Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10439/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2019. Зареєстровано: 18.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2019.
Дата набрання законної сили: 05.03.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		06.11.2019Справа №  910/10439/19
		Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи
		за позовом                    Приватного підприємства «Маркон»
		до                                      Київської міської ради
		третя особа-1,           яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 
		третя особа-2,           яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1    
		про                                      визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача                    Парицька Н.О. (адвокат за довіреністю від 04.09.2019)
		від відповідача          Власенко І.І. (довіреність № 225-КМГ-4590 від 22.08.2019)
		від третьої особи-1          Воєводіна А.О. (довіреність № 05703-18885 від 08.10.2019)
		від третьої особи-2          Фляшовський В.А. (адвокат за ордером від 04.09.2019)
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У серпні 2019 року Приватне підприємство «Маркон» (далі - ПП «Маркон», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада, відповідач) про:
		- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 29.11.2018     № 209/6260 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Маркон» для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м . Києва від 13.04.2006 № 85-6-00272»;
		- зобов`язання Київської міської ради оприлюднити на офіційному веб-сайті (www.kmr.gov.ua) інформацію про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 29.11.2018 № 209/6260 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Маркон» для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м . Києва від 13.04.2006 № 85-6-00272»;
		- зобов`язання  Київської міської ради вчинити дії щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди) Приватного підприємства «Маркон» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050 на підставі договору оренди від 12.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу       Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 268.
		Позивач вважає, що зазначене вище рішення Київської міської ради від 29.11.2018         № 209/6260 прийнято в порушення норм закону та, як наслідок, підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.08.2019 було відкрито провадження у справі № 910/10439/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.09.2019.
		12.08.2019 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому сторона просила суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Клопотання мотивоване тим, що відповідно до Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київради від 19.12.2002 № 182/342 (зі змінами) (далі - Положення), визначено, що вказаний орган готує та подає в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, розпоряджень виконавчого органу Київради, а також подає висновки з питань: розпорядження землями в межах міста Києва, передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок в користування, вилучення земельних ділянок, продаж земельних ділянок у власність, у вставленому порядку бере участь в інформуванні населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок тощо. Нормативно відповідач посилається на пункти 2.3, 3.8, 3.16 Положення, ст.ст. 50, 51 ГПК України та пункт 2 оспорюваного рішення Київської міської ради.
		13.08.2019 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що правове регулювання у галузі земельних правовідносин не містить заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити у такому договорі випадки його розірвання в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформлюється прийняттям рішення в установленому законом порядку. Передбачене договором право на односторонню відмову від нього є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншої сторони договору. 
		Викладене, з урахуванням невиконання позивачем вимог рішення Київради № 969/5033 від 21.06.2018 «Про врегулювання питань використання земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва та розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,1985 га на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва , укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Маркон», від 13.04.2006 № 85-6-00272 (зі змінами внесеними договором від 26.12.2015)», а саме неприведення у місячний термін об`єкта будівництва, розміщеного на вказаній земельній ділянці, у відповідність до вимог режимів використання територій та охоронних зон пам`яток, обмеживши висотні параметри об`єкта будівництва в межах висоти прилеглої традиційної забудови, а також з урахуванням невиконання позивачем умови укладеного сторонами договору про необхідність завершення забудови земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації вказаного договору, на переконання відповідача, спростовує доводи позивача про відсутність права на розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того, відповідач зазначив, що позивач не був позбавлений права в установленому порядку звернутись до відповідача, як орендодавця, з пропозицією продовжити строки забудови земельної ділянки, проте позивач таким правом не скористався. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
		04.09.2019 на розгляд суду надійшло клопотання про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , яке мотивоване тим, що вказана особа набула право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в місті Києві на підставі договору дарування від 17.05.1994, посвідченого державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори, укладеного з ОСОБА_2 . Крім того, в обґрунтування поданого клопотання заявник зазначив, що рішенням Київської міської ради № 169-3/362 від 23.12.1999 йому (заявнику) було передано у приватну власність частину земельної ділянки площею 0,1 га за вказаною адресою для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, про що видано державний акт на право приватної власності серії ІV-КВ № 148938, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 85-2-00933.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 відкладено підготовче засідання на 24.09.2019, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земресурсів, третя особа-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа-2).
		23.09.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи-2, в яких остання зазначила, що вважає дії відповідача, спрямовані на розірвання договору оренди земельної ділянки, правомірними, оскільки на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення земельна ділянка перебувала у користуванні позивача 12 років, але докази на підтвердження виконання позивачем умов договору в частині завершення будівництва у встановлений умовами договору строк відсутні. Заходи, вжиті позивачем для забудови земельної ділянки, на думку третьої особи-2, не можуть вважатись достатніми для висновку про те, що умови договору оренди позивачем дотримані. 
		24.09.2019 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що протягом строку дії договору оренди земельної ділянки позивачу, як землекористувачу, чинились перешкоди у здійсненні його права сторонніми особами, державними органами та самим відповідачем. Так, в межах адміністративних справ:
		- № 826/2440/18 (за позовом ПП «Маркон» до Міністерства культури України про визнання протиправним акта обстеження містобудівної ситуації на території Центрального історичного ареалу м. Києва від 13.11.2017; визнання протиправним та скасування припису Міністерства від 17.11.2017 № 57/10/74-17; визнання противною та скасування постанови Міністерства про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 07.02.2018 № 11/10/74-18) судом досліджувалось питання дотримання ПП «Маркон» вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини»;
		- № 826/166/18 (за позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, треті особи ПП «Маркон» та ТОВ «Кадорр-Україна», про скасування дозволу на виконання будівельних робіт) судом була встановлена правомірність дозволу на виконання будівельних робіт № 2230-Пд/К від 14.10.2010 на земельній ділянці на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва , а також наявність усіх необхідних погоджень;
		- № 826/15203/17 (за позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА), треті особи ПП «Маркон» та ТОВ «Кадорр-Україна», про визнання протиправним та скасування архітектурно-планувального завдання) встановлена правомірність отриманого позивачем архітектурно-планувального завдання № 06-2092 від 26.01.2007 на проектування об`єкту будівництва «Готельний комплекс з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва »;
		- № 826/17303/18 (за позовом ПП «Маркон» до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА), третя особа ТОВ «Кадорр-Україна», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії) визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) щодо призупинення дії Контрольної картки № 17070067-Пд на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення.
		У підготовчому засіданні 24.09.2019 суд оголосив перерву до 08.10.2019.
		01.10.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи-1, в яких остання підтримала позицію, викладену відповідачем у його відзиві на позовну заяву, та зазначила, що позивач не оскаржував рішення Київради № 969/5033 від 21.06.2018 «Про врегулювання питань використання земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва та розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,1985 га на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва , укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Маркон», від 13.04.2006 № 85-6-00272 (зі змінами внесеними договором від 26.12.2015)», а отже, погоджується з вказаним рішенням. Третя особа-1 просила у задоволенні позову відмовити.
		08.10.2019 суд оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 24.10.2019.
		23.10.2019 до суду надійшло клопотання третьої особи-1 про долучення до матеріалів справи документів, а саме копії позовної заяви Київради до ПП «Маркон» про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 у м. Києві .
		24.10.2019 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомитись з поясненнями учасників справи та надати власні заперечення на їх правові позиції.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на  06.11.2019.
		05.11.2019 до суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи, а саме судової практики, дозволу Міністерства культури України на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони в історичних ареалах населених міст та оцінки впливу об`єкта будівництва, розташованого на земельній ділянці на АДРЕСА_1 у м. Києві , на прилеглі об`єкти культурної спадщини. 
		У судовому засіданні позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
		Відповідач та треті особи-1 і 2 проти задоволення позовних вимог заперечували, вважали  їх необґрунтованими та безпідставними, просили суд у задоволенні позову відмовити.
		 
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
		 
		06.10.2005 Київською міською радою прийнято рішенням № 151/3615 «Про передачу Приватному підприємству «Маркон» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м . Києва » (далі - рішення Київради № 151/3615 від 06.10.2005).
		Відповідно до п. 1 вищевказаного рішення Київради № 151/3615 від 06.10.2005 був затверджений проект відведення земельної ділянки ПП «Маркон» для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва .
		З цією метою згідно з положеннями п. 2 рішення Київради № 151/3615 від 06.10.2005 у користування ПП «Маркон» на умовах довгострокової оренди терміном 15 років передавалась земельна ділянка площею 0,22 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
		12.04.2006 на підставі вищевказаного рішення між Київрадою (орендодавець) та ПП «Маркон» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 268 (далі - договір або договір оренди земельної ділянки).
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України та ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
		Пунктом 2.1 договору передбачено, що об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
		- місце розташування - Андріївський узвіз, 14-16 у Подільському районі м. Києва ; 
		- розмір - 1985 кв.м;
		- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту;
		- кадастровий номер - 8000000000:85:425:0050. 
		На виконання укладеного договору сторонами був складений акт приймання-передачі земельної ділянки від 13.04.2006, яким сторони засвідчили прийняття позивачем у користування вищевказаної земельної ділянки.
		Відповідно до п.п. 3.1, 6.2 договору його укладено на 15 років. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.
		Судом встановлено, що зазначений договір оренди земельної ділянки був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 13.04.2006 за № 85-6-00272
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
		Зважаючи на те, що державна реєстрація договору оренди землі від 12.04.2006 відбулась 13.04.2006, суд дійшов висновку, що п`ятнадцятирічний строк оренди земельної ділянки за вказаним договором на час прийняття Київрадою спірного рішення № 209/6260 від 29.11.2018 та розгляду судом даного спору не сплив. 
		Крім того, укладаючи вищевказаний договір оренди земельної ділянки, сторони, серед іншого, домовились, що:
		-  орендар зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки в строк, встановлений проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору (п. 8.4);
		- договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 8.4 цього договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (п. 11.4);
		- договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору (п. 11.5).
		Отже, на підставі зазначених рішення Київради та договору оренди земельної ділянки ПП «Маркон» набуло право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва , кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту.
		У подальшому, на замовлення ПП «Маркон», Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації позивачу було видане архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) від 26.01.2007 № 06-2092 на проектування об`єкту будівництва «Готельний комплекс з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва».
		Крім того, за заявою ПП «Маркон», отриманою Інспекцією 12.07.2016, на нове будівництво категорії складності СС2 (IV), вказаному підприємству Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві був наданий дозвіл № 2230-Пд/К від 14.10.2010 на виконання будівельних робіт із будівництва готельного комплексу із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою: Андріївський узвіз, 14-16 у Подільському районі м. Києва. 
		Незважаючи на погодження позивачем архітектурно-планувального завдання та отримання останнім дозволу на виконання будівельних робіт, Київрадою було прийняте рішення № 969/5033 від 21.06.2018 «Про врегулювання питань використання земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва та розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,1985 га на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Маркон», від 13.04.2006 № 85-6-00272 (зі змінами внесеними договором від 26.12.2015)» (далі - рішення Київради № 969/5033 від 21.06.2018).
		Обґрунтовуючи вищевказане рішення посиланнями на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 9 Земельного кодексу України, п.п. 8.4, 11.5 договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 85-6-00272 (зі змінами, внесеними договором від 26.12.2015), та на те, що земельна ділянка знаходиться в межах Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Київ», створеного відповідно до постанови Ради Міністрів Української PCP від 18.05.1987 № 183, пам`ятки містобудування «Замкова гора - Андріївський узвіз», в межах охоронної (буферної) зони пам`ятки національного значення Андріївської церкви, затвердженої наказом Міністерства культури України від 10.02.2014         № 65, охоронних (буферних) зон об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра», Київська міська рада вирішила:
		1. рекомендувати:
		1.1. Товариству з обмеженою відповідальністю «КАДОРР-Україна» (генеральний підрядник) зупинити будівництво готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва .
		1.2. Приватному підприємству «Маркон» у місячний термін привести об`єкт будівництва «Будівництво готельного комплексу із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва » у відповідність до вимог режимів використання територій та охоронних зон пам`яток, обмеживши висотні параметри об`єкта будівництва в межах висоти прилеглої традиційної забудови.
		2. у разі невиконання вимог, викладених у пункті 1 цього рішення, розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,1985 га на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:85:425:0050), укладений між Київською міською радою та приватним підприємством «Маркон», від 13.04.2006 № 85-6-00272 (зі змінами, внесеними договором від 26.12.2015), на підставі рішення Київської міської ради від 06.10.2005 № 151/3615 «Про передачу приватному підприємству «Маркон» земельної ділянки площею 0,1985 га для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом».
		У подальшому Київрадою було прийняте спірне рішення № 209/6260 від 29.11.2018 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Маркон» для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м . Києва від 13.04.2006 № 85-6-00272» (далі - рішення Київради № 209/6260 від 29.11.2018).
		Обґрунтовуючи вищевказане рішення посиланнями на ст. 9, 96, 141 Земельного кодексу України, ст. 416 Цивільного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 11.4, 11.5, 12.2 договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 85-6-00272, а також на те, що Приватним підприємством «Маркон» не виконано умов п. 8.4 цього договору оренди, а саме не здійснено будівництво об`єкта протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 85-6-00272, чим порушено строки завершення забудови земельної ділянки, та рішення Київської міської ради від 21.06.2018 № 969/5033, Київська міська рада вирішила:
		1. розірвати договір оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 85-6-00272 площею 0,1985 га (кадастровий номер 8000000000:85:425:0050), укладений між Київрадою та ПП «МАРКОН» на підставі рішення Київської міської ради від 06.10.2005 № 151/3615 «Про передачу приватному підприємству «Маркон» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва » (справа № А-26232).
		2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):
		2.1. проінформувати ПП «Маркон» про прийняття цього рішення.
		2.2.          вчинити відповідні дії щодо державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050.
		3. Приватному підприємству «Маркон» звільнити земельну ділянку, що була об`єктом оренди у договорі оренди від 13.04.2006 № 85-6-00272, привівши її у стан, придатний для подальшого використання.
		У зв`язку з викладеним 08.02.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні зміни та зазначено власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050 територіальну громаду міста Києва в особі Київської міської ради, що підтверджується Інформаційною довідкою № 173485295 від 11.07.2019.
		Вважаючи таке рішення Київради неправомірним, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив, у тому числі, визнати незаконним та скасувати рішення Київради від 29.11.2018 № 209/6260 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Маркон» для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва від 13.04.2006 № 85-6-00272».
		Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.
		За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відбувається вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Пунктами 7, 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
		Згідно з ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, посилався, по-перше, на порушення вимог рішення Київради № 969/5033 від 21.06.2018 щодо приведення об`єкта будівництва у відповідність до вимог режимів використання територій та охоронних зон пам`яток культури, та обмеження висотних параметрів об`єкта будівництва в межах висоти прилеглої традиційної забудови, по-друге, на порушення позивачем умов п. 8.4 договору оренди земельної ділянки та недотримання встановленого договором трирічного терміну забудови земельної ділянки. 
		Щодо наведених підстав прийняття оскаржуваного рішення Київради суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження;           2) технічні умови; 3) завдання на проектування (ч. 1 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Частиною 1 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації.
		Завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень (ч.ч. 9, 10 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Стаття 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає:
		- розробку проектної документації на будівництво об`єктів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником;
		- проведення експертизи проектів будівництва, яка проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, відомості про які внесені таким органом або на підставі делегованих повноважень саморегулівною організацією у сфері архітектурної діяльності за відповідним напрямом підприємницької діяльності (у разі її утворення) до переліку експертних організацій. До проведення експертизи залучаються (у тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
		Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
		Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається (ч. 2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Судом раніше встановлено, що позивач звертався з заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві з метою отримання дозволу на нове будівництво категорії складності СС2 (IV) та отримав такий дозвіл № 2230-Пд/К від 14.10.2010 на виконання будівельних робіт із будівництва готельного комплексу із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою: Андріївський узвіз, 14-16 у Подільському районі м. Києва.
		Вказаний дозвіл № 2230-Пд/К від 14.10.2010 на виконання будівельних робіт був оскаржений до Окружного адміністративного суду міста Києва. Даний спір був розглянутий адміністративним судом в межах справи № 826/166/18. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/166/18 від 29.03.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019, відмовлено у скасуванні дозволу на виконання будівельних робіт та задоволенні позову. Єдиний державний реєстр судових рішень не містить відомостей про оскарження до суду касаційної інстанції зазначених рішення та постанови у справі № 826/166/18.
		Однак, Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА) видано наказ № 1-52 від 12.06.2018 про анулювання зазначеного дозволу  № 2230-Пд/К від 14.10.2010 на виконання будівельних робіт з будівництва готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва.
		Крім того, матеріали справи свідчать про отримання позивачем виданого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації архітектурно-планувального завдання (АПЗ) від 26.01.2007                № 06-2092 на проектування об`єкту будівництва «Готельний комплекс з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва» із зазначенням комплексу містобудівних та архітектурних вимог і особливих умов проектування і будівництва об`єкта архітектури, що випливають з положень затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, відповідних рішень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, включаючи вимоги і умови щодо охорони пам`яток історії та культури, довкілля, законних прав і інтересів громадян та юридичних осіб при розташуванні об`єкта архітектури на конкретній земельній ділянці. 
		Пунктом 24 архітектурно-планувального завдання (АПЗ) від 26.01.2007 № 06-2092 передбачено, що у об`ємно-просторовому рішенні необхідно забезпечити встановлення граничнодопустимих поверховості об`єкта та щільності забудови на виконання ст. 22 Закону України «Про планування та забудову територій» та згідно вимог п. 3.7, 3.8 ДБН 360-92**.
		Під час розгляду справи № 826/166/18 адміністративними судами було встановлено, що:
		- Всеукраїнський науково-методичний та дослідно-інформаційний центр архітектурної спадщини розробив історико-містобудівне обґрунтування на об`єкт будівництва «Будівництво готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва», яке погоджене Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.12.2007 року № 82;
		- як вбачається з історико-містобудівного обґрунтування, єдиним застереженням є необхідність обмежити висотні параметри об`єкта проектування: споруда має бути в межах 7-8 поверхів. Нижчим - 4-5 поверхи слід вирішити обсяг готельного комплексу, наближений до червоної лінії Андріївського узвозу;
		- проектна документація розроблена ТОВ «Інноваційні Бізнес Технології», отримала позитивний висновок комплексної державної експертизи ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» № 11-00212-10 від 27.08.2010. Висотність об`єкту згідно проекту та експертного звіту - 4; 7+мансардний;
		- Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу КМР (КМДА) погодило архітектурне рішення проекту будівництва готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва (лист-погодження № 15-475 від 18.01.2010);
		- проектна документація погоджена з Державною службою з питань національної спадщини від 09.04.2010, Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу КМР (КМДА) від 23.09.2009 № 74/1, Державним історико-архітектурним заповідником «Стародавній Київ» від 24.09.2009, Українським товариством охорони пам`яток історії та культури від 06.04.2010, Інститутом археології Національної академії наук України.
		Зазначене архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) від 26.01.2007 № 06-2092 було оскаржене до Окружного адміністративного суду міста Києва. Даний спір був розглянутий адміністративним судом в межах справи № 826/15203/17. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/15203/17 від 25.05.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018, відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні архітектурно-планувального завдання та задоволенні позову. 
		Отже, на час розгляду даного спору існує рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлена відсутність підстав для скасування архітектурно-планувального завдання від 26.01.2007 № 06-2092.
		Під час розгляду справи № 826/15203/17 адміністративними судами було встановлено, такі обставини: 
		- стосовно дії архітектурно-планувального завдання від 26.01.2007 № 06-2092 суд зазначав, що АПЗ, як складова вихідних даних для проектування, скасоване у зв`язку з прийняттям Закону України від 16.09.2008 № 509-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» та втратою чинності у травні 2009 року постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 № 2328 «Про Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об`єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу»;
		- прикінцевими положеннями Закону від 16.09.2008 №509-VI передбачалося, що дозвіл на будівництво об`єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності окремих статей Закону, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а щодо об`єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва;
		- вказаний Закон набрав чинності з дня його опублікування - 14.10.2008, а отже, максимальний термін дії архітектурно-планувальних завдань, виданих для об`єктів, будівництво яких не було розпочато - 14.10.2010. При цьому датою початку будівництва слід вважати дату отримання документа, що дає право на виконання будівельних робіт;
		- документом, що став основною складовою вихідних даних після скасування АПЗ, стали містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;
		- у разі коли будівництво розпочато до 14.10.2010, а проект не потребує коригування, АПЗ діє до закінчення будівництва та отримання містобудівних умов і обмежень не потрібно;
		- наведене підтверджується листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10.09.2012 № 7/17-14543;
		- таким чином, зважаючи на те, що дозвіл на виконання будівельних робіт № 2230-Пд/К видано 14.10.2010, АПЗ від 26.01.2007 № 06-2092 є чинним до завершення будівництва.
		Крім того, у рішенні Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 по справі              № 5011-57/6641-2012, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 та набрало законної сили, судом встановлено, що:
		- згідно з листом-погодженням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури № 15/7 від 06.04.2010 Рада Київської міської організації Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, розглянувши доопрацьований проект будівництва, експлуатації та обслуговування Готельного Комплексу, вважаючи, що замовник та авторська група проекту виконало зауваження та пропозиції фахівців-пам`яткоохоронців, погодила відкориговану проектну документацію;
		- 27.08.2010 ПП «Маркон» отримало позитивний висновок комплексної державної експертизи № 11-00212-10 від 27.08.2010 проекту будівництва готельного комплексу із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою Андріївській узвіз, 14-16 у Подільському районі м. Києва, яким було підтверджено, що у проекті додержані вимоги діючих нормативів з питань міцності, надійності та довговічності об`єкта, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідемічного благополуччя населення, охорони навколишнього середовища, енергозбереження та енергоефективності, пожежної безпеки, а також виконання архітектурних вимог, і проект було рекомендовано до затвердження;
		- ПП «Маркон» також отримано довідку-дозвіл № 11-4А-125/01 від 12.04.2012 Інституту археології про те, що останній не заперечує проти передачі земельної ділянки ПП «Маркон» для проведення монтажних та інших будівельних робіт;
		- 28.03.2008, з метою забезпечення участі громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, були проведені громадські обговорення проекту будівництва, відповідно до яких проект був схвалений, що підтверджується протоколом громадських обговорень № 1/75 від 28.03.2008. 
		Щодо посилань на невиконання ПП «Маркон» умови договору оренди про завершення забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації цього договору суд зазначає таке.
		Судом взято до уваги ту обставину, що судами раніше вже розглядалось питання позбавлення позивача права користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050.
		Так, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 5011-57/6641-2012 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства «Маркон» про розірвання договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва, кадастровий номер 8 000 000 000:85:425:0050, укладеного між Київрадою та ПП «Маркон» і зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) 13.04.2006 за № 85-6-00272 та зобов`язання ПП «Маркон» повернути Київраді земельну ділянку площею 0,1985 га, вартістю 9 371 238,59 грн., кадастровий номер 8 000 000 000:85:425:0050, яка розташована на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що ПП «Маркон» в порушення договору оренди земельної ділянки укладеного між ним та Київрадою, не здійснив забудови земельної ділянки протягом строку, встановленого в п. 8.4 вказаного договору.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 у зазначеній справі № 5011-57/6641-2012, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 та набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог відмовлено. 
		У вищевказаному рішенні Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 по справі № 5011-57/6641-2012 судом встановлено, що ПП «Маркон» здійснювались всі необхідні дії та заходи для здійснення забудови земельної ділянки, наданої йому в користування згідно договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006.
		Розглядаючи справу № 5011-57/6641-2012, господарський суд дійшов висновку, що посилання прокурора лише на факт відсутності завершеної забудови земельної ділянки протягом строку, встановленого в п. 8.4. договору оренди земельної ділянки, не може свідчити про істотне порушення умов договору оренди земельної ділянки від 12.04.2006 та, відповідно, не може бути підставою для розірвання зазначеного договору. Вказана позиція суду також зазначена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», відповідно до п.п. 2.20-2.22 якої підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад невикористання землі для забудови протягом трьох років підряд. Якщо підставою розірвання договору землі визначається невиконання орендарем обов`язку здати певний об`єкт в експлуатацію, то слід виходити з положень Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли вплинути на строки будівництва. Суди мають з`ясувати у чому полягає шкода, завдана органу місцевого самоврядування, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак, чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. Також суди повинні досліджувати якісні характеристики об`єкту, обсяг будівництва, реальні строки здачі в експлуатацію об`єкту, що мають визначатися проектом будівництва, який відповідно, повинен бути предметом вивчення судом. 
		Щодо підстав та порядку розірвання договорів оренди землі суд зазначає таке.
		За загальним правилом відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
		При цьому умовами укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки від 12.03.2006 передбачено, що:
		- договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 8.4 цього договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (п. 11.4 договору);
		- договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору (п. 11.5 договору).
		Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.
		Таким чином, Київрада як сторона господарського договору оренди має два шляхи його неконсенсусного розірвання - достроково через суд і в односторонньому порядку за власним рішенням. Дострокове розірвання через суд можливе у разі наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 32 Закону, а «одностороннє» розірвання за рішенням ради - при наявності підстав, безпосередньо передбачених в самому договорі оренди.
		Судом встановлено, що невиконання ПП «Маркон», як орендарем, обов`язку щодо завершення забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору оренди (п. 8.4 договору) не є достатньою підставою для розірвання вказаного правочину з огляду на усі вчинені ПП «Маркон» дії, спрямовані на здійснення забудови земельної ділянки. Отже, дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням Київради є неправомірним. 
		Водночас, інша обставина для розірвання вказаного договору, обумовлена розташуванням будівництва у Центральному історичному ареалі міста та безпосередньою близькістю будівництва до охоронюваних зон та об`єктів культурної спадщини, може бути підставою для розірвання укладеного сторонами договору в судовому порядку, однак не за одноособово прийнятим рішенням Київради. 
		Судом також оцінено та взято до уваги подані позивачем 05.11.2019:
		- дозвіл Міністерства культури України № 22-020/18з від 14.03.2018 на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, яким погоджено влаштування підпірної стіни з боку садиби по Андріївському узвозі, 16 на земельній ділянці на АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва, Центральний історичний ареал міста, археологічна охоронна зона, зона охоронюваного ландшафту, територія Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», пам`ятки історії та ландшафту місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра», пам`ятки містобудування національного значення «Замкова гора - Андріївський узвіз», частково територія буферної (охоронної) зони об`єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра»;
		- Оцінку впливу об`єкта проектування «Готельний комплекс з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва» на об`єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра», складену ТОВ «Міжнародний центр культурної спадщини та культурних цінностей».
		Отже, оцінюючи встановлені фактичні обставини справи та вирішуючи питання правомірності прийнятого Київрадою рішення від 29.11.2018 № 209/6260, суд зазначає, що 
		- умовами укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки не передбачено такої підстави для його дострокового розірвання в односторонньому порядку на сесії Київради, як зазначено у п. 1.2 рішення Київради № 969/5033 від 21.06.2018 (необхідність у місячний термін привести об`єкт будівництва «Будівництво готельного комплексу із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва» у відповідність до вимог режимів використання територій та охоронних зон пам`яток, обмеживши висотні параметри об`єкта будівництва в межах висоти прилеглої традиційної забудови). З такої підстави укладений сторонами спору договір оренди земельної ділянки від 12.04.2006 може бути розірваний лише у судовому порядку. Київраді ж за умовами вказаного договору надано право розривати такий договір в односторонньому порядку шляхом прийняття відповідного рішення на сесії, зокрема, у випадку невиконання орендарем (ПП «Маркон») вимог щодо терміну забудови орендованої земельної ділянки;
		- водночас, судом встановлено, що посилання лише на факт відсутності завершеної забудови земельної ділянки протягом строку, встановленого в п. 8.4. договору оренди земельної ділянки не може свідчити про істотне порушення умов договору оренди земельної ділянки від 12.04.2006 та, відповідно, не може бути підставою для розірвання зазначеного договору, а у порушенні строку забудови відсутня вина ПП «Маркон», оскільки останнім здійснювались всі необхідні дії та заходи для здійснення забудови земельної ділянки, наданої йому в користування згідно з договором оренди земельної ділянки від 13.04.2006;
		- вищевказані настанови для ПП «Маркон», наведені п. 1.2 рішення Київради              № 969/5033 від 21.06.2018, носили рекомендаційних характер, як зазначено у самому рішенні;
		- відповідач не надав доказів порушення позивачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, а також визнання протиправним та скасування отриманого позивачем архітектурно-планувального завдання, натомість судом встановлено погодження позивачем проектної документації з Державною службою з питань національної спадщини, Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу КМР (КМДА), Державним історико-архітектурним заповідником «Стародавній Київ», Українським товариством охорони пам`яток історії та культури та Інститутом археології Національної академії наук України.
		Поряд з наведеним суд звертає особливу увагу на те, що ним встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою № 173485295 від 11.07.2019 за ПП «Маркон» на праві приватної власності зареєстрований об`єкт незавершеного будівництва «Готельний комплекс із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту», розташований на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1478909780000).
		Норми ст. 377 Цивільного кодексу України, а також ст. 120 Земельного кодексу України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
		При цьому при застосуванні положень ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою ст. 125 вказаного кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (постанова Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16).
		Чинне законодавство України визначає об`єкт незавершеного будівництва, як об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства. Водночас нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).
		За приписами ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		Таким чином, об`єкт незавершеного будівництва хоч і не наділений статусом об`єкта нерухомого майна за приписами чинного законодавства України, проте має певні його ознаки та за умови завершення будівництва і введення його в експлуатацію остаточно набуде статусу нерухомості, а з таким статусом і ознак цілісності об`єкту нерухомого майна та земельної ділянки, на якій його збудовано (земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна). 
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення Київради від 29.11.2018 № 209/6260 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Маркон» для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва від 13.04.2006 № 85-6-00272» та наявність підстав для її задоволення.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання Київради оприлюднити на офіційному веб-сайті (www.kmr.gov.ua) інформацію про визнання незаконним та скасування рішення Київради від 29.11.2018 № 209/6260 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Маркон» для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва від 13.04.2006 № 85-6-00272» суд зазначає таке.
		За приписами ч.ч. 1, 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» підлягають акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якими є, зокрема, нормативні та інші акти у формі рішень, що приймає рада в межах своїх повноважень.
		Водночас, обов`язок оприлюднювати відомості про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким є Київська міська рада, на такі органи законодавець не покладає.
		Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
		Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» встановлено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є  відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
		Таким чином, будь-яка особа, зацікавлена в отриманні відповідних відомостей щодо чинності рішення Київради від 29.11.2018 № 209/6260, не буде позбавлена такої можливості з огляду на оприлюднення даного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		За таких умов відсутні підстави для задоволення позовної вимоги зобов`язати Київраду оприлюднити на офіційному веб-сайті (www.kmr.gov.ua) інформацію про визнання незаконним та скасування рішення Київради від 29.11.2018 № 209/6260.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання Київради вчинити дії щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди) ПП «Маркон» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050 на підставі договору оренди від 12.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 268, суд зазначає таке.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, у  тому числі, речові права, похідні від права власності: право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
		У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		За приписами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суб`єктами державної реєстрації прав є: 
		- виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 
		- державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є:
		1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав;
		2) нотаріус;
		3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
		Таким чином, з огляду на наведені положення чинного законодавства суд зазначає, що державна реєстрація речового права позивача на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050, що виникло на підставі договору оренди від 12.04.2006, може бути здійснена будь-яким суб`єктом державної реєстрації за вибором позивача, а не лише виконавчим органом Київради. Тому, за умови, що Київрада не відмовляла позивачу у здійсненні реєстрації його речового права та не є єдиним суб`єктом державної реєстрації права оренди земельної ділянки, підстави для зобов`язання відповідача вчинити певні дії від вчинення яких останній не ухилявся відсутні.
		За таких умов відсутні підстави для задоволення позовної вимоги зобов`язання Київради вчинити дії щодо державної реєстрації речового права (права оренди) ПП «Маркон» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050, набуте останнім на підставі договору оренди від 12.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за        № 268.
		Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 29.11.2018 № 209/6260. 
		У задоволенні інших позовних вимог про зобов`язання відповідача оприлюднити та офіційному веб-сайті (www.kmr.gov.ua) інформацію про визнання незаконним та скасування вказаного рішення Київради від 29.11.2018 № 209/6260, а також зобов`язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права оренди позивача на земельну ділянку суд відмовляє.
		Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          Позов Приватного підприємства «Маркон» задовольнити частково.
		2.          Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 29.11.2018      № 209/6260 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та приватним підприємством «Маркон» для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва від 13.04.2006 № 85-6-00272».
		3.          В іншій частині позову відмовити.
		4.          Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) на користь Приватного підприємства «Маркон» (02068, м. Київ, вул. Урлівська, 21, кв. 86, код 31747476) 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
		5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення підписано 18.11.2019.
		 
		Суддя                                                                                   О.Г. Удалова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...