Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 146/616/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про комунальну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2019.
Дата набрання законної сили: 13.11.2019
Номер судового провадження: 14-444цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		13 листопада 2019 року
		м. Київ
		Справа № 146/616/15-ц
		Провадження № 14-444 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу запозовом  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) до Колективного підприємства «Томашпільська меблева фабрика» (далі - КП «Томашпільська меблева фабрика»), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 ,
		ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , (далі - треті особи), про визнання недійсними рішень загальних зборів
		за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_70 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року, постановлену колегією суддів у складі Стеблюк Л. П., Копаничук С. Г., Медведицького С. К.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У травні 2015 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою, в якій просили визнати недійсними рішення позачергових зборів працівників і співвласників КП «Томашпільська меблева фабрика», оформлене протоколом № 1 від 30 вересня 2002 року, рішення зборів працюючих співвласників КП «Томашпільська меблева фабрика», оформлене протоколом № 3 від 7 листопада 2002 року, рішення зборів співвласників КП «Томашпільська меблева фабрика», оформлене протоколом № 4 від 13 грудня 2002 року, рішення зборів працюючих співвласників КП «Томашпільська меблева фабрика», оформлене протоколом № 5 від 19 травня 2003 року, рішення зборів співвласників КП «Томашпільська меблева фабрика», оформлене протоколом № 7 від 4 березня 2004 року (далі разом - оскаржені рішення) і застосувати наслідки недійсності цих рішень.
		2.           Позивачі мотивували позовну заяву такими обставинами :
		2.1.       Позивачі є співвласниками КП «Томашпільська меблева фабрика».
		2.2.       30 вересня 2002 року збори працівників і співвласників КП «Томашпільська меблева фабрика» (далі - загальні збори) прийняли оформлені протоколом рішення про звільнення ОСОБА_48 з посади голови правління, обрання головою правління ОСОБА_114, затвердження членів правління ОСОБА_70 , ОСОБА_29 , ОСОБА_94 , ОСОБА_91 і про створення комісії з передання штампа, печатки, опломбування цехів, складів, бухгалтерії.
		2.3.       7 листопада та 13 грудня 2002 року загальні збори прийняли оформлені протоколами рішення про продаж окремого майна КП «Томашпільська меблева фабрика».
		2.4.       19 травня 2003 року загальні збори прийняли оформлене протоколом рішення про реалізацію окремого майна КП «Томашпільська меблева фабрика» й обрання ревізійної комісії у складі ОСОБА_115, ОСОБА_91 і ОСОБА_116
		2.5.       4 березня 2004 року загальні збори прийняли оформлене протоколом рішення про реалізацію ОСОБА_113 виробничого приміщення літ. «В», до якого входять: механічний і збиральний цехи, прибудова, цех з виготовлення пружинних блоків.
		2.6.       Зазначені рішення прийняті з порушенням Статуту КП «Томашпільська меблева фабрика», затвердженого загальними зборами 23 травня 1996 року (далі - Статут).
		2.7.       Порушуючи вимоги пункту 5.1 Статуту, правління КП «Томашпільська меблева фабрика» не повідомляло позивачів про скликання, місце проведення та порядок денний загальних зборів.
		2.8.       Загальні збори не могли приймати оскаржені рішення через відсутність кворуму на їх засіданнях: замість необхідних 74 осіб на загальних зборах були присутні лише 69 осіб, що є порушенням вимог пункту 5.1 Статуту.
		3.           24 вересня 2015 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій доповнила позовні вимоги вимогою визнати за співвласниками КП «Томашпільська меблева фабрика» право володіння, користування та розпорядження належним їм майном підприємства, а саме: визнати за кожним зі 111 співвласників КП «Томашпільська меблева фабрика» право на 1/111 частку його майна, наявного на час приватизації.
		4.           Мотивувала вказану заяву тим, що у 1992 році взяла участь у приватизації майна державного підприємства шляхом внесення приватизаційних сертифікатів і коштів, а тому набула право на частку у майні КП «Томашпільська меблева фабрика». Натомість ОСОБА_104 незаконно, без згоди співвласників КП «Томашпільська меблева фабрика» відчужив окреме майно останнього, що є спільною сумісною власністю співвласників.
		5.           9 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про збільшення позовних вимог, в якій доповнила раніше заявлені позовні вимоги такими :
		5.1.       Зобов`язати КП «Томашпільська меблева фабрика» провести розпаювання між співвласниками його майна, на основі якого було створене це підприємство.
		5.2.       Визнати недійсним Статут, зареєстрований 9 червня 1996 року на підставі розпорядження голови Томашпільської районної державної адміністрації.
		5.3.       Визнати недійсним рішення загальних зборів від 23 травня 1996 року в частині затвердження Статуту.
		6.           Мотивувала заяву такими обставинами :
		6.1.       Співвласники КП «Томашпільська меблева фабрика», чиї підписи є у списках присутніх на загальних зборах, пояснили, що вони не брали участі у засіданнях загальних зборів, на яких прийняли оскаржені рішення, а тому протоколи загальних зборів є підробленими.
		6.2.       На час створення КП «Томашпільська меблева фабрика» ОСОБА_1 й інші співвласники не були членами трудового колективу цього підприємства, оскільки припинили з ним трудові відносини через вихід на пенсію. Тому вони не могли затвердити Статут. Вказане підтверджує недійсність останнього.
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції
		7.           9 жовтня 2015 року Томашпільський районний суд Вінницької області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оскаржених рішень.
		8.           Мотивував рішення так :
		8.1.       КП «Томашпільська меблева фабрика» порушило вимоги закону і Статуту щодо порядку скликання та проведення загальних зборів. Представник цього підприємства не спростував аргументи позивачів і окремих третіх осіб про те, що їх не повідомили про проведення загальних зборів.У загальних зборах взяли участь співвласники КП «Томашпільська меблева фабрика», загальна частка яких становить менше ніж 2/3. Тобто КП «Томашпільська меблева фабрика» порушило право окремих співвласників цього підприємства на участь у загальних зборах і голосуванні під час прийняття оскаржених рішень.
		8.2.       Оскаржені рішення прийняті у 2002 - 2004 роках, а позов поданий лише у 2015 році. Тобто, позивачі пропустили строк для звернення до суду, хоча знали про порушення їхніх прав, що підтверджують численні заяви позивачів до правоохоронних органів. З огляду на вказане є підстави відмовити у задоволенні позовних вимог.
		9.           24 листопада 2015 року Томашпільський районний суд Вінницької області ухвалив додаткове рішення про розподіл судових витрат.
		10.        5 січня 2016 року Томашпільський районний суд Вінницької області ухвалив додаткове рішення, яким визнав неприйнятими позовні вимоги, заявлені у заявах про уточнення та збільшення позовних вимог, оскільки у них позивачі одночасно змінили предмет і підставу позову.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		11.        15 лютого 2016 року Апеляційний суд Вінницької області постановив ухвалу, якою скасував рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 9 жовтня 2015 року та додаткове рішення цього суду від 5 січня 2016 року і закрив провадження у справі, оскільки вважав, що спір треба розглядати за правилами господарського судочинства.
		12.        Мотивував ухвалу приписом пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції Закону України від 10 жовтня 2013 року № 642-VII. Згідно з цим приписом господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням і припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		13.        9 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		14.        Того ж дня ОСОБА_70 також звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року та залишити в силі рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 9 жовтня 2015 року і додаткове рішення цього ж суду від 5 січня 2016 року.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		15.        1 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		16.        Обґрунтував ухвалу тим що ОСОБА_1 та ОСОБА_70 оскаржують ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		17.         ОСОБА_1 мотивує касаційну скаргу так :
		17.1.    Суд першої інстанції не взяв до уваги, що про оскаржені рішення позивачі дізналися лише під час розгляду справи № 146/1752/13-ц, в якій Томашпільський районний суд Вінницької області ухвалив рішення 6 листопада 2013 року.
		17.2.    На позови про визнання права власності позовна давність не поширюється.
		17.3.    Визначаючи, чи є спір таким, що виникає з корпоративних відносин, і чи можна його розглядати за правилами цивільного судочинства, слід врахувати роз`яснення, сформульовані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Так, справи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням інших суб`єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у спорі є фізична особа, треба розглядати за правилами цивільного судочинства. Пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній вище редакції, враховуючи імперативний характер, не застосовується за аналогією до спорів, пов`язаних з діяльністю інших суб`єктів господарювання (споживчих, садових товариств тощо), а також стосовно справ, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, який вибув. Це стосується і спорів за участю спадкоємців-учасників господарських товариств, які ще не стали їх учасниками.
		18.         ОСОБА_70 мотивує касаційну скаргу так :
		18.1.    У порядку цивільного судочинства можна розглядати справи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням інших суб`єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у спорі є фізична особа (пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»; близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).
		18.2.    Апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідачем є колективне підприємство, а позивачами - фізичні особи. Тому справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
		(3) Позиція інших учасників процесу
		19.        14 червня 2016 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_70 , яку мотивує так :
		19.1.     ОСОБА_70 не обґрунтував правильність висновків Томашпільського районного суду Вінницької області, сформульованих у його рішенні від 9 жовтня 2015 року та у додатковому рішення від 5 січня 2016 року.
		19.2.    Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги вимоги заяв про уточнення та збільшення позовних вимог, оскільки обставини, на яких ґрунтувались вимоги позивача (підстави позову), як у позовній заяві, так і у вказаних заявах, збігаються.
		19.3.    Суд першої інстанції долучив до матеріалів справи документи, які складені з порушенням закону.
		19.4.    КП «Томашпільська меблева фабрика» та треті особи не спростували доводи позивачів.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
		(1.1) Щодо юрисдикції суду
		20.        Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішувати у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		21.        Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис передбачений у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
		22.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.
		23.        Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		24.        Позивачі вважають незаконними оскаржені рішення та просять визнати їх недійсними, оскільки КП «Томашпільська меблева фабрика», не виконавши вимоги Статуту під час підготовки та проведення загальних зборів, порушило права позивачів як співвласників цього підприємства.
		25.        Суд апеляційної інстанції вказав, що господарському суду підвідомчі спори, пов`язані зі створенням, діяльністю юридичної особи й управлінням нею, відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції Закону України від 10 жовтня 2013 року№ 642-VII.
		26.        У касаційних скаргах ОСОБА_70 і ОСОБА_1 стверджують, що спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки він пов`язаний зі створенням, діяльністю іншого суб`єкта господарювання, аніж господарське товариство, а також із управлінням таким суб`єктом, тоді як господарський суд розглядає вимоги, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням тільки господарського товариства.
		27.        Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (частина перша статті 80 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
		28.        Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (частини перша та друга статті 83 ЦК України).
		29.        Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (стаття 113 ЦК України).
		30.        28 березня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 10 жовтня 2013 року № 642-VII. Згідно з підпунктом 1 пункту 3 цього Закону пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (близький за змістом припис передбачає пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).
		31.        Отже, з 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством (фермерське господарство, кооператив, приватне, колективне підприємство тощо), та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц).
		32.        Визначаючи наявність юрисдикції господарського суду на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній з 28 березня 2014 року до 15 грудня 2017 року, або пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, слід враховувати, чи пов`язаний цей спір із виникненням, здійсненням або припиненням корпоративних прав.
		33.        Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні останньою й інші правоможності, передбачені законом і статутом (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (пункт 5.31)).
		34.        Суди першої й апеляційної інстанцій дослідили Статут, згідно з яким учасник колективного підприємства має, зокрема, право обирати та бути обраним в органи управління цього підприємства. Отже, співвласник (учасник) колективного підприємства має, зокрема, право на участь в управлінні останнім. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що співвласники колективного підприємства незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між ними та цим підприємством щодо його створення, діяльності, управління або припинення діяльності є корпоративними.
		35.        З огляду на те, що позивачі оскаржили управлінські рішення загальних зборів, насамперед, через порушення порядку їх підготовки та проведення, ці вимоги пов`язані зі здійсненням позивачами корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління КП «Томашпільська меблева фабрика» на предмет відповідності вимогам цивільного законодавства.
		36.        Отже, оскільки спір виник між співвласниками (учасниками) юридичної особи, яка не є господарським товариством, і цією особою та пов`язаний із діяльністю й управлінням нею, такий спір виник з корпоративних відносин і належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими аргументи касаційних скарг ОСОБА_70 і ОСОБА_1 про наявність юрисдикції господарського суду тільки щодо спорів, які виникають з корпоративних відносин у господарських товариствах, і відсутність такої юрисдикції щодо заявлених у цій справі позовних вимог.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		37.        Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		38.        З огляду на вказане доводи касаційної скарги стосовно встановлення обставин справи суд касаційної інстанції досліджувати не може.
		39.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
		40.        Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 ЦПК України).
		41.        Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційні скарги необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції ухвалив по суті правильне та законне рішення. Тому касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_70 слід залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року - без змін.
		(2.2) Щодо судових витрат
		42.        Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		43.        З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо суті касаційних скарг судовий збір, сплачений ОСОБА_1 та ОСОБА_70 у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід покласти на них.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, статтями 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_70 залишити без задоволення.
		2.    Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич О. Р. КібенкоО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...