Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/2419/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2019. Зареєстровано: 28.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2019.
Дата набрання законної сили: 21.02.2020
Результат оскарження 21.02.2020 Запорізький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/320/1998/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 26.11.2019 
		 
		Справа № 320/2419/19
		Провадження № 2/320/1998/19
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕН УКРАЇНИ
		 
		26 листопада 2019 року                                                         м. Мелітополь
		 
		Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: 
		головуючого - судді: Іваненко О.В.,
		за участю секретаря: Прозорової Т.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про визнання дій відповідача протиправними та стягнення з нього коштів, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про визнання дій відповідача протиправними та стягнення з нього коштів.
		В обґрунтування позову позивач посилається на те, що приводом і підставою позову стало злісне порушення відповідачем його прав та інтересів. Свавілля відповідача полягає у тому, що він не тільки надає неякісні послуги але й безсоромно краде гроші з його рахунку. Так 10 грудня 2013 року він придбав стартовий пакет «Вільний Київстар» № НОМЕР_1 . Відповідач, порушує ст.ст.7,19,20 ЗУ «Про звернення громадян», бо невідкладно не вжив заходів до припинення неправомірних дій,   внаслідок того, що його заяву не було перевірено та не були усунені порушення закону з боку Відповідача. Відповідач знехтував принципом добросовісності і рівності договірних сторін, що призвело до істотного дисбалансу договірних обов`язків на його шкоду. Так, він вважає, що протиправність дій Відповідача полягає у тому, що у нього з рахунку по телефонному номеру  НОМЕР_1  було здійснено незаконне зняття коштів, а саме: 12.12.2013 р. незаконно знято 0,53 грн.; 15.12.2013 р. незаконно знято 0,37грн.; 15.12.2013 р. незаконно знято 0,53 грн.; 29.12.2013 р. незаконно знято 8,00 грн.; 26.02.2014 р. незаконно знято 8,71 грн.; 09.02.2019 р. незаконно знято 5,00 грн.; 13.02.2019 р. знято 2,00 грн. Тим самим Відповідач незаконно позбавив його права власності, порушив ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» тим що в односторонньому порядку змінює умови договору на власний розсуд. Він вважає, що Відповідач з нього морально знущається, тому Відповідач повинен компенсувати йому моральну шкоду. Тому позивач просить суд визнати дії відповідача протиправними та стягнути з відповідача незаконно зняті з його рахунку кошти у сумі 26 грн.57коп. та 500 гривень моральної шкоди, разом 526 грн. 57коп.
		 
		В судове засіданні позивач не з`явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, та надав письмові пояснення та відповідь на відзив, згідно яких заяви відповідача про безпідставність і необґрунтованість його позову є абсолютно надуманими і голослівними, адже він надав суду беззаперечні докази порушення Закону і його прав компанією «Київстар». Представник відповідача перекручує факти, і приховує злочинно-шахрайську діяльність Прат «Київстар».
		Заяву про пропуск строку позивач вважає необгрунтваною за період з 2016р. по 2019 рік, оскільки за останні три роки з боку Прат «Київстар» також були порушення.
		По - друге, за правилами ч1., 2 ст.20 ЦК - право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене. Саме тому, після пред`явлення Претензії №1 він подав позов на Прат «Київстар» і КМДА, однак Київський суд у 2014р. саботував розгляд його позову. В - третє, відповідач не надав йому деталізацію дзвінків за перші роки. 
		Що стосується відшкодування нематеріальних збитків, то вони є суб`єктивною понятійною категорією, яку на практиці довести нереально. Відтак, будь - які надані докази завдання моральної шкоди є відносними та опосередкованими. Проте це не означає, що суд має право відмовляти у задоволенні таких позовних вимог.
		Таким чином, придбавши стартовий пакет «Київстар» за 50грн. він в 2013р. уклав з відповідачем усний двосторонній публічний договір з надання послуг мобільного зв`язку. Згідно вказаного договору, одна сторона (постачальник) має забезпечувати мобільний зв`язок, а інша сторона (споживач) користуватись цими послугами. При цьому він сподівався, що під час виконання договору Прат «Київстар» буде дотримуватись припису ч.2,3 ст.13 ЦК, але відповідач ці вимоги порушив.
		Крім того, злісне порушення відповідачем його споживчих прав та істотний дисбаланс умов договору на користь мобільного оператора є підставою для денонсації договору на підставі ч.2 ст.27 ЦК. При цьому згідно ч.2 ст.216 ЦК у випадку визнання оборудки недійсною кожна із сторін зобов`язана повернути іншій стороні у натурі все, що вона отримала при виконанні цієї оборудки. До речі, саме ці умови були заявлені ним у Претензії №1 від 2013р. Проте відповідач, його вимоги про розірвання договору проігнорував, що знову свідчить про грубе нехтування Прат «Київстар» правами споживача.
		Щодо відсутності його реєстрації, позивач вважає, що він вже тричі проходив процедуру реєстрації. Зокрема, у своїй Претензії від 20.12.13р. він не тільки повідомив свої персональні дані, але й чітко зазначив, що він абонент № НОМЕР_1 . Крім того, перебуваючи в Мелітопольскій філії Прат «Київстар» 19.05.2015р. він зміг зареєструвати свою Претензію №2 лише після пред`явлення свого паспорта громадянина України. Таким чином, він вдруге ідентифікував себе і підтвердив, що номер № НОМЕР_1 належить саме йому. Після цього, він заповнив наданий йому бланк на реєстрацію свого мобільного номеру. Відтак він зробив все від нього залежне щоб зареєструвати свій номер. Крім того, відсутність реєстрації мобільного номеру не є звільненням від цивільно - правової відповідальності оператора. Для пред`явлення претензій постачальнику послуг потрібен лише один документ - чек за сплачені послуги. При цьому жодної реєстрації споживача Закон не передбачає, згідно підпункту 16) пункту 35 Постанови Кабміну України від 11.04.2012 № 295 «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг».
		Відповідач грубо порушив ч.2 ст.32 Закону України «Про телекомунікації» списання оператором телекомунікацій залишку суми коштів абонента на свою користь забороняється! Крім того,за таких обставин відмова від запропонованих послуг просто неможлива! Адже тебе абсолютно ніхто не питає - чи згоден ти платити за ці послуги і чи ти не проти зміни тарифу. В цьому якраз і полягає нерівноправність і дискримінація однієї із сторін договору та нехтування правами споживача, коли мобільний оператор може без будь якого обґрунтування і публічного обговорення підвищувати тарифи на свій розсуд, знімати кошти з рахунку абонента за ненадані послуги і не нести за це жодної відповідальності. Поряд з цим,«Київстар» мав виконати Постанову Кабміну України від 11.04.2012 № 295 «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг». Згідно п/п 34) цих Правил, відповідач має здійснювати розрахунок тарифів виходячи із собівартості послуг з урахуванням отримання прибутку. Однак він цього не робить. Більше того,підвищення тарифів відбувається внаслідок забаганок відповідача і не узгоджується зі споживачами та не обґрунтовуються детальними і переконливими розрахунками.
		У зв`язку з цим нагадаю,що згідно ч2, пЗ) чЗ ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо вони в односторонньому порядку змінюють умови договору на власний розсуд. Крім того,згідно ч5,ч6 ст.18 цього Закону - якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення має бути визнано недійсним.
		 
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує, та надав відзив та письмові заперечення, згідно яких у період з 10.12.2013 року по 27.05.2019р. телекомунікаційні послуги по телефонному номеру НОМЕР_1 в мережі ПрАТ «Київстар» надавались знеособлено . Абоненту, що користувався телефонним номером НОМЕР_1 ,в період з 10.12.2013р. по 27.05.2019р., надавались послуги передплаченого зв`язку і договір з даним абонентом було укладено в усній формі в момент активації ним відповідно ідентифікаційної картки. Те що абонент телефонного номеру НОМЕР_1 не проходив реєстрацію свідчать витяг з електронної системи HelpDesk від 17.05.2019р., та численні листи ПрАТ «Київстар». Дані документи підтверджують той факт, що телефонний номер НОМЕР_1 з дати активації і станом на момент виникнення спору та станом на момент звернення до суду використовувався абонентом анонімно. Окрім того те, що Позивач звернувся до Відповідача з метою пройти реєстрацію, як абонент тільки після участі в судовому засіданні в Мелітопольському міськрайонному суді з розгляду справи № 320/2419/19 яке було призначено на 27.05.2019р о 15.30 год., коли в черговий раз почув про те, що абонент, що користується телефонним номером НОМЕР_1 є анонімним бо не пройшов реєстрацію, згідно Порядку, і відповідно він, як Позивач не надав суду доказів того, що саме він є споживачем послуг ПрАТ «Київстар» за телефонним номером НОМЕР_1 . Про це свідчить витяг з електронної системи HelpDesk від 27.09.2019р. В даному витягу зафіксовано, що заяву про реєстрацію абонента передплаченого зв`язку прийнято було 27.05.2019р. о 16.27.год. Тобто Позивач до 27.05.2019р. жодного разу не звертався до ПрАТ «Київстар» з метою пройти реєстрацію згідно вимог «Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі». За таких обставин, абонент в договорі про надання телекомунікаційних послуг за телефонним номером НОМЕР_1 виступає як знеособлений абонент, що в свою чергу не дає можливості встановити, що саме позивач у період з 10.12.2013р. по 27.05.2019р., використовував надані послуги, здійснював оплату послуг та використовував кінцеве обладнання у відповідності до вимог Закону України «Про телекомунікації». Стосовно стверджень Позивача, що ПрАТ «Київстар» незаконно в односторонньому порядку змінив тарифний план абоненту по телефонному номеру НОМЕР_1 та незаконно знімав з його рахунку кошти, то це не відповідає дійсності, оскільки абонента, що користувався телефонним номером  НОМЕР_1  було належним чином повідомлено про зміну тарифного плану та було запропоновано безоплатно  обрати будь-який інший тарифний план із доступних на момент проведення змін. Щодо стягнення моральної шкоди, то позивачем у позові не зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Доказів, що підтверджують факт заподіяння Позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру Позивач суду також не надав, а тому з боку Відповідача не було порушено будь-яких прав Позивача.
		 
		У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		 
		Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно ч.1,2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Як встановлено у судовому засіданні, 10 грудня 2013 року був придбаний стартовий пакет «Вільний Київстар» № НОМЕР_1 . Позивач ОСОБА_1 вважає, що Відповідач незаконно позбавив його права власності, порушив ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» тим що в односторонньому порядку змінює умови договору на власний розсуд. Позивач вважає, що Відповідач з нього морально знущається, тому повинен компенсувати йому моральну шкоду. 
		Однак з даними твердженнями позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, особа має право звертатися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, в порядку встановленому цим Кодексом.
		Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України зазначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, це визначено статтею 83 Цивільного процесуального кодексу України. 
		Законом України «Про захист прав споживачів» встановлено, що предметом правового регулювання вказаного Закону є правовідносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. 
		Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз`яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів(послуг) та споживання послуги покладається на споживача.
		Згідно частини 5 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
		Відповідно до статей 63 та 68 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються оператором телекомунікацій споживачам на підставі договору, укладеного у письмовій формі або публічного договору, укладеного у порядку визначеному в ст.633 Цивільного кодексу України.
		Так, телефонний номер НОМЕР_1 у мережі ПрАТ «Київстар» обслуговується відповідно до публічного договору, телекомунікаційні послуги за яким надаються знеособлено (анонімно).
		Зазначений позивачем телефонний номер НОМЕР_1 , за ним як за абонентом не зареєстрований, оскільки він не подавав до ПрАТ «Київстар» дані про себе для реєстрації як абонента вказаного номера, згідно вимог ст.32 Закону України «Про телекомунікації» та «Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі», затвердженого Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 11.08.2011р.№ 393 (далі - Порядок).
		Так, згідно матеріалів справи, у період з 10.12.2013 року по 27.05.2019р. телекомунікаційні послуги по телефонному номеру НОМЕР_1 в мережі ПрАТ «Київстар» надавались знеособлено . Абоненту , що користувався телефонним номером НОМЕР_1 ,в період з 10.12.2013р. по 27.05.2019р., надавались послуги передплаченого зв`язку і договір з даним абонентом було укладено в усній формі в момент активації ним відповідної ідентифікаційної картки. Згідно до п.2.3.2.Умов надання телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар»,що викладені на веб-сайті компанії. Відповідно до вимог п.15 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р.,(надаються у роздрукованому виді),- активація ідентифікаційної картки полягає у розпакуванні абонентом упаковки Стартового пакета, вилученні звідти ідентифікаційної картки, встановленні її у абонентське обладнання (мобільний телефон, модем тощо), введенні PIN1 і здійсненні першого платного вихідного телефонного дзвінка або скористатися USSD-командою *111#, після чого споживач стає Абонентом ПрАТ «Київстар». Активація Ідентифікаційної картки означає згоду Абонента з Умовами надання телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар`та умовами обраного ним Тарифного плану. Тобто коли абонент має намір отримувати послуги передплаченого зв`язку і купує стартовий пакет, він не надає ПрАТ «Київстар» будь яких документів за якими б Оператор міг би визначити хто саме придбав стартовий пакет і хто отримує послуги від Оператора. Єдиний спосіб встановити хто є споживачем послуг передплаченого зв`язку це пройти реєстрацію у Оператора як то визначено ст.32 Закону України «Про телекомунікації» та «Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі», затвердженого Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 11.08.2011р.№ 393 (далі - Порядок).
		В п.2.2. «Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі», затвердженого Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 11.08.2011р.№ 393, зазначено, що для реєстрації споживач особисто подає оператору телекомунікацій письмову заяву про реєстрацію, яка повинна містити такі дані:
		- прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання абонента, серію та номер паспорта, а також абонентський номер чи інший мережевий ідентифікатор кінцевого обладнання, за яким отримуються послуги. Крім цього, фізична особа повинна пред`явити паспорт. При поданні заяви абонент повинен пред`явити ідентифікаційну телекомунікаційну картку (SIM-картка тощо), за якою він отримує або отримував відповідні послуги.
		Згідно положень пункту 2.3. розділу ІІ Порядку, реєстрація абонента здійснюється оператором, провайдером протягом одного робочого дня після отримання заяви від абонента про реєстрацію та вноситься інформація оператором про персоніфікацію абонента до бази даних.
		Так з доказів наданих відповідачем вбачається, що у ПрАТ «Київстар» інформація про абонентів реєструється та фіксується в електронній системі HelpDesk. Відповідно до даних електронної системи HelpDesk абонент, що користується телефонним номером НОМЕР_1 не зареєстрований. Витяг з електронної системи HelpDesk надається. Цей витяг показує наявну у Відповідача інформацію щодо абонента, що користується телефонним номером НОМЕР_1 , та підтверджує той факт, що зазначений абонент не пройшов реєстрацію у оператора - ПрАТ «Київстар», як то передбачено Законом України «Про телекомунікації» та Порядку, затвердженого Рішенням НКРЗ України № 393 від 11.08.2011р., тобто цей абонент отримує послуги знеособлено (анонімно).
		Те що абонент телефонного номеру НОМЕР_1 не проходив реєстрацію свідчать витяг з електронної системи HelpDesk від 17.05.2019р., та численні листи ПрАТ «Київстар», що були надані Відповідачем до відзиву від 17.05.2019р., як то за вих.№ 5110509851/03/03/02 від 27.03.2014р. до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, за вих.№5066926273/03/03/02 від 17.01.2014р. до гр. ОСОБА_1 , за вих. № 5277699732/03/03/02 від 10.02.2015р. до гр. ОСОБА_1 , за вих.№ 5640119602/03/03/02 від 04.10.2016р. до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві. Дані документи підтверджують той факт, що телефонний номер НОМЕР_1 з дати активації і станом на момент виникнення спору та станом на момент звернення до суду використовувався абонентом анонімно. Окрім того те, що Позивач звернувся до Відповідача з метою пройти реєстрацію, як абонент тільки після участі в судовому засіданні в Мелітопольському міськрайонному суді з розгляду справи № 320/2419/19 яке було призначено на 27.05.2019р о 15.30 год., коли в черговий раз почув про те, що абонент, що користується телефонним номером НОМЕР_1 є анонімним бо не пройшов реєстрацію, згідно Порядку, і відповідно він, як Позивач не надав суду доказів того, що саме він є споживачем послуг ПрАТ «Київстар» за телефонним номером НОМЕР_1 . Про це свідчить витяг з електронної системи HelpDesk від 27.09.2019р. В даному витягу зафіксовано, що заяву про реєстрацію абонента передплаченого зв`язку прийнято було 27.05.2019р. о 16.27 годин. Тобто, Позивач до 27.05.2019р. жодного разу не звертався до Відповідача з метою пройти реєстрацію згідно вимог «Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі». 
		З наведеного вбачається, що абонент який не пройшов реєстрацію у зазначений спосіб та порядок у оператора, оператором взагалі не може бути ідентифікований, як саме такий, що отримує телекомунікаційні послуги або саме такий, що звертається до нього зі скаргою, позовними вимогами тощо.
		Таким чином, позивач не надав суду належних і допустимих доказів на встановлення факту користування ним телефонним номером НОМЕР_1 в якості споживача телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар» з 2013 року. А відтак, відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України позивач не є стороною у договорі про надання телекомунікаційних послуг
		 
		Також ствердження Позивача, що Відповідач незаконно в односторонньому порядку змінив тарифний план абоненту по телефонному номеру НОМЕР_1 та незаконно 09.02.2019р. зняв з його рахунку 5,00 грн. та 13.03.2019р. 2, 00 грн. не відповідає дійсності.
		Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
		Таким чином друга сторона не може запропонувати свої умови договору, що в свою чергу вказує на те, що при купівлі сім-карти абонент, що користується номером НОМЕР_1 приєднався до умов встановлених оператором ПрАТ «Київстар» (Умови надання телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар» викладені на веб-сайті компанії) та погодився з ними, зокрема обрав передплачену форму спілкування (обслуговування), яка не вимагає його ідентифікації як особи.
		За таких обставин, абонент в договорі про надання телекомунікаційних послуг за телефонним номером НОМЕР_1 виступає як знеособлений абонент, що в свою чергу не дає можливості встановити, що саме він у період з 10.12.2013р. по 27.05.2019р., використовував надані послуги, здійснював оплату послуг та використовував кінцеве обладнання у відповідності до вимог Закону України «Про телекомунікації».
		В підпункті 16 пункту 35 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р. вказано, що послуги які надаються знеособлено (анонімно), не розшифровуються. Аналогічно визначена дана вимога і в пункті 16 статті 32 Закону України «Про телекомунікації».
		В пункті 42 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р. та статті 34 Закону України «Про телекомунікації» зазначено, що оператор, провайдер повинен відповідно до законодавства забезпечувати збереження відомостей про абонента, отриманих під час укладання договору, а також про надання послуг, у тому числі факт їх отримання, обсяг, зміст, маршрути передачі інформації тощо, і несе відповідальність за їх схоронність.
		Таким чином, в зв`язку з тим, що телекомунікаційні послуги в період з 10.12.2013р. по 27.05.2019р., надавались знеособлено, тобто абонентом в цей період могла бути будь-яка особа, яка користувалась послугами, бо ця особа не була ідентифікована та її дані не були зафіксовані, тому Відповідач і не має права надавати будь-яку інформацію про надані послуги знеособленому абоненту по телефонному номеру НОМЕР_1 .
		 
		Крім того судом встановлено, що змінюючи тарифи, Відповідач діяв виключно в межах та у спосіб, що передбачені статтями 38,39,66,67 ЗУ «Про телекомунікації» та пунктами 38,49,59 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295(далі Правила), Відповідач має право на зміну тарифів без отримання попередньої згоди на це абонента: оператори мають право на установлення тарифів на телекомунікаційні послуги (п.5 ч.1 ст.38 Закону та п.38 Правил); тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами самостійно (ч.1 ст.66); базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку (ч.1ст.67); при зміні тарифів оператор, зобов`язаний не пізніше ніж за сім календарних днів до їх зміни,оприлюднити змінені тарифні плани у засобах масової інформації та/або на своєму веб-сайті, повідомити абонента про зміну тарифів, тарифних планів на послуги, що йому надаються. В повідомленні зазначається інформація про зміни, дату і строк запровадження нових тарифів. А у разі відмови абонента від отримання послуг за зміненим тарифом - достроково розірвати договір ( п.49 та п.59 Правил).
		Так, 27.12.2018р. на веб-сайті ПрАТ «Київстар» www.kyivstar.ua було розміщено повідомлення про те, що у період з 15 січня по 15 лютого 2019 року припиняється дія деяких тарифних планів і абонентам було запропоновано обрати будь який тарифний план із діючих в Оператора. Витяг з сайту ПрАТ «Київстар» з повідомленням надається.
		Крім того, Відповідач 29.12.2018р. надіслав абоненту номера НОМЕР_1 інформаційне SMS наступного змісту: «Vash taryf zakryvaetsia 01.02 - 15.02.19. Oberit samostijno novyj po 477*1 chy dochekajtes avtozaminyna "KyivstarOnlajn 3G": dzvinkynaKyivstar, 100hv nainshimob., 3000MB za 35grn. Detali 477*9».
		Таким чином, Відповідач повідомив абонента, що користується телефонним номером НОМЕР_1 про зміну тарифного плану своєчасно і в порядку передбаченому Правилами. Відправка інформаційного SMS була також зареєстрована в електронної системи HelpDesk витяг з якої надається. Крім того, факт отримання інформаційного смс повідомлення підтверджено Позивачем у своєму позові.
		 
		В пункті 49 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг , що затверджені Постановою Кабінету Міністріва України № 295 від 11.04.2012р. визначено, щ у випадку зміни умов надання послуг або зміні тарифів оператор у спосіб, визначений договором,  абонентові надсилається повідомлення, в якому зазначається інформація про зміни, дату і строк їх запровадження з посиланням на веб-сайт та/або номер телефону чи інше доступне споживачеві джерело інформації. При цьому оператор, провайдер телекомунікацій повинен запропонувати споживачеві безоплатно обрати будь-який інший доступний для підключення тарифний план на момент запровадження зазначених змін, а у разі відмови абонента від отримання послуг за зміненим тарифом - достроково розірвати договір.
		       Те що  абонента, що користувався телефонним номером  НОМЕР_1  було належним чином повідомлено про зміну тарифного плану та  було запропоновано безоплатно  обрати будь-який інший тарифний план із доступних на момент проведення змін Відповідач довів суду. 
		 
		Так, згідно матеріалів справи встановлено, що твердження позивача про незаконне списання коштів відповідачем, також не відповідає дійсності, та спростовується наданими доказами.
		Так 08.02.2019р., у абонента телефонного номеру НОМЕР_1 було проведено Відповідачем заміну тарифного плану «Вільний Київстар» на «Київстар Онлайн 3G», бо абонент не обрав самостійно будь-який з діючих тарифних планів.
		09.02.2019р. відповідачем було проведено зняття плати за пакет послуг на день в сумі 5,00 грн., бо на рахунку у абонента не було достатньої кількості коштів для зняття плати за пакет послуг на 4 тижні в сумі 35 грн., згідно умов тарифного плану «Київстар Онлайн 3G».
		13.03.2019р. відповідачем було проведено зняття плати за пакет послуг на день в сумі 2,00 грн. Умови тарифного плану «Київстар Онлайн 3G»викладені на офіційному веб-сайті Відповідача за посиланням:https://kyivstar.ua/uk/mm/tariffs/arhive/online3g. Витяг з веб-сайту Відповідача умовами тарифного плану «Київстар Онлайн 3G» надається.
		Таким чином, плата за пакет послуг на день, яка передбачена умовами тарифного плану «Київстар Онлайн 3G», є абонентною платою, тобто це - фіксований платіж, який встановив оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг, згідно абзацу 2 статті 1 Закону України «Про телекомунікації».
		Так, у своєму позові Позивач вимагає від Відповідача надати інформацію про вхідні та вихідні дзвінки. Однак згідно п.16 статті 32 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно) розшифровці не підлягають. В зв`язку з тим, що абонент телефонного номеру НОМЕР_1 отримує послуги знеособлено надані телекомунікаційні послуги розшифровці не підлягають, а тому дане посилання позивача є необґрунтованим.
		Згідно п.7 статті 39 Закону України «Про телекомунікації», записи про надані телекомунікаційні послуги зберігаються протягом строку позовною давності. 
		Статтею 257 Цивільного Кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		В статті 256 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові
		В зв`язку з тим що, Позивач звернувся до суду 27 березня 2019 року з вимогами про надання розшифровки наданих телекомунікаційних послуг у період часу з 12 грудня 2013 року по 26 лютого 2014 року та з вимогою про стягнення з Відповідача коштів вже після спливу строку позовної давності , і це є підставою для відмови Позивачу у позові.
		За вимогою щодо - 12.12.2013 р. з Позивача було незаконно знято 0,53 грн., сплив строк позовної давності 13.12.2016р.
		За вимогою щодо - 15.12.2013 р. з Позивача було незаконно знято 0,37грн., сплив строк позовної давності 16.12.2016р.
		За вимогою щодо - 15.12.2013 р. з Позивача Відповідач незаконно зняв 0,53 грн., сплив строк позовної давності 16.12.2016р.
		За вимогою щодо - 29.12.2013 р.з Позивача було незаконно знято 8,00 грн., сплив строк позовної давності 30.12.2016р.
		За вимогою щодо - 26.02.2014 р. з Позивача Відповідач незаконно зняв 8,71 грн., сплив строк позовної давності 27.02.2017р.
		Крім того, Позивач не надав суду належних і допустимих доказів стосовно незаконного зняття коштів Відповідачем ні особисто у нього, ні у абонента, що користується телефонним номером НОМЕР_1 .
		Що стосується доводів Позивача щодо порушення Відповідачем норм Закону України «Про захист прав споживачів», то ці доводи також не відповідають дійсності виходячи з наступного. 
		Так, згідно наданих доказів відповідачем, ПрАТ «Київстар» відповідало на письмові звернення Позивача, про що свідчать відповідь ПрАТ «Київстар» гр.Ткаченко О.Г . за вих. №5066926273/03/03/02 від 17.01.2014р., відповідь ПрАТ «Київстар» гр. ОСОБА_1 за вих. №5110558342/03/03/02 від 26.03.2014р., лист ПрАТ «Київстар» за вих. № 5110509851/03/03/02 від 27.03.2014р. до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, список № 053150965474 від 31.03.2014р. згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальний чек від 31.03.2014р., лист ПрАТ «Київстар» за вих № 5640119602/03/03/02 від 04.10.2016р. до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві, скарга № 3 від 02.12.2014р. ОСОБА_1 надіслана Голові Київської міської ради та лист ПрАТ «Київстар» за вих.№5265773305/03/03/02 від 26.12.2014р. до Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської адміністрації,список № 053150987618 від 26.12.2014р. згрупованих відправлень та фіскальний чеку від 26.12.2014р., претензія №2 від 19.02.2015р. ОСОБА_1 , лист ПрАТ «Київстар» за вих. №5277699732/03/03/02 від 10.02.2015р., список №053150990651 згрупованих рекомендованих відправлень від 11.02.2015р.та фіскальний чек від 11.02.2015р., лист ПрАТ «Київстар» від 04.10.2016р. за вих. №5640119602/03/03/02 до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві.
		Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача незаконно знятих з його рахунку коштів у сумі 26 грн.57коп. є не обґрунтованими та не підтверджені належними та допустими доказами, позивачем не доведено, що відповідач діяв незаконного та порушив будь яке право позивача, оскільки не можливо встановити, що саме ОСОБА_1 користувався вищевказаним номером мобільного зв`язку, твердження позивача повністю спростовані доказами, наданими відповідачем.
		 
		Щодо позовних вимог позивача про стягнення матеріально та моральної шкоди суд виходить з наступного.
		Нормою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що право на відшкодування збитків має особа, якій такі було завдано в результаті порушення її цивільного права, відповідно ж до норми статті 23 Цивільного кодексу України, право на відшкодування моральної шкоди має особа якій було завдано моральну шкоду внаслідок порушення її прав.
		На підставі частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної   шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступені вини особи, що заподіяла моральну шкоду, якщо   вина є підставою для відшкодування, а так само з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		При цьому згідно норм статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, майнова та моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини заподіювача шкоди.
		Отже, обґрунтуванню позовних вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає протиправність дій, рішень або бездіяльності Відповідача, винуватість останнього та факт наявності завдання особі Позивача такої шкоди. 
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих споживачу дефектною продукцією, відповідно до Закону. Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків робіт і послуг, регулюються статтями 1209-1211 ЦК України. Пунктом 4 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що відповідно до статті  175Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно Позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Доказів, що підтверджують факт заподіяння Позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру Позивач суду також не надав.
		З огляду на вказане та у відповідності до норм статтей 81, 83 та 177 Цивільного процесуального кодексу України є підстави констатувати про безпідставність позовних вимог Позивача та їх неправомірність. 
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих споживачу дефектною продукцією, відповідно до Закону. Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків робіт і послуг, регулюються статтями 1209-1211 ЦК України. Пунктом 4 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що відповідно до статті  175Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно Позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Доказів, що підтверджують факт заподіяння Позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру Позивач суду також не надав, як не надав і доказів надання йому Відповідачем послуг неналежної якості, які завдали йому будь-якої шкоди.
		Таким чином позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів того, що внаслідок якогось недоліку або дефекту послуги відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, та відсутнє належне обґрунтування заявленого позивачем розміру моральної шкоди. 
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 211, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 11, 509 ЦК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про визнання дій відповідача протиправними та стягнення з нього коштів - відмовити.
		Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.  Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. 
		Суддя Мелітопольського
		міськрайонного суду          О. В. Іваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...