Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/5639/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 06.12.2019. Зареєстровано: 08.12.2019. Оприлюднено: 09.12.2019.
Дата набрання законної сили: 09.01.2020
Номер судового провадження: 1-кп/644/277/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015220000001052

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Суддя Бугера О. В..
		 
		Справа № 644/5639/16-к 
		Провадження № 1-кп/644/277/19 
		06.12.2019
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		06 грудня 2019 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:
		головуючого судді Бугери О.В.,
		за участю секретаря судового засідання Ілова А.В., Ступницького К.В.,
		прокурора Бухан В.Г.,
		законного представника потерпілої ОСОБА_1 ,
		захисника Бакалкіна О.В.,
		обвинуваченого ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м.Харкова кримінальне провадження №12015220000001052 від 24.12.2015 року по обвинуваченню
		        ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с.Грушівка Куп`янського району Харківської області, громадянина України, освіта середньо-технічна, що не працює, раніше судимого 29.11.2007 року Комінтернівським районним судом м.Харкова за ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_908943/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#908943" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст.289 КК України</a> до 5 років позбавлення волі, із застосуванням <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_347/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#347" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст.75 КК України</a> з іспитовим строком на 3 роки, 16.03.2009 року Орджонікідзевським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_958/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#958" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">185</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_316/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#316" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">71 КК України</a> до 5 років 6 місяців позбавлення волі, постановою від 20.10.2011 року Червонозаводського районного суду м.Харкова проведено заміну відбутого покарання 2 років 7 місяців 16 днів на обмеження волі, звільненого 29.08.2012 року з Хролівської ВК відповідно до постанови Харківського районного суду Харківської області від 21.08.2012 року умовно-достроково на 8 місяців 5 днів, одруженого, що має неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1521/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#1521" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 286 КК України</a>,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		       ІНФОРМАЦІЯ_5 приблизно о 22.10 годині ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем «ВАЗ-21063» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , та на якому рухався по вулиці Миру в м.Харкові зі сторони вулиці 12 Квітня в напрямку вулиці Фрунзе зі швидкістю приблизно 80 км/год.
		       Під час руху по вказаній вулиці, в районі будинку №54/1 побачивши на своїй смузі руху перешкоду у вигляді тимчасової огорожі, встановленої на час проведення ремонтних робіт, грубо порушив вимоги п.п.10.1. та 12.1. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">Правил дорожнього руху</a> України, згідно з якими:
		-П.10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам;»
		-П.12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;»
		та виїхавши на зустрічну смугу руху, скоїв зіткнення з автомобілем «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з полу причепом «SPIER-SGI390», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , що рухався в зустрічному напрямку.
		       Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «ВАЗ-21063» реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи №2298-С/15 від 26.01.2016 року були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини, що супроводжувалась розривом м`язів серця, з подальшим внутрішньо плевральним крововиливом, множинними конструкційними переломами ребер по 3-м анатомічним лініям, з боку переломів лівих ребер з пошкодженням плеври; забоями легенів, від яких останній загинув на місці.
		       Порушення вимог п.п.10.1., 12.1. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">Правил дорожнього руху</a> України ОСОБА_2 , які знаходяться у причинному зв`язку з подією та її наслідками, виразилося в тому, що він керуючи автомобілем «ВАЗ-21063» реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху, не врахував дорожню обстановку, не переконався в безпеці та в тому, що це не створить небезпеки та перешкод іншим учасникам, не надав перевагу в русі автомобілю «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з полу причепом «SPIER-SGI390», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку, що призвело до зіткнення, внаслідок чого від отриманих травм пасажир його автомобілю ОСОБА_7 загинув на місці пригоди. Дії водія ОСОБА_2 згідно з висновком автотехнічної експертизи №576/16 від 29.06.2016 року, знаходяться у причинному зв`язку з подією та її наслідками. 
		       В судовому засіданні обвинувачений свою провину не визнав, суду пояснив, ІНФОРМАЦІЯ_5 це був робочий день. Приблизно о 20.30 він вже збирався додому. ОСОБА_7 попросив його довести додому, їхали на автомобілі ВАЗ 2106 по Косіора. Потім ОСОБА_7 попросив його відвезти на СТО по вулиці Роганській. Повернули та рухались по проспекту Орджонікідзе, потім по вулиці Миру в сторону вулиці Роганської. Зазначав, що їхали нормально зі швидкістю приблизно 60 км/год, перехрестя перетинав на зелений сигнал світлофора, на зустрічну смугу не виїжджав. Огорожі він не пам`ятає, рухався виключно по своїй полосі, освітлення було погане. Метрів через 40-50 після перехрестя проїхав та побачив, що на зустріч рухається фура, метрів за 10-15 побачив кабіну фури попереду себе на своїй полосі, одразу відбувся удар, все відбулось миттєво, він відчував сильний біль. Маневрів не застосовував, імовірно гальмував. Автомобілі контактували лівими боками, після удару автомобіль розкрутило, частина автомобіля залишилась на своїй полосі руху. Коли перетинав перехрестя автобуса не бачив. Категорично заперечував вжиття алкоголю в той день, за кермом був тверезий. Подав суду письмову заяву про застосування до нього п. «в» <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2016_12_22/pravo1/T161810.html?pravo=1#5" title="Про амністію у 2016 році; нормативно-правовий акт № 1810-VIII від 22.12.2016" target="_blank">ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році»</a>, оскільки у нього є неповнолітня дитина, раніше амністія до нього не застосовувалось, злочин в якому він обвинувачується є тяжким, але характеризується необережною формою вини.
		       Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 суду пояснила, що обставин ДТП вона не знає, сі слів людей чула, що чоловік їхав в машині, водій був нетверезий, спочатку автомобіль ледве не зіткнувся з маршруткою, а потім в`їхав у фуру, про це казали люди на місці ДТП, туди вона їздила на наступний день після пригоди сама, після похорону їздила на місце та залишила там віночок. Після ДТП їй віддали телефон колишнього чоловіка та гроші, що були при ньому, показували відео, але хто саме не пам`ятає. Із загиблим перебувала шлюбі до 2015 року, мають спільну доньку, аліменти не стягували, оскільки чоловік постійно надавав допомогу, спілкувався із ними, підтримував доньку, вони спільно відпочивали. Неодноразово після того, як дізналась про загибель колишнього чоловіка зверталась до слідчого з проханням визнати їх спільну доньку потерпілою, але з невідомих причин, потерпілою було визнано мати колишнього чоловіка. Донька після того, як дізналась про загибель батька пережила нервовий стрес, не могла спати, постійно запитувала про батька, мала намір прийти до суду.        
		       Не зважаючи на не визнання провини обвинуваченим, його провина підтверджується зібраними в ході розгляду справи доказами. Показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , а також письмовими документами.
		       Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він ІНФОРМАЦІЯ_5 приблизно о 22.10 годині рухався на автомобілі «MAN» з полупричепом, по вулиці Миру, швидкість була 40-45 км/год, швидкість знижував, оскільки приближався до світлофору, на якому горіло червоне світло, дорога була мокра, не доїжджаючи до перехрестя із вулицею 12 Квітня, автомобіль «ВАЗ» проскочив на червоний сигнал світлофору, метрів за 20 виїхав на зустрічну смугу та зіткнувся з його автомобілем. Він при цьому маневрів не допускав, тільки почав екстрено гальмувати. Після ДТП він вийшов з автомобіля, викликав поліцію та швидку, водій та пасажир «ВАЗ» були без свідомості. Після ДТП був присутній весь час проведення огляду місця події, працівники поліції, що проводили огляд застосовували лазерну указку, рулетку, ще якийсь спеціальний засіб. Після проведення замірів все вносили до протоколу, він все бачив, перебував поряд, потім читав протокол, дивився схему, підписував їх, він розумів чітко, що відбувається, добре себе почував, ніхто йому не диктував пояснення, все писав сам, ніхто його не обмежував. Кабіну його автомобіля не оглядали. Наполягав на тому, що зіткнення відбулось на його полосі руху, на його думку автомобіль «ВАЗ» рухався із швидкістю 80-85 км/год.. Зазначав, що в ході досудового розслідування проводилось декілька слідчих експериментів, скільки було заїздів автомобілів під час експерименту не пам`ятає, але були і не один. Для проведення повторного експерименту дійсно сам звертався із заявою до слідчого. Також зазначав, що в момент зіткнення від удару він вдарився о кермо грудною клітиною, автомобіль MAN з напівпричепом важить 14,5 тон та внаслідок удару міг протащити ВАЗ. Після ДТП кабіна його автомобіля дещо перебувала на зустрічній смузі, а більша частина автомобіля та причеп на своїй полосі руху. «ВАЗ» взагалі після ДТП знаходився поперек дороги, його розгорнуло. Осип скла та частин була саме там де фактично зупинись автомобілі, а зіткнення відбулось дещо раніше, розташування автомобілів після ДТП на схемі зафіксовано вірно. Відеореєстратор в автомобілі був, але був вимкнений, оскільки був зламаний. За медичною допомогою в той момент він не звертався. Знає, що на світлофорі був маршрутний автобус Еталон, водій якого все бачив, його прізвище ОСОБА_11 . Автобус лише починав рух, коли перехрестя перетнув «ВАЗ». Також зазначав, що після перехрестя на полосі руху автомобіля «ВАЗ» була перешкода, щось було перекопано. 
		       Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що працює водієм маршрутного таксі №262, номер автобусу 11-98, в день разів 10-15 проїжджав це місце, здійснював рейс, рухався від Московського проспекту по вулиці 12 Квітня в сторону Косіора, а Жигулі рухались по вулиці Миру в сторону Роганської, дату точно не пам`ятає, на перехресті 12 Квітня-Миру, стояв на світлофорі, загорівся жовтий, на дорозі, якщо рухатись до вокзалу була велика куча землі. Після того, як він мав намір почати рух, перехрестя на червоний сигнал світлофору проскочили Жигулі синього кольору, модель він не розгледів, та в лобову влетів в білу фуру, водій на фурі намагався уникнути зіткнення. Автомобіль ледве не зніс його, він побачив кришу Жигулів , які спочатку рухались по своїй полосі, а потім, імовірно, побачивши кучу землі, почали уходити на зустрічну смугу. Зіткнення відбулось на зустрічній смузі, Жигулі рухались по зустрічній смузі, фура намагалась уникнути зіткнення, тому автомобілі були розташовані на центрі дороги. Також, пояснив, що там постійно щось тече, чи Водоканал, чи Теплокомуненерго щось ремонтували вранці, огорожі не було, була яма приблизно 1 метр та 3 метра куча землі. Коли Жигулі перетнули перехрестя, він почав рух, набрав 10-15 км/год, проїхав метрів 6 дороги, вже перетнув перехрестя та почув гучний удар, який був дуже сильний та глухий, сам момент зіткнення він не побачив, телефонував в поліцію. Бачив, як кабіна фури стояла вивернута на зустрічні смугу, а причіп на своїй полосі та рівно, інших транспортних засобів не було. Фуру дуже добре було видно, вона біла, рухалась по своїй смузі, не дуже швидко, в Жигулях були двоє, вони не могли її не побачити, окрім того в місці ДТП знаходиться ліхтар на стовпі, освітлення добре. Потім поїхав далі до проспекту Косіора, телефонував 102, двічі, але там було очкування виклику, вже на ринку ХТЗ зупинив поліцейську машину та повідомив про ДТП. Розумів, що дуже серйозна ДТП, але дійсно не зупинився, а потім коли їхав в зворотному напрямку також не зупинився. Окрім цього пояснив, що дійсно він дуже багато бачить ДТП коли працює, не придавав значення, але через механіка йому повідомили, що з ним мають намір поспілкуватись. Приїжджав директор автоколони, як його знайшли він не знає, реєстратора в автобусі немає, його не просили проїхати до поліції, але дійсно директор автоколони казав, що це їх водій потрапив в ДТП. Його директор відвіз до слідчого, там він дав покази, при цьому ніхто йому не повідомляв, що казати, розказав, як було. Вважав, що якщо б водій «ВАЗ» зупинився на червоний, зіткнення не сталося.
		       Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з фото таблицею до нього, із загальними зображеннями вигляду та розташуванням автомобілів, фотознімками осипу скла та фрагментів лакофарбового покриття та схемою з місця ДТП. Відповідно до протоколу, що проводився слідчим 24.12.2015 року в період часу з 00.05 по 00.55 годин, у присутності понятих, водія ОСОБА_6 , спеціаліста, місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться в м.Харкові по вулиці Миру, 54/1, дорога пряма, покриття асфальтобетонне, мокре, для двох напрямків, шириною 9,178 м., немає розмітки, ліворуч та праворуч бордюр, ділянка освітлена міським освітленням, загальний стан видимості більше 100 метрів, оглядовість із кабіни водія на смузі руху автомобіля праворуч та ліворуч 30 метрів, видимість конкретної перешкоди не встановлено, слідів шин немає, слідів гальмування немає, ознаки напряму руху транспортного засобу по розташуванню автомобіля, містяться осколки скла фар, лобового та бокових стінок автомобіля «ВАЗ», інших слідів не встановлено. Також описано труп, що знаходився в автомобілі «ВАЗ». Обидва автомобіля мають пошкодження передніх частин. Положення передніх коліс прямо, вантажу немає, стан рульового управління та гальмівної системи в автомобілі «MAN» в працездатності стані, автомобіля «ВАЗ» не перевірялось. За схемою з місця ДТП осип скла та пластмаси знаходиться на відстані 1,1 м від лівого краю дороги, пляма осипу площею 2,2х3,0 м, правий край кабіни автомобіля «MAN» на відстані 4,0 м від правого краю дороги, відстань початку полупричепу на відстані 2,8 м від правого краю дороги, відстань кінця полупричепу на відстані 1,9 м від правого краю дороги, автомобіль «ВАЗ» розгорнутий поперек дороги, з правого боку автомобіль «ВАЗ» знаходиться на відстані 2,8 м від правого краю дороги, ліворуч автомобіль «ВАЗ» знаходиться на відстані 2,63 м від правого краю дороги.
		       Висновком експерта №2298-С/15 від 26.01.2016 року з фото таблицею до нього, відповідно до якого під час експертизи трупу ОСОБА_14 , 1978 року народження, встановлено закриту травму грудної клітини, що супроводжувалась розривами м`язу серця, с наступним внутрішньо плевральним крововиливом, множинними конструкційними перелами ребер по 3-анатомічним лініям, з боку переламів лівих ребер з пошкодженням плеври, забоями легенів. Наряду з цим встановлено ознаки загального струсу організму у вигляді підкапсульних розривів правої долі печінки, розривів тканини легенів в прикореневих ділянках, а також нерівномірне кровонаповнення (до малокровія) внутрішніх органів та м`яких тканин трупу, садна на обличчі, крововилив та садна на тільній поверхні лівої кісті. Також, встановлені розгинальні та конструктивні перелами правих ребер без пошкодження плеври та крововиливів в м`які тканини, лівих ребер, з пошкодженням плеври та розривами прикореневої ділянки лівої легені, з крововиливами в ліву плевральну площину, забої легенів, під капсульні розриви печінки. Причиною смерті ОСОБА_7 стала закрита травма грудної клітини, що супроводжувалась розривами м`язу серця, з наступним масивним крововиливом, що призвело до розвитку гострої крововтрати, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, при зіткненні легковика з іншим тяжким транспортним засобом. Між травмою грудної клітини та настанням смерті є причинний зв`язок. Всі пошкодження утворились прижиттєво, одномоментно та безпосередньо перед смертю, внаслідок ударної дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких, не відобразились в пошкодженнях, якими могли бути й виступаючи частини салону автомобілю, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, при зіткненні легковика з іншим тяжким транспортним засобом. Враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень, не можливо виключити вірогідність того, що ОСОБА_7 міг бути пасажиром транспортного засобу (легковика). За ступенем тяжкості, травма грудної клітини з пошкодженням серця, ребер, тканини легенів, що супроводжувалась крововиливами по відношенню до живих осіб, носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, інші пошкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Було виявлено в крові та сечі алкоголь, кількість алкоголю відповідає у живих людей сильному ступеню алкогольного сп`яніння. 
		       Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №91/16 від 05.04.2016 року, відповідно до якої в момент первинного контакту автомобіль «MAN» реєстраційний номер НОМЕР_2 правою частиною переднього бамперу контактував з лівим краєм переднього бамперу автомобіля «ВАЗ-2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 . В момент первинного контакту автомобіль «MAN» реєстраційний номер НОМЕР_2 своєю передньою частиною був звернений до передньої частини автомобіля «ВАЗ-2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 при цьому перекриття між ними складало близько 1,5 м. Встановити місце зіткнення автомобілів, а саме на якій смузі руху, експертним шляхом не представилось можливим ( в описовій частині зазначено, що зафіксована на схемі до протоколу ОМП осип скла та пластмаси вказує лише на ділянку проїзної частини, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода). В момент первинного контакту кут між повздовжніми осями автомобілів складав приблизно 165±5?. 
		       Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.05.2016 року за участю свідка ОСОБА_6 , відповідно до якого свідок погодився та надав пояснення щодо обставин пригоди, а саме зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 22 години він рухався на автомобілі «MAN» реєстраційний номер НОМЕР_2 з полу причепом реєстраційний номер НОМЕР_3 . Вага полу причепа складає 7200 кг, а самого тягача складає 7000 кг. Він рухався по вулиці Миру в сторону перехрестя з вулицею 12 Квітня на відстані 1,5-2 метри від правого краю дороги. Опадів не було, раніше пройшов сніг з дощем, асфальт був мокрий, в кабіні горіло міське світло, видимість складала 100 метрів. На автомобілі було включене ближнє світло фар. В попутному напрямку автомобілів не було, рухався із швидкістю 40 км/год, під`їжджаючи до будинку 54 / 1 по вулиці Миру побачив, як якийсь легковий автомобіль на значній швидкості перетнувши перехрестя без будь-яких причин виїхав на смугу його руху, в цей час відстань від його передньої частини автомобіля до легковика склала 50 метрів. Перешкод для легковика ніяких не було. Він побачивши легковик натиснув гальма, знизив ще швидкість, але легковик продовжував рух без зниження швидкості та зміни напрямку, сталося зіткнення. Від зіткнення від вдарився о кермо та автомобіль механічно схилило в лівий бік, в бік смуги зустрічного транспорту. Маневрів він не виконував. З правого боку було узбіччя з деревами та парканом. Вжити гальма було єдиним вірним рішенням, але автомобіль продовжував рух. Після зіткнення він через декілька хвилин вийшов з автомобіля, побачив легковик з яким зіткнувся, пасажир був без ознак життя, водій живий, він викликав швидку. Потім приймав участь під час складання протоколу, схеми, водія забрала швидка. Під час слідчого експерименту проводились заїзди автомобіля марки «MAN», вживались заходи гальмування, швидкість автомобіля була 40-50 км/год, після вживання гальмування автомобіль одразу не зупинявся, відстань в процесі гальмування 12 метрів. Також, проводились заїзди автомобіля марки «ВАЗ», при контрольних заїздах встановлено швидкість автомобіля не менше 60 км/год. На схемі до протоколу слідчого експерименту зазначив місце зіткнення. Також зазначав, що автомобіль «ВАЗ» перетнув перехрестя на червоний сигнал світлофору. Під час експерименту використовувався той же автомобіль марки «MAN» та аналогічний автомобіль «ВАЗ».
		       При цьому свідок ОСОБА_6 , ОСОБА_10 вказували на наявність перешкоди для водія легковика, перетинання ним перехрестя на заборонений сигнал світлофору, відсутність даних про перешкоду у вигляді ями та кучі землі в протоколі огляду та схемі не свідчить про її відсутність безпосередньо поряд із місцем ДТП.
		       Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи №462/16 від 25.05.2016 року із використанням показань свідка ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 , за свідченням свідка ОСОБА_6 у дані дорожній обстановці водій автомобіля марки «MAN» ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України. У дані дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21063» ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1., 12.1. та 12.4. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України. Чи мав водій ОСОБА_6 технічну можливість запобігти зіткнення один з одним шляхом виконання <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України з технічної точки зору, не представляється можливим, в мотивувальній частині висновку зазначено, що в свідченнях свідка ОСОБА_6 відсутні необхідні вихідні дані які б характеризували механізм ДТП в повній мірі. У даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання даної ДТП для водія автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_2 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п.10.1. та 12.1. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання про те, чи маються в діях водія ОСОБА_6 невідповідності вимогам <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України, які знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної події, з технічної точки зору, не представляється можливим. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1. та 12.1. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України, які з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з ДТП. За свідченнями свідка ОСОБА_10 відповісти на постановлені в постанові запитання з технічної точки зору не представляється можливим, в мотивувальній частині висновку зазначено, що в свідченнях свідка ОСОБА_10 відсутні необхідні вихідні дані які б характеризували механізм ДТП в повній мірі.
		       Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.06.2016 року із схемою до нього, за участю свідка ОСОБА_6 , відповідно до якого свідок виявив бажання про надання додаткових пояснень щодо механізму ДТП. Під час проведення експерименту свідок посилався на те, що надані раніше пояснення під слідчого експерименту були неповні, він згадав більш детальні обставини. Так само, як і під час першого експерименту, свідок використовував автомобіль «MAN», на пропозицію слідчого виставив його на дорозі, встановлено відстань від краю проїжджої частини до правого габариту автомобіля 1,5 м, далі провів на пропозицію слідчого декілька заїздів, з метою встановлення швидкості, встановлено швидкість 50 км/год, також на пропозицію слідчого свідком було виставлено автомобіль «ВАЗ», проведено заміри, , встановлено відстань до правого габариту в зустрічному напрямку автомобіля 1,5 м. Проведено контрольні заміри швидкості автомобіль «ВАЗ», швидкість склала 80 км/год. Також, свідок вказав на асфальті місце зіткнення, було проведено заміри. Також свідок зазначено відстань початку маневру автомобіль «ВАЗ», а саме виїзду на зустрічну смугу до місця зіткнення, що склало 53,3 м. Зазначено відстань, яку здолав свідок в гальмуванні - 12м. Він почав гальмувати, як тільки почав виконувати маневр вліво, одразу відбулось зіткнення. Інших автомобілів не було, на полосі смуги «ВАЗ» була якась перешкода у вигляді парканчику щодо проведення ремонтних робіт. 
		       Висновком судової авто технічної експертизи №576/16 від 29.06.2016 року відповідно до якої за свідченням свідка ОСОБА_6 у дані дорожній обстановці водій автомобіля «MAN» ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1., 12.1., 12.4. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «MAN» ОСОБА_6 не мав технічної можливості запобігти ДТП шляхом виконання вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України. У даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання даної ДТП для водія автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_2 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п.10.1. та 12.1. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «MAN» ОСОБА_6 не вбачається невідповідностей вимогам <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України, які з технічної точки зору, знаходились б в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1., 12.1. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21/ed_2019_05_01/pravo1/KP011306.html?pravo=1#21" title="Про Правила дорожнього руху; нормативно-правовий акт № 1306 від 10.10.2001" target="_blank">ПДР</a> України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з ДТП.
		       Суд вважає, що в даному випадку, будь-яких протиріч в показах свідка ОСОБА_6 не було, під час проведення додаткового слідчого експерименту свідок лише конкретизував відповідні деталі пригоди. Також, під час першого слідчого експерименту він не зазначав про наявність перешкоди у вигляді паркану на стороні руху «ВАЗ». В судовому засіданні пояснював, що така перешкода була, під час першого слідчого експерименту він лише звертав увагу на те, що не було перешкод у вигляді сторонніх осіб, тварин, які б змусили водія «ВАЗ» змінити напрям руху. Також, свідок зазначав, що маневрів не здійснював, лише почав приймати заходи для здійснення маневру ліворуч та одразу сталося зіткнення, від удару грудною клітиною об кермо автомобіль продовжив рух в бік зустрічної смуги. Тому, судом приймаються до уваги і протоколи проведення слідчих експериментів, й висновки експертиз за результатами проведених слідчих експериментів, і покази свідка ОСОБА_6 .. 
		       Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.06.2016 року із схемою за участю обвинуваченого ОСОБА_2 , в ході якого обвинувачений пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 22.00 години він рухався на автомобілі ВАЗ зі сторони 12 Квітня. Перехрестя проїхав на зелений сигнал світлофору, переїхав перехрестя із швидкістю 55-60 км/год, на відстані 10-12 метрів побачив вантажівку, яка виїхала на його смугу, не гальмував, одразу відбулось зіткнення. Перешкод на його смузі не було, ніхто дорогу не перебігав. З якою швидкістю рухалась вантажівка не зміг пояснити, відстань від правого краю вантажівки до краю дороги була 1,5 м. Також за допомогою двох автомобілів - легковика та вантажівки, відобразив місце розташування транспортних засобів, до початку маневру вантажівки та після. 
		       Покази надані обвинуваченим під час слідчого експерименту були предметом перевірки в рамках експертизи, та висновком судової авто технічної експертизи №580/16 від 30.06.2016 року питання постанови за свідченнями водія ОСОБА_2 експертом не вирішувались, з причин вказаних в дослідницькій частині висновку. А саме, зазначено, що свідчення водія ОСОБА_2 не узгоджуються з даними про кінцеве положення автомобіля «MAN» та траєкторією його руху перед зіткненням, оскільки для того, щоб з положення в момент зіткнення, вказаного водієм ОСОБА_2 опинитися в кінцевому положенні, зафіксованому на схемі до протоколу огляду місця ДТП від 24.12.2016 року, автомобіль «MAN» після зіткнення повинен був зміститися вправо, тобто частково повернутися на свою смугу руху. Таким чином, свідчення водія ОСОБА_2 в частині розташування транспортних засобів відносно меж проїжджої частини в момент зіткнення, а і отже в частині зближення даних транспортних засобів перед зіткненням слід визнати технічно неспроможними. 
		       В ході розгляду справи за клопотанням сторони захисту декілька разі призначались експертизи, за висновком транспортно-трасологічної експертизи №218/18 від 26.03.2018 року, за висновком судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №22553/23545 від 26.10.2018 року, судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №7/27/СЕ-19 від 14.02.2019 року де розташувалось місце зіткнення автомобілів, а саме на якій смузі руху, експертним шляхом не представляється можливим. Судом допитувались за клопотанням сторони захисту експерти. 
		       Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 суду пояснив, що чи маневрував водій автомобіля «MAN» не можливо сказати, автомобіль дійсно змінював напрямок, мало місце відхилення на 15°, на схемі з місця ДТП немає вихідних даних для визначення місця зіткнення, в тому числі даних про наявність розсіювання осипу, відсутні такі дані й на фотознімках, тому перевірити доводи свідка ОСОБА_6 та обвинуваченого не можливо, за наявності лише осипу скла, місця остаточного розташування транспортних засобів також. Виходячи із слідової інформації з даних схеми автомобіль або переміщували або його було відброшено. Методика встановлення швидкості може бути застосована лише для легковиків та при лобовому зіткненні. Розташування осипу не завжди свідчить саме про місце зіткнення.
		       Допитаний судовому засіданні експерт ОСОБА_19 суду пояснив, що складав висновок у справі за результатами слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_2 .. Автомобіль «MAN» незначно розгорнутий до полоси руху автомобіля «ВАЗ». Полупричеп автомобіля «MAN» знаходиться на своїй полосі. Автомобілю «ВАЗ» легше маневрувати, а зробити висновок коли почав зміщатись автомобіль «MAN» до або після зіткнення не можливо. 
		       Тобто, з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1521/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#1521" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст.286 КК України</a> доведена та його дії слід кваліфікувати за ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1521/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#1521" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст.286 КК України</a>, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 ..
		       Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_275/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#275" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">66</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_287/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#287" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">67 КК України</a>, судом не встановлено.                                                                При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, фактичні обставини. Так, судом враховується, обвинуваченим вчинено злочин, який відповідно до ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910116/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#910116" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">12</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_92/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#92" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">25 КК України</a>, є необережним тяжким злочином.                                                                                Обвинувачений раніше судимий, має постійне місце реєстрації, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має неповнолітню дитину. Але також суд враховує позицію обвинуваченого, який свою провину не визнав, безпосередньо сам обвинувачений будь-яких заходів для відшкодування завданої шкоди не вживав, внаслідок дій обвинуваченого загинув ОСОБА_7 .. 
		       Враховуючи наведене, суд вважає, що можливе призначення міри покарання в межах санкції ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1521/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#1521" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст.286 КК України</a> у вигляді позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами.
		       В судовому засіданні обвинувачений подав суду заяву про застосування до нього амністії,  оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину.                                                Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_416/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#416" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 86 КК України</a>). Відповідно до ч.ч.1, 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_34/ed_2014_05_06/pravo1/Z960392.html?pravo=1#34" title="Про застосування амністії в Україні; нормативно-правовий акт № 392/96-ВР від 01.10.1996" target="_blank">ст. 1 Законом України «Про застосування амністії в Україні»</a>     амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_02_07/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">Кримінального Кодексу України</a>    та цього    <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_05_06/pravo1/Z960392.html?pravo=1" title="Про застосування амністії в Україні; нормативно-правовий акт № 392/96-ВР від 01.10.1996" target="_blank">Закону</a>.
		                <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_125897/ed_2014_05_06/pravo1/Z960392.html?pravo=1#125897" title="Про застосування амністії в Україні; нормативно-правовий акт № 392/96-ВР від 01.10.1996" target="_blank">Статтею 3 вказаного Закону</a>    встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.                                                        06.09.2017 р. набрав чинності <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_12_22/pravo1/T161810.html?pravo=1" title="Про амністію у 2016 році; нормативно-правовий акт № 1810-VIII від 22.12.2016" target="_blank">Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р</a>. Дія цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_12_22/pravo1/T161810.html?pravo=1" title="Про амністію у 2016 році; нормативно-правовий акт № 1810-VIII від 22.12.2016" target="_blank">Закону</a> поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно. Відповідно до п. «в» <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2016_12_22/pravo1/T161810.html?pravo=1#5" title="Про амністію у 2016 році; нормативно-правовий акт № 1810-VIII від 22.12.2016" target="_blank">ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року</a>, який набрав чинності 06 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910116/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#910116" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 12 Кримінального кодексу України</a>, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
		       З матеріалів кримінального провадження: вбачається, що обвинувачений на момент вчинення злочину ІНФОРМАЦІЯ_5, до набрання <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_12_22/pravo1/T161810.html?pravo=1" title="Про амністію у 2016 році; нормативно-правовий акт № 1810-VIII від 22.12.2016" target="_blank">Законом України «Про амністію у 2016 році»</a>, мав та має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до інформації Департаменту служб у справах дітей відомості про позбавлення його батьківських прав відносно дитини відсутні,  вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910116/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#910116" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">12</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_92/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#92" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">25 КК України</a>, є необережним тяжким злочином.                                                                                                Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого амністії, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_125899/ed_2014_05_06/pravo1/Z960392.html?pravo=1#125899" title="Про застосування амністії в Україні; нормативно-правовий акт № 392/96-ВР від 01.10.1996" target="_blank">ст.4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні»</a>    та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_23/ed_2016_12_22/pravo1/T161810.html?pravo=1#23" title="Про амністію у 2016 році; нормативно-правовий акт № 1810-VIII від 22.12.2016" target="_blank">ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році»</a>, судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась. Тобто, на нього поширюються вимоги відповідного закону, а тому він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.
		       Згідно з положеннями частини 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_984/ed_2019_10_31/pravo1/T124651.html?pravo=1#984" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 127 КПК України</a> шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_988/ed_2019_10_31/pravo1/T124651.html?pravo=1#988" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 128 КПК України</a> особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Відповідно до частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_996/ed_2019_10_31/pravo1/T124651.html?pravo=1#996" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 129 КПК України</a> суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.                                       Потерпілою ОСОБА_16 , матір`ю загиблого ОСОБА_7 , подано заяву про відсутність претензій до обвинуваченого.                                                                В ході розгляду справи 16.06.2016 року було залучено у якості потерпілої неповнолітню доньку загиблого ОСОБА_7 - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її законним представником ОСОБА_1 17.01.2017 року подано цивільний позов про відшкодування завданої шкоди. Відповідно до позову просили стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь завдану неповнолітній дитині ОСОБА_17 матеріальну шкоду в розмірі 7230 гривень кожного місяця, та одноразово 3000 гривень, а також моральну шкоду в розмірі 100000 гривень. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_7 тривалий час перебували у шлюбі, з 2015 року їх шлюб розірвано, але вони перебували в дружніх стосунках та чоловік постійно спілкувався, дбав про дитину, кожного тижня надавав на її потреби 600 гривень, тобто на місця вона отримувала від загиблого 2400 гривень. Також загиблий купував донці одяг, взуття, інші необхідні товари для її утримання та забезпечення, відвідував батьківські збори, систематично приходив до школи поцікавитись успіхами дитини, допомагав інколи з уроками, оплачував необхідні платежі на ремонт в школі, на купівлю підручників, канцтоварів, вони спільно із донькою займались спортом. Також, втрьох їздили на море на відпочинок, відвідували місця відпочинку (кінотеатри, цирк, зоопарк), всі витрати оплачував чоловік. Оскільки її заробітна плата була завжди мінімальною, складає 1600 гривень, після смерті чоловіка вона зіткнулась із труднощами в матеріальному утримання доньки. Наводила витрати на місяць на дитину, які складаються із витрат на відвідування секції скелелазіння в сумі 1650 гривень на місяць, курсів англійської мови в сумі 1200 гривень на місцяь, з французької мови в сумі 960 гривень на місяць, української мови 960 гривень на місяць, а всього 3120 гривень на місяць, шкільні обіди кожного місяця по 300 гривень, витрати на школу в сумі 390 гривень на місяць, проїзд 200 гривень на місяць, на їжу 1500 гривень на місяць, товари жіночої гігієни 70 гривень на місяць, одяг, взуття на зиму в сумі 3000 гривень. Загалом за провиною відповідача її донька була позбавлення матеріального утримання з боку батька у вигляді як найменше 7230 гривень. Також дитині завдана дуже жорстка моральна травма, вона не може повірити що батька немає, перші 6-7 місяців вона лягала спати із його фотокарткою, постійно плакала, була знервована, вона була змушена звертатись до психолога. Дотепер дитина перебуває в депресії, постійно згадує батька, їй його не вистачає, вона відмовляється відвідувати з нею ті місця відпочинку де бувала із батьком, тобто порушено нормальні життєві стосунки дитини.                                                Із змісту додатної до позову довідки вбачається, що потерпіла ОСОБА_17 зареєстрована та мешкає із матір`ю ОСОБА_1 та прабабусею ОСОБА_18 .. Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_17 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками неповнолітньої є ОСОБА_7 , ОСОБА_1 .         Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5.                                                                                                11.07.2017 року законним представником потерпілої ОСОБА_1 . в інтересах неповнолітньої ОСОБА_17 було подано уточнений позов, відповідно до позову просила стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду за відвідування секції скелелазіння за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 по теперішній час в сумі 29700 гривень, 7230 гривень кожного місяця до досягнення дитиною 18 років, за придбаний одяг, взуття на зиму 3000 гривень, а також моральну шкоду в сумі 100000 гривень. До уточненого позову додала копію квитанції ААА №574125 від 10.07.2017 року про вартість послуги відвідування секції, обладнання та магнезії за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 по 10.07.2017 року 29700 гривень.                                                                                                18.09.2019 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій визначено у якості співвідповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА», заявлено вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на її користь заподіяну неповнолітній дитині ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну шкоду в розмірі за відвідування секції скелелазіння за період з 23 грудня 2015 року по теперішній час 29700 гривень; 7230 гривень кожного місяця до досягнення дитиною 18 років; за придбаний одяг, взуття на зиму 3000 гривень; Також про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на її користь заподіяну неповнолітній дитині ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду в розмірі 100000 гривень. Просила розглянути справу за її відсутності.                        Цивільним відповідачем ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» подано відзив на уточнену позовну заяву. Вважали, що позивачем заявлено позовні вимоги до ПАТ «НАСК «Оранта» згідно до уточненої позовної заяви від 16.09.2019 року після спливу позовної давності, у зв`язку із чим просили застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з НАСК «Оранта» матеріальної та моральної шкоди позовну давність та відмовити їй в цих вимогах. В обґрунтування відзиву зазначали, що потерпілою не подавалась заява про страхове відшкодування до страхової компанії. Неподання заяви у відповідності по п.п.37.1.4. пункту 37.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_988/ed_2018_05_22/pravo1/T041961.html?pravo=1#988" title="Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01.07.2004" target="_blank">ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»</a> впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого та трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови в здійснення страхового відшкодування. Вважали, що позивачем пропущено строк відведений законодавцем для звернення потерпілої особи для страховика.                        Крім того, зазначали, пасажир транспортного засобу підпадає під категорію інші особи, яким завдано шкоди внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, отже при зіткнення кількох автомобілів обов`язок компенсувати потерпілому шкоду покладається на всіх володільців джерел підвищеної небезпеки солідарно, незалежно від їх вини. Зазначене узгоджується із роз`ясненнями викладеними в п.3 Постанови Пленуму ВС «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 року №6. Відповідно до роз`яснень викладених в п.8 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, у випадку завдання шкоди іншим особам (наприклад пасажирам, пішоходам) внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, особи, які спільно завдали шкоду, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їх вини. При цьому, солідарний боржник, що відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших заподіювачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. З урахуванням зазначеного, зобов`язання щодо відшкодування шкоди пов`язаної із смертю ОСОБА_7 , повинно нести також ПрАТ «АСК ІНГО Україна», в якому застраховано цивільно-правову відповідальність водія автомобіля MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом, який належить ТОВ «Транссервіс».                                Також зазначали, що відповідно до п.27.2. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1108/ed_2018_05_22/pravo1/T041961.html?pravo=1#1108" title="Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01.07.2004" target="_blank">ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»</a> страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах встановлених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844303/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844303" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1200 ЦК України</a>, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відповідно до вимог ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844303/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844303" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1200 ЦК України</a> право на відшкодування мають непрацездатні особи, які були на його утримання або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 річного віку). Відповідно до ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844303/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844303" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1200 ЦК України</a> особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Оскільки позивачем не надано довідку про середньомісячний заробіток (доход) загиблого ОСОБА_7 , загальний розмір страхового відшкодування повинен визначатись в розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку, що становить суму в розмірі 49608 (1378х36) гривень, де 1378 гривень мінімальна заробітна плата станом на день настання події.                                         Не є обґрунтованими, а тому незаконними позовні вимоги позивача в частині стягнення, в тому числі з НАСК «Оранта» на її користь моральної шкоди в заявленому обсязі. Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди відповідно до п.27.3. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1108/ed_2018_05_22/pravo1/T041961.html?pravo=1#1108" title="Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01.07.2004" target="_blank">ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»</a> стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, виплачується рівними частинами. Тобто, загальний розмір страхового відшкодування може бути відшкодований страховиками в розмірі 16536 гривень.                                                                                                        Також, зазначали, що у страховика та заподіювача шкоди не може виникнути солідарного обов`язку щодо виплати страхового відшкодування, про що викладено правову позицію в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року, 12.09.2018 року, 03.10.2018 року. До відзиву надали копію страхового полісу АЕ/ 3127226 , відповідно до якого забезпечений транспортний засіб «SPIER-SGI390», реєстраційний номер НОМЕР_3 .                                                                                                Обвинувачений, як цивільний відповідач за позовом суду пояснив, що у разі якщо суду дійде висновку про його винуватість він готовий нести матеріальну відповідальність за завдану шкоду, у розмірі, що буде визначений судом.                                                        Вирішуючи питання по заявленому цивільному позову суд виходить з наступного.                За загальним правилом, передбаченим <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844269/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844269" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статтею 1166 ЦК України</a>, шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844290/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844290" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1187 ЦК України</a>).                                                                                                 Завдання потерпілому шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання, в якому право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок особи, яка завдала шкоди.                                                                У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті (частина перша <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844303/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844303" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1200 ЦК України</a>). Разом з тим згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1025/ed_2018_05_22/pravo1/T041961.html?pravo=1#1025" title="Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01.07.2004" target="_blank">статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»</a> страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.                                                                        Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844067/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844067" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 979 ЦК України</a> за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.                                                                Страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844268/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844268" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">глави 82 ЦК України</a> та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_05_22/pravo1/T041961.html?pravo=1" title="Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01.07.2004" target="_blank">Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»</a>.         Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.                                                                                                 Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.                                                                                Статтею 23 Закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.                                Відповідно до пункту 27.1 статті 27 Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.                                                                Таким чином, потерпілий має право вимоги до страховика в договірному зобов`язанні згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страховик здійснює виплати відповідно до умов договору, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде визнана страховим випадком, виключно в межах страхової суми.                                                Відповідно до полісу АЕ/2918743 від 12.05.2015 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», строк дії з 00.00 годин 13.05.2015 року по 12.05.2016 року, забезпечений транспортний засіб ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 . Страховий ліміт за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 100000 гривень, за шкоду заподіяну майну 50000 гривень, розмір франшизи 0.                                                                                Суд погоджується із доводами представника цивільного відповідача про необґрунтованість вимог         потерпілої, як цивільного позивача, щодо солідарного стягнення завданої шкоди, оскільки відповідальність страховика обмежена укладеним договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміти відповідальності визначені у відповідному полісі, відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843610/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#843610" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 541 ЦК України</a> солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого, про що викладено правову позицію в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року, 12.09.2018 року, 03.10.2018 року.                                Що стосується доводів представника цивільного відповідача страхової компанії про необхідність застосування строку позовної давності, суд вважає, що дані доводи є обґрунтованими. Відповідно до ст.35.1. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_05_22/pravo1/T041961.html?pravo=1" title="Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01.07.2004" target="_blank">Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»</a> для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.                                 Відповідно до вимог ст.36.1., 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_946/ed_2018_05_22/pravo1/T041961.html?pravo=1#946" title="Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01.07.2004" target="_blank">статті 35 цього Закону</a>, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. При цьому, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.                А відповідно до вимог ст.37.1.4. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_05_22/pravo1/T041961.html?pravo=1" title="Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01.07.2004" target="_blank">Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»</a> неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).                                                        В рамках даного провадження було залучено у якості потерпілої неповнолітню доньку загиблого  ОСОБА_7  - ОСОБА_17 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її законним представником   ОСОБА_1  подано цивільний позов про відшкодування завданої шкоди   16.06.2016 року, який в 2017 році уточнювався, а 18.09.2019 року після надання обвинуваченим копії страхового полісу потерпілою було подано до суду ще одну уточнену позовну заяву та визначено у якості співвідповідача страхову компанію.  Велика Палата ВС у постанові від 19.06.2019 року у справі №465/4621/16-к дійшла висновку, що для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1521/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#1521" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 286 КК України</a>, попереднє звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_946/ed_2018_05_22/pravo1/T041961.html?pravo=1#946" title="Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01.07.2004" target="_blank">ст. 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»</a>, не є обов`язковим. Зазначивши, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_988/ed_2018_05_22/pravo1/T041961.html?pravo=1#988" title="Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01.07.2004" target="_blank">статті 37 цього Закону</a> щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Враховуючи, що подання уточненої позовної заяви із вимогами до страхової компанії позивачем відбулось лише 18.09.2019 року, тобто зі спливом 3 річного строку, встановленого вимогами 37.1.4. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_05_22/pravo1/T041961.html?pravo=1" title="Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01.07.2004" target="_blank">Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»</a> після дорожньо-транспортної пригоди, вимоги позову до страхової компанії задоволенню не підлягають.                                                                         Також, суд вважає за необхідне зазначити, що сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.                Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.                        Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.                                                                                                Відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844297/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844297" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1194 ЦК України</a> особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто, одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди. Право потерпілого чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, може бути здійснено шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди за наявності підстав, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844297/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844297" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статтею 1194 ЦК України</a>. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843043/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#843043" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 12 ЦК України</a>).                                                        Враховуючи, що суд дійшов до висновку про пропуск встановленого строку на звернення про відшкодування до страхової компанії в рамках договірного зобов`язання, відповідальність за завдану шкоду в рамках деліктного зобов`язання покладається на винну особу, обвинуваченого у справі.                                                                         Відповідно до вимог ст.ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844298/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844298" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1195</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844303/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844303" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1200</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844304/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844304" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1201</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844305/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844305" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1202 ЦК України</a> передбачено відшкодування шкоди у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, що здійснюється щомісячними платежами, витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, а також додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.                                                                                                У відповідності до ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844303/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844303" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1200 ЦК України</a> у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);                                                                        Тобто, право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, має неповнолітня ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення нею 18 років (а у разі продовження ними навчання - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років).                                                                                         Згідно ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844303/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844303" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1200 ЦК України</a> особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.                        Враховуючи, що загиблий не перебував у шлюбі, будь-яких даних про існування інших непрацездатних осіб, що перебували у нього на утриманні окрім неповнолітньої доньки на момент загибелі суду не було надано, за вирахуванням частки, яка припадала на нього самого, розмір відшкодування становить 1/2 від середньомісячного заробітку.                 Окрім цього, ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844305/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844305" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1202 ЦК України</a> встановлено, що відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед. Оскільки суду не надано доказів того, що на момент ДТП загиблий працював та даних про розмір його заробітної плати, суд, згідно ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844298/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844298" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1195 ЦК України</a>  розраховує розмір відшкодування виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Також, враховуючи, що особа згибла внаслідок ДТП ІНФОРМАЦІЯ_5, суд вважає за можливе визначити одноразову суму для відшкодування за 3 роки з моменту смерті, а в подальшому виплату проводити щомісячними платежами виходячи із встановленого розміру мінімальної заробітної плати, який відповідно до вимог ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844311/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844311" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1208 ЦК України</a>  за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя підлягає індексації на підставі рішення суду, а відповідно до вимог ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844311/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844311" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1208 ЦК України</a> за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.                                                Розраховуючи розмір одноразової виплати до відшкодування         за 3 роки за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 по ІНФОРМАЦІЯ_6, суд виходить з наступного.                                         Відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_31/pravo1/T140080.html?pravo=1" title="Про Державний бюджет України на 2015 рік; нормативно-правовий акт № 80-VIII від 28.12.2014" target="_blank">Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»</a> розмір мінімальної заробітної плати з 01.12.2015 року визначений в 1378 гривень, розмір відшкодування становить 689 (1378/2) гривень на місяць. За 9 днів 2015 року розмір відшкодування становить 200 гривень 03 копійки(689/31х9).                                         Відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_12_22/pravo1/T150928.html?pravo=1" title="Про Державний бюджет України на 2016 рік; нормативно-правовий акт № 928-VIII від 25.12.2015" target="_blank">Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»</a> з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року розмір мінімальної заробітної плати визначений в 1378 гривень, розмір відшкодування становить 689 гривень в місяць, а за вказаний період сума відшкодування  становить (689х3міс) 2067 гривень; з 01.05.2016 року по 30.11.2016 року розмір мінімальної заробітної плати визначений в 1450 гривень, розмір відшкодування становить 725 гривень в місяць, а за вказаний період сума відшкодування  становить (725х7міс) 5075 гривень; з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року розмір мінімальної заробітної плати визначений в 1550 гривень, розмір відшкодування становить 775 гривень за місяць; а всього за 2016 рік - 7917 гривень.                                         Відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_11_09/pravo1/T161801.html?pravo=1" title="Про Державний бюджет України на 2017 рік; нормативно-правовий акт № 1801-VIII від 21.12.2016" target="_blank">Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»</a> з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року розмір мінімальної заробітної плати визначений в 3200 гривень, розмір відшкодування становить 1600 гривень за місяць; а всього за 2017 рік - 19200 (1600х12міс) гривень.                                                                                Відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_12_06/pravo1/T172246.html?pravo=1" title="Про Державний бюджет України на 2018 рік; нормативно-правовий акт № 2246-VIII від 07.12.2017" target="_blank">Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»</a> з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року розмір мінімальної заробітної плати визначений в 3723 гривень, розмір відшкодування становить 1861,50 гривень за місяць; за період з 01.01.2018 року по 30.11.2018 року - (1861,50х11міс) 20476,50 гривень, за період з 01.12.2018 року по 23.12.2018 року (1861,50/31х23) - 1381,11 гривень, а всього за 2018 рік - 21857, 61 гривень.                                                                                                 Загальна сума до відшкодування одноразовою виплатою за 3 роки складає         49174 гривні 64 копійки.                                                                                                Починаючи з 24.12.2018 року щомісячний платіж відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, розраховується в сумі 1861,50 гривень та за грудень 2018 року складає 480,39 гривень.                                                                                        Починаючи з 01.01.2019 року, з урахуванням встановленого відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_10_31/pravo1/T182629.html?pravo=1" title="Про Державний бюджет України на 2019 рік; нормативно-правовий акт № 2629-VIII від 23.11.2018" target="_blank">Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»</a> розміру мінімальної заробітної плати в 4173 гривні щомісячний платіж відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, розраховується в сумі 2086,50 гривень.                                                Враховуючи наведене, вимоги позову в частині стягнення по        7230 гривень кожного місяця до досягнення дитиною 18 років, підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного судом розрахунку.                                                                Що стосується питання відшкодування матеріальної шкоди у вигляді витрат на оплату секції по скелелазінню, за придбаний одяг, взуття на зиму,        то ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог ст.ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844298/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844298" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1195</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844303/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844303" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1200</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844304/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844304" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1201</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844305/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844305" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1202 ЦК України</a> такі витрати не передбачені.                                                                       Враховуючи наведене, суд вважає, що цивільний позов заявлений в рамках кримінального провадження в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню. Саме з обвиунваченого підлягає стягненню відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого одноразово за 3 роки, а також з подальшим стягненням щомісячної суми відшкодування до досягнення дитиною вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).                        Вирішуючи питання про розмір відшкодування завданої моральної шкоди суд виходить з наступного.                                                                                        Відповідно до частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844271/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#844271" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1168 ЦК України</a> моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Позов до суду поданий законним представником неповнолітньої потерпілої, яка є донькою загиблого в ДТП.        Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2019_11_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статтею 23 ЦК України</a> особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.                                 В ході розгляду справи встановлено, що дійсно має місце завдання моральної шкоди, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув молодий чоловік, неповнолітня потерпіла втратила батька, на матеріальну та психологічну участь якого в своєму житті вона мала можливість розраховувати, не зважаючи на розлучення батьків, загиблий підтримував стосунки із дитиною, спілкувався з нею, допомагав матеріально, для дитини смерть батька стала значним стресом.                                                        З урахуванням обставин провадження, даних які характеризують майновий стан обвинуваченого, суд вважає, що розумним та співмірним визначити до відшкодування моральну шкоду в розмірі 100000 гривень.                                                                Судові витрати за проведені в рамках справи експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого, речові докази в провадженні відсутні.                                                        Керуючись ст. ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2722/ed_2019_10_31/pravo1/T124651.html?pravo=1#2722" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">373</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2730/ed_2019_10_31/pravo1/T124651.html?pravo=1#2730" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">374 КПК України</a>, суд,-
		УХВАЛИВ:
		 
		        ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1521/ed_2019_11_28/pravo1/T012341.html?pravo=1#1521" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст.286 КК України</a> та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3(три) роки.
		       На підставі п. «в» <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2016_12_22/pravo1/T161810.html?pravo=1#5" title="Про амністію у 2016 році; нормативно-правовий акт № 1810-VIII від 22.12.2016" target="_blank">ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»</a>  ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного за даним вироком покарання у зв`язку із амністією.
		       Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_17 - ОСОБА_1 , задовольнити частково.
		       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_17 , одноразову виплату відшкодуванняшкоди, завданої смертю годувальника за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 по 23.12.2018 року в сумі 49174 (сорок дев`ять тисяч сто сімдесят чотири) гривні 64 копійки.
		       Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_17 на відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника починаючи з 24.12.2018 року щомісячний платіж відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, за грудень 2018 року в сумі 480 (чотириста вісімдесят) гривень 39 копійок, та в сумі по 2086 (дві тисячі вісімдесят шість) гривень 50 копійокщомісячно, починаючи з 01 січня 2019 року і до досягнення  ОСОБА_17 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 ,вісімнадцяти років, а у випадку продовження нею навчання до закінчення навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років
		       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_17 , моральну шкоду в сумі 100000 (сто тисяч) гривень.
		       Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (код доходів 24060300, п/рахунок UA548999980000031116115020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, отримувач платежу УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300) судові витрати за проведені у справі судову авто технічну експертизу №462/16 від 25.05.2016 року в сумі 1055 гривень 52 копійки, судову авто технічну експертизу №576/16 від 29.06.2016 року в сумі 1055 гривень 52 копійки, судову авто технічну експертизу №580/16 від 30.06.2015 року в сумі 1055 гривень 52 копійки, судову транспортно-трасологічну експертизи №91/16 від 05.04.2016 року в сумі 3958 гривень 20 копійок, судової транспортно-трасологічної експертизи №218/18 від 26.03.2018 року в сумі 858 гривень, судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №7/27/СЕ-19 від 14.02.2019 року в сумі1716 гривень, - 9698 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім) гривень 76 копійок.
		       Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (отримувач коштів УДКСУ в Індустріальному районі м.Харкова, код отримувача (код за ЄРПОУ 37999701, банк отримувача Казначейство України, (ЕАП), рахунок отримувача UA298999980000031112115020009, код <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_33/ed_2011_01_14/pravo1/MF01047.html?pravo=1#33" title="Про бюджетну класифікацію та її запровадження; нормативно-правовий акт № 604 від 27.12.2001" target="_blank">класифікації доходів бюджету</a> 24060300) судові витрати за проведення судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №22553/23545 від 26.10.2018 року в сумі 5005 (п`ять тисяч п`ять) гривень.
		       Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення  через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги.
		 
		Головуючий: суддя:                                                        О.В. Бугера

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...