Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/15538/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2019.
Дата набрання законної сили: 11.11.2019
Номер судового провадження: 61-18736ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		Постанова 
		Іменем України 
		                                  
		11 листопада 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 756/15538/15-ц
		провадження № 61-18736сво18
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: 
		судді-доповідача -  Висоцької В. С. 
		суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М.,  Червинської М. Є.,
		 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		треті особи: державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Юферова Євгенія Дмитрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Дар`я Іванівна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва 
		від 19 жовтня 2016 року у складі судді Шумейко О. І. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: 
		Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2015 року приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» (далі - ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», товариство) звернулося до 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції 
		у м. Києві Юферова Є. Д., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., з позовом, який в подальшому було уточнено, про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання іпотеки припиненою.
		Позовна заява мотивована тим, що за товариством на праві власності зареєстрована квартира 
		АДРЕСА_1 .
		У грудні 2010 році товариство отримало дозвіл на перепланування вказаної квартири.
		20 грудня 2012 року Київським міським бюро технічної інвентаризації за результатом проведення інвентаризації складено технічні паспорти на квартири  АДРЕСА_2 . Відповідно до даних технічних паспортів квартира АДРЕСА_1 розташована на 4 поверсі, складається з трьох кімнат житловою площею 73,2 кв. м, загальною площею 145,4 кв. м; квартира АДРЕСА_2 розташована на 4 поверсі, складається 
		із семи кімнат житловою площею 180,3 кв. м, загальною площею 378,7 кв. м.
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, Державної виконавчої служби України, третя особа: ТОВ «Віта Верітас», про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту.
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішенням, яким за ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» визнано право власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду 
		м. Києва від 27 травня 2014 року скасовано та залишено в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року.
		Після поновлення в правах власника нерухомого майна ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» стало відомо, що 05 жовтня 2015 року спірна квартира АДРЕСА_2 відчужена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. ОСОБА_1 , як новий власник, передала зазначену квартиру в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 05 жовтня 2015 року, укладеного з ОСОБА_3 , в порядку забезпечення виконання зобов`язання, яке виникло в неї з договору позики на суму  8 760 500 грн.
		Позивач посилався на те, що спірна квартира вибула з його володіння поза його волею, оскільки право власності товариства на квартиру припинено на підставі рішення суду, а тому квартира підлягає витребуванню 
		у ОСОБА_1 . 
		Крім того, обтяження спірної квартири іпотекою порушує його права як законного власника. Товариство не давало своєї згоди на передання квартири в іпотеку. При витребуванні майна з чужого незаконного володіння на користь законного власника іпотека цього майна припиняється.
		Позивач просив позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року позов ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» задоволено.
		 
		Витребувано з володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 (загальною площею 378,7 кв. м, житловою площею 180,3 кв. м) на користь ПрАТ «Трест Київміськбуд-1».
		Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 
		від 05 жовтня 2015 року щодо зазначеної квартири.
		Скасовано запис про право власності від 05 жовтня 2015 року 
		за № 11471014, вчинений державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири 
		АДРЕСА_2 .
		Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Юферової Є. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02 липня 
		2014 року щодо спірної квартири.
		Скасовано запис про право власності від 17 червня 2014 року за № 6231037, вчинений державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Юферовою Є. Д. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної квартири АДРЕСА_2 .
		Визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки, укладеним 15 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , предметом іпотеки за яким є спірна квартира 
		АДРЕСА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., реєстровий номер 812.
		Скасовано запис про іпотеку від 05 жовтня 2015 року за № 11476389, вчинений державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаної квартири.
		Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 
		від 05 жовтня 2015 року № 25052057 щодо спірної квартири.
		Скасовано запис про обтяження від 05 жовтня 2015 року № 11476375, вчинений державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири 
		АДРЕСА_2 .
		Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 
		від 05 жовтня 2015 року № 25052033 щодо вказаної квартири.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира вибула 
		з володіння власника ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» поза його волею, тому останнє має право на витребування спірного нерухомого майна від добросовісного набувача ОСОБА_1 за правилами статті 388 ЦК України. Наслідком такого витребування є припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру і така квартира не може залишатися 
		в обтяженні, накладеному без згоди власника.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року залишено без змін.
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну оцінку. Рішення місцевого суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи.
		Апеляційний суд також дійшов висновку, що ухваленим рішенням суду першої інстанції права ОСОБА_2 не порушено, оскільки останній не набув права власності на квартиру  АДРЕСА_2 , так як рішення суду, на підставі якого він зареєстрував право власності на спірну квартиру, у подальшому було скасовано.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, оскільки квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2  ? це два різні об`єкти зі своїми окремими характеристиками, а тому немає підстав для витребування спірної квартири АДРЕСА_2 на підставі документів про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
		Заявник наголошує, що суди не врахували тієї обставини, що об`єктом віндикаційного позову може бути індивідуально-визначене майно, яке існує 
		в натурі на момент подання позову. Спірна квартира   АДРЕСА_2 , як окремий об`єкт нерухомого майна, утворилась внаслідок перепланування квартири АДРЕСА_3 , після перепланування квартира АДРЕСА_1 перестала існувати в натурі. У ході судового розгляду позивач не надав жодних доказів на підтвердження наявності у нього права власності саме на квартиру  АДРЕСА_2 , яка є предметом у даній справі.
		Доводи інших учасників справи
		У липні 2017 року ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» подало до суду заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення 
		є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
		Інші учасники  справи заперечень щодо  вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У квітні 208 року справа передана до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року справу за позовом ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Юферова Є. Д., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання іпотеки припиненою прийнято до розгляду.
		Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
		Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що спірна квартира АДРЕСА_2 , вибула з володіння власника поза його волею та, у зв?язку з цим вирішуючи питання витребування спірного нерухомого майна від добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України, дійшли висновку, що така квартира не може залишатися в обтяженні, накладеному без згоди власника (позивача), що згідно статті 17 Закону України «Про іпотеку» є підставою задоволення позовних вимог в частині визнання припиненою іпотеки, встановленою 
		в забезпечення зобов?язань добросовісного набувача спірної квартири перед третьою особою, скасування відповідних рішень і записів в Державному реєстрі прав.
		Такий же правовий висновок зроблений колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 травня 2019 року 
		у справі № 202/1148/17 (провадження № 61-38257св18)
		Разом з тим, відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, 
		є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини перша, п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). 
		Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. 
		За змістом указаної норми іпотека припиняється, зокрема, у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; визнання іпотечного договору недійсним; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
		Тлумачення цієї статті Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з підстав, які передбачені цим Законом.
		Аналогічний правовий висновок наведений, зокрема, у постановах Верховного Суду України: від 15 травня 2017 року у справі № 643/4395/16-ц (провадження № 6-786цс17), від 05 липня 2017 року у справі 
		№ 369/5865/15-ц (провадження № 6-1840цс16), постанові Верховного Суду 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		від 23 січня 2018 року по справі № 760/16916/14-ц (провадження 
		№61-1727св17).
		При цьому, Законом України «Про іпотеку» не передбачено таких підстав припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку. 
		Результат аналізу положень Закону України «Про іпотеку» у взаємозв`язку зі статтями 204, 215, 509, 598 ЦК України свідчить, що витребування майна від добросовісного набувача не припиняє основного зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки, якщо інше не передбачене договором. Закон не встановлює недійсність такого правочину (його нікчемність).
		Зазначене свідчить про існування різного підходу у застосуванні статті 17 Закону України «Про іпотеку» стосовно виключності передбачених цим Законом підстав припинення іпотеки, між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» на праві приватної власності належить квартира  
		АДРЕСА_1 , та складається з 15 кімнат (жилою площею 374,90 кв. м, загальною площею 730,60 кв. м), що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданим 24 грудня 2007 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації. Право власності на дану квартиру зареєстровано 08 січня 2008 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації. 
		28 травня 2010 року ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» від Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища отримано дозвіл на перепланування жилого приміщення, а саме квартири 
		 АДРЕСА_1 .
		20 грудня 2012 року Київським міським бюро технічної інвентаризації за результатом проведення інвентаризації складено технічні паспорти на квартири 
		АДРЕСА_2 . 
		Відповідно до даних технічних паспортів квартира АДРЕСА_1 розташована на 4 поверсі, складається з трьох кімнат житловою площею 73,2 кв. м, загальною площею 145,4 кв. м; квартира АДРЕСА_2 розташована на 4 поверсі, складається 
		із семи кімнат житловою площею 180,3 кв. м, загальною площею 378,7 кв. м.
		На час розгляду справи судом першої інстанції право власності 
		ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» на квартиру 
		 АДРЕСА_1 , та складається 
		з 15 кімнат (жилою площею 374,90 кв. м, загальною площею 730,60 кв. м) 
		не припинено, оскільки квартири № АДРЕСА_1, 8 після їх перепланування до експлуатації не введені, державна реєстрація права власності на вказані квартири не проведена.
		Відповідно до технічного паспорту станом на 11 листопада 2008 року квартира АДРЕСА_2 складається з семи кімнат, загальною площею 378,7 кв. м, жилою площею 180,3 кв. м.
		Із наведеного вбачається, що квартира АДРЕСА_2 за своєю площею увійшла до квартири АДРЕСА_1 , що складається з 15 кімнат, загальною площею 730,60 кв. м, право власності на яку виникло у ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» в порядку, передбаченому законом.
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову до ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, Державної виконавчої служби України, третя особа: ТОВ «Віта Верітас», про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту. 
		Наведеним вище судовим рішенням установлено, що спірна квартира АДРЕСА_2 та ключі від такої за актом прийому-передачі ОСОБА_2 не передавалися. ОСОБА_2 не надано доказів, які б свідчили про згоду ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» на вселення та проживання ОСОБА_2 у вказаній квартирі.
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішенням, яким за ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» визнано право власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . 
		На підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 
		378,7 кв. м, житловою площею 180,3 кв. м, що підтверджується Витягом 
		з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 23851993 від 04 липня 2014 року. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року рішення Апеляційного суду 
		м. Києва від 27 травня 2014 року залишено без змін.
		05 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .
		05 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки. Предметом іпотеки 
		є належне іпотекодавцю на праві приватної власності квартира  АДРЕСА_2, загальною площею 378,7 кв. м, житловою  180,3 кв. м, яка складається з 7 жилих кімнат, та знаходиться по АДРЕСА_2
		Згідно пункту 1.1 договору іпотеки цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають з договору позики, посвідченого 05 жовтня 2015 року Башлай Д. І. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 807, укладеного між 
		ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за яким ОСОБА_1 зобов`язана в порядку, передбаченому договором позики, повернути ОСОБА_3 в строк до 05 жовтня 2018 року, включно, суму позики у розмірі 8 760 500 грн та сплатити можливі штрафні санкції.
		Останнім судовим рішенням - ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 травня 2014 року скасовано та залишено в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на спірні квартири відмовлено.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
		Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу 
		(стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).
		Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). 
		За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.
		Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.
		Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
		Положення статей 526, 599 ЦК України передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 
		Отже, будь-які охоронні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.
		Також згідно зі статтею 49 Закону України «Про іпотеку» якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.
		Стаття 204 ЦК України визначає презумцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним 
		з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. 
		Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
		У справі, яка переглядається, підставою припинення іпотеки є витребуваннямайна від добросовісного набувача.
		Проаналізувавши положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» 
		у взаємозв`язку зі статями 388, 509, 598 ЦК України, Об`єднана палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що оскільки Закон України «Про іпотеку», який є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.
		За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що є підстави для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 травня 2019 року у справі 
		№ 202/1148/17 (провадження № 61-38257св18) про те, що витребування майна від добросовісного набувача припиняє основне зобов`язання та 
		є самостійною підставою для припинення іпотеки.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги по суті
		 
		У силу положень частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
		У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що первинною підставою набуття ОСОБА_2 права приватної власності на спірну квартиру   АДРЕСА_2  було рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року, яке в подальшому було скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року.
		Проте в період дії рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 
		2014 року, ОСОБА_2 відчужив спірну квартиру ОСОБА_1 шляхом укладення 05 жовтня 2015 року договору купівлі-продажу. Остання за нотаріально посвідченим договором іпотеки, укладеним 05 жовтня 
		2015 року між нею та ОСОБА_3 , спірну квартиру передала в іпотеку в рахунок виконання нею зобов`язань за договором позики по поверненню ОСОБА_3 в строк до 05 жовтня 2018 року, включно, суми позики у розмірі 8 760 500 грн та сплатити можливі штрафні санкції.
		Звертаючись з позовом, ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» посилалось на те, що спірна квартира вибула з його володіння поза його волею, оскільки право власності товариства на квартиру припинено на підставі рішення суду, яке в подальшому скасовано, а тому квартира підлягає витребуванню 
		у ОСОБА_1 , яка є добросовісним набувачем.
		Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
		Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
		Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного 
		з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
		Частиною першою статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
		Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).
		За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений постановах Верховного Суду України 
		від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14 та від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.
		Встановивши, що спірна квартира АДРЕСА_2 вибула з володіння ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» поза його волею, а саме, на підставі рішення суду про визнання за ОСОБА_2 права власності на таку квартиру, яке в подальшому було скасовано, 
		а умовами договору іпотеки передбачено право ОСОБА_3 на звернення стягнення на предмет іпотеки, суди попередніх інстанції дійшли вірного правового висновку, що ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» має право на витребування спірного нерухомого майна від добросовісного набувача ОСОБА_1 за правилами статті 388 ЦК України.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що об`єктом позову у даній справі є саме квартира АДРЕСА_2 , яка індивідуально-визначеним майном, а не частина квартири АДРЕСА_1 , спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими у ході судового розгляду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення в частині визнання іпотеки припиненою, скасування рішень і записів державних реєстраторів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та обтяження щодо спірної квартири згідно зі статтею 412 ЦПК України підлягають скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		В іншій частині ухвалені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін, оскільки ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
		 
		Висновки щодо застосування норм права (частина друга статті 416 ЦПК України)
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). 
		Оскільки Закон України «Про іпотеку», який є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року в частині позовних вимог про визнання іпотеки припиненою, скасування рішень і записів державних реєстраторів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та обтяження щодо квартири 
		АДРЕСА_2 скасувати, у цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог.
		В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                   В. С. Висоцька
		Судді:                                                                                              Б. І. Гулько 
		                                                                                                          В. І. Крат 
		                                                                                                          Д. Д. Луспеник 
		                                                                                                            Є. В. Синельников
		                                                                                                            В. М. Сімоненко
		                                                                                                            М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...