Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/1945/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 05.12.2019. Зареєстровано: 06.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2019.
Дата набрання законної сили: 05.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/21588/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №808/1945/16
		адміністративне провадження №К/9901/21588/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Уханенка С. А.,
		суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
		за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування обмеження права користування описаним та арештованим майном, провадження за якою відкрито
		за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року (головуючий суддя    - Татаринов Д.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі за позовом (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді: Гімон М.М., Юрко  І.В.),
		ВСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1. У червні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Запоріжбіосинтез» (далі - ПрАТ «Запоріжбіосинтез») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - ГТУЮ у Запорізькій області), в якому просило скасувати обмеження права користування описаним та арештованим майном, встановлені актом опису та арешту майна від 09 червня 2016 року, складеного державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області) у межах виконавчого провадження №0428051 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 13 липня 2015    року № 8072.
		2. Позов обґрунтовано тим, що 09 червня 2016 року у межах виконавчого провадження №50428051 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №8072 державним виконавцем складено акт опису та арешту майна, яким описано та накладено арешт на нерухоме майно, що є власністю позивача. Цим же актом встановлено обмеження права ПрАТ «Запоріжбіосинтез» користуватись описаним майном, за відсутності письмового дозволу державного виконавця. Посилаючись на те, що встановлені державним виконавцем обмеження щодо права позивача користуватись арештованим нерухомим майном не мають строків та не відповідають вимогам частини п`ятої статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року №    606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), просив суд задовольнити позов.
		ІІ. Встановлені судами обставини справи
		3. 29 квітня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Кіпру» (далі - ВАТ «Банк Кіпру») та ПрАТ «Запоріжбіосинтез» укладено іпотечний договір №42/10, що забезпечував виконання боржником своїх кредитних зобов`язань за кредитним договором №4-1-147/2010, укладеним між банком та боржником. 
		4. На підставі договору факторингу від 21 липня 2014 року № 1 Публічне акціонерне товариство «НЕОС БАНК» (далі - ПАТ «НЕОС БАНК»), як правонаступник ВАТ «Банк Кіпру», відступив право вимоги за кредитним договором № 44-147/20 Публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), а за договором №1 про передачу прав за іпотечними договорами від 21  липня 2014    року кредитором відступлено право вимоги за іпотечним договором № 42/10.
		5. З метою забезпечення вимог ПАТ «Альфа-Банк» на суму 5  617  003,04 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання ПрАТ «Запоріжбіосинтез» своїх зобов`язань за кредитним договором, 13  липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським  Б.А., вчинено виконавчий напис № 8072 про звернення стягнення на нерухоме майно позивача, що перебувало у заставі за іпотечним договором, а саме: будівлю цеху БКВ інв. №1, загальною площею 2  306,9 кв.м; котельню, інв. №2, загальною площею 664,6 кв.м та заводоуправління, інв. № 5 загальною площею 535,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця  Дніпропетровське шосе, будинок 17. 
		6. За заявою стягувача - ПАТ «Альфа-Банк», 12 березня 2016 року заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізький області Юлдашевим А.А. відкрито виконавче провадження №50428051 з примусового виконання виконавчого напису № 8072. 
		7. У межах зазначеного виконавчого провадження 09 червня 2016 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна, яким описано і накладено арешт на нерухоме майно позивача, що є предметом застави за іпотечним договором. Цим же актом державний виконавець одночасно встановив обмеження права боржника користуватись описаним майном, а саме: заборонено відчужувати, псувати, використовувати, вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до зменшення його вартості за відсутності письмового дозволу державного виконавця. (а.с. 10 - 11).
		8. Предметом спору у зазначеній справі є правомірність обмеження права боржника у виконавчому провадженні користуватись майном, описаним та арештованим у межах примусового виконання виконавчого документа.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
		9. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року позов задоволено. Скасовано обмеження права користування ПАТ «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим майном, встановлене актом опису та арешту майна від 09 червня 2016 року, складеного державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Юлдашевим А.А. у межах виконавчого провадження №50428051 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 13 липня 2015  року №8072.
		10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийняте відповідачем рішення в частині визначення способу та права користування адміністративними будівлями, не узгоджується з приписами частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки його прийнято без дотримання принципу пропорційності та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для інтересів підприємства та метою, на досягнення якої спрямоване це рішення.
		11. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року змінено абзац другий резолютивної частини постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та викладено його у наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати акт опису та арешту майна від 09 червня 2016 року, складений державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Юлдашевим А.А. у виконавчому провадженні №    50428051, в частині прийняття рішення про встановлення обмеження права користування ПрАТ «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим нерухомим майном.». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
		12. Перевіряючи рішення суду першої інстанції та змінюючи його, апеляційний суд виходив з того, що до суду адміністративної юрисдикції можуть бути оскарженні будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, тому, в цьому випадку, належним способом захисту порушеного права позивача є скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, а саме - скасування акту опису та арешту майна в частині обмеження права позивача користуватись описаним та арештованим нерухомим майном.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
		13.    Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ГТУЮ у Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судове рішення та прийняти нові рішення про відмову у позові.
		14. Заявник зазначив, що судами неправильно застосовано норми Закону №    606-XIV щодо повноважень державного виконавця, оскільки обмеження щодо права боржника користуватись арештованим та описаним майном встановлені ним у відповідності до норм статей 11, 32, 52, 57 цього Закону та пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №    512/5 (далі - Інструкція №    512/5). Тому порушень вимог закону з боку державного виконавця при складенні ним акту опису та арешту майна не було.
		15. Судові рішення не відповідають вимогам статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки апеляційний суд не врахував правову позицію, висловлену судом апеляційної інстанції у іншій справі №    808/4463/15, де суд дійшов висновку, що державний виконавець не зобов`язаний мотивувати встановлені ним обмеження щодо права боржника користуватись арештованим нерухомим майном. Крім того такі обмеження не впливають на діяльність ПрАТ «Запоріжбіосинтез», який не позбавлений права забрати майно, що не було предметом опису та здійснювати підприємницьку діяльність поза межами арештованого нерухомого майна.
		16.    Ухвалою Вищого адміністративного суду від 10 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ГТУЮ у Запорізькій області.
		17. Заперечення на касаційну скаргу від ПрАТ «Запоріжбіосинтез» не надійшли.
		18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		19. Вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
		V. Джерела права й акти їх застосування
		20. Частинами першою - другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		21. На час виникнення спірних правовідносин, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначались Законом №606-XIV. 
		22. Статтею 6 Закону №606-XIV встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні визначались, відповідно до частини першої якої встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (частина  третя статті 6 Закону №606-XIV).
		23. Частиною першою статті 52 Закону №606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
		24. Арешт і вилучення майна боржника здійснюється у відповідності до статті 57 Закону №606-XIV, відповідно до частини першої якої, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. 
		25. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (частина друга статті 57 Закону №606-XIV).
		26. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (частина п`ята статті 57 Закону №606-XIV). Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна (частина шоста  статті 57 Закону №606-XIV). 
		27. Відповідно до Закону №606-XIV, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України розроблено Інструкцію №    512/5, яка визначала окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
		28. Пунктом 4.2 цієї Інструкції №    512/5 визначена послідовність дій під час опису та арешту майна боржника, а саме, підпунктом 4.2.1 встановлено, що після виявлення майна боржника, державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. У разі, якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, то, відповідно до підпункту «д» пункту 4.2.1. Інструкції №    512/5, зазначаються вид, обсяги і строки такого обмеження.
		29. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець має право обмежити право боржника користуватись арештованим майном, що належить йому на праві власності, визначивши при цьому вид, обсяг та строк такого обмеження. Водночас, обираючи спосіб, у який встановлено такі обмеження, державний виконавець повинен врахувати, що заборона розпоряджатися майном - це фактичне обмеження права його власника щодо арештованого майна, що може мати наслідки в залежності від того, як власник його використовував у своїй господарській діяльності. Тому реалізовуючи такі повноваження, державний виконавець зобов`язаний урахувати інтереси усіх учасників справи та не вживати заходів, які можуть призвести до зупинення господарської діяльності підприємства, на чиє майно накладено арешт.
		VI. Позиція Верховного Суду
		30.   Вирішуючи спір, суди встановили, що в акті опису та арешту майна державний виконавець заборонив ПрАТ «Запоріжбіосинтез» користуватись будівлею цеху БКВ, у якій здійснюється виробництво продукції; будівлею котельні, яка переобладнана під склад, де вказана продукція зберігається, та корпусом адміністративної будівлі, у якій знаходиться керівництво та інші працівники ПрАТ «Запоріжбіосінтез». Позивач звертався до відповідача за письмовим дозволом щодо користування спірними приміщеннями, однак останній відмовив ПрАТ «Запоріжбіосінтез» у його наданні. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обмежуючи право боржника користуватись вказаними приміщеннями, державний виконавець фактично обмежив право товариства користуватись його виробничими потужностями та товарно-матеріальними цінностями (далі - ТМЦ), що знаходились у спірних приміщеннях. ТМЦ не відносились до заставного майна і не були предметом опису та арешту, а звичайне використання виробничих та офісних приміщень не перешкоджає їх збереженню.
		31. Враховуючи те, що встановлена відповідачем в акті опису та арешту майна заборона негативно вплинула на господарську діяльність ПрАТ «Запоріжбіосинтез», Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що належним способом захисту порушеного права є скасування спірного акту в цій частині. 
		32. Верховний Суд відхиляє аргументи ГТУЮ у Запорізькій області щодо правомірності дій державного виконавця під час встановлення ним обмежень щодо користування спірним майном, оскільки, як встановлено судами, така заборона негативно вплинула на господарську діяльність позивача, а норми Закону №606-XIV, у першу чергу, зобов`язують державних виконавців використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
		33. Доводи позивача щодо не врахування судами висновків апеляційного суду, висловлені в іншій справі №808/4463/15 не впливають на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, за встановлених у цій справі обставин, оскільки норми процесуального закону не зобов`язують суди враховувати висновки, висловлені в інших справах, де суд застосував по іншому норми права, оскільки вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суди надають правову оцінку в залежності від обставин, встановлених у кожному конкретному випадку.
		34. Інші мотиви та аргументи заявника зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.
		35. Отже, перевіряючи рішення суду першої інстанції та змінюючи його, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не допущено порушень норм матеріального та процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
		36. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		VІI. Судові витрати
		37.   З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.   Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення.
		2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у незміненій частині, залишити без змін.
		3. Судові витрати не розподіляються.
		4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Головуючий:                                                                                           С.А. Уханенко
		Судді:                                                                                                    О.В. Кашпур
		                                                                                                    О.Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...