майна. Апелянти зазначають, що оскільки апелянти є балансоутримувачем та орендарем спірного майна, то оскаржуване рішення породжує для сторін негативні наслідки. Апелянти у своїй апеляційній скарзі покликаються на такі обставини:
		-судовий збір за подання позовної заяви сплачено третьою особою; 
		-довідка Тернопільської обласної ради, згідно якої Державна комунальна аптека №78 включена до переліку об`єктів комунальної власності області, не є правовстановлюючим документом;
		-наказ Обласного фонду комунального майна Тернопільської обласної ради народних депутатів від 17.12.1993 №51 «Про створення державної комунальної аптеки №78» не є правовстановлюючим документом та не доводить право власності на спірне нерухоме майно; 
		-Державна комунальна аптека №78 та нежитлове приміщення  це різні поняття, а рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 16.07.1992 «Про комунальну власність області» по відношенню до нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_5 ) не є правовстановлюючим документом; 
		-згідно технічного паспорту на спірне приміщення, власником є «Горисполком», а користувачем  Аптечне управління, аптека №78; 
		-судом не враховано пропуск позивачем позовної давності.
		Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради подано відзив на апеляційну скаргу на апеляційну скаргу Тернопільської міської ради, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові, з підстав, викладених у ньому. 
		Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу Тернопільської міської ради, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує загалом тим, що місцевим господарським судом повно та всебічно з`ясовано обставини справи, та дотримано норми матеріального та процесуального права. 
		Тернопільською обласною радою подано відзив на апеляційну скаргу КП Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради та ФОП Пушкара ОСОБА_2 .В., в якому просить залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення  без змін. Свої заперечення обґрунтовує загалом тим, що правовою підставою належності майна територіальним громадам області є рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 16.07.1992 «Про комунальну власність області», а оформлення за Тернопільською міською радою права власності на спірне приміщення за відсутності відповідного рішення Тернопільської обласної ради з даного питання є порушенням її виключної компетенції здійснення управління таким майном.
		На адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла заява про поновлення процесуального строку б/н від 29.10.2019.
		Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про залишення такої без розгляду, як така, що подана всупереч вимог ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.
		Фактичні обставини справи.
		Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.11.1991 на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» та від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», якою також затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).
		Згідно цього переліку до власності областей передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, аптечні склади, магазини аптечні, інші місцеві підприємства, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.
		Пунктом 3 вищевказаної постанови встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.
		Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, виконавчий комітет Тернопільської обласної Ради народних депутатів прийняв рішення № 300 від 26.12.1991 «Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя», яким затвердив перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), встановивши, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Відповідно до затвердженого даним рішенням переліку майна до комунальної власності були передані, зокрема, аптечні склади, аптечні магазини.
		В подальшому, 16.07.1992 Тернопільська обласна Рада народних депутатів ХХІ скликання прийняла рішення «Про комунальну власність області», яким затвердила перелік об`єктів комунальної власності області і передала їх в управління обласної державної адміністрації, передбачивши з цією метою в структурі адміністрації утворення відповідного органу. Цим рішенням встановлено, що комунальна власність області не може відчужуватися, передаватись в оренду, змінювати суб`єкта власності, використовуватись не за призначенням, перепрофільовуватись без згоди на те обласної Ради народних депутатів.
		Відповідно до Переліку об`єктів комунальної власності області, що передаються в управління обласної державної адміністрації, до згаданого вище рішення, у розділі «Виробниче об`єднання Фармація» по м. Тернополю зазначено аптеку №78 разом.
		Відповідно до довідки Тернопільської обласної ради № 11-538/22-19 від 19.09.2000 підтверджується, що державно - комунальна аптека №78 (м. Тернопіль, вул. Руська,23) рішенням обласної Ради народних депутатів від 16.07.1992 включена до переліку об`єктів комунальної власності.
		Повноваження обласних Рад народних депутатів щодо прийняття вищезазначених рішень та набуття права комунальної власності було встановлено ст. ст. 5, 7, 52 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», який був введений в дію відповідно до Постанови Верховної Ради України XII від 8.12.1990 (втратив чинність 12.06.1997).
		Формулювання тексту рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16.07.1992 «Про комунальну власність області» та додатку до нього здійснювалось відповідно до формулювання тексту переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5.11.1991 №311.
		Оцінка суду.
		Підстави набуття (припинення) права власності визначаються за законодавством, чинним на час виникнення відповідних правовідносин.
		Статтею 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20.08.1978 року визначено, що основу економічної системи Української PCP становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
		Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу Української PCP (в редакції 1963 року), соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.
		Статтею 89 Цивільного кодексу Української PCP встановлено, що державна власність - основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.
		Таким чином, до прийняття та введення в дію Закону України «Про власність» уся власність була загальнодержавною (республіканською), включаючи й житловий фонд, при цьому ради депутатів трудящих та їхні виконавчі комітети входили до системи органів державної влади.
		Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України житловий фонд включав в себе жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд), жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд), жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово - будівельних кооперативів).
		Згідно із ст. 5 Житлового кодексу України державний житловий фонд перебував у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований до 1991 року, та в якому розміщене спірне нежитлове приміщення аптеки, належав до державної власності, оскільки до того часу державна власність не розподілялась на загальнодержавну та комунальну власність, та перебував до роздержавлення у віданні Горсполкому.
		Поряд з цим, відповідно до постанови Ради Міністрів Української PCP № 926 30.12.1966 «Про заходи по дальшому поліпшенню торгівлі медикаментами, медичною апаратурою, предметами догляду за хворими та іншими медичними виробами» зобов`язано Міністерство охорони здоров`я УРСР, виконкоми обласних, Київської та Севастопольської міських Рад депутатів трудящих розширити за рахунок нецентралізованих капітальних вкладень будівництво аптек і спеціалізованих магазинів медичної техніки, пристосування для цієї мети нежилих приміщень, а також виділення приміщень в перших поверхах житлових будинків.
		У свою чергу, поняття комунальної власності адміністративно - територіальних одиниць та підстави її набуття передбачено ст. 7 Закону Української PCP «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування» від 07.12.1990 (втратив чинність у 12.06.1997), згідно якої до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, вказане в Законі України «Про власність».
		Відповідно до ст. 2 Закону Української PCP «Про власність» власність в Українській PCP виступає в таких формах: індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.
		Згідно зі ст.31 Закону України «Про власність» до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про власність» суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України; суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
		Відповідно до ст. 35 Закону України «Про власність» об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно - територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.
		Згідно ст.49 Закону України «Про власність», який діяв на час розмежування майна між загальнодержавною власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражем, третейським судом.
		Відповідно до розділу І Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 311, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, підлягали передачі до комунальної власності областей.
		Отже, на підставі вказаних норм законодавства та прийнятих рішень №300 від 26.12.1991 «Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя» та рішення від 16.07.1992 «Про комунальну власність області», в процесі розмежування державної та комунальної власності державна комунальна аптека № 78, що розташована в м. Тернополі по вул. Руська, 23, як об`єкт комунальної власності області, разом із основними засобами, технологічним обладнанням, засобами вимірювання, правомірно передана до комунальної власності територіальної громади Тернопільської області.
		Рішенням виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів від 28.02.1989 №54 «Про організацію обласного виробничого об`єднання «Фармація» з 1.03.1989 створено на базі ліквідованого аптечного управління облвиконкому обласне виробниче об`єднання «Фармація» з безпосереднім підпорядкуванням виконкому обласної Ради народних депутатів та затверджено його статут.
		Відповідно до п. 2 цього рішення обласному виробничому об`єднанню «Фармація» підпорядковано 16 центральних районних аптек, аптечну мережу міста Тернополя, обласний аптечний склад, контрольно-аналітичну лабораторію і майстерню по ремонту та виготовленню спеціального аптечного устаткування.
		Наказом обласного Фонду комунального майна Тернопільської обласної ради народних депутатів від 17.12.1993 №51 «Про створення державно - комунальної аптеки №78» утворено державно-комунальне підприємство аптеку №78. 
		Відповідно до п.п. 3, 4 вказаного наказу обласному виробничому об`єднанню «Фармація» доручено провести до 01.01.1994 розподільчий баланс між обласним виробничим об`єднанням «Фармація» і ДК аптека №78; забезпечити аптеку №78 основними та обіговими засобами відповідно з актами проведених інвентаризації та розподільчого балансу станом на 01.01.1994.
		Розпорядженням голови Тернопільської обласної ради від 09.02.2008 №12 затверджено статут комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78» у новій редакції, згідно якого, комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78» є правонаступником державно-комунальної аптеки № 78 м. Тернопіль, власником і засновником аптеки є Тернопільська обласна рада. 
		Відповідно до статуту аптека є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, управління яким здійснює Тернопільська обласна рада. Згідно з пунктом 3.1 статуту аптека для виконання статутних завдань має майно, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, і належить їй на правах господарського відання.
		Таким чином, правовою підставою належності майна територіальній громаді області є рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16.07.1992 «Про комунальну власність області». 
		Згідно вказаного рішення, до спільної власності територіальної громади області віднесено майно аптеки № 78, що розташована в м. Тернополі по вул. Руська 23.
		З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що Тернопільська обласна Рада народних депутатів відповідно до вимог чинного законодавства у 1992 році набула право власності на аптеку №78 у м. Тернополі по вул. Руська 23.
		Необхідно зазначити, що згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5037-VI (5037-17) від 04.07.2012) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
		А відтак з огляду на наведену норму законодавства, право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення аптеки №78 у м. Тернопіль по вул. Руська, 23, як таке, що виникло до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є дійсним.
		Згідно ч. 2 ст. 19, ст. 140 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
		За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
		Правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається законом.
		Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
		Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, тощо.
		Отже, способом волевиявлення ради щодо здійснення правомочностей по володінню, користуванню та розпорядженню об`єктами комунальної власності є прийняття нею відповідного рішення.
		При цьому, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що законодавчими актами України, зокрема Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими, не передбачено право міських рад та їх посадових осіб приймати рішення про перехід об`єктів загальнодержавної власності у комунальну власність.
		Однак, в порушення вищезазначених законодавчих норм, Виконавчий комітет Тернопільської міської ради приймає рішення № 314 від 15.03.2007, яким вирішено оформити право власності на нежитлове приміщення в АДРЕСА_6 . Тернопіль по вул. Руська ,23, загальною площею 634,3 кв.м, за Тернопільською міською радою.
		На підставі вказаного вище рішення, державним реєстратором речових прав 18.04.2007 оформлено свідоцтво на право власності на приміщення аптеки в АДРЕСА_6 . АДРЕСА_7 по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_8 ), буд-23, загальною площею 634,3 кв.м. за Тернопільською міською радою.
		Відповідно до ст.ст. 21, 393 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
		Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15.03. 2007 № 314 «Про оформлення права власності за Тернопільською міською радою» в частині оформлення права власності за Тернопільською міською радою на приміщення аптеки за адресою: вул. Руська, 23, площею 634,3 кв.м. та видане на його підставі свідоцтво про право власності Тернопільської міської ради на нерухоме майно від 18.04.2007 серії САВ № 051362, порушують права Тернопільської обласної ради, оскільки Тернопільською міською радою не набуто на законних підставах право власності на спірне нерухоме майно. 
		А тому, позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, а також скасування свідоцтва про право власності Тернопільської міської ради на нерухоме майно від 18.04.2007 серії САВ № 051362, є правомірними та обґрунтованими, а відтак підлягають до задоволення.
		Правом власності згідно ч. 1 ст. 316, ст. 317 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав; при цьому порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
		Стаття 316, 321, 392 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно.
		Враховуючи вищевикладене, а також рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16.07.1992 «Про комунальну власність області», яким до спільної власності територіальної громади області віднесено майно аптеки № НОМЕР_1 , що розташована АДРЕСА_7 , апеляційний господарський суд вважає правомірною позицію суду першої інстанції про визнання за територіальною громадою Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради права власності на нежитлове приміщення в м. Тернопіль, вул. Руська, 23, загальною площею 634,3 кв.м. 
		Суд апеляційної інстанції також зазначає, що безпідставними є покликання скаржника на те, що до комунальної власності області передано аптеку, як юридичну особу, а не приміщення, в якому вона розміщена, з огляду на те, що рішенням Тернопільської обласної Ради від 16.07.1992 «Про комунальну власність області» передбачено передачу саме майна від держави у комунальну власність області, що має місце і в даному випадку.
		При цьому, із самої назви рішень від 26.12.1991 № 300 «Про розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя» та від 16.07.1992 «Про комунальну власність області» та їх змісту вбачається, що у них йдеться про об`єкти і майно.
		Колегія суддів вважає правомірною позицію місцевого господарського суду про те, що ні згаданим рішенням Тернопільської обласної Ради від 16.07.1992 «Про комунальну власність області», ні будь-якими іншими нормативними актами, що діяли у період 1991-1992 роках, не передбачено передачу окремо майна юридичної особи та самої юридичної особи, а отже, при передачі аптеки № 78 із державного підпорядкування у власність області відбулась передача майна, у тому числі і приміщення, в якому вона здійснювала свою діяльність.
		Апеляційний господарський суд зазначає також таке.
		Як підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №114 від 22.02.2018 та згідно акту приймання-передачі від 01.03.2017, на баланс КП Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради передано спірне майно, а ФОП Пушкар С.В. згідно укладено договору оренди від 10.09.2018, є орендарем спірного майна. 
		Водночас, з аналізу ст. 317 Цивільного кодексу України випливає, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. 
		Тобто, знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Отже, не має правовстановлюючого значення.
		А відтак сам факт перебування спірного майна на балансі КП Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради та у оренді у ФОП ОСОБА_3 не може слугувати належним доказам, що підтверджує право власності територіальної громади м. Тернополя на вказане майно. 
		Приписами ст. 264 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		За таких обставин та з врахуванням встановлених обставин справи судами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права чи законного інтересу
		балансоутримувача спірного майна - КП Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради та орендаря - ФОП Пушкар С.В.
		А отже, колегія суддів дійшла висновку про закриття провадження у справі за апеляційною скаргою КП Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради та ФОП Пушкар ОСОБА_4 . на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 06.09.2019 у справі №910/7364/18.
		 
		Щодо клопотання Тернопільської міської ради про застування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
		Відповідно до ст. 257, ч.ч. 4, 5 ст.267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо ж суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. 
		Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.
		При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
		Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		З огляду на вищевикладене, для застосування строку позовної давності має значення дві обставини: право особи судом визнано порушеним, а також початок перебіг строку позовної давності. 
		Судова колегія зазначає, що у оспорюваному рішенні суд першої інстанції недостатньо мотивував поважність причин пропуску строку позовної давності, зазначивши без належного обґрунтування про те, що такий пропущено позивачем з поважних причин. 
		Зважаючи на зроблену відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, що не заперечується сторонами, судом апеляційної інстанції враховується, що оспорюваним рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №314 від 15.03.2007 не вирішувалося питання про право власності як рішення органу місцевого самоврядування, в якому в силу передбачених чинним законодавством повноважень належить вирішувати питання права власності, а вирішувалося похідне питання про оформлення такого права у спосіб доручення органу державної реєстрації, якими на той час були бюро технічної інвентаризації що підпорядковувалися місцевим радам, як у даному спорі  Тернопільській міській раді.
		З огляду на таке, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичне порушення права позивача та відповідно початок перебігу строку позовної давності почався з часу загальнодоступної можливості довідатися про факт державної реєстрації на об`єкт спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, який в силу п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» із змінами і доповненнями в редакції Закону N 5245-VI (5245-17) від 06.09.2012, став доступний з 01.01.2013, проте ефективно став діяти значно пізніше.
		Тому, з огляду на те, що спірним рішенням Виконавчого комітету не вирішувалося питання про право власності, з якого виникають права користування, володіння та розпорядження майном, а лише про його оформлення, а також враховуючи те, що державна реєстрація права власності згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що діяла до 01.01.2013 не передбачала можливого електронного та необмеженого доступу до такого реєстру з отримання відповідної офіційної інформації, заперечення відповідача про початок перебігу строку позовної давності з дати подання позову до адміністративного суду у справі №2-а-61/10/1970 у 2010 році про визнання нечинним з моменту прийняття рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради, не обґрунтоване фактичними обставинами та можливістю позивача довідатися про порушення свого права, оскільки таке порушення виникло не із самого оскаржуваного рішення виконавчого комітету, а з часу перенесення відомостей державної реєстрації права власності у електронний ресурс реєстру про право власності.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача обставин, що свідчать про те, що він довідався про порушення свого права саме з 22.09.2017 при отриманні копії позовної заяви КП Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення комунальної власності (спірне приміщення) у справі господарського суду Тернопільської області №921/555/17-г/14 позов було задоволено повністю, зокрема, зобов`язано КП Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» звільнити нежитлові приміщення, площею 633,7 кв. м. за адресою АДРЕСА_7 та передати їх по акту приймання-передачі КП «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради».
		Разом з тим, судом апеляційної інстанції також враховується, що у матеріалах справи відсутні відомості та докази про дату чи час початку ефективного функціонування електронного Державного реєстру прав власності на майно, який мав би так почати працювати з 01.01.2013, з якого позивач міг довідатися про державну реєстрацію права власності по дату отримання копії вищезгаданої позовної заяви, проте початок ефективного функціонування електронного реєстру прав власності на майно та відповідно про можливість позивача довідатися про таке матеріалами справи не підтверджується.
		Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача про поважність пропуску строку позовної давності, в силу ч.5 ст. 266 ЦК України, порушене право підлягає захисту. 
		Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Тернопільської міської ради  без задоволення, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_3  закриттю.
		Судові витрати.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційних скарг за апелянтами.
		Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 264, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, 
		 
		Західний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_3 закрити.
		 
		2. У задоволенні апеляційної скарги Тернопільської міської ради відмовити, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.07.2019 у справі № 921/105/19 - залишити без змін.
		 
		3. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на апелянтів.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
		 
		Справу повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.11.2019.
		 
		 
		Головуючий (суддя-доповідач) О.І. Матущак
		 
		 
		СуддіТ.Б. Бонк
		 
		 
		Г.Г. Якімець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...