Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 133/670/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2019.
Дата набрання законної сили: 05.12.2019
Номер судового провадження: 61-47667ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		05 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 133/670/18
		провадження № 61-47667св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -   ОСОБА_2 ,
		третя особа -  ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О.,  Войтка Ю. Б., Рибчинського В. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2018 року  ОСОБА_1  звернулася до суду з указаним позовом та просила: усунути їй перешкоди в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, площею  1,7241 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521486800:06:009:0257, яка розташована на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області (за межами населеного пункту), шляхом вилучення її з користування ОСОБА_2 ; зобов`язати  ОСОБА_2 привести земельну ділянку у стан, придатний для товарного сільськогосподарського виробництва насадження зернобобових культур і очищення від багаторічних насаджень плодових дерев; заборонити           ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по використанню вищевказаної земельної ділянки; вирішити питання про розподіл судових витрат.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1  посилалася на те, що згідно із  сертифікатом на земельну частку (пай) від 07 вересня 2004 року серії НОМЕР_2 її чоловіку ОСОБА_4 , належало право на земельну ділянку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності САТ «Самгородоцьке» розміром 3,62 в умовних кадастрових гектарах. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_4 помер, спадщину після смерті якого прийняли вона та її донька - ОСОБА_3 25 листопада 2011 року державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори були видані свідоцтва про право на спадщину за законом: їй на 1/2 частину права на земельну ділянку (пай) та ОСОБА_3   на 1/2 частину права на земельну ділянку (пай). 12 липня 2012 року їй видано державний акт на земельну ділянку серії ЯМ № 639334 площею 1,7241 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Самгородоцької сільської ради (за межами населеного пункту). На час звернення до суду з цим позовом вона не має можливості користуватися належною їй на праві власності земельною ділянкою, оскільки на ній ростуть горіхи, які посадив ОСОБА_2 , який з 1996 року користується (на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій висадив сад. Розпорядженням Козятинської районної державної адміністрації від 28 березня 2006 року                      № 155 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації з метою набуття у власність для ведення особистого селянського господарства. Під час виготовлення даної документації розробником ПМП «Кватрон» було виявлено, що земельна ділянка частково накладається на земельні частки (паї), в тому числі на земельну частку (пай) № НОМЕР_1 , яка рахувалася за померлим ОСОБА_4 . Таким чином, зазначена земельна ділянка, яка перебувала в оренді ОСОБА_2 , частково увійшла в пайовий фонд під час паювання земель колективної власності САТ «Самгородоцьке». Добровільно усунути перешкоди та прибрати горіхи, які ростуть на земельній ділянці      ОСОБА_2 відмовляється, в зв`язку з чим, вона вважає, що її права порушені, оскільки вона не має можливості користуватись належною їй на праві власності земельною ділянкою.
		 
		ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що він законно користується земельною ділянкою, на якій висадив сад, а цей спір винник із-за того, що при паюванні земель, в тому числі покійному чоловікові позивача, була допущена помилка землевпорядниками, які розробляли технічну документацію.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Козятинський міськрайонний суд Вінницької області рішенням від 15 серпня     2018 року у складі судді Проця В. А. позов задовольнив. Усунув ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, площею 1,7241 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521486800:06:009:0257, яка розташована на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області (за межами населеного пункту), шляхом вилучення її з користування ОСОБА_2 та приведення її            ОСОБА_2 у стан, придатний для товарного сільськогосподарського виробництва насадження зернобобових культур і її очищення від багаторічних насаджень плодових дерев, а також шляхом заборони вчиняти ОСОБА_2 будь-які дії по використанню вищевказаної земельної ділянки. Вирішив питання про розподіл судових витрат. 
		Мотивував рішення суд першої інстанції  тим, що позивач не має можливості повноцінно користуватись належною їй на праві власності земельною ділянкою, оскільки на її частині ростуть горіхи, які посадив ОСОБА_2 , який у 1996 році набув у користування (на умовах оренди) земельну ділянку, на якій висадив сад, а тому права позивача підлягають захисту.
		Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
		Апеляційний суд Вінницької області постановою від 07 листопада 2018 року рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Мотивував рішення апеляційний суд неврахуванням місцевим судом того, що земельна ділянка, яка належала ОСОБА_4 , була успадкована спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та поділена між ними по 1/2 частині, однак позивачем не надано беззаперечних доказів того, що саме її земельна ділянка накладається із земельною ділянкою, якою користується відповідач та на якій ростуть горіхи, в якому розмірі відбулося таке накладення, скільки горіхів відповідача знаходяться на земельній ділянці позивача. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували порушення відповідачем її прав, як власника саме земельної ділянки площею 1,7241 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Самгородоцької сільської ради (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 0521486800:06:009:0257. Крім цього, позивачем не надано доказів того, що саме відповідач висаджував горіхи, які, як зазначає позивач, ростуть на її земельній ділянці та порушують її права на користування земельною ділянкою.
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада      2018 року, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області              від 15 серпня 2018 року залишити в силі.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву визнав те, що частина її земельної ділянки накладається на частину земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні (на правах оренди), на якій ним було висаджено багаторічні насадження (дерева горіха). При цьому, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 відмовився від визнаних ним вищевказаних обставин з посиланням на те, що між Самгородською сільською радою Козятинського району Вінницької області та ОСОБА_5 (сином відповідача) було укладено договір оренди землі сусідньої ділянки на якій  ОСОБА_5 було висаджено горіховий сад. Крім того, зі змісту договору оренди встановлено, що земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_5 з цільовим призначенням - для сільськогосподарського виробництва, а не для садівництва, що виключає можливість вирощувати на ній багаторічні насадження. Обставин накладення частини її земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває в користуванні відповідача, де ним було висаджено багаторічні насадження, окрім їх визнання ним на стадії розгляду місцевим судом, підтверджуються сукупністю інших доказів наявних в матеріалах справи. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		30 січня 2019 року справа 133/670/18 надійшла до Верховного Суду.
		 
		У зв`язку зі звільненням у відставку судді  ОСОБА_6 згідно з розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2019 року № 1758/0/226-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. 
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 жовтня 2019 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.     
		 
		Фактичні обставини справи 
		Судами встановлено, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 -      ОСОБА_4 , якому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай)    від 07 вересня 2004 року серії НОМЕР_2 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності САТ «Самгородоцьке», площею 3,62 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю - 16 998 грн.
		Спадщину після смерті чоловіка прийняла  ОСОБА_1 та її донька -         ОСОБА_3 , про що 25 листопада 2011 року державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори їм було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину права на земельну частку (пай), кожному.
		 
		12 липня 2012 року  ОСОБА_1 видано державний акт на земельну ділянку серії ЯМ № 639334, площею 1,7241 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Самгородоцької сільської ради (за межами населеного пункту) Козятинського району.
		 
		Розпорядженням Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області від 28 березня 2006 року № 155, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації з метою набуття у власність земельної ділянки, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Під час виготовлення землевпорядної документації останньому, розробником ПМП «Кватрон» було виявлено, що земельна ділянка частково накладається на земельні частки паї, в тому числі, на земельну частку (пай) № НОМЕР_1 , яка рахувалася за ОСОБА_4 , тобто зазначена земельна ділянка, яка перебувала в оренді ОСОБА_2 , частково увійшла в пайовий фонд під час паювання земель колективної власності САТ «Самгородоцьке».
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм  матеріального 
		права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Частиною першою статті 319  Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		 
		Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
		 
		Частинами другою, третьою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
		 
		Частиною другою статті 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
		 
		Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частини перша та друга статті 103 ЗК України). 
		 
		Інститут земельних відносин добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.
		 
		Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша статті 158 ЗК України).
		 
		Відповідно до частин другої та третьої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
		 
		Так як ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що висаджений відповідачем (його сином) горіховий сад розташований саме на її земельній ділянці, межі накладення і його конфігурація, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.
		 
		Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		 
		Оскаржувана постанова містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості. 
		 
		Згідно з частинами першою, другою, четвертою, сьомою статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.  Межові знаки здаються  за актом  під  нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям. 
		 
		Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
		 
		Отже, щоб набути право власності на земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт: провести кадастрову зйомку землі з геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і, перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки  з суміжними власниками та землекористувачами.
		 
		Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. Виконання всіх підготовчих робіт з виготовлення документації на право власності на земельну ділянку передбачає перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.
		 
		Апеляційний суд правильно виходив з відсутності доказів, які підтверджують встановлення позивачу землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі. Тобто позивачем не доведено, що саме на належній їй земельній ділянці розташований висаджений відповідачем горіховий сад, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.
		 
		Крім того, в оцінці спірних правовідносин Верховний Суд виходить з наступного.
		 
		За змістом статті 19, частини другої статті 22 ЗК України багаторічні насадження - це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.
		 
		Відповідно до частини другої статті 79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
		 
		Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.
		Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду України викладеному у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14цс15.
		Таким чином, за доведення ОСОБА_1 обставин щодо знаходження на належній їй земельній ділянці багаторічних насаджень, які є складовою частиною земельної ділянки, позивач вправі самостійно вирішити питання впорядкування своєї земельної ділянки.
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті         6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...