Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/59153/19-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2019.
Дата набрання законної сили: 28.11.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		1[1]
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		Київського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів  при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 28 листопада 2019 року, з використанням відеоконференцзв`язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року,відносно 
		 
		ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вознесенськ, Миколаївської області, громадянин України, працює на посаді начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 426 КК України, 
		 
		за участю: прокурорів  захисників  підозрюваного  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 ,   ОСОБА_5 ,  ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва управління наглядової діяльності Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 січня 2020 року включно, із одночасним визначенням застави у розмірі 40000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 76840000 грн., з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
		 
		Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 підозри, існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, врахував тяжкість, характер кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного у їх сукупності.
		 
		Не погоджуючись з таким рішенням, захисники  ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , подали апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просять скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року.
		Автори апеляційної скарги вважають оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що постановлена з суттєвим порушенням норм кримінального процесуального закону.
		Зокрема, захисники зазначають про необґрунтованість пред`явленої  ОСОБА_5 підозри. Так, стверджують, що в тексті ухвали слідчого судді не згадується факт перебування підозрюваного з 02 до 27 квітня 2019 року, тобто у період, за який і йдеться у повідомленні про підозру, на лікуванні в Ірпінському військовому госпіталі, що підтверджується відповідними документами. За таких обставин, ОСОБА_5 протягом вказаного періоду не виконував і не повинен був виконувати обов`язки за посадою начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що свідчить про відсутність об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 426 КК України.
		Також, слідчим суддею не були взяті до уваги пояснення сторони захисту про те, що в порушення вимог чинного кримінального процесуального законодавства, ст.ст. 105, 236 КПК України, Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, при вилученні, під час проведення 26 червня 2019 року обшуків, бронежилетів,останні не були упаковані з доданням бірок з необхідними написами, посвідчених підписами учасників відповідної слідчої дії, тобто, не було вжито заходів для попередження неконтрольованого доступу до вилучених бронежилетів,хоча необхідність цього була очевидною з огляду на те, що і бронепластини і м`який балістичний пакет є легкозйомними елементами кожного бронежилета і безпосередньо на них не міститься яких-небудь ідентифікуючих ознак, за якими візуально можливо встановити їх належність до відповідної партії чи навіть строки виготовлення. 
		Окремо звертається увага на те, що Міністерством оборони України для встановлення об`єктивних даних у справі закупівлі бронежилетів «Корсар» створено спеціальну комісію з перевірки їх якості, а 23 листопада 2019 року в лабораторії Центрального науково-дослідного інституту Збройних сил України було проведено дослідження вибірки бронежилетів «Корсар МЗс-1-4» у маскувальному малюнку ММ-14, виробництва ТОВ «НВП Темп-3000», щодо їх відповідності технічним умовам У 18.2-31778043.046-2003 зі змінами. За результатами встановлено, що при випробуванні відповідно до встановлених технічних умов, в тому числі за умов дощування в усіх випадках зразки зберігають захисні властивості та не відбувається пробиття захисного шару. 
		Сторона захисту стверджує і про те, що автоматизований розподіл даного провадження було здійснено з порушенням вимог ч. 3 ст. 35 КПК України.
		Також, на переконання захисників, слідчим не доведено, що ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, підозрюваному заздалегідь було відомо про проведення досудового розслідування, в якому його наперед визнали винуватим, при цьому він жодного разу не ухилився від слідства та прибував на допити у якості свідка. ОСОБА_5 не було жодним чином повідомлено про дату та час розгляду клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте він самостійно звернувся до суду, що свідчить про відсутність ризику ухилятися від слідства та суду. Існування інших ризиків слідчим також не доведено, вони лише формально перелічені в оскаржуваній ухвалі.
		Акцентується увага в апеляційній скарзі на тому, що в порушення вимог ст. 178 КПК України слідчим суддею не було оцінено всіх обставин у їх сукупності, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, репутацію підозрюваного, який є бойовим офіцером-десантником, який приймав участь в антитерористичній операції у 2014-2015 роках, указом Президента України від 04 грудня 2014 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного і його захисників, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, виступи прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисників підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		Як убачається з матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 23 квітня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62019100000000457, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 426 КК України.
		05 листопада 2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру в іншому умисному, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, невиконанні військовою особою дій, які вона за своїми службовими обов`язками повинна була виконати, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 426 КК України.
		Наступного дня слідчий Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором третього відділу процесуального керівництва управління наглядової діяльності Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із одночасним визначенням застави у розмірі 51000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
		Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 11 листопада 2019 року клопотання слідчого задоволено, застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 січня 2020 року включно, із одночасним визначенням застави у розмірі 40000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 76840000 грн., з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України. 
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.
		 
		Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
		 
		З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисників, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу, всупереч доводам апеляційної скарги.
		 
		Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбаченихстаттею 177 КПК України.
		 
		Відповідно дост. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також дані, які характеризують особу підозрюваного, в їх сукупності.
		 
		Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 426 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини,вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язуютьпідозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
		За таких умов, всупереч доводам сторони захисту, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
		В даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 426 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
		При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
		 
		Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний у період за який йдеться у повідомленні про підозру не виконував обов`язки за посадою начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України, спростовуються матеріалами долученими до клопотання слідчого, в тому числі і тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
		Посилання в апеляційній скарзі на результати перевірки спеціальної комісії якості бронежилетів «Корсар МЗс-1-4» та те, що вилучені, під час проведення обшуків бронежилети,не були упаковані з доданням бірок з необхідними написами, посвідчених підписами учасників відповідної слідчої дії, не свідчать про пред`явлення ОСОБА_5 необґрунтованої підозри та не є підставою для скасування ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу.
		 
		Відповідно до змісту ст.ст.177,183 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.
		Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу, а тому не заслуговують на увагу і посилання сторони захисту про відсутність ризиків, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, всебічно з`ясував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого.
		В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня(Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
		На підставі вищевикладеного, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
		Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою. 
		Враховуючи те, що слідчим та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, не підлягає задоволенню письмове зобов`язання ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про особисту поруку за підозрюваного ОСОБА_5 .
		Наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 ,який має міцні соціальні зв`язки, родину й утриманців, постійне місце проживання та роботи, є бойовим офіцером-десантником, який приймав участь в антитерористичній операції у 2014-2015 роках, указом Президента України від 04 грудня 2014 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України. 
		На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
		Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
		Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		 
		Доводи захисників про ухвалення судового рішення незаконним складом суду, є надуманими, зважаючи на те, що в матеріалах судового провадження наявний протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду.
		Даних, на які посилаються в апеляційній скарзі захисники, і які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, навіть з урахуванням доводів сторони захисту про незадовільних стан здоров`я підозрюваного, матеріали судового провадження не містять.
		 
		Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не дотримався вимог ч. 3ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, і який не може бути завідомо непомірним для нього.
		Так, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 та інші обставини, передбаченіст. 178 КПК України, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, а також відсутність в ухвалі слідчого судді будь-якого обґрунтування необхідності застосування застави в розмірі 40000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 76840000 гривень, колегія суддів приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі, що перевищує розмір встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та становить 20000 000 гривень, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яка буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.
		 
		З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва управління наглядової діяльності Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , необхіднозадовольнити частково, застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до03 січня 2020 року,та визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20000 000 гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.
		 
		Керуючись ст.ст. 176  178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 ,  задовольнити частково.
		 
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 січня 2020 року включно, із одночасним визначенням застави у розмірі 40000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 76840000 грн., - скасувати.
		 
		 Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,  задовольнити частково та застосувати відносно підозрюваного  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 січня 2020 року.
		 
		Визначити  ОСОБА_5 , заставу в розмірі, що перевищує розмір встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та становить 20000 000 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ: 42258617; код банку: 820172; номер рахунку: 37310033182186; назва банку: ГУ ДКСУ у м. Києві; номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 ).
		 
		Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
		У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави. 
		 
		На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного  ОСОБА_5  у разі внесення застави наступні обов`язки:
		- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора та суду;
		- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
		- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 ; 
		- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
		- носити електронний засіб контролю.
		 
		Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
		 
		У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
		 
		Роз`яснити підозрюваному положення ст. 182 КПК України.
		 
		Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого групи слідчих у даному кримінальному провадженні.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		   ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа №11-сс/824/6535/2019 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції  ОСОБА_23  Доповідач: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...