Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/12126/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2019. Зареєстровано: 26.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2019.

Результат оскарження 12.06.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		19 листопада 2019 року                      № 640/12126/19
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрівер Девелопмент»доДепартаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про зобов`язання вчинити дії,Представник відповідача Крайня Л.В.
		                                             ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрівер Девелопмент» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києві з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач), в якому просить:
		- внести зміни до затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.05.2019 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво житлового комплексу з паркінгом» за адресою: вулиця Петропавлівська, 22-24 літера «В», 22-24 літера «А», 22-24, 22-24 літера «Б», 22 літера «А» у Подільському районі міста Києва, а саме, змінити:
		1) у реченні першому пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження», цифри « 27,0» змінити на « 73,5»; Речення друге пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» виключити; 
		2) абзац 3 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» виключити;
		3) абзац 6 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» виключити;
		4) абзац 9 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» виключити.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 15.08.2019, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
		Як вбачається з матеріалів справи позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на доводи, викладені в позовній заяві.
		Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва.
		                                                
		                                              ВСТАНОВИВ:
		Позивач на підставі договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. 19 березня 2019 року та зареєстрованим в реєстрі за №487, використовує земельну ділянку по вулиці Петропавлівська, 22-24 літера «В», 22-24 літера «А», 22-24, 22-24 літера «Б», 22 літера «А» у Подільському районі міста Києва, кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:85:269:0067. 
		Відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органу сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. 
		Частина 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:  1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру. 
		Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. 
		Позивач, відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», подав до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заяву про намір щодо забудови земельної ділянки по вулиці Петропавлівська, 22-24 літера «В», 22-24 літера «А», 22-24, 22-24 літера «Б», 22 літера «А» у Подільському районі міста Києва, розглянувши яку Відповідачем 17 травня 2019 року видано наказ № 586 яким затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво житлового комплексу з паркінгом» за адресою: вулиця Петропавлівська, 22-24 літера «В», 22-24 літера «А», 22-24, 22-24 літера «Б», 22 літера «А» у Подільському районі міста Києва (Вихідні дані) (надалі - Містобудівні умови та обмеження). 
		Відповідно до Містобудівних умов та обмежень, в оскаржуваній частині:
		- Гранична висота менше/дорівнює 27 м. Остаточну висоту визначити під час проектування з урахуванням пам`яткоохоронного законодавства за погодженням з Міністерством культури, дотриманням відстаней оточуючих будівель та споруд.
		- Отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України «Про охорону культурної спадщини»).
		- Проектну документацію надати на розгляд науково-методичної ради Міністерства культури України з врахуванням зауважень протоколу при доопрацюванні документації; 
		- До початку проектування цільове призначення земельної ділянки провести у відповідність до намірів забудови.
		Вбачаючи наявність підстав для внесення змін до Містобудівних умов і обмежень, позивач посилається на те, що визначені Департаментом обмеження не відповідають вимогам чинного містобудівного і культуроохоронного законодавства, внаслідок чого дані помилки мають бути виправлені в судовому порядку під час офіційного з`ясування всіх обставин по справі, адже суб`єкт владних повноважень самостійно дані невідповідності не усунув.   
		Відповідач, заперечуючи по суті заявлені позовні вимоги, посилається на те, що ділянка проектування знаходиться в межах історичного ареалу, в зоні регулювання забудови ІІІ категорії, в межах охоронної (буферної) зони пам`ятки національного значення Кирилівської церкви, внаслідок чого визначені обмеження є цілком обґрунтованими, а позовні вимоги задоволенню не підлягають. 
		Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до  статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Аналізуючи оскаржувані в частині Містобудівні умови та обмеження, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1  статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
		При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.
		При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
		Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
		В той же час, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Вирішуючи питання щодо обґрунтованості Містобудівних умов та обмежень в частині обов`язку позивача до початку процесу проектування привести цільове призначення земельної ділянки у відповідність до намірів забудови, суд приймає до уваги наступне.
		На чому акцентує увагу відповідач у наданому відзиві, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
		Слід зазначити, що в рамках досліджуваного юридичного спору відсутні обставини забудови земельної ділянки, адже позивач знаходиться на стадії проектування на підставі Містобудівних умов і обмежень.
		В той же час, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження містять: відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні. 
		Згідно зі ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. 
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002878462019 від 19.03.20019, цільове призначення земельної ділянки: 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 
		Відповідно до п. 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. 
		У відповідності до секції В Класифікації «Землі житлової та громадської забудови», код 02.01 - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 
		Зазначеними обставинами, згідно пояснень відповідача, обумовлена вимога про приведення цільового призначення земельної ділянки (абз.9 п. 5 розділу «Містобудівні умови і обмеження».  
		Слід зазначити, що обставини наявності у земельної ділянки на час отримання Містобудівних умов і обмежень цільового призначення «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» позивачем не заперечується.
		Також, позивач не заперечує необхідність приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до умов забудови, натомість заперечує існування законодавчо визначеного обов`язку щодо приведення цільового призначення у відповідність до цілей забудови до початку проектування.
		Суд погоджується з доводами позивача та одночасно відхиляє доводи відповідача в цій частині, з урахуванням наступного.
		За змістом ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
		Статтею 31 наведеного Закону врегульовані питання проектної документації на будівництво.
		Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у Порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником (ч.1 ст.31 Закону).
		Таким Порядком є Порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 (надалі - Порядок).
		У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні, зокрема, проектні роботи - роботи, пов`язані зі створенням проектної документації для об`єктів будівництва.
		Відповідно до п.2 Порядку, цей Порядок визначає процедуру розроблення проектної документації на будівництво об`єктів та поширюється на суб`єктів містобудування.
		Пунктами 3, 4 Порядку узгоджено, що для забезпечення проектування об`єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування.
		Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
		Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень (вимоги нормативів з питань створення умов для безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в завданні окремим пунктом) (п.4.2 Порядку).
		Проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
		Проаналізувавши норми Порядку, в контексті норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд приходить до наступного висновку.
		Так, хоча наведеними нормами і передбачено, що Містобудівні умови та обмеження є складовими вихідних даних, на підставі яких здійснюється проектування об`єкту будівництва, однак законодавчо не передбачено обов`язку позивача приводити цільове призначення земельної ділянки у відповідність до намірів забудови, безпосередньо до початку проектування, внаслідок чого Містобудівні умови і обмеження в цій частині є протиправними, наслідком чого є внесення змін до Містобудівних умов і обмежень шляхом виключення абзацу 9 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження».
		При цьому, суд керується положеннями ч.1 ст.19 Конституції України, відповідно до яких правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Стосовно правомірності Містобудівних умов і обмежень в частинах визначення остаточної висоти з урахуванням пам`яткоохоронного законодавства за погодженням з Мінкультом; отримання висновку органу охорони культурної спадщини; надання проектної документації на розгляд науково-методичної ради Мінкульта, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
		Передумовою визначення Департаментом вказаних обмежень в Містобудівних умовах і обмеженнях став висновок суб`єкта владних повноважень про те, що ділянка проектування знаходиться в межах історичного ареалу, в зоні регулювання забудови III категорії, в межах охоронної (буферної) зони пам`ятки національного значення Кирилівської церкви, згідно з наказом Міністерства культури України від 10.02.2014 № 65, рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, від 16.07.1979 №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 (п.5 Містобудівних умов, а.с.18 том 1).
		Додатково на підтвердження наведених обставин відповідачем до відзиву надано Довідку (Витяг) з містобудівного кадастру (а.с.55 том 1), відповідно до якого земельна ділянка знаходить в межах історичного ареалу.
		Проаналізувавши наведені документи, судом встановлено наступне.
		Так, Рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 (зі змінами, внесеними Розпорядженням КМДА від 25.12.2015), на які містяться посилання в Довідці (Витягу) з містобудівного кадастру (а.с.55 том 1), а також текстова частина Генплану м. Києва не місять в собі інформації про віднесення вул. Петропавлівська до історичного ареалу, зони регулювання забудови III категорії або до меж охоронної (буферної) зони пам`ятки національного значення Кирилівської церкви.
		Під час всього розгляду справи представник відповідача з посиланням на належні та допустимі докази не змогла пояснити суду, на підставі якого розпорядчого документа вул. Петропавлівська, 22-24 у Подільському районі м. Києва віднесена в графічних матеріалах до історичного ареалу, зони регулювання забудови III категорії або до меж охоронної (буферної) зони пам`ятки національного значення - Кирилівської церкви.
		Як наслідок, з метою офіційного з`ясування всіх обставин по справі, ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019:
		1) витребувано у Міністерства культури України належним чином засвідчену копію Наказу від 10.02.2014 №65, на який, як зазначено вище, міститься посилання в Містобудівних умовах і обмеженнях (а.с.18 том 1), однак який відсутній у відповідача;
		2) Витребувано у Київської міської ради:
		- належним чином засвідчену копію розпорядчого документа, на підставі якого Київською міською радою було прийнято рішення про віднесення вулиці Петропавлівська, в т.ч. Петропавлівська, 22-24 літера «В», 22-24 літера «А», 22-24, 22-24 літера «Б», 22 літера «А» у Подільському районі міста Києва до історичного ареалу міста Києва, що знайшло своє відображення в Історико-містобудівному опорному плані міста (графічні матеріали).
		- належним чином засвідчену копію розпорядчого документа, яким затверджено Функціональне зонування Генерального плану міста Києва в частині вулиці Петропавлівська, 22-24 у Подільському районі м. Києва.
		- Рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976.
		Як свідчить лист Державного архіву м. Києва від 13.11.2019 №068/05-17/2045, ухвала від 31.10.2019 Київською міською радою була переадресована на виконання до Архіву.
		В наданих Архівом документах, що є додатками до Листа від 13.11.2019, не міститься відомостей про віднесення вул. Петропавлівської, 22-24 до історичного ареалу, зони регулювання забудови III категорії або до меж охоронної (буферної) зони пам`ятки національного значення Кирилівської церкви.
		В той же час, оскільки безпосередньо Київською міською радою вимог ухвали від 31.10.2019 виконано не було, а до суду не надходило клопотань/заяв про продовження процесуального строку на виконання вимог ухвали, суд розцінює дані обставини, як відсутність у КМР витребуваних судом документів - відсутність доказів існування розпорядчого документу органу місцевого самоврядування, або його виконавчого органу, про віднесення вул. Петропавлівська, 22-24 у Подільському районі м. Києва до історичного ареалу, зони регулювання забудови III категорії або до меж охоронної (буферної) зони пам`ятки національного значення - Кирилівської церкви.
		Разом з тим, Міністерством культури України було виконано вимоги ухвали суду від 31.10.2019 належним чином та в повному обсязі - надано копію Наказу від 10.02.2014 №65 (з додатками).
		Проаналізувавши надані Мінкультом документи, судом встановлено наступне.
		Наказом Міністерства культури України від 10.02.2014 №65, відповідно до ст.ст.5, 33 Закону України «Про охорону культурної спадщини», враховуючи рішення засідання Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини (Протокол від 15.01.2014 №68), затверджено науково-проектну документацію:
		- з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки архітектури національного значення «Кирилівська церква», що додаються; 
		- з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки архітектури національного значення «Андріївська церква», що додаються.
		          Слід зазначити, що оскільки відповідач, затверджуючи Містобудівні умови і обмеження, хоч і посилався на даний наказ Мінкульту №65 за його фізичної відсутності у Департаменті, а суд не володів інформацією про зміст наказу, даний наказ був витребуваний у копії повністю, хоча питання меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки архітектури національного значення «Андріївська церква не мають відношення до даного спору.
		Разом з тим, п. 3 Наказу №65 зобов`язано Орган охорони культурної спадщини КМДА довести цей наказ до відома органів з питань земельних ресурсів, органів містобудування та архітектури КМДА та забезпечити його виконання. 
		Відповідно до п.3.1 Науково-проектної документації до Наказу №65 (в частині Кирилівської церкви), визначено межі території пам`ятки та охоронної (буферної) зони.
		Так, охоронна (буферна) зона ІІІ категорії, на яку міститься посилання в Містобудівних умовах і обмеженнях визначена наступним чином:
		- від перехрестя вулиць Петропавлівської та Копилівської по вул. Петропавлівській до перетину з вул. Захарівською, далі по Петропавлівському провулку до перетину з вул. Петропавлівською, далі по вул. Петропавлівській близько 35 м, далі на 90 градусів повертає на південь і вздовж західною фасаду будинку по вул. Петропавлівській, 15 до перетину з вул. Олени Теліги, далі у північно-східному напрямку по вул. Олени Теліги до перетину з вул. Копилівською, далі по вул. Копилівській у північно-західному напрямку до вихідної точки. 
		          Графічне відображення даної охоронної (буферної) зони наведено в графічному додатку до Наказу (т. 1 а.с.172), з якого є можливим чітко та однозначно встановити, що вул. Петропавлівська, 22-24 не входить до охоронної зони.
		          За таких обставин, оскільки доводи Департаменту про те, що ділянка проектування знаходиться в межах історичного ареалу, в зоні регулювання забудови III категорії, в межах охоронної (буферної) зони пам`ятки національного значення Кирилівської церкви, згідно з наказом Міністерства культури України від 10.02.2014 № 65, рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, від 16.07.1979 №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, спростовуються наведеними вище письмовими доказами, Містобудівні умови і обмеження в частинах, що стосуються віднесення ділянки до охоронної зони є протиправними, що свідчить на користь необхідності внесення змін до Містобудівних умов і обмежень шляхом виключення із них положень:
		- «Остаточну висоту визначити під час проектування з урахуванням памяткоохоронного законодавства за погодженням з Міністерством культури України»;
		- абзацу 3 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження»;
		- абзац 6 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження».
		Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Стосовно наявності в Містобудівних умовах і обмеженнях положень про граничну висоту на рівні 27 м та необхідність дотримання відстаней від оточуючих будівель і споруд, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне. 
		Відповідно до Розділу 5. Функціонально-планувальна організація Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, функціонально-планувальна організація столиці в проектних межах передбачає формування компактних сельбищних і житлових районів, збалансованих за розселенням, місцями праці, обслуговування і рекреацією. Утворення сельбищно-виробничих планувальних зон передбачає організацію взаємозумовлених угрупувань житлових, виробничих і ланшафно-рекреаційних районів. На проектний період визначено 8 планувальних зон, а саме: 1 - Центральна планувальна зона; 2 - Південна планувальна зона; 3 - Західна планувальна зона; 4 - Північна планувальна зона; 5 - Північна лівобережна планувальна зона; 6 - Східна планувальна зона; 2а - Планувальна зона сельбищного району Ходосівка-Підгірці; 4а - Планувальна зона сельбищного району Вишгород. 
		Розділ 5. Функціонально-планувальна організація Генерального плану міста Києва визначає, що перспективи функціонально-планувальної організації передбачають відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ланшафту Центральної планувальної зони (№ 1) з обмеженням висоти будівель, що споруджуються згідно спеціальних обґрунтувань, але не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі.  
		          Як зазначає позивач та не було спростовано відповідачем з посиланням на належні і допустимі докази, досліджувана земельна ділянка не належить до центральної планувальної зони (№1), а знаходиться в межах північної планувальної зони (№4).
		          При цьому, як вже зазначалось, ухвалою від 31.10.2019 витребувано у Київської міської ради належним чином засвідчену копію розпорядчого документа, яким затверджено Функціональне зонування Генерального плану міста Києва в частині вулиці Петропавлівська, 22-24 у Подільському районі м. Києва, однак такого документу надано не було.
		Отже, обмеження визначені в Розділі 5. Функціонально-планувальної організації Генерального плану міста Києва щодо обмеження висоти будівель, що споруджуються згідно спеціальних обґрунтувань, але не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі, не розповсюджується на земельну ділянку, що розташована за адресою: по вулиці Петропавлівська, 22-24 літера «В», 22-24 літера «А», 22-24, 22-24 літера «Б», 22 літера «А» у Подільському районі міста Києва (кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:85:269:0067) яка не входить до меж Центральної планувальної зони (№ 1).
		Крім того, відповідно до абзаців 1, 2, 3 преамбули ДБН В. 2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення., затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80, ці норми поширюються на проектування нових і реконструкцію житлових будинків з позначкою рівня підлоги верхнього поверху до 73,5 м (як правило, до 25 поверхів включно при висоті поверху 2,8м): одноквартирні та багатоквартирні, у тому числі спеціалізовані квартирні житлові будинки для осіб похилого віку і сімей з інвалідами та гуртожитки. 
		При проектуванні житлових будинків вище 25 поверхів слід керуватись відповідними індивідуальними технічними вимогами; склад, порядок їх розроблення, погодження та затвердження виконуються за рекомендаціями Держбуду України. Вимоги цих Норм є обов`язковими для юридичних і фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності на території України незалежно від форм власності та відомчої належності. 
		Враховуючи положення ДБН В. 2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення., розділ - Зонування території міста Києва (Схема зонування території міста Києва в Генеральному плані м. Києва), а також наміри забудови - житловий комплекс з паркінгом, гранично-допустима висота забудови земельної ділянки, що розташована за адресою: по вулиці Петропавлівська, 22-24 літера «В», 22-24 літера «А», 22-24, 22-24 літера «Б», 22 літера «А» у Подільському районі міста Києва (кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:85:269:0067) обмежується на позначці рівня підлоги верхнього поверху до 73,5 метрів (h < 73,5 метрів). Обмеження, встановлене Відповідачем у п. 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Вихідних даних до 27,0 метрів, є необґрунтованим та таким, що порушує вимоги ДБН В. 2.2-15-2005 Житлові будинки, внаслідок чого Містобудівні умови і обмеження в цій частині є протиправними.
		Умову відповідача в розділі «Містобудівні умови і обмеження» (граничнодопустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) на необхідність дотримання нормативних відстаней від оточуючих будівель і спору не можна вважати правомірною, адже нормативними актами, якими регулюється діяльність відповідача, останньому не надано повноважень вимагати від суб`єктів господарювання дотримання відповідних нормативних відстаней, адже такі відстані законодавчо встановлено ДБН 360-92**. Містобудування. Планування і забудова міських і сільских поселень.
		Отже, правові наслідки у випадку не дотримання суб`єктом будівництва нормативних відстаней від оточуючих будівель та споруд мають виникати у випадку встановлення компетентним органом обставин не дотримання таким суб`єктом вимог ДБН при будівництві, а не в зв`язку зі встановленням умов щодо дотримання нормативних відстаней відповідачем у досліджуваних Містобудівних умовах і обмеженнях, внаслідок чого Містобудівні умови і обмеження в цій частині також є протиправними.
		Вирішуючи питання про застосування належного способу захисту порушеного права в зв`язку з визнанням Містобудівних умов і обмежень протиправними в описаних частинах, суд керується наступним.
		Абзацом 2 ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно- будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.      
		Оскільки судом встановлено протиправність Містобудівних умов та обмежень в спірних частинах, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за правильне внести зміни до затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.05.2019 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво житлового комплексу з паркінгом» за адресою: вулиця Петропавлівська, 22-24 літера «В», 22-24 літера «А», 22-24, 22-24 літера «Б», 22 літера «А» у Подільському районі міста Києва, а саме, змінити:
		1) у реченні першому пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження», цифри « 27,0» змінити на « 73,5». Речення друге пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» виключити; 
		2) абзац 3 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» виключити;
		3) абзац 6 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» виключити;
		4) абзац 9 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» виключити.
		Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
		                                                   ВИРІШИВ:
		1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправними затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.05.2019 Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво житлового комплексу з паркінгом» за адресою: вулиця Петропавлівська, 22-24 літера "В", 22-24 літера "А", 22-24, 22-24 літера "Б", 22 літера "А" у Подільському районі міста Києва, в частині:
		1) граничної висоти "27,0 м." у реченні першому пункту 1 розділу "Містобудівні умови та обмеження". Речення друге пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження»; 
		2) абзацу 3 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження»;
		3) абзацу 6 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження»;
		4) абзацу 9 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження».
		3. Внести зміни до затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.05.2019 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництво житлового комплексу з паркінгом" за адресою: вулиця Петропавлівська, 22-24 літера "В", 22-24 літера "А", 22-24, 22-24 літера "Б", 22 літера "А" у Подільському районі міста Києва, а саме, змінити:
		1) у реченні першому пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження», цифри « 27,0» змінити на « 73,5». Речення друге пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» виключити; 
		2) абзац 3 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" виключити;
		3) абзац 6 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" виключити;
		4) абзац 9 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" виключити.
		4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрівер Девелопмент» понесені витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна  грн 00 коп.).
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрівер Девелопмент» (код ЄДРПОУ 42830550, адреса: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 13-15).
		 
		Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської  міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26345558, 01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 32).
		          
		Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Повне рішення складено 25.11.2019.
		 
		Суддя                                                                                                П.О. Григорович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...