Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18858/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2019. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2019.
Дата набрання законної сили: 19.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		18 листопада 2019 року                      № 640/18858/18
		Окружний адміністративний суд міста у складі головуючого судді Києва Смолій І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування постанови від 07.11.2018, - 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - позивач) з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі державного виконавця Коваль Л.І. щодо винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 07.11.2018 ВП № 51964288 у розмірі 153788,58 грн.;
		- скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору від 07.11.2018 ВП № 51964288 Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження від 18.08.2016 №51964288, на підставі зазначеного виконавчого листа винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 153788,58грн.  Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки виконавцем не було розпочато дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа. Крім того, відкладення провадження виконавчих дій до 05.09.2016, зупинення виконавчого провадження, надання розстрочки виконання рішення, виконання рішення у строк зазначений в Ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 та вчинення всіх залежних від позивача дій у визначені строки вказує на протиправність оскаржуваної постанови.
		У строк, встановлений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач відзиву на позов не подав.
		За таких обставин розгляд і вирішення справи суд здійснює на підставі лише наявних матеріалів справи.
		Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 30.03.2016 Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/15971/15 за позовом Національного банку України до ПрАТ "ХК "Київміськбуд" стягнуто з позивача 1537885,81 грн.
		18.08.2016 Державним виконавцем відкрито виконавче провадження №51964288.
		31.08.2016 позивач звернувся до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ із заявою про відкладення виконавчих дій у зв`язку з невчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження, яка була задоволена, про що свідчить Постанова про відкладення провадження виконавчих дій до 05.09.2016.
		Також, 01.09.2016 позивач звернувся до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ із заявою про зупинення виконавчого провадження та про розстрочення виконання рішення. Від Державного виконавця була на надана інформація про те, що у строк до початку примусового виконання рішення він звернеться із заявою до Господарського суду.
		22.09.2016 позивач отримав Постанову про зупинення виконавчого провадження, до початку примусового виконання рішення, що підтверджується офіційною інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Постановою від 22.09.2016.
		Більш того, тільки 10.11.2016 Господарський суд міста Києва задовольнив заяву державного виконавця про розстрочення виконання рішення щодо стягнення з позивача на користь НБУ у розмірі 1537885,81грн., пропорційно-рівними частинами протягом року та надав розстрочку на 18 місяців.
		У зв`язку з повним виконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 та сплатою суми у розмірі 1537885,81 грн. у повному обсязі позивач звернувся із заявою 25.04.2018 про закінчення виконавчого провадження до виконавчої служби з підтвердженням оплати грошових коштів.
		Однак, не дивлячись на те, що пройшов вже рік з моменту подачі заяви про закінчення виконавчого провадження, відповідна Постанова Державного виконавця й досі відсутня.
		07.11.2018 позивач дізнався про поновлення вчинення виконавчих дій, а також про стягнення виконавчого збору у розмірі 153788,58 грн. відповідно до Постанови про стягнення виконавчого збору від 07.11.2018 ВП № 51964288.
		Вважаючи таку постанову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
		Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
		Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є  Закон України "Про виконавче провадження".
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.  
		Частиною першою ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у  статті 3  цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
		Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. 
		Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
		Згідно з частиною першою статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим     Законом    та іншими нормативно-правовими актами.
		Частиною першою    статті 18 Закону    встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Відповідно до пунктів 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
		- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього    Закону;
		- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
		Згідно з частиною четвертою цієї ж статті вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
		У відповідності до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
		Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
		Статтею 40  Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. (ч. 4 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження").
		Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		Тобто, виконавчий збір за своєю суттю є штрафною санкцією, яка застосовується до боржників за невиконання в добровільному порядку вимог виконавчих документів та як наслідок вчинення органом Державної виконавчої служби примусового виконання рішення.
		Крім того, системний аналіз  положень статті 27 Закону України "Про виконавче провадження"  дає підстави вважати, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
		Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 15.02.2018 по справі №910/1587/13.
		Так, заходами примусового виконання рішень у розумінні ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		Таким чином, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано,  а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду.
		З матеріалів справи, судом  встановлено, що державним виконавцем не було здійснено заходи, передбачені ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження". 
		Крім того, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у Державного виконавця відсутній оригінал виконавчого документа, оскільки 06.11.2018 Державний виконавець звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу дубліката судового наказу.
		Також позивачем повністю виконано ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 та сплачено суму у розмірі 1537885,81 грн. у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 18.10.2018 №33532, від 18.08.2018 №31497, від 18.07.2018 №27486, від 22.05.2018 №24021, від 17.04.2018 №22555, від 16.03.2018 №20965, від 15.07.2018 №1957, від 19.06.2017 №6656, від 21.04.2017 №4492, від 22.02.2017 №2098, від 19.01.2018 №382, від 19.12.2017 №6328, від 23.10.2017 №3444, від 22.08.2017 №894, від 28.11.2016 №9435, від 16.12.2016 №10464, від 21.09.2017 №2178, від 20.11.2017 №4777, від 25.01.2017 №766, від 21.03.2017 №3046, від 19.05.2017 №5524, від 20.07.2017 №7529, від 19.06.2018 №25707, від 17.08.2018 №29425, а також  подано заяву 16.11.2018 про закінчення виконавчого провадження до виконавчої служби.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що виконавцем не вчинено дій спрямованих на примусове виконання рішення суду, а відтак постанова про стягнення збору виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.
		Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. М.Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі державного виконавця Коваль Л.І. щодо винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 07.11.2018 ВП № 51964288 у розмірі 153788,58 грн.
		3. Скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору від 07.11.2018 ВП № 51964288 Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		4. Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. М.Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) судові витрати у розмірі 3 524,00     грн. (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022).
		Рішення суду, відповідно до частини 1   статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		          Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими   статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		          Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15   розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України   до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		          Суддя                                                                                                І.В. Смолій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...