Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/34818/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Незаконне збагачення.
Надіслано судом: 21.11.2019. Зареєстровано: 22.11.2019. Оприлюднено: 26.11.2019.
Дата набрання законної сили: 15.06.2022
Номер судового провадження: 1-кп/761/48/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014100000000970

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/34818/14-к
		Провадження №1-кп/761/48/2019 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		21 листопада 2019 року Шевченківський районний суду м. Києва в складі судді ОСОБА_1 за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 42014100000000970 від 01.08.2014 відносно обвинуваченого: 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, українця, громадянина України, одруженого, освіта вища, працюючого на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку ГУ МВС України в місті Києві, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження: 
		прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_6 у відповідності до обвинувачення, зміненого та затвердженого заступником прокурора м.Києва ОСОБА_12 від 03.09.2019, обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України та у закінченому замаху на підбурювання до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення цією службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України за наступних обставин. 
		Обвинувачений ОСОБА_6 , обіймаючи посаду старшого о/у в ОВС відділу розкриття умисних вбивств та злочинів проти особи управління карного розшуку ГУ МВС в м.Києві, в силу виконання своїх службових обов`язків був обізнаний про досудове розслідування кримінального провадження № 120 131 100 000 00417 за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України. 
		У квітні 2014 року у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_13 та на підбурювання останнього до надання неправомірної вигоди службовим особам, що займають відповідальне становище СУ ГУ МВС України в м.Києві. 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_6 в липні 2014 року, ввівши в оману ОСОБА_13 про те, що він в змозі вирішити питання про незміну останньому запобіжного заходу в рамках кримінального провадження № 120 131 100 000 00417 із застави на тримання під вартою та сприяти у вирішенні питання щодо закриття зазначеного кримінального провадження за умови отримання ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 30 000 дол. США, ніби то для подальшої передачі службовим особам, що займають відповідальне становище СУ ГУ МВС України в м.Києві, хоча такого наміру ОСОБА_6 не мав, а отримані грошові кошти бажав обернути на свою користь.
		В подальшому обвинувачений 19.08.2014 приблизно о 18 год. 00 хв., перебуваючи на площі поблизу Михайлівського собору поряд з Дипломатичною академією, що розташована по вул. Велика Житомирська, 2 в м. Києві, сів до автомобіля марки «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому знаходився ОСОБА_13 , діючи умисно, з метою заволодіння грошовими коштами останнього, одержав раніше обумовлену суму грошових коштів в розмірі 21 тисяча 400 доларів США, що станом на 19.08.2014 за офіційним курсом НБУ становить 277 тисяч 130 гривень, а також грошові кошти в сумі 71 600 грн. Всього ОСОБА_6 отримав грошові кошти на загальну суму в 348 730 грн., начебто за сприяння у вирішенні питання щодо не ініціювання слідчим СУ ГУ МВС України в м.Києві питання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_13 в рамках кримінального провадження № 120 131 100 000 00417 із застави на тримання під вартою та у сприянні у вирішенні питання із службовими особами СУ ГУ МВС України в м.Києві щодо закриття зазначеного кримінального провадження. Після чого, вийшовши з вищевказаного автомобіля ОСОБА_6 був затриманий працівниками правоохоронних органів. 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_6 у відповідності до ст.63 Конституції України відмовився від надання показань. Заперечував проти закриття кримінального провадження за первинним обвинуваченням у незаконному збагаченні з підстав декриміналізації зазначеного злочину. Наполягав на винесенні виправдувального вироку.
		 
		Захисники обвинуваченого наголошували на провокації з боку ОСОБА_13 та правоохоронних органів, стверджували, що кримінальне провадження є сфальсифікованим, а обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах. Уважали, що прокурором у незаконний спосіб змінено обвинувачення з огляду на те, що на час вчинення такої процесуальної дії злочин за ч.3 ст.368-2 КК України було декриміналізовано, наголошували на недоліках зміненого обвинувачення. 
		 
		На підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України прокурором надані наступні докази, які були досліджені судом: 
		витяг з кримінального провадження № 420 141 000 000 00970 ( т.1 а.с.130, т.2 а.с.219 ), протокол прослуховування аудіозапису від 31.07.2017 (т.1 а.с.138-140), заява від 31.07.2014 ( т.1 а.с.141), диск з аудіозаписом (т.1 а.с.142), протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр з додатками від 19.08.2014 (т.1 а.с.144-228, т.2 а.с.1-29), протокол огляду від 19.08.2019 (т.2 а.с.30- 37), протокол освідування (.2 а.с.61-63), постанови приєднання речових доказів (т.2 а.с.71-72, т.2 а.с.116-117)), висновок експерта (т.2 а.с.74-86, т.2 а.с.90-92), ), диск з записом (т.2 а.с.93), протокол за результатами проведення НСРД від 02.09.2014 з додатком ДВД диск (т.2 а.с.101-108), протокол огляду (т.2 а.с.110-116), ДВД диск допиту свідка ОСОБА_14 (т.2 а.с.144), протокол огляду речей (т.2 а.с.145-150).
		 
		Окрім того допитано свідків сторони обвинувачення, оглянуто речові докази та відтворено записи розмов, що містяться на компакт дисках. 
		 
		Відповідно до ст. 86,87 КПК доказ визнається допустими, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження заявник ОСОБА_13 звернувся з заявою до начальника 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_15 , яка датована 31.07.2014. В якій просить вжити заходів на документування та припинення протиправної діяльності з боку заступника начальника ВКР ГУ МВС України в м.Києві ОСОБА_6 , пов`язаного з вимаганням від нього 30 000 дол. США для вирішення питання про закриття кримінального провадження за його підозрою у кримінальному провадженні за фактом вимагання 130 000 дол США від потерпілого ОСОБА_16 . 
		Вказана заява не зареєстрована у передбачений спосіб, на ній відсутній штамп з відміткою про реєстрацію в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події. 
		В цей же день - 31.07.2014 Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю листом за № 14/2/1 6609 направляє до прокуратури м.Києва матеріали, до складу яких входить: заява ОСОБА_13 , протокол прослуховування аудіозапису на 2 аркушах. пояснення ОСОБА_14 на 2 арк., СД диск 1 шт. 
		01.08.2014 на підставі заяви ОСОБА_13 внесені дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) у кримінальному провадженні № 420 141 000 000 00970 за попередньою кваліфікацією за ч.3 ст.369-2 КК України з фабулою про вимагання 30 000 дол. США заступником начальника УКР ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_6 за вплив на рішення слідчого щодо незміни запобіжного заходу із застави на тримання під вартою та вирішення питання щодо закриття кримінального провадження. 
		 
		Органом досудового розслідування визначено прокуратуру м.Києва (т.1 а.с.130, т.2 а.с.219).
		 
		Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 
		 
		Отже усі докази, що отримані до 01.08.2014 року суд визнає недопустимим з підстав їх отримання з порушенням порядку, визначеному КПК. Такими доказами є: 
		протокол прослуховування аудіозапису від 31.07.2014 складеного консультантом-експертом 1 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_17 , на якому зафіксована розмова ОСОБА_13 з ОСОБА_6 . Окрім того, зазначена слідча дія проведена неуповноваженою особою. Отже суд констатує поряд з порушення вимог ч.3 ст.214 КПК України, й порушення вимог ст.40,41 КПК України.
		 
		З цих же підставі визнається недопустимим компакт- диск з записом розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_18 . Окрім того, зазначений доказ отриманий з невстановлених джерел. Так, заява ОСОБА_14 не містить даних про долучення запису розмови на диску. А стороною обвинувачення пояснення ОСОБА_14 (щодо якого міститься інформація у додатку до супровідного листа) до матеріалів кримінального провадження не долучались. Також відсутні дані з приводу обладнання за допомогою якого здійснювалось фіксування розмови між ОСОБА_13 та Середюком та первинного носія інформації. 
		 
		Таким чином докази, що отримані органом досудового розслідування до внесення даних до ЄРДР визнані судом недопустимими, як такі, що здобуті з порушенням порядку, встановленого КПК. 
		 
		У відповідності до ст.ст.39,214 КПК досудове розслідування у даному кримінальному провадженні по заяві ОСОБА_14 доручено слідчому в ОВС слідчого відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_19 (т.1 а.с.131).
		 
		Відповідно до ст.40,41 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений, зокрема, проводити слідчі (розшукові) дії, доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. 
		Співробітник оперативного підрозділу не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою. 
		 
		У порушення вимог ч.3 ст.41 КПК України консультант експерт з оперативних питань ГУБКОЗ СБ України ОСОБА_17 проводить слідчу дію під час якої здійснює огляд, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр, про що складає протокол від 19.08.2014 року та додатки до нього з фототаблицями (т.1 а.с.144- 228, т.2 а.с.1-29). 
		За даними цього протоколу оперативний співробітник у присутності 2 понятих, заявника ОСОБА_13 та спеціаліста ОСОБА_20 здійснює огляд грошових коштів 21400 дол. США та 71600 гривень, які були помічені за допомогою спеціального порошку «Люмінор -496т» та вручені ОСОБА_13 для надання їх ОСОБА_6 як неправомірної вигоди. 
		В процесі огляду виготовлено 112 аркушів ксерокопій всіх купюр, на яких проставлені підписи понятих, які додаються до огляду.
		Всі купюри помічені спеціалістом за допомогою спеціального порошку «Люмінор -496т» з обох сторін. При освітленні ліхтарем з ультрафіолетовим випромінюванням помічені порошком купюри випромінюють характерне жовто-зеленувате світло. 
		Зі спеціального порошку «Люмінор-496т» ватним тампоном взятий зразок порошку та поміщений в конверт 1, який опечатаний та упакований, скріплений підписами учасників. 
		Вказаний протокол містить дані про те, що така слідча дія здійснюється на підставі доручення старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м.Києва ОСОБА_21 та згідно до постанови про здійснення контролю за вчинення злочину № 06/1-1832т від 14.08.2014.
		Між тим матеріали кримінального провадження, що надані прокурором під час судового засідання, а також дані реєстру матеріалів досудового розслідування, що доданий до обвинувального акту, не містять інформації про існування доручення прокурора на проведення такої слідчої дії та не містять інформації щодо постанови прокурора про здійснення контролю за вчиненням злочину. 
		В матеріалах справи існує лише доручення від 4.08.2014 слідчого ОСОБА_19 . Яким слідчий доручає начальнику 2 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_15 доручити підлеглим працівникам виконати слідчі та негласні слідчі дії в кримінальному провадженні з метою: встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення; встановлення місцезнаходження речей, документів, які підлягають вилученню та можуть бути доказами у кримінальному провадженні, та право власності на об`єкти нерухомості за місцем зберігання; встановлення адреси розташування та номери кабінетів, у яких працюють на цей час причетні до вчинення злочину службові особи; встановлення номерів телефонів, якими користувались на протязі 2014 та на теперішній час особи, причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
		Зазначене доручення в частині дозволу на виконання слідчих та негласних слідчих дій носить загальний характер, не містить конкретних вказівок на назву такої слідчої дії у відповідності до глави 20 та 21 КПК України. 
		А відтак таке доручення не надає повноважень оперативним підрозділам та їх співробітникам проводити слідчі (розшукові) та негласні слідчі ( розшукові) дії на власний розсуд та за власною ініціативою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 . 
		Саме слідчий є тією особою, який повинен проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, або доручати їх проведення.
		Не містить даний протокол відомостей про джерело походження ідентифікованих коштів. До матеріалів кримінального провадження не надано будь-яких доказів, які б вказували на це. Прокурор також не зміг пояснити ці обставини, лише в судових дебатах просив повернути кошти ФЕУ СБ України. 
		Окремо щодо додатку до вказаного протоколу, який містить фототаблиці грошових коштів, кожна сторінка з яких містить по два підписи неідентифікованих осіб, ймовірніше понятих, підписи яких візуально суттєво відрізняються від тих, що вчинені в протоколі. 
		Вказані додатки оформлені з порушенням вимог ст.105 КПК України, не засвідчені підписом усіх осіб, які приймали участь у його складанні: слідчого, спеціаліста, понятих та особи, якій вручались ідентифіковані грошові кошти  ОСОБА_13 .
		 
		Наслідком допущенних суттєвих порушень при проведенні даної слідчої дії є визнання протоколу від 19.08.2014 огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр з додатками до нього (т.1 а.с.144- 228, т.2 а.с.1-29) - недопустимим.
		 
		З аналогічних підстав судом визнаються недопустимими наступні докази: 
		протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням №420 141 000 000 00970, складений консультантом-експертом (з оперативних питань) 1 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України майором ОСОБА_17 від 02.09.2014 та від 03.09.2014, які містять записи розмов між ОСОБА_14 та ОСОБА_18 з додатком у виді диска (а.с.т.2 а.с.101- 108).
		Речовий доказ ДВД диск, з записом розмови ОСОБА_14 та ОСОБА_18 (т.2 а.с. 109).
		Зазначені докази отримані неуповноваженою особою без належного доручення слідчого або прокурора, у супереч вимогам ст.40, 41 КПК України. 
		 
		Наступним доказом сторони обвинувачення є:
		протокол огляду місця події від 19.08.2014 , де під час огляду території, що розташована поблизу Михайлівського собору за адресою м.Київ, вул.Житомирська 2 на капоті автомобіля «Шевроле» днз НОМЕР_2 виявлено пакет з грошовими коштами у розмірі 21400 дол. США та 71 600 грн., огляд, помітка та вручення яких проводився на підставі протоколу від 19.08.2014, який визнаний судом недопустимим доказом. 
		Протокол про освідування особи від 15.08.2014 дані якого містять відомості про здійснення змивів з рук ОСОБА_6 , та твердження про те, що на зазначених змивах долонь були наявні ознаки речовини, якою були оброблені грошові кошти. При проведені змивів з долонь ватні тампони поміщені до пакетів та опечатані (т.2 а.с.61-63). 
		Постанова про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 26.09.2014 якою грошові кошти 21400 дол. США та 71600 грн., зразки речовини, тампони- визнані речовими доказами та приєднані до справи (т.2 а.с.71-72).
		Висновок експерта від 16.09.2014 № 176/5 яким підтверджується, що змиви з рук ОСОБА_6 під час його освідування містять хімічну речовину яка за своїми фізико-хімічними властивостями однакова з наданим зразком спеціальної речовини « Люмінор-496Т», якою були помічені грошові кошти, вручені ОСОБА_13 . Виявлена спеціальна хімічна речовина на долонях ОСОБА_18 та на грошових коштах мають спільну родову приналежність (т.2 а.с.74-85). 
		Постанова від 14.04.2015 якою визнано речовими доказами грошові кошти у сумі 71600 грн., 21400 дол США, зразки речовини, тампони зі змивами та з нашаруванням хімічної речовини (т.3 а.с.176-177).
		Речові докази, які поміщені у 4 конверти зі змивами та грошові кошти, що знаходяться на зберіганні у ФЕУ СБ України та оглянуті судом. 
		Протокол огляду від 26.09.2014 складеного старшим слідчим СВ прокуратури м.Києва ОСОБА_22 в ході якого оглядався диск, що надійшов з ГУ БКОЗ СБ України (т.2 а.с.110-115) на якому міститься розмова між ОСОБА_14 та ОСОБА_18 .
		Постанова про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 26.09.2014, якою ДВД диск, що надійшов з ГУБКОЗ СБ України  визнано речовим доказом.
		Всі вищезазначені докази визнаються судом недопустимими з тих підстав, що вони є похідними від тих, які визнані судом недопустимими ( протокол огляду помітки та вручення грошових купюр від 19.08.2014). Отже є незаконним джерело походження зазначених доказів, а тому застосовуючи доктрину «плодів отруйного дерева» похідні докази від тих, що здобуті в незаконний спосіб  є також незаконними, а відтак недопустимими. 
		 
		В судовому засіданні були надані розсекречені ухвали слідчого судді Апеляційного суду м.Києва від 13.08.2014 якими надавався дозвіл процесуальному керівнику у даному кримінальному провадженні  прокурору ОСОБА_21 на зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з абонентського номеру НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_18 та на аудіо- відеоконтроль ОСОБА_6 (т.3 а.с.145-149). 
		Зазначені судові рішення розсекречені лише 08.12.2016 та стороні захисту у порядку ст.290 КПК України не відкривались. Прокурор не зміг надати суду ґрунтовних пояснень та не вказав на причини несвоєчасного розсекречення судових рішень. 
		 
		Висновок експерта від 02.02.2015 № 165/2 (т.2 а.с.90-92) щодо дослідження НЖМД системного блоку на якому виявлені файли з ключовими словами « ОСОБА_14 » та « ОСОБА_23 », а також додаток до вказаного висновку диск, що поміщений до пакету (а.с.93) судом визнається недопустимим доказом з причин відсутності джерела походження об`єкта дослідження та законності його отримання. 
		 
		Судом досліджені показання свідків сторони обвинувачення: 
		 
		Свідок ОСОБА_17  - співробітник СБ України підтвердив, що у 2014 році за дорученням слідчого супроводжував кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_18 . Дане кримінальне провадження було порушено на підставі заяви громадянина ОСОБА_14 . У слідчого ГУ МВС України в м.Києві ОСОБА_24 перебувало кримінальне провадження відносно ОСОБА_14 за ч.4 ст.189 КК України. Щодо нього було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави. Був свідком затримання ОСОБА_18 після передачі йому грошових коштів ОСОБА_14 . 
		Кошти, які він передавав ОСОБА_14 для вручення ОСОБА_18 отримувалися на підставі протоколу про контроль злочину, можливо у фінансовому підрозділі СБУ. 
		Свідок ОСОБА_25  підтвердив, що працював із Середюком в ГУНП в м. Києві, однак будь-яких стосунків із ним не підтримував, останній не перебував у його підпорядкуванні та не виконував його наказів. Підтвердив, що у його провадженні перебувала справа відносно ОСОБА_14 , відносно нього вирішувалось питання про зміну запобіжного заходу у зв`язку з ухиленням від слідства. Після чого ОСОБА_14 зник, а відносно нього оголошено розшук. 
		Зазначив, що ОСОБА_6 не звертався до нього з питань затримання ОСОБА_14 , ніякого відношення до даного кримінального провадження він не мав.
		Свідок ОСОБА_26  засвідчив суду, що перебував із Середюком у службових відносинах, який проходив службу у карному розшуку. Він (свідок) особисто здійснював супровід справи відносно ОСОБА_14 , який підозрювався у вимаганні. Особисто приймав участь у затриманні. Підтвердив, що ОСОБА_18 не залучався до оперативних заходів у рамках кримінального провадження відносно ОСОБА_14 , йому не відомі факти спілкування ОСОБА_18 із ОСОБА_14 . 
		Допитані у якості свідків й поняті  ОСОБА_27 та  ОСОБА_28 , які приймали участь під час огляду місця події при затриманні ОСОБА_18 . Вони підтвердили, що у їх присутності просвічувались грошові кошти та руки підозрюваного, які випромінювали однакове світло. 
		 
		Під час розгляду провадження по суті судом забезпечено дотримання вимог ст.22,23,26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені всі докази, надані сторонами.
		 
		Незважаючи на тривалий розгляду даного кримінального провадження прокурор не забезпечив суду можливості безпосередньо допитати свідка обвинувачення  ОСОБА_14 , який є заявником у даній справі. Заходи, вжиті судом, з метою забезпечення явки вказаного свідка не дали дієвих результатів. 
		 
		Показання свідка ОСОБА_13 надані ним слідчому судді Голосіївського районного суду м.Києва на підставі ухвали від 25.09.2014 не враховується як доказ з наступних мотивів. 
		Так, у відповідності до ст. 7,23 КПК однією із засад кримінального провадження, поряд з іншими, є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно та досліджує докази безпосередньо. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. 
		Статтею 225 КПК визначені умови при яких може бути здійснено допит свідка під час досудового розслідування, а саме у виняткових випадках, пов`язаних з необхідність отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження мають право звернутись з клопотанням до слідчого судді. У цьому випадку допит свідка здійснюється у судовому засіданні в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового засідання.
		Правила проведення допиту свідка регламентуються ст.352 КПК України, у якій визначено право протилежної сторони кримінального провадження на перехресний допит. 
		Як вбачається з ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 25.09.2014 такий дозвіл було надано, ОСОБА_14 в цей же день допитано. 
		Незважаючи на те, що на момент допиту ОСОБА_18 було повідомлено про підозру, а тому сторона захисту мала право на участь в судовому засіданні під час допиту свідка слідчим суддею, втім таке право було порушене. 
		Даних про те, що сторона захисту викликалась і не з`явилась до суду для участі у проведені допиту - суду не надано. Протилежне стороною обвинувачення не спростовано. 
		У відповідності до ч.3 ст.225 КПК України при ухваленні судового рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження суд може не враховувати докази, отримані в порядку, передбаченою цією статтею, лише навівши мотиви такого рішення. 
		Очевидним є порушення права на перехресний допит та, як наслідок, права на захист, отже суд у відповідності до вимог ст.87 КПК України зобов`язаний визнати такий доказ не допустимим. 
		Таким чином копія диску серійний номер 61080130222703Д3, який містить перебіг допиту свідка ОСОБА_14 слідчим суддею під час досудового розслідування -визнається недопустимим доказом. 
		 
		Протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_29 з записами смс-повідомлень погрозливого характеру (т.2 а.с.145) - без сукупності інших належних та допустимих доказів саме по собі не є достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_6 . 
		 
		Оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд уважає, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. 
		З огляду на те, що значна більшість доказів отримана у поза процесуальний спосіб або з суттєвим порушенням вимог КПК, а показання свідків сторони обвинувачення та інші докази, які не визнавались судом недопустимими не містять такої сукупності даних, які б вказували на винуватість ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах, а тому суд доходить висновку, що сторона обвинувачення поза розумним сумнівом не довела, що ОСОБА_6 вчиненні кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.190 та ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 ч.3 ст.369 КК України. 
		Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Саме на прокурора покладається обов`язок підтримання обвинувачення у суді та його доведення. 
		Таких вимог закону стороною обвинувачення не дотримано.
		При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Суд уважає, що під час судового розгляду справи прокурором не доведено, що злочини вчиненні обвинуваченим, що є наслідком виправдання останнього у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.373 КПК.
		І хоча статтю за первинним обвинуваченням ОСОБА_6 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.02.2019 у справі №1-135/2018(5846/17) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), втім, на думку суду прокурор не був позбавлений права змінити обвинувачення у відповідності до ст. 337-338 КПК. Отже в цій частині доводи захисту не засновані на законі. 
		Показання свідків сторони захисту з приводу близького знайомства ОСОБА_18 з ОСОБА_14 , наявності між ними дружніх стосунків та боргових зобов`язань не впливають на висновки суду. 
		Долю речових доказів визначити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Витрати, пов`язані з залученням експертів віднести за рахунок держави. 
		Скасувати усі заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 . 
		На підставі викладеного вище, керуючись 371, 373, 374 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю, що ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України.
		Захід забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття умисних вбивств та злочинів проти особи управління карного розшуку МВС України в м. Києві ОСОБА_6 - скасувати.
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обраний відносно ОСОБА_6  скасувати з моменту набрання вироком законної сили. 
		Грошові кошти в сумі 21 400 доларів США та 71 600 гривень, що зберігаються у відповідності до квитанції № 000274 у ФЄУ СБУ залишити їм же, інші: зразки речовини, тампони- знищити.
		Речові докази, що долучені до матеріалів кримінального провадження - компакт-диски  зберігати при матеріалах кримінального провадження, а конверти зі змивами та мішком знищити після набрання вироком законної сили.
		Витрати щодо залучення експертів у розмірі 2212,56 грн., 1478, 80 грн., віднести на рахунок держави (А.С. 4 Т.1).
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...