Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/1733/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2019. Зареєстровано: 19.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2019.
Дата набрання законної сили: 18.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/18640/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		18 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №813/1733/17
		адміністративне провадження №К/9901/18640/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
		суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., 
		розглянув у попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області
		на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року (головуючий суддя: Судова-Хомюк Н.М., судді: Большакова О.О., Макарик В.Я.)
		у справі № 813/1733/17
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Городоцького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області
		про заміну боржника у виконавчому листі.
		 
		І. Історія справи
		 
		У цій справі Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову від 8 червня 2017 року, якою визнав протиправним наказ про звільнення позивача та поновив її на роботі, а також вирішив стягнути з Городоцького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 35  570, 95 грн. 
		 
		Позивач звернулася із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання вказаного рішення.
		 
		Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 6 вересня 2018 року заяву задовольнив.
		 
		Ухвалою цього ж суду від 3 жовтня 2018 року виправлено описку в резолютивній частині ухвали від 6 вересня 2018 року і викладено її в такій редакції: 
		«Заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі - задовольнити.
		 
		Замінити боржника у виконавчому листі щодо стягнення середнього заробітку в сумі 35570 грн. 95 коп. з виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Городоцького РВ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - на Головне управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833)».
		 
		Не погодившись з ухвалою від 6 вересня 2018 року, Головне управління Національної поліції у Львівській області (далі - «ГУ НП у Львівській області») оскаржило її в апеляційному порядку. 
		 
		Ухвалою від 19 квітня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області без руху, зокрема з тих підстав, що апелянтом пропущений строк на апеляційне оскарження. Водночас, не встановивши поважних причин для його поновлення, суд надав ГУ НП у Львівській області час для усунення недоліків апеляційної скарги, в тому числі для подання вмотивованої заяви про поновлення строку. 
		 
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року суд відмовив у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку, а також у відкритті апеляційного провадження. Ця ухвала мотивована тим, що ГУ НП у Львівській області звернулося з апеляційною скаргою із значним пропуском строку і не навело жодних підстав та обставин, в тому числі після залишення апеляційної скарги без руху, якими можна було б пояснити не звернення до апеляційного суду у період з вересня 2018 року до 8 квітня 2019 року. 
		 
		У касаційній скарзі ГУ НП у Львівській області просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду. Свою скаргу обґрунтовує правовими позиціями, викладеними у рішеннях Європейського суду з прав людини «Устименко проти України», «Рябих проти Росії», «Bellet v. France». Так, скаржник вказує, що відхід від принципу правової визначеності можливий у разі неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення, а повноваження вищих судових органів стосовно перегляду судових рішень мають реалізовуватись для виправлення судових помилок і недоліків судочинства. Також звертає увагу на право доступу до суду як гарантію справедливого судочинства.
		 
		Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали. 
		 
		Ознайомившись з доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.
		 
		ІІ. Мотиви Верховного Суду
		 
		Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		 
		Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
		 
		Частиною другою статті 295 КАС України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		 
		Як встановлено судом апеляційної інстанції та випливає з матеріалів справи, ГУ НП у Львівській області на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подало, зокрема, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропуску цього строку апелянт зазначив, що основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і, що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. 
		 
		Зважаючи на доводи касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає правильними висновки суду щодо відсутності підстав для поновлення пропущеного ГУ НП у Львівській області строку на апеляційне оскарження. 
		 
		Так, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, закріплений у статті 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ»), яка відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. 
		 
		Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Мельник проти України»).
		 
		Керуючись практикою ЄСПЛ, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» та "Креуз проти Польщі". У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
		 
		Також у рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
		 
		ЄСПЛ постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
		 
		Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		 
		Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
		 
		Підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
		 
		Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
		 
		З матеріалів справи випливає, що оскаржувана ухвала була постановлена в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції встановив, що копію ухвали від 6 вересня 2018 року скаржник отримав 12 вересня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 232).
		 
		Залишаючи без руху апеляційну скаргу з причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції відзначив ці обставини, а також звернув увагу апелянта на те, що і копію ухвали від 3 жовтня 2018 року про виправлення описки в ухвалі від 6 вересня 2018 року ГУ НП у Львівській області отримало 10 жовтня 2018 року (а.с. 243).
		 
		Проте, апеляційну скаргу подано лише 8 квітня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження більше, ніж на 6 місяців.
		 
		Як вірно вказав суд апеляційної інстанції, у рішенні ЄСПЛ у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
		 
		У рішенні ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
		 
		Отож, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
		 
		Оскільки, у поданій 8 квітня 2019 року апеляційній скарзі та у заяві на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, ГУ НП у Львівській області не навело жодних підстав та обставин, які б надали пояснення щодо не звернення до апеляційного суду із апеляційною скаргою у період з вересня 2018 року до 8 квітня 2019 року, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. 
		 
		Отже, касаційна скарга не може бути задоволена, а оскаржуване судове рішення прийнято з дотримання норм процесуального права. 
		 
		З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 813/1733/17 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		……………………………………
		 
		……………………………………
		 
		……………………………………
		 
		Н.М. Мартинюк
		А.В. Жук
		Ж. М . Мельник- Томенко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...