Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2756/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2019. Зареєстровано: 02.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2019.
Дата набрання законної сили: 24.12.2019
Номер судового провадження: 28/140/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  28/140/18     
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.11.2019                                                                                            Справа №  908/2756/18
		м.Запоріжжя Запорізької області   
		 
		 
		Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової О.В. 
		при секретарі судового засідання Рикун А.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні  справу № 908/2756/18
		за позовом Фізичної особи-підприємця Прокопенко Вікторії Костянтинівни ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 )
		до відповідача Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
		про відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованих приміщень в розмірі 443275,56 грн.
		 
		за участю уповноважених представників:
		від позивача -  Щаслива М.О., ордер ЗП №089847 від 08.01.2019, адвокат;
		від відповідача -  Єфімова Н.О., довіреність №13/01/01-10 від 01.04.2019, представник;
		 
		СУТНІСТЬ СПОРУ:
		 
		До Господарського суду Запорізької області 20.12.2018 надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Прокопенко Вікторії Костянтинівни до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованих приміщень в розмірі 443275,56 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 30.05.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Фзичною особою-підприємцем Прокопенко В.К. укладено договір №1000 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ "Запоріжхліб". За час користування об`єктом оренди позивач здійснив реконструкцію приміщення. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2016 у справі №908/6289/15, яке набрало законної сили 11.03.2016, було розірвано зазначений договір. Колегія Вищого господарського суду України під час перегляду рішення у справі №908/1842/16 від 22.09.2016 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 встановила факт здійснення позивачем поліпшення нежитлового приміщення, розташованого по вул. Волгоградська, 26 в м.Запоріжжя в розумінні ст. 778 ЦК України. Також в постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2016 було встановлено, що орендодавець надав згоду на проведення вказаних поліпшень. В якості доказу понесених витрат на поліпшення орендованого приміщення в розмірі 443275,56 грн. позивач надав висновок експерта №2294 від 13.06.2016. 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.
		Ухвалою від 21.12.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.
		Ухвалою від 10.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/140/18. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.02.2019.
		29.01.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Зауважує, що розмір підтверджених витрат орендаря на виконання реконструкції орендованого приміщення складає 159410,60 грн., що в акті визначення витрат орендаря на проведення реконструкції нежитлового приміщення в будинку по вул. Волгоградській, 26 від 22.06.2012. Зауважив, що в наданому позивачем висновку експерта №2294 від 13.06.2016 визначено поточну (проіндексовану) вартість будівельних робіт, а не вартість невід`ємних поліпшень. Посилається на те, що відповідно до п. 3.1 Положення про порядок визначення витрат орендаря на поліпшення орендованого майна та умов їх компенсації, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради №342 від 01.08.2011, передбачено порядок компенсації витрат на здійснення орендарем поліпшень об`єкта оренди залежно від подальшого використання майна, договір оренди якого припиняється, якщо інше не встановлено договором. Вказує, що за умовами договору оренди питання компенсації витрат орендаря на поліпшення орендованого майна визнаються додатковою угодою сторін, яка в даному випадку сторонами не укладалась.  
		Також 29.01.2019 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.
		Ухвалою від 11.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 15.03.2019.
		13.03.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, а також виклав клопотання про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та поновлення цього строку.
		15.03.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 05.04.2019.
		Ухвалою від 05.04.2019 призначено судову комплексну економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне судово-експертне бюро".
		Ухвалою від 29.07.2019 клопотання судового експерта про надання дозволу провести оціночно-будівельну та будівельно-технічну експертизу за наявними в матеріалах справи документами задоволено. Дозволено судовому експерту провести оціночно-будівельну та будівельно-технічну експертизу за наявними в матеріалах справи документами. Провадження у справі №908/2756/18 зупинено до отримання судом результатів експертизи.
		15.10.2019 до Господарського суду Запорізької області повернуті матеріали справи №908/2756/18 разом із висновком експерта.
		Ухвалою від 25.10.2019 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 05.11.2019.
		В судовому засіданні представник позивача зазначив, що всі наявні докази були подані до матеріалів справи та клопотання процесуального характеру відсутні.
		Представник відповідача зазначив про необхідність надання йому часу для ознайомлення з матеріалами справи для надання додаткових пояснень з урахуванням проведеної експертизи у справі.
		У зв`язку із закінченням строку, протягом якого має бути проведено підготовче засідання, суд відмовив у задоволенні заяви про відкладення підготовчого засідання.
		Ухвалою від 05.11.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.11.2019 о/об 14 год. 15 хв.
		В судовому засіданні 20.11.2019 були присутні представники обох сторін, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів - програмно-апаратного комплексу «Акорд».
		Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові.  Просив суд поновити строк для звернення до суду з позовом у даній справі.
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, наполягав на застосуванні строку позовної давності до заявлених вимог.  
		За наслідками судового засідання 20.11.2019 суд прийняв рішення, проголосив його вступну та резолютивну частини.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		30.05.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Запорізькій області (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Прокопенко Вікторією Костянтинівною (орендар, позивач у справі) було укладено договір №1000 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ "Запоріжхліб", відповідно до п.п. 1.1., 1.4. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, яке знаходиться на балансі ВАТ "Запоріжхліб", та не увійшло до його статутного фонду, а саме: нежитлове приміщення вбудоване в перший поверх 9-ти поверхового будинку гуртожитку, загальною площею 133, 7 кв.м (літера А-9 з № 2 по № 13 та № 154), відповідно до викопіровки з технічного стану паспорту приміщення (додаток №3) Технічна характеристика приміщення на момент укладання договору та його місце розташування відображені у експертній оцінці об`єкту оренди, виконаній фірмами "LKI" та "Бізнес партнер" на 30.04.2003.
		Пунктом 2.1. договору передбачено, що вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна (додаток № 2).
		Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір укладений з 30.05.2003 по 30.05.2006 строком на три роки.
		30.05.2003 сторонами було підписано акт прийому-передачі орендованого майна.
		Додатковими угодами № 1 від 01.10.2003, № 2 від 28.01.2004, № 3 від 30.06.2004, № 4 від 01.07.2004, № 6 від 15.05.2007, № 7 від 01.06.2007, № 10 від 08.04.2010 неодноразово змінювались орендодавці, балансоутримувач майна, розмір орендної плати, площа приміщення, призначення приміщення
		Додатковими угодами № 5 від 01.06.2006 до договору строк дії договору було продовжено до 24.05.2009, № 8 від 17.04.2009 - до 30.06.2009, № 9 від 25.06.2009 - до 31.12.2009.
		Додатковою угодою № 1 від 01.10.2003 до договору оренди змінено орендодавця на Управління житлового господарства Запорізької міської ради, а балансоутримувачем майна визначено КП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків".
		Додатковою угодою № 11 від 01.06.2011 (з протоколом розбіжностей) до договору змінено орендодавця з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Термін дії договору оренди № 1000 від 30.05.2003 продовжено до 25.11.2016. 
		Відповідно до п. 2 рішення № 6 від 25.07.2012 Запорізької міської ради Міське комунальне підприємство "ОСНОВАНІЄ" є повним правонаступником КП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків".
		Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2016 у справі №908/6289/16 (з урахуванням ухвали від 18.05.2016 про виправлення описки в рішенні) за позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ" до Фізичної особи - підприємця Прокопенко Вікторії Костянтинівни про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 22941,04 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 30.05.2003 № 1000 та зобов`язання вчинити певні дії. Вказане судове рішення набрало законної сили, тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені даним судовим рішенням, не доказуються знову при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи.
		Судовим рішенням у справі №908/6289/16 розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 30.05.2003 №1000, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Фізичною особою - підприємцем Прокопенко Вікторією Костянтинівною. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Прокопенко Вікторії Костянтинівни заборгованість з орендної плати у розмірі 10  941,04 грн. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Прокопенко Вікторію Костянтинівну звільнити нежитлове приміщення площею 143,76 кв.м., яке розташоване на першому поверсі 9-ти поверхового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26 шляхом виселення на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
		11.03.2016 на виконання вказаного судового рішення у справі №908/6289/16, яке набрало законної сили, видано відповідні накази. 
		У липні 2016 року фізична особа - підприємець Прокопенко Вікторія Костянтинівна звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно. Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, були Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Міське комунальне підприємство "ОСНОВАНІЄ".
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.09.2016 у справі №908/1842/16, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016, у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду від 01.03.2017 у справі №908/1842/16, змінено постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016, виключивши з її мотивувальної частини посилання на те, що реконструкція приміщення здійснена позивачем без згоди орендодавця. В решті постанову залишено без змін.
		У справі №908/1842/16 судами встановлено, що відповідно до звіту про незалежну оцінку до договору № 1000 від 30.05.2003 вартість орендованого майна становила 53 591,00 грн.
		Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 468/4 від 25.11.2004 фізичній особі-підприємцю Прокопенко Вікторії Костянтинівні надано дозвіл на проектування та реконструкцію орендованого нежитлового приміщення.
		Сторонами було погоджено кошториси проведення робіт з реконструкції орендованого приміщення, що підтверджується листами № 15-03/6082 від 25.12.2006 на суму 136 071,60 грн (з ПДВ), № 15-03/3636 від 05.09.2006 - на суму 16 514,00 грн (з ПДВ), № 15-03/2754 від 10.09.2009 на суму 27 555,60 грн (з ПДВ).
		27.02.2009 розпорядженням Запорізького міського голови № 307р було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію магазину непродовольчих товарів та диспетчерського пункту; надано дозвіл на введення в експлуатацію магазину непродовольчих товарів диспетчерського пункту за адресою:  вул. Волгоградська, 26.
		Комісією, що створена відповідно наказу № 152, було зафіксовано, що фізичною особою-підприємцем Прокопенко Вікторією Костянтинівною під час реконструкції орендованого приміщення зроблено невід`ємних поліпшень на суму 159 410,60 грн, про що було складено акт від 05.04.2012.
		Обґрунтовуючи свої вимоги у справі №908/1842/16, фізична особа-підприємець Прокопенко Вікторія Костянтинівна посилалася на те, що в результаті проведеної реконструкції в орендованому відповідно до договору № 1000 від 30.05.2003 нежитловому приміщенні зроблені поліпшення, які не можуть бути відокремлені від приміщення та значно перевищують оціночну вартість вказаного приміщення, а тому просила визнати за нею право власності на підставі на ст. ст.  331,  392 Цивільного кодексу України.
		Господарські суди, здійснивши аналіз умов договору, додаткових угод та наданих сторонами доказів, зокрема, листів Управління житлового господарства Запорізької міської ради від 25.12.2006, 05.09.2006, 10.09.2009, актів визначення витрат орендаря, здачі-прийняття виконаних послуг, висновку незалежної аудиторської фірми про фінансування проведених будівельних робіт, пов`язаних з поліпшенням орендованого майна від 26.11.2009 (останній не визнано належним доказом в розумінні  ст. 34 ГПК України), дійшли до висновку, що позивачем була здійснена реконструкція, капітальний ремонт орендованого приміщення, однак не було створено нової речі (ст. 179 Цивільного кодексу України) в результаті цього поліпшення, тому відмовили в задоволенні позову з цих підстав.
		Суди дійшли висновку про безпідставність застосування  ст. 392 Цивільного кодексу України  до цих правовідносин, адже позивач не є власником майна та не надав доказів, що свідчать про порушення, оспорювання або невизнання його права власності щодо цього приміщення відповідачем. Водночас, суди вказали на те, що позивач не позбавлений права на підставі ч. 3  ст. 778 Цивільного кодексу України  звернутись до відповідача з вимогою про відшкодування вартості необхідних витрат.
		Крім того, Вищий господарський суд у постанові від 01.03.2017 у справі №908/1842/16 дійшов висновку, що наявними в  матеріалах справи доказами, зокрема додатковими угодами до договору, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 468/4 від 25.11.2004 та наданим позивачем листом № 15-03/4398 від 09.12.2003 підтверджується, що позивач отримав згоду орендодавця на проведення реконструкції приміщення, а тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що реконструкція приміщення відбулась позивачем без згоди орендодавця є помилковими і є підставою для виключення цього міркування з тексту постанови суду апеляційної інстанції.
		На підставі вказаних обставин Фізична особа-підприємець Прокопенко Вікторія Костянтинівна звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі (№908/2756/19), в якому просить стягнути з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради витрати на поліпшення орендованих приміщень в розмірі 443275,56 грн. 
		В якості доказу понесених витрат на поліпшення орендованого приміщення в розмірі 443275,56 грн. позивач надав висновок експерта №2294 від 13.06.2016, яким визначено, що вартість виконаних будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень №№ 9, 10, 154 будинку №26 по вул. Волгоградська в м. Запоріжжі, згідно з актами виконаних робіт станом на момент проведення дослідження становить  443275,56 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 73879,26 грн., вартість будівельних матеріалів - 228259,98 грн.
		Спірні правовідносини сторін є господарськими та виникли у зв`язку з понесенням позивачем витрат на поліпшення орендованого комунального майна. 
		Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини сторін, є Закон України 10.04.992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
		Згідно з абз. 1, 2 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар вправі залишити за собою проведені ним  поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.
		Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
		У справі №908/1842/16 встановлено, що позивач отримав згоду орендодавця на проведення реконструкції приміщення. Дана обставина відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню знову при розгляді справи №908/2756/18, що наразі розглядається судом.
		З метою визначення характеру виконаних поліпшень орендованого майна та розміру збільшення вартості орендованого майна в результаті цих поліпшень, у справі №908/2756/18 була призначена судова комплексна економічна та будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне судово-експертне бюро". На вирішення експертам поставлені наступні питання:
		- чи є проведені ФОП Прокопенко Вікторією Костянтинівною роботи з реконструкції нежитлового приміщення, вбудованого у перший поверх дев`ятиповерхового будинку гуртожитку, розташованого за адресою: вул. Волгоградська, 26, м. Запоріжжя, загальною площею 133,7 кв. м. (літера А-9 з №2 по №13 та №154) невід`ємними поліпшеннями орендованого майна?
		- на скільки збільшилася ринкова вартість нежитлового приміщення, вбудованого у перший поверх дев`ятиповерхового будинку гуртожитку, розташованого за адресою: вул. Волгоградська, 26, м. Запоріжжя, загальною площею 133,7 кв. м. (літера А-9 з №2 по №13 та №154) в результаті проведених ФОП Прокопенко Вікторією Костянтинівною поліпшень орендованого майна?
		Судом задоволено клопотання експерта про надання дозволу провести оціночно-будівельну та будівельно-технічну експертизу по документам, наявним у матеріалах справи, оскільки 11.07.2019 під час огляду об`єкта дослідження встановлено зміну власника приміщення та цільового призначення приміщення.
		Відповідно до висновку експерта №2540, складеного 15.10.2019 за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи у справі №908/2756/18, встановлено, що будівельні роботи, заявлені як виконані відповідно до наданих актів прийняття виконаних будівельних робіт (б/н за січень та квітень 2007 року, №2 за грудень 2006 року) при проведенні реконструкції нежитлового приміщення, вбудованого у перший поверх 9-типоверхового будинку гуртожитку, розташованого за адресою: вул. Волгоградська, 26, м. Запоріжжя, загальною площею 133,7 кв.м. (літера А-9 з №2 по №13 та №154), є невіддільними від самого приміщення, окрім робіт по влаштуванню ролет. 
		Проведеним дослідженням встановлено, що ринкова вартість цього нежитлового приміщення в результаті проведених ФОП Прокопенко В.К. поліпшень орендованого майна, розрахована на підставі наданих матеріалів, збільшилась на 107506,00 грн.  
		Таким чином, виконані позивачем поліпшення орендованого майна є невід`ємними поліпшеннями, тобто такими, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди.
		Порядок компенсації таких поліпшень визначений спеціальною нормою абз. 2 ч. 2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка встановлює, що орендарю компенсуються кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
		У п. 6.3 договору оренди нежитлового приміщення від 30.05.2003 №1000 сторони погодили, що питання проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення та інших поліпшень, які неможливо відокремити від орендованого майна, вирішуються сторонами додатковою угодою. 
		З приводу проведених полпішень сторони не врегулювали свої відносини додатковою угодою.
		Втім, у п. 10.7 договору оренди нежитлового приміщення від 30.05.2003 №1000 сторони погодили, що взаємовідносини, які не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством. 
		Враховуючи викладене, до спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню спеціальна норма абз. 2 ч. 2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на підставі якої компенсації позивачу підлягають кошти в межах збільшення в результаті проведених поліпшень вартості орендованого майна, яка визначена висновком  експерта №2540 від 15.10.2019 в розмірі 107506,00 грн.  
		Слід зазначити, що відповідач у акті визначення витрат орендаря на проведення реконструкції нежитлового приміщення в будинку 26 по вул. Волгоградській від 22.06.2012, розглянувши надані орендарем документи, визнав підтвердженими витрати орендаря на капітальний ремонт вказаного приміщення в сумі 159410,60 грн.
		За змістом статей  15,  16 Цивільного кодексу України  кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.  
		Оцінивши надані сторонами докази у справі, враховуючи висновки судової експертизи, а також висновки відповідача, викладені в акті визначення витрат орендаря на проведення реконструкції нежитлового приміщення в будинку 26 по вул. Волгоградській від 22.06.2012, суд визнав правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на поліпшення орендованих приміщень в межах збільшення в результаті проведених поліпшень вартості орендованого майна в розмірі 107506,00 грн.  
		Норма ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, є загальною порівняно із спеціальною нормою абз. 2 ч. 2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка конкретизує порядок компенсації таких витрат, а саме: шляхом сплати компенсації орендарю коштів в межах збільшення в результаті проведених поліпшень вартості орендованого майна. Тому позивач безпідставно вважає, що компенсації підлягають безпосередні витрати позивача на придбання матеріалів та виконання робіт з поліпшення орендованого майна. 
		Враховуючи викладене, суд визнав безпідставними позовні вимоги про стягнення решти витрат на суму 335769,56 грн. 
		Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення витрат на поліпшення орендованих приміщень.
		Статтею 786 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну позовну давність, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму.
		Так, до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймача починається з моменту припинення договору найму.
		Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2016 у справі №908/6289/16 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 30.05.2003 № 1000 набрало законної сили 11.03.2016. Отже, позовна давність для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача витрат на поліпшення орендованих приміщень, обчислюється протягом одного року з моменту набрання судовим рішенням у справі №908/6289/16 законної сили, тобто до 11.03.2017. 
		Позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновити цей строк. 
		В обґрунтування причин пропуску строку позивач посилається на те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2016 у справі №908/6289/16 прийнято без участі представника позивача, копію вказаного рішення позивач не отримував, тому про наявність цього рішення позивачу було невідомо. Вказує, що про припинення договору позивачу стало відомо 30.01.2018, після отримання постанови про закінчення виконавчого провадження. Тому позивач вважає, що саме з 30.01.2018 починає спливати строк позовної давності. 
		Посилається на те, що відповідач тільки 28.12.2018 відмовив позивачу в компенсації вартості невід`ємних поліпшень. З позовом у даній справі про компенсацію витрат на поліпшення орендованого майна позивач звернувся до відповідача 18.12.2018, тобто в межах строку позовної давності. 
		Суд зауважує, що у статті 786 Цивільного кодексу України чітко визначено момент, з якого починає обчислюватися строк позовної давності за вимогою наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі, а саме: з моменту припинення договору найму. Тому позивач неправомірно обчислює початок перебігу цього строку з моменту, коли позивачу стало відомо про припинення договору оренди. 
		Враховуючи викладене, строк позовної давності для звернення до суду з позовом у даній справі слід обчислювати саме з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору оренди, тобто 11.03.2016, а закінчується річний строк позовної давності за вимогою про компенсацію витрат орендаря 11.03.2017.
		Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 18.12.2018 (згідно конверту, в якому надійшла позовна заява). Тобто з пропуском встановленого строку на 1 рік 9 місяців і 7 днів.
		Суд зауважує, що однією з вимог дотримання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є обґрунтованість судового рішення. Із цього випливає, що суди не повинні ігнорувати заяви про застосування позовної давності і мають належним чином обґрунтовувати причини її незастосування.
		Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін.   
		Суд враховує, що рішення про розірвання договору оренди прийнято судом без участі представника позивача, проте це не є підставою для зміни встановленого у статті 786 Цивільного кодексу України початку перебігу строку позовної давності. Необізнаність позивача про припинення договору оцінюється судом як причина пропуску строку позовної давності поряд з іншими обставинами, якими позивач обґрунтовує пропуск встановленого строку для звернення до суду з позовом.  
		З матеріалів справи вбачається, що з метою захисту своїх прав, пов`язаних із понесенням витрат на поліпшення орендованого майна, позивач в межах строку позовної давності звернувся в липні 2016 року до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно. Розгляд цього спору закінчився прийняттям постанови Вищого господарського суду від 01.03.2017 у справі №908/1842/16, відповідно до якої позивачу відмовлено в задоволенні позову з підстав невірно обраного способу захисту порушених прав.
		Разом із тим, подання позову у справі №908/1842/16 не переривало строку позовної давності для звернення з позовом у даній справі, оскільки відповідач не був стороною цього спору, а тільки третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. 
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Відповідачем за позовом у справі №908/1842/16 була Запорізька міська рада, а тому подання цього позову не переривало строку позовної давності в даній справі.
		Під час розгляду справи №908/1842/16 позивачу стало відомо, що права позивача не підлягають захисту в обраний ним спосіб. Позивачу було роз`яснено в судових рішеннях, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом компенсації витрат на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Втім, позов у належний спосіб в межах строку позовної давності позивачем подано не було.
		Крім того, актом державного виконавця від 06.12.2017, складеним при примусовому виконанні наказу Господарського суду Запорізької області №908/6289/15 від 05.04.2016, встановлено, що представник боржника Єремєєва Г.М. повернула орендовані приміщення стягувачу.
		Тобто з 06.12.2017 орендоване приміщення вже не перебувало у володінні та користуванні позивача і позивачу мало бути відомо про розірвання договору оренди.
		Позивач не навів у своєму клопотанні обставин та доказів, які перешкоджали позивачу подати позов про компенсацію витрат на поліпшення орендованого майна після винесення Донецьким апеляційним господарським судом постанови від 05.12.2016 у справі №908/1842/16 про відмову в задоволенні позову про визнання права власності на орендоване майно в частині зроблених поліпшень, в якій було роз`яснено порядок компенсації витрат орендаря, або принаймні з 06.12.2017, коли орендоване приміщення було повернуто орендодавцю.
		Доводи позивача про те, що відповідач тільки 28.12.2018 відмовив позивачу в компенсації вартості невід`ємних поліпшень не підтверджені жодними доказами (позивач не надав доказів звернення до відповідача з такою вимогою та доказів відмови відповідача в задоволенні цієї вимоги).  
		Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, слід виходити з такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
		З матеріалів справи суд не вбачає жодних об`єктивних причин, які перешкоджали позивачу подати позов, що на даний час розглядається судом, у визначений статтею 786 Цивільного кодексу України строк для заявлення позовних вимог за договором оренди.
		Крім того, суд зауважує, що тривале незвернення позивача до суду з відповідним позовом призвело до неможливості проведення судової експертизи в даній справі шляхом фактичного обстеження орендованого приміщення, оскільки 11.07.2019 під час огляду об`єкта дослідження судовим експертом встановлено зміну власника приміщення та цільового призначення приміщення. У зв`язку з цим судова експертиз була проведена тільки по документам, наявним у матеріалах справи. 
		Враховуючи викладене, суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про відновлення строку для звернення з позовом у даній справі.
		Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		За таких обставин суд відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 6649,11 грн. та за проведення судової експертизи в сумі 39500,00 грн. покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		                       ВИРІШИВ:
		 
		В позові відмовити. 
		Судові витрати покласти на позивача. 
		 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду  через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення  складено 02.12.2019. 
		 
		 
		                Суддя                                                                                      О.В.Федорова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...