Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/10442/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2019. Зареєстровано: 10.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2019.
Дата набрання законної сили: 05.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/22778/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №520/10442/18
		адміністративне провадження №К/9901/22778/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
		суддів: Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області 
		на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (суддя Сліденко А.В.)
		та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року (головуючий суддя Присяжнюк О.В., судді: Чалий І.С., Спаскін О.А.)
		у справі за позовом Головного управління ДФС у Харківській області 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Добрий господар»
		про стягнення податкового боргу,
		В С Т А Н О В И В:
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1.1. Короткий зміст позовних вимог
		Головне управління ДФС у Харківській області (далі також - позивач, Управління) звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Добрий господар» (далі також - відповідач, ТОВ «СП «Добрий господар»), в якому просило стягнути до бюджету України кошти у розмірі 4801400,34 грн. в рахунок погашення податкового боргу ТОВ «СП «Добрий господар» з усіх відкритих розрахункових рахунків.
		В обґрунтування позовних вимог суб`єкт владних повноважень вказував, що платник податків у добровільному порядку не виконав обов`язку з оплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 29 травня 2018 року №00000231405, №0000251405, №00000261405 від 30 травня 2018 року №0014001306, №0014011306, а також обчисленої контролюючим органом пені. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Водночас вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. 
		1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Добрий господар» (код - 37646502; місцезнаходження - 64144, Харківська область, Первомайський район, с. Картамиш, вул. Жовтнева, буд. 39) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 4 230 722 (чотири мільйони двісті тридцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 39 коп. У решті вимог позов залишено без задоволення.
		Рішення судів в частині відмови у задоволенні позову, а саме щодо стягнення пені в розмірі 570677,95 грн., мотивовано тим, що Податковим кодексом України не передбачено нарахування пені на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу на неузгоджене податкове зобов`язання. В іншій частині позовних вимог суди виходили з того, що наявність податкового боргу у в розмірі 4230722,39 грн. підтверджено матеріалами справи, у зв`язку з чим вона підлягає стягненню до Державного бюджету України.
		1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені з податку на додану вартість у розмірі 570677,95 грн. скасувати, скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
		2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Добрий господар» податкову вимогу від 10 травня 2017 року №373-17 на суму узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 139524,82 грн.
		Згідно із довідкою Головного управління ДФС у Харківській області від 28 грудня 2018 року №32209/9/20-40-55-07-08 з 10 липня 2017 року податковий борг ТОВ «СП «Добрий господар» не погашався та не переривався, у зв`язку з чим вищевказана податкова вимога є чинною.  
		Заявлена суб`єктом владних повноважень позовна вимога про стягнення коштів ґрунтується на податкових повідомленнях-рішеннях Головного управління ДФС у Харківській області: - від 29 травня 2018 року №00000231405 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3379878,00 грн. (основний платіж - 2253252,00 грн., штраф - 1126626,00 грн.); - №00000251405 про застосування штрафу у сумі 69619,75 грн.; - №00000261405 про застосування штрафу у сумі 261491,40 грн.; - від 30 травня 2018 року №0014011306 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 8927,46 грн. (основний платіж - 7217,46 грн., штраф - 1602,99 грн., пеня - 107,01 грн.); - №0014001306 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 510805,78 грн. (основний платіж - 490637,98 грн., штраф - 18861,30 грн., пеня - 1306,50 грн.), на підставі яких відповідачу визначені податкові зобов`язання та нарахована пеня за результатами перевірки, оформленої актом від 23 квітня 2018 року №1568/20-40-14-05-19/37646502, і вони на час розгляду справи не скасовувались.
		Окрім того, до структури суми боргу входить також пеня за податком на додану вартість у розмірі 570677,95 грн., самостійно обчислена контролюючим органом за подією заниження платником грошового зобов`язання з податку на додану вартість, донарахованого за наслідками податкової перевірки.
		Згідно з інтегрованими картками платника податків з акцизного податку з військового збору, з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, у позивача наявна несплачена податкова заборгованість у розмірі 4230722,39 грн., у зв`язку з чим суди дійшли висновку про її стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України.
		3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
		Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне нарахування пені на неузгоджену суму грошових зобов`язань є помилковими, оскільки Податковий кодекс України не містить посилань на початок нарахування пені від дати узгодження саме податкового повідомлення-рішення. У даному випадку до стягнення заявлена сума пені, нарахована саме на підставі виявлення сум заниження податкових зобов`язань за весь період такого заниження.
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За правилами пунктів 95.1-95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
		 
		Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
		 
		Згідно із підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
		Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
		Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		За правилами підпунктів 54.3.1-54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
		Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
		Правове регулювання періоду нарахування пені відбувалось наступним чином.
		Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції до 1 січня 2017 року) було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. 
		Нарахування пені розпочинається: 
		а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;
		б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
		За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
		Тобто наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.
		У зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 129.1 викладений в такій редакції:
		« 129.1. Нарахування пені розпочинається:
		129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
		129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
		129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання».
		Отже, відповідною нормою передбачено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами податкової перевірки; 2) у порядку підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими у випадках визначення податкового зобов`язання органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за самостійно поданими платником деклараціями.
		Таким чином, редакція норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, була змінена і було передбачено, що за правилами, зокрема, підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня розпочинає нараховуватись з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
		У справі, що переглядається, контролюючим органом за наслідками перевірки відповідача за період з 1 січня 2016 року по 10 серпня 2017 року складено акт від 23 квітня 2018 року №1568/20-40-14-05-19/37646502, на підставі висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року №00000231405, після узгодження якого нараховано пеню у розмірі 570677,95 грн. на суму визначеним цим податковим рішенням занижених грошових зобов`язань за періоди 2016-2017 років. 
		Вирішуючи спір щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 570677,95 грн., суди виходили з того, що хоча нарахування суми грошового зобов`язання було визначено за результатами перевірки (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 192 Податкового кодексу України), проте фактично вказана пеня нарахована відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок).
		Суд звертає увагу на те, що за обставин, які склались у даній справі, у відповідача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів. Наявність цієї обставини є обов`язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені. І оскільки на момент застосування такої процедури вже діяла норма у новій редакції, саме за правилами цієї норми і має відбуватись таке нарахування.
		Так, відповідно до витребуваного протокольною ухвалою суду першої інстанції розрахунку пені, контролюючим органом здійснено нарахування на податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року №00000231405, до якого увійшли податкові зобов`язання, з граничним терміном сплати 30 жовтня 2016 року, 30 листопада 2016 року, 30 грудня 2016 року, 30 січня 2017 року, 30 серпня 2017 року.
		Водночас, доказів існування події узгодження вищевказаного грошового зобов`язання з податку на додану вартість, на яке контролюючим органом була нарахована пеня у розмірі 570677,95 грн., до моменту прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, позивачем не надано, а судами таких обставин не встановлено.
		З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині, оскільки у відповідача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів. Наявність цих обставин є обов`язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені.
		Як було зазначено, у випадку донарахування платнику суми грошового зобов`язання за результатами перевірки, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання.
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17. 
		Доводи касаційної скарги, за наведеного, не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень в частині відмови у задоволенні позову.
		У частині задоволення позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.
		4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.
		Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		Керуючись статтями 3, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                       Н.Є. Блажівська
		Судді                                                                                           М.Б. Гусак
		                                                                                          І.Л. Желтобрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...