Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/7467/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2019.
Дата набрання законної сили: 18.11.2019
Номер судового провадження: 61-14781ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		18 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 750/7467/16-ц
		провадження № 61-14781св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю.,                     Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня                   2016 року у складі судді Коверзнева В. О., ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2016 року  у складі колегії суддів:                        Бечка Є. М., Вінгаль В. М., Шитченко Н. В.,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ,                        ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про застосування наслідків нікчемного правочину.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 21 серпня 2013 року між позивачем і ОСОБА_2 , що діяв в інтересах ОСОБА_3 , укладено попередній договір купівлі-продажу квартири в розстрочку. Договір укладено сторонами у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений.
		 
		Позивач зазначає, що попередній договір не посвідчений нотаріально, а тому є нікчемним і таким, що не породжує юридичних наслідків. За таких обставин, отримані відповідачами за нікчемним правочином грошові кошти слід вважати майном, яке одержано без відповідної правової підстави, а тому підлягає поверненню.
		 
		На підставі викладеного ОСОБА_1 просив застосувати наслідки  нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу квартири в розстрочку від 21 серпня 2013 року; стягнути солідарно з відповідачів 58 305 доларів США  в гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України (далі - НБУ) на день виконання рішення виконавчою службою.
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання попереднього договору дійсним.
		 
		Зустрічна позовна заява мотивована тим, що попередній договір                                 купівлі-продажу квартири в розстрочку від 21 серпня 2013 року фактично виконаний сторонами, проте ОСОБА_1   як сторона попереднього договору ухиляється від його нотаріального посвідчення.
		 
		На підставі викладеного ОСОБА_2 просив визнати укладений 21 серпня 2013 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 попередній договір купівлі-продажу квартири в розстрочку дійсним.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня                        2016 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.                                  У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щосторонами не досягнуто домовленості щодо строку (терміну) укладення основного договору (договору купівлі-продажу квартири), що є основною істотною умовою договору, а тому, згідно з положеннями частини першої статті 638 ЦК України, договір є неукладеним.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2016 року  рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому суд зазначив, що оскільки попередній договір є неукладеним, то до нього не можуть бути застосовані наслідки недійсного (нікчемного) правочину та він не може бути визнаний дійсним.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У серпні 2019 року ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що  судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що за умовами спірного договору було передане майно (квартира) в користування ОСОБА_1 , а він зобов`язаний був розрахуватись за це майно. В договорі було зазначено строк проведення розрахунків, а після цього повинен був укладений договір купівлі-продажу квартири. 
		 
		Отже, висновки судів попередніх інстанцій суперечать положенням частини першої статті 635 ЦК України, оскільки це основний договір повинен бути укладений в майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що у попередньому договорі були вказані суттєві умови, на яких повинен був бути укладений основний договір та зазначена подія (сплачена ціна квартири), після якої можливо укладати основний договір. 
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції                     у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи. 
		 
		31 жовтня 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 21 серпня 2013 року між ОСОБА_3 в особі             ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було підписано попередній договір купівлі-продажу квартири в розстрочку.
		Відповідно до умов договору сторони домовилися про те, що ОСОБА_3 зобов`язується передати у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (пункт 1).
		Договірна ціна квартири склала еквівалент 70 000 дол. США, яка підлягала сплаті в строк до 21 серпня 2014 року (пункти 7, 8).
		Сплата договірної ціни квартири продавцю здійснюється покупцем у розстрочку до укладення та посвідчення нотаріусом основного договору та проведення державної реєстрації основного договору шляхом передачі покупцем продавцеві грошових коштів у розмірі, що визначені договором (пункт 9).
		Договір укладено сторонами у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
		Згідно із статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
		Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
		Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
		Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
		Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (частина третя статті 635 ЦК України).
		 
		 
		Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частини перша та друга статті 638 ЦК України).
		Установлено, що сторонами не досягнуто домовленості щодо строку (терміну) укладення основного договору, що є основною істотною умовою договору, оскільки визначення певного строку (певного терміну) укладення основного договору є необхідною умовою для договорів цього виду.
		Приймаючи до уваги, що сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, суди попередніх інстанцій з огляду на приписи частини першої статті 638 ЦК України дійшли обґрунтованого висновку, що попередній договір сторонами не укладено, а, відповідно, до нього не можуть бути застосовані наслідки недійсного (нікчемного) правочину та цей неукладений договір не може бути визнаний дійсним.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх такими, що узгоджуються з нормами матеріального права та відповідають фактичним обставинам справи, встановленим з дотриманням норм процесуального права.
		Верховний Суд відхиляє довід касаційної скарги про визначення у спірному договорі терміну укладення основного зобов`язання, оскільки таке твердження суперечить встановленим фактичним обставинам справи.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня                   2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня                 2016 року  залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               Є. В. Коротенко
		 
		 
		  А. Ю. Зайцев
		 
		 
		  В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...