Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/10122/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2019. Оприлюднено: 10.12.2019.
Дата набрання законної сили: 04.12.2019
Номер судового провадження: 61-17441ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                       
		 
		04 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 607/10122/19
		провадження № 61-17441 св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Гулька Б. І., Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,       
		 
		учасники справи:
		 
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Ромазана В. В. від 04 липня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі суддів:                 Храпак Н. М., Бершадської Г. В., Парандюк Т. С., від 10 вересня 2019 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 
		Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 12 листопада 1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , проживала і є зареєстрованою разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 у кімнаті АДРЕСА_1 , яка є неприватизованим житлом.
		Зазначала, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу застосовує до неї та неповнолітньої дитини ОСОБА_3 психологічне, фізичне насильство, що виявляється у постійних погрозах, залякувані, цькуванні, застосовує фізичну силу, а також вчиняє перешкоди у користуванні зазначеним житлом.
		Вважала, що існують обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 в майбутньому домашнього насильства щодо неї та її сина.
		 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців, у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, з покладенням на нього наступних обов`язків: усунення перешкод, які чиняться ним заявнику та неповнолітньому сину заявника - ОСОБА_3 у користуванні кімнатою, меблями та іншими речами, що знаходяться у кімнаті АДРЕСА_1 , шляхом надання вільного та безперешкодного доступу та безперешкодного користування вказаною кімнатою, меблями та іншими речами, що в ній знаходяться; заборонення ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування), ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 , а саме у вказаній кімнаті.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області       від 04 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
		Усунено перешкоди ОСОБА_1 та її неповнолітньому сину ОСОБА_3 , які чинилися з боку ОСОБА_2 у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 , а також речами побутового вжитку, які знаходяться у ній, шляхом надання вільного та безперешкодного доступу до зазначеного житлового приміщення.
		У решті вимог відмовлено. 
		 
		Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, враховуючи те, що ОСОБА_2 визнав, що він не має наміру допускати ОСОБА_1 та їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 до користування спірною кімнатою,  дійшов висновку про наявність правових підстав для видачі обмежувального припису щодо усунення перешкод заявниці та її неповнолітньому сину у користуванні житлом, а також речами побутового вжитку, які знаходяться в кімнаті.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог        ОСОБА_1 про заборону ОСОБА_2 перебувати в місці проживання ОСОБА_4 , а саме у кімнаті АДРЕСА_1 , оскільки відсутні докази щодо вчинення фізичного та психологічного насильства зі сторони ОСОБА_2 по відношенню до заявниці та їх неповнолітнього сина; відсутні докази щодо внесення до Єдиного державного реєстру випадків вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього сина, а також колишньої дружини ОСОБА_1 , та притягнення його у зв`язку із цим до адміністративної відповідальності за ознаками статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволені її вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити заявлені нею вимоги.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій  не врахували, що вчинення домашнього насильства незалежно від його форми вже є підставою для встановлення обмежувального припису, а тому помилково відмовили їй у задоволені вимог про заборону перебувати              ОСОБА_2 в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		12 листопада 1988 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб, від якого сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області          від 11 травня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.
		 
		Згідно з ордером на житлову площу в гуртожитку № 3277 від 19 лютого       1991 року, виданого виробничим об`єднанням «Текстерно», ОСОБА_1 видано ордер на основі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету в/о «Текстерно» на право зайняття з сім`єю із трьох осіб житлової площі в кімнаті  АДРЕСА_1 , розміром 11,8 кв. м на склад сім`ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .
		 
		Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 23 квітня   2017 року № 3113/28-03, виданою відділом реєстрації проживання особи Управління Державної реєстрації, ОСОБА_3 зареєстрований кімнаті АДРЕСА_1 .
		 
		Також установлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують неприязні відносини, виникають конфліктні ситуації з приводу проживання та користування кімнатою АДРЕСА_1 , а також речами побутового вжитку.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення  ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон).
		 
		Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
		 
		Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		 
		Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
		 
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		 
		Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
		 
		За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		 
		У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
		Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
		 
		Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
		 
		Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
		 
		Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		 
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		У справі, що переглядається, установлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують неприязні відносини, часто виникають конфліктні ситуації з приводу проживання та користування кімнатою в гуртожитку АДРЕСА_1 , де зареєстровані сторони і їх неповнолітній син ОСОБА_3 .
		 
		При цьому ОСОБА_2 визнав ту обставину, що він не має наміру допускати свою колишню дружину ОСОБА_1 та їх неповнолітнього сина до користування кімнатою АДРЕСА_1 .
		 
		Установивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для видачі обмежувального припису щодо усунення перешкод ОСОБА_1 та неповнолітньому сину у користуванні житлом, а також речами побутового вжитку, які знаходяться в спірній кімнаті.
		Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування обмежувального припису щодо               ОСОБА_2 у вигляді заборони перебувати в місці проживання (перебування) в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_1 , оскільки             ОСОБА_1 не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення        ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні Закону, а судами не встановлено випадків домашнього насильства відносно ОСОБА_1 та неповнолітнього  ОСОБА_3 а також ризиків настання насильства у майбутньому.
		 
		Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
		 
		При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області           від 04 липня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду        від 10 вересня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   Б. І. Гулько     І. А. Воробйова     Г. В. Кривцова     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...