Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16605/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; біженців.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2019. Зареєстровано: 19.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2019.
Дата набрання законної сили: 18.11.2019
Номер судового провадження: А/855/15240/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010,  м. Київ,  вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
		 
		Головуючий суддя у першій інстанції: Чудак О.М.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 листопада 2019 року                                                                                Справа № 826/16605/18
		 
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді:                      Епель О.В., 
		суддів:                                               Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
		за участю секретаря                      Лісник Т.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2019 року у справі
		 
		за позовом            ОСОБА_1                                                   
		 
		до                     Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві
		 
		про                     визнання протиправним та скасування рішення і
		зобов`язання вчинити дії, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		          Історія справи.
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби  в м. Києві (далі - відповідач) про:
		- визнання протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС в м. Києві про відмову позивачу у видачі посвідки на постійне місце проживання в Україні;
		- зобов`язання ГУ ДМС в м. Києві видати позивачу таку посвідку.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2019 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.
		Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було протиправно прийнято рішення про відмову позивачу у видачі посвідки на постійне місце проживання в Україні, а також з того, що позивач до прийняття рішення про припинення громадянства України та після цього постійно проживав в Україні, а тому не повинен був надавати відповідачу при зверненні із заявою про видачу посвідки на постійне місце проживання в Україні дозволу на імміграцію.
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач при зверненні до ГУ ДМС в м. Києві із заявою про видачу посвідки на постійне місце проживання в Україні не надав жодних документів, передбачених Законом.
		Крім того, апелянт стверджує, що ним не приймалося рішення щодо надання позивачу такої посвідки або відмови в її наданні, а було складено лише лист-роз`яснення, який не є рішенням суб`єкта владних повноважень. 
		З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 р. було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
		У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
		Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.10.2006 р. Дергачівським РВ ГУМВС України в Харківській області позивачу було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
		11.04.2014 р. позивач в`їхав на територію України згідно паспорта серії НОМЕР_2 .
		На офіційному сайті ДМС України (https//dmsu.gov.ua) у розділі «перевірка недійсних документів» міститься інформація, що зазначений паспорт громадянина України визнано недійсним.
		21.08.2018 р. позивач звернувся із заявою до ГУ ДМС в м. Києві, в якій просив відповідно до ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» видати йому посвідку на постійне проживання в Україні, посилаючись на те, що він постійно проживає на території України понад десять років, був громадянином України, однак його незаконно позбавлено громадянства, про що він довідався від працівників поліції 21.08.2018 р.
		Листом від 21.08.2018 р. № 1891/6/8001-18/8001.21.2/26152-18 відповідач повідомив позивача про те, що згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» для отримання посвідки на постійне проживання в Україні іноземці та особи без громадянства повинні спочатку отримати дозвіл на імміграцію в Україну, а згідно з ч. 17 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.
		Нормативно-правове обґрунтування.
		Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI), Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженим поставною Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. № 321 (далі - Порядок № 321).
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У ч.ч. 1, 4 ст. 17 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
		Іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.
		Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині сімнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.
		Пунктами 32, 34 Порядку № 321 передбачено, що для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають:
		1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України;
		2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;
		3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
		4) копію рішення про надання дозволу на імміграцію;
		5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
		Для оформлення посвідки іноземцям або особам без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території, замість документа, зазначеного у підпункті 4 пункту 32 цього Порядку, подається довідка про припинення громадянства України встановленого зразка, видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС.
		Пунктами 9, 16, 21, 30 Порядку № 321 передбачено, що оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів».
		Документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
		У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
		У разі прийняття рішення про відмову в розгляді документів, прийнятих уповноваженим суб`єктом, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше наступного робочого дня надсилає уповноваженому суб`єкту письмове повідомлення про відмову в їх розгляді із зазначенням підстав відмови з метою його подальшого вручення іноземцеві або особі без громадянства.
		Висновки суду апеляційної інстанції.
		Отже, законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру видачі посвідки на постійне місце проживання в Україні, яка передбачає звернення зацікавленої особи до органів ДМС з відповідним пакетом документів та прийняття уповноваженим органом рішення щодо їх розгляду та вирішення питання щодо видачі заявнику такої посвідки.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись 21.08.2018 р. до ГУ ДМС у м. Києві із заявою про видачу посвідки на постійне місце проживання в Україні та зазначаючи в ній, що його незаконно позбавлено громадянства України, позивач не надав жодних докуменів, визначених Законом № 3773-VI та Порядком № 321, зокрема Указу Президента України про припинення його громадянства або рішення відповідного органу про позбавлення його громадянства України чи відповідного доказу визнання незаконним позбавлення його громадянства, як він про це стверджує у своїй заяві /т.1 а.с.32/.
		При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідачем за результатами вказаної заяви позивачу направлено лист-роз`яснення від 21.09.2018 р. /т.1 а.с.31/. Будь-якого рішення відповідачем на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі прийнято не було. 
		Разом з тим, вказаний лист-роз`яснення носить суто інформаційний характер та не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому відповідно до завдань адміністративного судочинства, регламентованих ст. 2 КАС України, та вимог ст. 245 КАС України, що визначає повновадення суду, не підлягає судовому оскарженню і не може бути скасований судом. 
		Тож, заявлені позивачем у цій справі вимоги про скасування рішення ГУ ДМС в м. Києві про відмову позивачу у видачі посвідки на постійне місце проживання в Україні задоволенню не підлягають.
		Водночас, при зверненні з позовом у цій справі позивачем бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення у порядку, визначеному законодавством, та/або його дії не оскаржувалися, а відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
		Також, з огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що решта позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ДМС в м. Києві видати позивачу посвідку на ПМП в Україні на стадії виниклих між сторонами правоіфдносин є передчасними та їх задоволення призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача, що на час розгляду даної справи в суді першої інстанції ним реалізовані не були.
		При цьому, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №  R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Втім, зазначені обставини не були прйиняті до уваги суду першої інстанції, що призвело до неправильного застосування норм ст.ст. 4, 5 Закону №  3773-VI, порушення ст. 2 КАС України та скасування рішення, яке відповідачем фактично не приймалося. У свою чергу.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі.
		При цьому, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
		Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування
		Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2019 року - скасуванню, адміністративний позов - залишенню без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві - задовольнити.
		Рашення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2019 року - скасувати.
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		Судове рішення виготовлено 18 листопада 2019 року.
		 
		 
		Головуючий суддя          
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...