Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0101/508/2012 (755/8591/18) : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2019.
Дата набрання законної сили: 19.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		19 листопада 2019 року                                                                                                      місто Київ
		єдиний унікальний номер справи: 0101/508/2012 (755/8591/18)                                           
		номер провадження: 22-ц/824/15011/2019                        
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
		суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
		за участю секретаря - Ющенко Я.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Конончук Зоряни Володимирівни на ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2012 року у складі судді Шустової І.П., у справі за поданням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції Іскакової К.Є. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання грошових зобов`язань, покладених на неї рішенням Сімферопольського районного суду, заінтересована особа: публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
		В С Т А Н О В И В:
		Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року за заявою ОСОБА_1 відновлено провадження у справі №0101/508/2012 за поданням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції Іскакової К.Є. (далі - ВДВС Алуштинського МУЮ) про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання грошових зобов`язань, покладених на неї рішенням Сімферопольського районного суду, заінтересована особа: публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»).
		З матеріалів відновленого провадження у справі вбачається, що ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2012 року задоволено подання головного державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ   Іскакової К.Є. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання грошових зобов`язань, покладених на неї рішенням Сімферопольського районного суду, заінтересована особа: ПАТ «Укрсоцбанк».
		Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх грошових зобов`язань, покладених на неї рішенням Сімферопольського районного суду, що набрало законної сили 14 липня 2009 року (а.с.29-30).   
		 Не погоджуючись з ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2012 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конончук З.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні подання  головного державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ про тимчасове обмеження  ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що стягувачем було пропущено строки пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що державним виконавцем не було доведено факту ухилення боржника від виконання рішення суду про стягнення заборгованості. В тексті оскаржуваної ухвали відсутня інформація про те чи вживалися державним виконавцем будь-які інші заходи примусового виконання рішення, зокрема, відсутні посилання на постанови про арешт майна боржника, звернення стягнення на заробітну плату боржника, тощо. Вважає, що державний виконавець не довів, що боржник ухилялася від виконання рішення суду, оскільки про наявність виконавчого провадження їй не було невідомо. Зазначає, що строки здійснення виконавчого провадження закінчилися і заходи примусового виконання рішення суду, в тому числі, тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон мали б бути скасовані державним виконавцем.
		Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання,  вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Задовольняючи подання головного державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання покладених на неї рішенням суду зобов`язань, яке набрало законної сили і підлягає виконанню у встановленому законом порядку.
		Однак з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
		Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. 
		Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначає право кожної людини покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом посягань ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними у цьому Пакті.
		Відповідно до ч.ч.2,3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
		На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. 
		У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.
		Так, п.5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (у редакції станом на 07 лютого 2012 року) передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо: 5) він ухиляється від виконання  зобов`язань,  покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.
		Пунктом 18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 07 лютого 2012 року) встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.
		Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.
		Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Аналогічні положення містяться у ст.ст. 10, 60 ЦПК України 2004 року.
		Судом першої інстанції встановлено, що 06 вересня 2011 року державним  виконавцем ВДВС Алуштинського МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2177/09, виданого 04 вересня 2009 року Сімферопольським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 399 681 грн 17 коп. (а.с.29-30).
		Задовольняючи подання про обмеження  ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України 2004 року не з`ясував усі обставини необхідні для правильного вирішення справи, а саме, не з`ясував чи мало місце ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань з моменту відкриття виконавчого провадження до звернення до суду з вказаним поданням, а також не перевірив чи вживались державним виконавцем заходи щодо виконання рішення суду, оскільки таких даних матеріали відновленого провадження у справі не містять. 
		 В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження від  06 вересня 2011 року ОСОБА_1 не отримувала та жодного разу не викликався до ВДВС Алуштинського МУЮ. Крім того зазначає, що в поданні про тимчасове обмеження його у праві виїзду за кордон не міститься жодних доказів про те, що  ОСОБА_1 ухилялась від виконання покладених на неї зобов`язань. 
		За таких обставин тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон судом першої інстанції було застосовано без належного з`ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці. 
		Матеріали відновленого провадження у справі не містять будь-яких даних про те, що боржник ОСОБА_1 умисно ухилялась від виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Сімферопольського районного суду про стягнення заборгованості у розмірі 399 681 грн 17 коп. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у суд першої інстанції були відсутні підстави для задоволення подання про обмеження  ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.    
		Крім того, колегія суддів враховує, що згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
		Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
		Відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05 серпня 2016 року (чинного на момент розгляду цієї справи апеляційним судом) Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, та наказу Міністерства юстиції України від 28 квітня 2015 року № 614/5 «Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2015 року за № 478/26923.
		На момент розгляду даної справи апеляційним судом у вказаній вище автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація про наявність відкритого виконавчого провадження стосовно ОСОБА_1 .
		Таким чином за відсутності інформації про відкрите виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_1 не можна стверджувати про наявність такого відкритого виконавчого провадження щодо неї.
		Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2012 року не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення подання про обмеження у праві виїзду за межі України, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні подання головного державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України з наведених вище підстав.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,   
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конончук Зоряни Володимирівни задовольнити.
		Ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		У задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції Іскакової К.Є. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання грошових зобов`язань, покладених на неї рішенням Сімферопольського районного суду, заінтересована особа: публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» - відмовити.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Головуючий
		 
		 
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...